3.1.11.5 Брухт та відходи кольорових металів і сплавів та знешкоджені предмети повинні відповідати таким вимогам:
1) вибухові пристрої та засоби підривання повинні бути в розібраному вигляді і не повинні мати зарядів, запальників, детонаторів, порохової набивки та інших вибухонебезпечних предметів;
2) артилерійські гільзи та гільзи стрілецького озброєння повинні бути без капсульних і гальваноударних втулок і не повинні мати непрострілених капсулів та залишків пороху; :
3) літаковий брухт і брухт військової техніки повинні бути вивільнені від горючо-змащувальних матеріалів, рідин, боєприпасів, порожнистих предметів, вибухонебезпечних агрегатів, вузлів і деталей, амортизаторів тощо;
4) ракетні двигуни, порохові газогенератори і порохові акумулятори тиску повинні бути вивільнені від піропатронів, порохових зарядів, запальників та інших вибухонебезпечних елементів;
5) металеві масиви і козли, піддані вибуховому подрібненню, не повинні мати шпурів. Всі шпури повинні бути розірвані і пропалені або пробиті наскрізь;
6) посудини всіх типів і розмірів (балони, бочки тощо) повинні бути очищені від вмісту (а взимку — від криги і снігу) і доступні для огляду внутрішньої поверхні.
Горловини балонів повинні бути відкритими, а на їхньому корпусі повинен бути прорізаний другий отвір.
Кришки і днища бочок та інших ємкостей мають бути відкриті;
7) банки, цистерни і резервуари з-під кислот і горючих речових повинні бути промиті водою або спеціальними лужними розчинами.
3.1.11.6 Під час огляду брухту військової техніки, який доставляється автомашиною, і виявленні в ньому незнешкоджених вибухонебезпечних предметів брухт споживачем не приймається, про що доводиться до відома представника підприємства-брухтозда-вача, який супроводжує даний транспорт і який зобов'язаний викликати спеціалістів військової частини для їх видалення з партії доставленого брухту.
При виявленні незнешкоджених боєприпасів у брухті військової техніки, який прибув залізничним транспортом, підприємство-споживач викликає представника військової частини для їх видалення і знешкодження.
3.1.11.7 У разі виявлення незнешкоджених корпусів у військових боєприпасах під час розвантаження і підготовки до перероблення брухту та відходів кольорових металів і сплавів подальшу роботу з цією партією припиняють, місце виявлення боєприпасів обгороджують, беруть під охорону підприємства, встановлюють попереджувальний знак, а для їх видалення або знищення викликають представника військової частини.
3.1.11.8 Знешкодження балонів з-під газів та рідин невідомого походження проводять представники військової частини у встановленому порядку.
3.1.11.9 Розбирання літакового брухту і брухту військової техніки, а також знешкодження вибухонебезпечних предметів проводять окремо від решти брухту кольорових металів і сплавів після видачі особам, відповідальним за піротехнічний контроль, наряду-допуску на провадження робіт. Наряд-допуск повинен бути оформлений згідно з додатком 2.
3.1.11.10 На ділянці підготовки і переробки брухту та відходів кольорових металів і сплавів слід організувати і обладнати спеціальні стенди із зразками знешкоджених вибухонебезпечних предметів, схемами, пакетами і описом безпечних прийомів роботи.
3.1.11.11 Всі роботи щодо перевірки брухту та відходів кольорових металів і сплавів та їх знешкодження проводять при освітленні не менше ЗО лк.
3.1.11.12 У разі виявлення в партії брухту та відходів кольорових металів і сплавів вибухонебезпечних предметів споживач складає акт згідно з додатком 3.
Акт складається в чотирьох примірниках і направляється з копією посвідчення про вибухобезпечність брухту та відходів кольорових металів і сплавів відправнику, технічному інспектору праці профспілки, який обслуговує дане підприємство, споживачеві, прокуратурі.
3.1.11.13 Брухт та відходи кольорових металів і сплавів, які не пройшли перевірку на вибухобезпечність, не повинні змішуватися з тими, що пройшли перевірку.
3.1.11.14 Всі виявлені незнешкоджені вибухонебезпечні предмети повинні бути зареєстровані у книзі обліку незнешкоджених предметів згідно з додатком 4.
3.1.11.15 Перевірку брухту та відходів кольорових металів і сплавів, що їх здають школи та лікарні, проводять підприємства-споживачі.
3.1.11.16 Вивантаження і перевірка брухту та відходів кольорових металів і сплавів, що надійшли на підприємство, на вибухобезпечність, видалення з них вибухонебезпечних предметів (крім незнешкоджених боєприпасів) повинні проводитися під керівництвом піротехніка або контролера брухту та відходів кольорових металів, які пройшли спеціальне навчання і мають відповідне посвідчення.
3.1.11.17 Літаковий брухт та брухт військової техніки повинен транспортуватися і складуватися окремо від решти брухту. Пакети з цього брухту повинні транспортуватися і зберігатися окремо за партіями.
