Страница 6: ДСТУ ІSО 14004:2006 (ІSО 14004:2004, ІDT). Системы экологического управления. Общие установки относительно принципов, систем и средств обеспечения (41040)

4.4Запроваджування та функціювання

4.4.1Ресурси, функційні обов'язки, відповідальність і повноваження

Керівництво організації має визначити належні ресурси й забезпечити їх наявність для розробляння, запроваджування, підтримування та поліпшування системи екологічного управління. Ці ресурси треба надавати своєчасно й ефективно.

Визначаючи ресурси, необхідні для розробляння, запроваджування та підтримування системи екологічного управління, організація має розглянути:

• інфраструктуру;
• інформаційні системи;
• підготування персоналу;
• технологію;
• фінансові, людські та інші ресурси, специфічні для її діяльності.

Під час розподіляння ресурсів треба розглядати як теперішні, так і майбутні потреби організації. Організація може розробити методики щодо розподіляння ресурсів, щоб відстежити вигоди та витрати, пов'язані з її екологічною або спорідненою діяльністю. До них може бути віднесено витрати, пов'язані, наприклад, з контролем забруднювання, відходами та видаленням.

Ресурси та їх розподіляння треба переглядати періодично, а також під час аналізування з боку керівництва для забезпечення їхньої достатності. Під час оцінювання достатності ресурсів треба розглядати запланові зміни та/або нові проекти чи нові роботи.

Практична допомога – Людські, матеріальні та фінансові ресурси

Матеріальна база та організаційна структура малого чи середнього підприємства можуть накладати певні обмеження на запровадження системи екологічного управління. Щоб подолати ці обмеження, малі та середні підприємства можуть розглянути можливість стратегічного кооперування з:

1. великими організаціями-замовниками/постачальниками – для обміну технологіями та знаннями;
2. іншими малими та середніми підприємствами у ланцюгу постачання чи близько розташованими – для визначання та вирішування спільних питань, для обміну досвідом, сприяння технічному розвиткові, спільного використання засобів виробництва, колективного залучення зовнішніх ресурсів;
3. організаціями зі стандартизації, асоціаціями малих і середніх підприємств, торговими палатами – для реалізації програм підготування та обізнаності персоналу;
4. вищими навчальними закладами та дослідними центрами – для сприяння підвищенню продуктивності та сприяння іноваціям.

Успішне розробляння, запроваджування та підтримування системи екологічного управління залежить значною мірою від того, як найвище керівництво визначає і розподіляє обов'язки та повноваження в межах організації (див. Практичну допомогу «Організаційна структура і відповідальність»).

Найвище керівництво має призначити представника(-ів) (або службу(-и)) з достатніми повноваженнями, обізнаністю, компетентністю, а також ресурсами для:

1. забезпечування розроблення, запровадження та підтримування системи екологічного управління на всіх належних рівнях організації;
2. звітування перед найвищим керівництвом про дієвість системи екологічного управління та можливості для її поліпшування.

Обов'язки представника керівництва можуть поширюватись на взаємодії із зацікавленими сторонами щодо проблем, які стосуються системи екологічного управління. Представник керівництва може мати й інші різноманітні обов'язки в межах організації. У малих організаціях цю функцію може виконувати сам керівник.

Організація має визначити і довести до відома обов'язки та повноваження осіб, що працюють в організації або діють за її дорученням і чия робота пов'язана з її екологічним управлінням. Обов'язки у сфері екології не треба розглядати як обмежені функціями екологічного управління, вони можуть також охоплювати інші сфери діяльності організації, як наприклад, оперативне управління або інші функції персоналу (наприклад, закупівля, проектно-конструкторські роботи, забезпечення якості тощо). Треба, щоб ресурси, надавані найвищим керівництвом, уможливлювали виконання призначених обов'язків. Обов'язки та повноваження треба переглянути, якщо відбувається зміна в структурі організації.

4.4.2Компетентність, підготовленість і обізнаність

Найвище керівництво має відповідати за підвищення обізнаності та заохочування працівників, роз'яснюючи екологічні цінності організації, інформуючи про її зобов'язання щодо екологічної політики та спонукаючи всіх осіб, що працюють в організації або діють за її дорученням, до усвідомлення важливості досягнення екологічних цілей та виконання екологічних завдань, за які вони відповідають або підзвітні. Саме зобов'язання кожного працівника щодо загальновизнаних екологічних цінностей перетворює систему екологічного управління з «паперової» роботи на ефективний процес. Осіб, які працюють в організації або діють за її дорученням, треба заохочувати подавати пропозиції, що можуть зумовити поліпшення екологічних характеристик.

Організація має забезпечувати, щоб усі особи, які працюють в організації або діють за її дорученням, усвідомлювали важливість відповідності екологічній політиці та вимогам системи екологічного управління, а також були обізнані зі своїми функційними обов'язками та відповідальністю в межах системи екологічного управління, фактичними або потенційними суттєвими екологічними аспектами їхньої роботи та пов'язаними з ними впливами, користю від поліпшування роботи та наслідками відхилів від застосовних вимог системи екологічного управління.

Примітка 1. До осіб, які працюють в організації або діють за її дорученням, належать персонал організації, підрядники та (якщо це застосовно) інші залучені сторони.

Треба, щоб ті особи, робота яких стосується фактичних або потенційних суттєвих екологічних аспектів або пов'язаних з ними впливів, були компетентними для виконання цієї роботи у спосіб, що задовольняє вимоги системи екологічного управління. Для тих видів діяльності, які найважливіші в керуванні екологічними аспектами, організація має визначити рівень знань, розуміння, навичок або здібностей, які роблять працівника компетентним для їх здійснення. Визначивши необхідний рівень компетентності, організація має забезпечити, щоб особи, які здійснюють ці види діяльності, мали необхідну компетентність.

Примітка 2. Настанови щодо компетентності аудитора наведено в 4.5.5.

Основою компетентності є належні освіта, підготовленість, навички та/або досвід. Вимоги щодо компетентності треба розглядати під час наймання, підготування та подальшого вдосконалювання навичок і здібностей осіб, які працюють в організації або діють за її дорученням. Компетентність треба також розглядати під час вибирання підрядників, а також інших осіб для роботи в організації або за її дорученням.

Треба, щоб організація визначила й оцінила будь-які розходження між компетентністю, потрібною для виконання роботи, і компетентністю, що має людина, від якої вимагають виконання роботи. Це розходження може бути усунено за допомогою додаткової освіти, підготування, вдосконалення навичок тощо.

Треба, щоб навчальні програми відображали обов'язки, визначені в межах системи екологічного управління, та враховували вже наявні у слухачів фактичні знання та розуміння ними предметного матеріалу. Навчальні програми, пов'язані з системою екологічного управління, можуть охоплювати:

1. визначання потреб працівників у навчанні;
2. розробляння плану навчання стосовно встановлених потреб у навчанні;
3. перевіряння відповідності вимогам системи екологічного управління щодо підготування персоналу;
4. готування цільових груп працівників;
5. документування та моніторинг отриманої підготовленості;
6. оцінювання отриманої підготовленості порівняно до встановлених потреб та вимог щодо навчання.