Страница 10: НПАОП 27.1-1.10-07. Правила безпеки в газовому господарстві коксохімічних підприємств і виробництв (41214)

Примітка. Всі труби застосовуються на розрахунковий тиск до 1,2 МПа (12 кгс/см2).

11.1.6. Для ділянок газопроводів всіх тисків, що зазнають вібронавантаження, повинні застосовуватися труби з спокійної сталі з вмістом вуглецю не більше ніж 0,22 % відповідно до ДСТУ 2561:2004 (ГОСТ 380-2005) групи В, марок Ст2 і Ст3, категорій 2-6 відповідно до ГОСТ 1050, марок Ст08, Сталь 10, Сталь 15, Сталь 20.

11.1.7. Вимоги до ударної в'язкості металу труб для газопроводів, що споруджують у районах із розрахунковою температурою зовнішнього повітря до мінус 40° C включно, не пред'являються за винятком ділянок газопроводів із тиском вище 0,6 МПа (6 кгс/см2), а також ділянок газопроводів із товщиною стінки труб більше при прокладанні в умовах вібронавантажень, у важкодоступних і інших відповідальних місцях. При цьому величина ударної в'язкості металу труб повинна бути не нижче ніж 30 Дж/см2 (3 кгс/см2) при мінімальній температурі експлуатації.

11.1.8. Дозволяється застосування труб, виготовлених із напівспокійної сталі, для зовнішніх газопроводів за таких умов:

температура стінки труб у процесі експлуатації газопроводів не повинна бути нижче мінус 20° C;

діаметр газопроводів не повинен перевищувати , а товщина стінки труб повинна бути не більше ніж ;

вміст вуглецю в сталі не повинен перевищувати 0,24 %.

Застосування труб із напівспокійної сталі для виготовлення фасонних частин і пристроїв, що компенсують, методом холодного гнуття не дозволяється.

11.1.9. Для будівництва газопроводів усіх горючих газів у районах із розрахунковою зимовою температурою зовнішнього повітря нижче мінус 40° C повинні застосовуватися сталеві труби, зазначені в табл. 9.

11.1.10. Труби, зазначені в табл. 9, треба також застосовувати для спорудження газопроводів парової фази зріджених вуглеводневих газів тиском до 1,6 МПа (16 кгс/см2) включно.

11.1.11. При будівництві газопроводів на труби, електроди, зварювальний дріт, флюси та інші матеріали повинні бути сертифікати заводів-виготовлювачів або їх копії, завірені власником сертифіката, що підтверджують відповідність труб, електродів і інших матеріалів вимогам цих Правил. Труби, що не мають сертифікатів або їх копій, дозволяється застосовувати тільки після хімічного аналізу та механічних випробувань зразків, узятих від кожної партії труб однієї плавки або від кожної труби, якщо встановити приналежність їх до однієї плавки немає можливості (за умови відповідності їх вимогам цих Правил).

11.1.12. При виготовленні фасонних ділянок газопроводів повинні застосовуватися гнуті, зварені або штамповані коліна, косинці та переходи. Фітинги повинні бути сталевими.

Перелік труб наведений у табл. 9.

Таблиця 9.

(розміри в мм)

Примітка. Труби по поз. 1.1 і 2.1 рекомендується застосовувати при розрахунковому тиску від 0,6 МПа (6 кгс/см2) до 1,2 МПа (12 кгс/см2); по всіх інших позиціях 1,2 МПа (12 кгс/см2).

11.1.13. Фланці, заглушки, прокладні кільця, бобишки для підключення ЗВТ і інші елементи газопроводів повинні бути сталевими та відповідати матеріалу труб, а кріпильні вироби (болти, шпильки, гайки, шайби) повинні бути чистими та відповідати державним стандартам.

11.1.14. При застосуванні для газопроводів вітчизняних труб, виготовлених по технічних умовах, і імпортних труб і матеріалів вони повинні відповідати вимогам цих Правил.

11.1.15. Виготовлення апаратів газових установок і труб із сталевого листа повинно відповідати вимогам будівельних норм "Стальные конструкции", затверджених постановою Держбуду СРСР 14.08.81 N 144 (далі - СНиП II-23-81*).

