3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ
У цьому стандарті вжито терміни та визначення понять відповідно до ДСТУ Б А.1.1-76.
4 МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ
4.1 Загальні положення
4.1.1 Випробування монтажних пін проводять у приміщеннях за температури повітря (23 ± 2) оС.
4.1.2 Результати випробувань повинні бути оформлені протоколом випробувань, в якому зазначають такі дані:
– найменування продукції, яку випробовують;
– позначення нормативного документа, за яким випускають і реалізують монтажну піну;
– дату виготовлення монтажної піни (день, місяць, рік);
– назву і адресу підприємства-виробника продукції;
– номер партії;
– акт відбору зразків, підписаний в установленому порядку;
– умови проведення випробування;
– назву випробувального обладнання та засобів вимірювальної техніки;
– вид випробування і дату його проведення (день, місяць, рік);
– кількість зразків, відібраних для випробування;
– значення кожного паралельного визначення;
– середнє арифметичне значення кожного показника;
– особливість поведінки зразків під час випробування;
– назву і адресу організації, яка проводила випробування;
– посади і прізвища осіб, які проводили випробування.
4.1.3 Відбирання зразків (порядок відбирання та обсяг відбору, кількість зразків – пакувальних одиниць) необхідно проводити відповідно до вимог, які встановлюють у нормативному документі на конкретний вид монтажної піни.
4.1.4 Технологічну підготовку відібраних зразків-балонів з монтажними пінами до проведення випробування (кондиціювання балонів, підготовка піномаси, порядок підготовки балону, схема нанесення зразків монтажних пін із балону) встановлюють у нормативному документі на конкретний вид монтажної піни.
4.1.5 Масу проби монтажної піни, яку наносять на пластинки, встановлюють у нормативному документі на конкретний вид монтажної піни.
4.1.6 За величину показника якості монтажної піни, який має числове значення, приймають середнє арифметичне значення результатів випробувань усіх зразків, якщо немає інших вказівок.
4.1.7 Підготовка поверхонь пластинок, на які наносять зразки монтажних пін, повинна бути встановлена в нормативному документі на конкретний вид монтажної піни.
4.2 Визначення зовнішнього вигляду
Суть методу – визначення забарвлення складу монтажної піни, її рухливості, однорідності, оцінка здатності до спінення, зміни об’єму піномаси.
4.2.1 Засоби контролю та матеріали:
– шпатель – згідно з ГОСТ 10778;
– пластинки зі скла листового – згідно з ДСТУ Б В.2.7-122 (ГОСТ 111) або із органічного скла – згідно з ГОСТ 9784, або металеві пластинки – згідно з ГОСТ 16523 розміром за площиною [(100100) ± 1] мм, завтовшки від до .
4.2.2 Проведення випробування
Зовнішній вигляд складу монтажної піни визначають візуально. Для цього з балона наносять пробу на скляну або металеву пластинку і через 1 хв декількома рухами розмазують шпателем.
4.2.3 Обробка результатів
Вважається, що монтажна піна витримала випробування, якщо під час огляду неозброєним оком вона відповідає вимогам, які зазначають у нормативному документі на конкретний вид монтажної піни.
Кількість зразків для випробування – не менше трьох.
4.3 Визначення життєздатності
Суть методу – визначення проміжку часу, після якого монтажна піна втрачає здатність щодо нанесення.
4.3.1 Засоби контролю та матеріали:
– годинник – згідно з ГОСТ 10773;
– шпатель – згідно з ГОСТ 10778;
– пластинки металеві – згідно з ГОСТ 16523 розміром за площиною [(100100) ± 1] мм, завтовшки від до .
4.3.2 Проведення випробування
Із балона наносять пробу монтажної піни на металеву пластинку в одному місці. Від нанесеної проби шпателем проводять невеликими частинами розмазування монтажної піни по поверхні пластинки через кожну хвилину до тих пір, поки розмазування по пластинці стає затрудненим.
Величину маси проби монтажної піни, яку наносять на пластинки, встановлюють у нормативному документі на конкретний вид монтажної піни.
4.3.3 Обробка результатів
За життєздатність приймають проміжок часу від моменту нанесення проби монтажної піни на поверхню пластинки до моменту, коли нанесення частини проби матеріалу стає затрудненим.
Кількість зразків для випробування – не менше трьох.
4.4.Визначення часу гелеутворення
Суть методу – визначення проміжку часу, після якого утворюється тягнуча нитка з проби монтажної піни під час дотику до її поверхні.