Змішування цього лому не допускається.
3.1.11.18 Транспортування вибухонебезпечних предметів повинне проводитися під керівництвом піротехніка згідно з вимогами «Єдиних правил безпеки при вибухових роботах», затверджених Держгіртехнаглядом.
3.1.11.19 Виявлені артилерійські гільзи та гільзи стрілецької зброї, обладнані засобами займання (капсульні втулки, гальванічні і гальваноударні трубки тощо) і залишкиі пороху відбирають у присутності піротехніка (контролера), направляють на тимчасове зберігання і знешкодження, забезпечуючи їх охорону.
3.1.11.20 Зберігають вказані гільзи в обладнаних для цього закритих металевих ящиках на відкритих майданчиках, які обгороджують колючим дротом або суцільним^ неспалимим парканом висотою не менше 2 м.
3.1.11.21 Майданчики повинні бути забезпечені протипожежним інвентарем згідно з діючими протипожежними нормами, а їх розташування встановлюється місцевими органами пожежного нагляду.
3.1.11.22 Ніякі роботи, крім перенесення, укладання і зовнішнього огляду вибухонебезпечних предметів, на спеціальних майданчиках не проводяться, про що повинні попереджувати відповідні плакати та знаки безпеки за ГОСТ 12.4.026.
3.1.11.23 Допуск людей на майданчики дозволяється тільки у присутності піро-' техніка (контролера).
3.1.11.24 Зберігати вибухонебезпечні предмети дозволяється не більше 15 діб, протягом яких вони повинні бути знешкоджені або знищені представниками військової] частини у встановленому порядку.
3.1.11.25 Виявлені у партії брухту та відходів кольорових металів і сплавів вибухонебезпечні предмети (трубки, змійовики, посудини, резервуари, балони, амортизатори,
бочки тощо) повинні бути перенесені під наглядом піротехніка (контролера) на відведену ділянку для знешкодження.
3.2 Транспортне маркування брухту та відходів кольорових металів і сплавів — за ГОСТ 14192 з обов'язковою вказівкою класу небезпеки за ГОСТ 19433.
3.3 Пакування
3.3.1 Брухт та відходи кольорових металів і сплавів у бухтах, рулонах, в'язках повинні бути ув'язані. Кількість обв'язок та їх переріз повинні відповідати вимогам ГОСТ 26653.
3.3.2 Брухт і відходи вольфраму та його сполук класу В, груп І, II, класу Г, групи II, кадмію групи І, кобальту класу В, молібдену класу В, груп І, II, брухт та відходи алюмінію, покриті селеном, пакують у щільну тару за ГОСТ 2991, ГОСТ 5959.
Пилеподібні відходи, які містять вольфрам, пакують у поліетиленові мішки із завареними горловинами за ГОСТ 17811.
3.3.3 Відходи, що містять ртуть, пакують у герметичну тару за ГОСТ 17366 і ГОСТ 5044 та за нормативною документацією. Матеріал тари повинен бути інертним щодо всіх складових відходів. Застосування скляної тари допускається за дотримання вимог ГОСТ 4658.
Упаковка ртутних випрямлячів, приладів і ламп повинна виключати механічні ушкодження при їх транспортуванні.
3.3.4 Маса партії шилоподібних відходів та стружки, що містять вольфрам, повинна бути не менше 1 т.
3.3.5 Тара, у якій транспортувалися відходи, що містять ртуть, повинна піддаватися демеркуризації, тара від відходів, що містять свинець, — знешкодженню.
3.3.6 Порошкоподібні відходи кадмію, кобальту, молібдену, вольфраму та їх сполук, а також брухт і кускові відходи твердих сплавів пакують у паперові мішки за ГОСТ 2226 або мішки з поліетиленової плівки за ГОСТ 10354, потім пакують у дерев'яні ящики за ГОСТ 2991, ГОСТ 5959.
Допускається пакування в бочки за ГОСТ 6247, барабани сталеві БКПБ-50 за ГОСТ 5044, у м'які і спеціалізовані контейнери МКР-1, СК-2-5 за діючою нормативною документацією.
Допускається пакування відходів кольорових металів в іншу тару за згодою із споживачем.
4 ПРИЙМАННЯ
4.1 Брухт та відходи кольорових металів і сплавів приймають партіями. Партія повинна складатися з брухту та відходів одного найменування металу, металу одного виду, класу, однієї групи чи марки сплаву, одного сорту, який відправляється на одну адресу^ і повинна супроводжуватися одним документом про якість (паспортом) згідно з додатком 5, посвідченням про вибухобезпечність згідно з додатком 6, яке оформляють у чотирьох примірниках: два направляють транспортному відомству, один з яких закріплюють на видному місці у транспортному засобі; третій примірник направляють споживачеві, четвертий залишається на підприємстві, яке відправляє брухт та відходи кольорових металів і сплавів, та посвідченням про дезактивацію і знешкодження від шкідливих речовин згідно з додатком 7 для партії брухту та відходів, які надходять з підприємств, що використовують у виробничому процесі радіоактивні та шкідливі речовини.