11.1.16. Ущільнення фланцевих з'єднань повинне здійснюватися:

на газопроводах доменного газу діаметром до - листовою гумою, а при діаметрі більше - плетеним азбестовим шнуром, прографіченим або просоченим залізним суриком на натуральній оліфі;

на газопроводах коксового та природного газів низького тиску при будь-якому діаметрі фланців - плетеним азбестовим шнуром, просоченим залізним суриком на натуральній оліфі;

на газопроводах коксового та природного газів середнього та високого тиску незалежно від діаметра фланців - паронітом.

11.1.17. Для ущільнення нарізних сполучень повинне застосовуватися лляне пасмо, просочене залізним суриком або білилом на натуральній оліфі.

Застосування пеньки або замінників натуральної оліфи не дозволяється.

11.2. Зварювальні роботи

11.2.1. Збирання та зварювання газопроводів повинні здійснюватися відповідно до ДБН В.2.5-20-2001 і цих Правил.

11.2.2. При спорудженні газопроводів із зварених труб поздовжні зварені шви при стикуванні труб повинні зміщатися відносно один одного не менше ніж на .

При спорудженні газопроводів як із зварених труб, так і з суцільнотягнених труб патрубки відводів, що приварюють до труб, штуцери, патрубки люків, свічок тощо повинні відстояти від зварених стиків на відстань не менше ніж , рахуючи від утворюючої патрубка, та не повинні розташовуватися на зварених швах трубопроводів.

11.2.3. Роботи з приєднання нових ділянок газопроводів і газових установок до діючих газопроводів відносяться до газонебезпечних і повинні виконуватися експлуатаційним персоналом або під його керівництвом іншою організацією з дотриманням вимог підрозділу 13.11 цих Правил.

11.2.4. При монтажі та зварюванні ланок газопроводів представник замовника по технічному нагляду за будівництвом повинен постійно стежити за чистотою та відсутністю сторонніх предметів усередині газопроводів із складанням відповідних актів з відповідальним представником будівельно-монтажної організації.

11.3. Випробування газопроводів і газових установок. Загальні вимоги

11.3.1. Усі газопроводи, що споруджуються заново, капітально відремонтовані газопроводи та газові установки повинні бути випробувані на міцність і щільність.

11.3.2. Після закінчення будівельно-монтажних робіт до проведення випробувань будівельно-монтажна організація повинна пред'явити для зовнішнього огляду представникам підприємства газопроводи та газові установки.

При зовнішньому огляді повинна бути перевірена відповідність спорудженого об'єкта проектній документації в усіх частинах, а також готовність виробничої каналізації до прийому стічних вод після конденсатовідвідників.

Результати огляду повинні оформлятися актом між представниками підприємства та будівельно-монтажною організацією.

11.3.3. Випробування газопроводів і газових установок повинні проводитися будівельно-монтажною організацією за участю представників підприємства. Випробування повинні проводитися відповідно до програми, складеної будівельно-монтажною організацією з урахуванням вимог цих Правил, погодженої з роботодавцем та затвердженої керівником будівельно-монтажної організації.

Про проведення випробувань повинні складатися акти з вказівкою результатів випробувань.

11.3.4. Спосіб випробування (гідравлічний, пневматичний) та величина випробувального тиску вказуються в проектній документації для кожного газопроводу та газового апарата.

11.3.5. Випробування повинні проводитися при закритій арматурі, що вимикає, без установлення заглушок.

Якщо арматура, обладнання, запобіжні та регулювальні пристрої або прилади не розраховані на випробувальний тиск, вони повинні бути на час випробування відключені за допомогою заглушок. Відключення випробовуваного газопроводу від обладнання та інших газопроводів, що перебувають під тиском газу, повинне здійснюватися тільки заглушками. Використання для цієї мети запірної арматури не дозволяється.

Заглушки, встановлювані на випробовуваному об'єкті, повинні бути розраховані на максимальний іспитовий тиск.

11.3.6. Фланцеві та безфланцеві сальникові компенсатори повинні випробовуватися в зібраному вигляді разом з газопроводами, зі стягуванням їх обичайок на період випробування болтами, щоб уникнути зсуву обичайок під дією іспитового тиску.

11.3.7. Перед випробуванням внутрішні порожнини випробуваних ділянок газопроводів повинні бути очищені від сторонніх предметів і сміття з оформленням актів на ці роботи.