4.4.1 Засоби контролю та матеріали:
– годинник – згідно з ГОСТ 10773;
– пластинки металеві – згідно з ГОСТ 16523 або скляні пластинки – згідно з ДСТУ Б В.2.7-122 (ГОСТ 111), або з органічного скла – згідно з ГОСТ 9784 розміром [(100100)] ± ;
– скляні палички діаметром не менше .
4.4.2 Проведення випробування
Скляну паличку занурюють у спінену пробу після її нанесення на пластинки. Проводять візуально контроль за наростанням в’язкості проби монтажної піни.
Занурення палички проводять через кожну хвилину.
4.4.3 Обробка результатів
За результат приймають проміжок часу від моменту нанесення проби монтажної піни на поверхню пластинки до моменту утворення тягнучої нитки під час дотику скляною паличкою до поверхні зразка монтажної піни.
Кількість випробувань – не менше трьох.
4.5 Визначення липкості
Суть методу – визначення проміжку часу з моменту нанесення проби до моменту відсутності прилипання під час дотику до поверхні плівки, яка утворилася.
4.5.1 Засоби контролю та матеріали – згідно з 4.4 цього стандарту.
4.5.2 Проведення випробування
На пластинку наносять пробу монтажної піни. Проводять визначення липкості за допомогою скляної палички.
4.5.3 Обробка результатів
За результат приймають проміжок часу від моменту нанесення проби монтажної піни на поверхню пластинки до моменту, коли під час доторкання до поверхні плівки скляною паличкою відсутнє прилипання проби матеріалу.
4.6 Визначення часу інтенсивного підйому
Суть методу – визначення проміжку часу від початку заповнення ємності зразком монтажної піни до моменту припинення збільшення в об’ємі матеріалу, яке спостерігають візуально.
4.6.1 Засоби контролю та матеріали:
– годинник – згідно з ГОСТ 10773;
– стакани циліндричної або конусної форми з прозорими стінками (пластмасові або скляні) об’ємом від 200 мл до 300 мл, на внутрішню поверхню яких наклеєна смужка міліметрового паперу завширшки від до .
4.6.2 Проведення випробування
В стакан нагнітають пробу монтажної піни, заповнюють його не більше ніж на 1/2 об’єму. Відмічають час старту і потім через кожні 5 хв на міліметровому папері фіксують цифрові значення висоти підйому проби матеріалу.
Для конкретної марки монтажної піни будують графік згідно з рисунком А.1.
Випробування проводять до моменту припинення видимого збільшення в об’ємі зразка монтажної піни.
4.6.3 Обробка результатів
За результат випробування приймають сумарне значення проміжків часу і (див. рисунок А.1).
Кількість зразків для випробування – не менше трьох.
4.7 Визначення готовності до механічного оброблення
Суть методу – визначення проміжку часу, після якого монтажну піну дозволяється механічно обробляти.
4.7.1 Засоби контролю та матеріали:
– годинник механічний або електронний будь-якої марки;
– форми дерев’яні прямокутні з внутрішніми розмірами: довжина (180 ± 5) мм, ширина (50+2) мм, висота (50 ± 2) мм, кількість – 3 шт.;
– форми картонні знімні прямокутної форми за зовнішніми розмірами: довжина (180 ± 5) мм, ширина (50–2) мм, висота (50 ± 2) мм, кількість – 3 шт.;
– ножівка з мілкозубчастим металевим полотном за чинним НД;
– пензлик за чинним НД для змочування водою стінок картонних форм.
4.7.2 Проведення випробування
У дерев’яні форми вставляють картонні форми. Внутрішні стінки картонних форм змочують водою. Потім форму заповнюють монтажною піною на певну висоту, яку зазначають у відповідному нормативному документі на окремий вид монтажної піни. Заповнення форми повинно бути таким, щоб після утворення пінопласту вона була заповнена повністю.
Через проміжок часу, який встановлюють у нормативному документі на конкретний вид монтажної піни, зрізають частину пінопласту, яка виступає з форми, картонні форми виймають із дерев’яних форм.
Через 24 год проводять візуальний огляд зразків у картонних формах і зрізаної частини-сегмента пінопласту.
4.7.3 Обробка результатів
Роблять висновок про якість з’єднання пінопласту зі стінками форми, про можливі зміни (деформації) та дефекти (тріщини, "ефект вторинної полімеризації", раковини, наскрізні отвори тощо) в площині відрізу зразка у формі і у відрізаних частинах-сегментах (див. рисунок Б.1).
Кількість зразків для випробування – не менше трьох.
4.8 Визначення коефіцієнта підйому
Суть методу – визначення співвідношення розмірів зразка монтажної піни після його отвердіння і в момент його нанесення.