4.2 Під час перевірки партії на вибухобезпечність проводять суцільний контроль.
4.3 Згідно з вимогами основних санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань служби підприємства-поста-чальника проводять радіаційний контроль.
4.4 Для перевірки брухту та відходів кольорових металів і сплавів класів Б і Г на відповідність вимогам цього стандарту відбирають вибірку за ГОСТ 28053, ГОСТ 28192, для решти класів — за нормативною документацією.
4.5 У разі наявності в партії брухту та відходів у пакетованому вигляді осипу, масова частка якого становить більше 5 %, а у брикетованому вигляді — більше 10 %, всю партію приймають як поставлену розсипом.
/Л.6 Приймання брухту та відходів кольорових металів і сплавів усіх класів, груп і сортів проводять за масою нетто металу.
Х/4.7 Маса нетто металу (сплаву) у брухті та відходах кольорових металів і сплавів — різниця між масою брутто і масою транспортного засобу, тари і засміченості. Для алюмінію, магнію і титану наявність оксидів цих металів є засміченістю.
4.7.1 Під час приймання брухту та відходів, перелічених нижче, масою нетто, яка визначається за ГОСТ 28053, ГОСТ 28192, є:
— для стружки, зйомів, шлаків, пропиловки, фольги і порошків алюмінію та його сплавів (стружка, фольга, брухт та відходи класу Г), брухту, відходів, стружки, зйомів, шлаків, пропиловки, фольги та порошків магнію — маса, обчислена за металургійним виходом на підставі лабораторної проби;
— для зйомів і сплесків кадмію — маса кадмію, який у них міститься;
— для сміття та металургійних відходів міді та мідних сплавів — маса наявних у них міді (при її вмісті не менше 3 %), цинку (при його вмісті не менше 5 %), олова (при його вмісті не менше 0,5 %), свинцю (при його вмісті не менше 1 %), нікелю (при його вмісті не менше 1 %);
— для відходів нікелю та нікелевих сплавів V групи класів А і Б, відходів класу Г — маса наявних у них нікелю, кобальту і міді;
— для решти відходів олова, олов'яних, олов'яно-свинцевих сплавів класу Г — маса наявних у них олова, сурми, свинцю;
— для шламів і відходів свинцю класу Г і його сплавів — маса наявних у них свинцю, олова, сурми, міді;
— для цинку і відходів цинкових сплавів класу Г — маса наявних у них цинку, алюмінію, міді;
— для свинцево-цинкової окалини — маса наявних у ній цинку і свинцю;
— для сполук, які містять вольфрам або молібден, для пилоподпібних, порошкоподібних відходів твердих сплавів, стружки — маса наявних у них вольфраму і молібдену (при вмісті молібдену не більше 0,5 %).
5 МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ
5.1 Випробування брухту та відходів кольорових металів і сплавів проводять за ГОСТ 28053, ГОСТ 28192 з такими доповненнями:
— перевірку належності до класів, груп і сортів проводять візуально і за маркуванням деталей та виробів за ГОСТ 2171 або за допомогою краплинних реакцій або спектральними методами аналізу, хімічними методами аналізу за нормативною документацією.
5.2 Випробування брухту та відходів кольорових металів і сплавів на вибухобез-печність проводять візуально згідно з вимогами, вказаними в 3.1.11.
5.3 Визначення маси і розмірів брухту та відходів проводять зважуванням і вимірюванням.
5.4 Випробування брухту та відходів кольорових металів і сплавів на забруднення радіоактивними речовинами проводяться дозиметричними приладами СРП 68-01, ДП-5В або іншими приладами згідно з «Основними санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань» ОСП 72/87 та «Нормами радіаційної безпеки» НРБ-76/87, а також Методичними рекомендаціями щодо організації робіт у галузі радіаційної безпеки на підприємствах кольорової металургії.
5.5 Перевірку правильності належності брухту та відходів кольорових металів і сплавів до класу, групи або марки і сорту проводять візуально або в лабораторії споживача; результати випробувань служать підставою для приймання і розрахунків.
У разі виникнення розбіжностей щодо оцінки якості брухту та відходів кольорових металів і сплавів оцінку проводять за пробою, відібраною у присутності представника постачальника, у лабораторії незацікавленої організації.
6 ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ
6.1 Транспортування
6.1.1 Брухт і відходи кольорових металів і сплавів транспортують будь-яким видом транспорту згідно з правилами, які діють на кожному виді транспорту.
6.1.2 Транспортування брухту та відходів кольорових металів і сплавів залізничним транспортом здійснюють у напіввагонах згідно з вимогами технічних умов навантаження і кріплення вантажів, затверджених у встановленому порядку. За згодою сторін допускається транспортування брухту та відходів у критих вагонах.