11.3.8. При проведенні випробувань газопроводів і газових установок тиск повинен вимірятися двома манометрами, що пройшли повірку та опломбовані. Клас точності манометрів повинен бути не нижче ніж 1,5 із діаметром корпуса не менше і шкалою на номінальний тиск не менше 4/3 і не більше 5/3 від величини вимірюваного тиску. При випробувальному тиску до 0,1 МПа (1 кгс/см2) можуть застосовуватися U-подібні манометри з ртутним заповненням.

11.3.9. Газопроводи низького та середнього тиску до 0,3 МПа (3 кгс/см2) з внутрішнім діаметром більше треба випробовувати повітрям.

Крім того пневматичний спосіб дозволяється:

якщо несучі будівельні конструкції або газопровід не розраховані на заповнення водою;

при температурі навколишнього повітря нижче 0° C та ймовірності промерзання окремих ділянок газопроводу.

11.3.10. Міжцехові та внутрішньоцехові газопроводи високого тиску від 0,3 МПа (3 кгс/см2) і більше з внутрішнім діаметром до треба випробовувати гідравлічним способом.

Дозволяється їх випробування повітрям при дотриманні спеціальних заходів безпеки згідно з вимогами цих Правил і проекту проведення робіт.

Випробування підвідних і розподільних газопроводів коксового та доменного газів, арматури та пристроїв опалення печей коксових батарей, газозбірників і перекидних газопроводів повинні проводитися відповідно до вимог норм "Монтаж технологического оборудования и металлоконструкций коксовых батарей", узгодженого з Мінчорметом СРСР 01.06.89 та Мінважмашем СРСР 12.06.89 (далі - ВСН 517-89).

11.4. Випробування газопроводів

11.4.1. Міжцехові та цехові газопроводи повинні випробуватися роздільно.

Зовнішні цехові газопроводи, прокладені на нарізних опорах, по стінах зовні будівель і по дахах, також повинні випробовуватися роздільно від газопроводів, прокладених у будівлях і спорудах.

Випробування газопроводів повинне проводитися до виконання хімзахисних і теплоізоляційних робіт.

11.4.2. Перед пневматичним випробуванням газопроводів повинні бути встановлені небезпечні зони, з яких повинні бути виведені люди, не пов'язані із проведенням випробування. Межа зони на час випробувань повинна бути визначена червоними прапорцями та охоронятися.

Розміри небезпечної зони повинні бути:

для газопроводів, розташованих поза приміщеннями, - не менше ніж ;

для газопроводів, що розташовані в приміщеннях, - не менше ніж (але в межах огороджувальних конструкцій будівель і споруд).

11.4.3. До проведення випробувань газопроводів повинні бути перевірені представниками будівельно-монтажної організації та замовника:

акти приймання ВТК заводів-виготовлювачів ланок газопроводів;

акти про відповідність застосованих марок металу маркам, зазначеним у проектній документації;

документи технічних випробувань зварених з'єднань;

робота всієї газопровідної арматури та допоміжного обладнання, стан зварених і фланцевих монтажних стиків;

закріплення газопроводів на опорах, особливо на нерухомих.

11.4.4. Газопроводи до випробувань не приймаються у випадку виявлення неузгоджених відхилень від проекту, дефектів виготовлення або монтажу, а також у випадках, зазначених в п. 11.4.3 цих Правил.

11.4.5. Перед випробуванням газопроводи та арматура повинні бути заново оглянуті з метою видалення сторонніх предметів і забруднень, якщо такі виявлені.

11.4.6. Для перевірки роботи компенсатора проводиться розігрівання газопроводу парою до температури стінок від 80° C до 85° C. Робота компенсаторів перевіряється виміром їх повної довжини до розігрівання, а потім у гарячому стані та після охолодження газопроводу.

11.4.7. Випробування газопроводів коксового та доменного газів на щільність проводиться пневматичним способом тиском стисненого повітря з коефіцієнтом 1,25, тобто: 1,25·0,035 МПа (0,44 кгс/см2).

Міжцехові та цехові газопроводи при випробуванні на щільність повинні витримуватися під випробувальним тиском не менше ніж 2 години, після чого, не знижуючи тиску, треба зробити огляд траси газопроводу та перевірку щільності фланцевих і нарізних сполучень і сальникових ущільнень мильним розчином або пінним індикатором.

Газопровід вважається таким, що пройшов випробування, якщо падіння тиску в ньому за час випробування його на щільність підраховане за формулою