4.8.1 Засоби контролю та матеріали – відповідно до 4.7.1 цього стандарту, а також металева лінійка – згідно з ГОСТ 427.
4.8.2 Проведення випробування
На внутрішній поверхні однієї з більших бокових граней форми в трьох точках наносять позначки рівнів посередині і на відстані (60 ± 1) мм від середини.
Висоту нанесення позначок рівнів установлюють у нормативному документі на конкретний вид монтажної піни.
Наносять склад монтажної піни до відмічених позначок рівнів.
Після отвердіння протягом 24 год знімають розміри підйому монтажної піни біля стінок форми (див. рисунок Б.2) для визначення коефіцієнта підйому К1 і за утвореним випуклим меніском – для визначення коефіцієнта підйому К2.
4.8.3 Обробка результатів
Коефіцієнт підйому монтажних пін визначають згідно з рисунком Б.2.
Кількість зразків для випробування – не менше трьох.
4.9 Визначення густини
Суть методу – визначення маси одиниці об’єму зразка пінопласту, підготовленого певним чином.
4.9.1 Засоби контролю та матеріали:
– ваги лабораторні – згідно з чинним НД з допустимою похибкою вимірювання не більше ;
– лінійка металева – згідно з ГОСТ 427;
– посудина пластмасова або скляна циліндричної форми діаметром (60 ± 2) мм і заввишки (60 ± 2) мм в кількості 3 шт.;
– ножівка з мілкозубчастим металевим полотном – згідно з чинним НД;
– склад антиадгезійний – згідно з ГОСТ 15975 або згідно з ГОСТ 9433, або мильний розчин.
4.9.2 Підготовка зразків для випробування
Внутрішні стінки посудини змазують антиадгезійним матеріалом. Через проміжок часу, який установлюють у нормативній документації на конкретний вид монтажної піни, посудину заповнюють пробою монтажної піни. При цьому слідкують, щоб заповнення форми було більше 1/2 її висоти.
Після отвердіння протягом 24 год із посудини виймають пробу монтажної піни і витримують її зворотним боком догори ще 24 год. Після цього зі зразків обрізають поверхневу плівку, ножівкою вирізають кубики розміром [(40±1)(40±1)(40±1)] мм. Перед проведенням випробування їх витримують в умовах лабораторного приміщення ще 24 год.
4.9.3 Проведення випробування
Зразки зважують на вагах, потім лінійкою заміряють їх розміри. Допустима гранична похибка вимірювання лінійкою ± .
4.9.4 Обробка результатів
Густину монтажної піни в кілограмах на кубічний метр обчислюють за формулою
, (1)
де m – маса кубика-зразка, кг;
V – об’єм кубика-зразка, м3.
Кількість зразків для випробування – не менше трьох.
4.10 Визначення водопоглинання
Суть методу – визначення маси води, яку поглинув зразок монтажної піни після його отвердіння під час повного його занурення у воду протягом 24 год.
4.10.1 Засоби контролю та матеріали:
– ємність пластмасова або скляна діаметром (60 ± 2) мм і заввишки (60 ± 2) мм в кількості 3 шт.;
– склад антиадгезійний – згідно з ГОСТ 15975 або згідно з ГОСТ 9433, або густий мильний розчин;
– шафа електрична сушильна – згідно з чинним НД, що забезпечує температуру нагрівання до (70 ± 5) оС і автоматичне регулювання температури з границею похибки ± 5 оС;
– посудина з водою місткістю не менше 1 дм3 і наважка з нержавіючої сталі;
– ваги лабораторні з допустимою похибкою вимірювання не більше ;
– ексикатор – згідно з ГОСТ 25336 з кальцієм хлористим – згідно з ГОСТ 450;
– папір фільтрувальний або тканина бавовняна.
4.10.2 Підготовка до випробування
Формують зразки монтажної піни так, як це зазначено в 4.9.2 цього стандарту. Спочатку в ємностях протягом 24 год, потім зразки виймають, перевертають зворотнім боком догори і витримують на повітрі протягом 24 год.
Після цього зразки висушують в сушильній шафі за температури (70 ± 5) оС протягом 3 год, охолоджують в ексикаторі протягом 0,5 год.
4.10.3 Проведення випробування
Зразки монтажної піни зважують і занурюють в посудину з водою. За допомогою наважки забезпечують повне занурення зразків у воду.
Через 24 год зразки виймають, промокають фільтрувальним папером або тканиною і зважують.
4.10.4 Обробка результатів
Водопоглинання монтажної піни W у відсотках за масою обчислюють за формулою
, (2)
