Для будівель вище 12 поверхів улаштування підвалу під усією будівлею обов'язкове.
3.2.4 При будівництві на нескельних ґрунтах по верху збірних стрічкових фундаментів належить укладати шар розчину марки 100 завтовшки не менше 40 мм і поздовжню арматуру діаметром 10 мм у кількості три і чотири стрижні при сейсмічності 7 і 8 балів відповідно. Поздовжні стрижні повинні бути з'єднані поперечними з відстанню між ними 300 - 400 мм. У випадку виконання стін підвалу зі збірних панелей або монолітними, конструктивно з'єднаними зі стрічковими фундаментами, закладення армованого шару розчину не вимагається.
У районах сейсмічністю 9 балів стрічкові фундаменти повинні виконуватися, як правило, монолітними.
3.2.5 У фундаментах і стінах підвалу з крупних блоків повинна бути забезпечена перев'язка кладки в кожному ряді, а також у всіх кутах і перетинах на глибину не менше 1/3 висоти блока; фундаментні блоки належить укладати у вигляді суцільної стрічки. Для заповнення швів між блоками треба застосовувати розчин марки не нижче 50.
У будівлях при розрахунковій сейсмічності 9 балів стіни підвалів повинні передбачатися, як правило, монолітними або збірно-монолітними.
У кожному ряді блоків у місцях кутів, прилягань та перетинів необхідно встановлювати арматурні сітки із заведенням їх на 70 см від місць перетинів стін.
3.2.6 Горизонтальні гідроізоляційні шари в стінах будівель належить виконувати з цементного розчину.
3.2.7 Фундаменти та стіни підвалів із бутобетону допускаються в будівлях до п'яти поверхів при розрахунковій сейсмічності 7 і 8 балів. Кількість бутового каміння марки не нижче 200 не повинна перевищувати 25 % загального об'єму фундаментів і стін, клас бетону — за розрахунком, але не нижче В7,5.
3.3 Перекриття та покриття
3.3.1 Перекриття та покриття належить виконувати у вигляді жорстких горизонтальних дисків, -надійно з'єднаних з вертикальними конструкціями будівель, та такими, що забезпечують їх спільну роботу у разі сейсмічних дій.
3.3.2 Жорсткість збірних залізобетонних перекриттів та покриттів належить забезпечувати за допомогою наступних конструктивних рішень:
- влаштуванням зварних з'єднань плит між собою, елементами каркаса або стінами;
- влаштуванням монолітних залізобетонних обв'язок (антисейсмічних поясів) з анкеруванням в них випусків арматури з плит;
- замонолічуванням швів між елементами перекриттів.
Бокові грані панелей (плит) перекриттів та покриттів повинні мати шпонкову або рифлену
поверхню. Для зв'язку з антисейсмічним поясом, каркасом або стінами в панелях (плитах) належить передбачати арматурні випуски або закладні деталі.
При влаштуванні отворів у перекриттях для сходових кліток і ліфтових шахт їх рекомендується розташовувати ближче до геометричного центра. При цьому отвір не повинен розімкнути контур Перекриття. При ослабленні диску перекриття отвором розмірами більше 50 % ширини будівлі необхідно передбачати додаткове підсилення перекриття у суміжних прогонах.
3.3.3 Довжина ділянки обпирання плит перекриттів та покриттів на несучі конструкції приймається не менше, мм:
- на цегляні та кам'яні стіни - 120;
- на стіни з віброваних цегляних панелей або блоків - 100; - на залізобетонні та бетонні стіни, на сталеві та залізобетонні балки (ригелі),
при обпиранні по двох сторонах - 80;
- при обпиранні уздовж контуру - 60.
3.3.4 Обпирання дерев'яних, металевих і залізобетонних балок на кам'яні та бетонні стіни повинно бути не менше 200 мм. Опорні ділянки балок повинні бути надійно прикріплені до несучих конструкцій будівель.
Перекриття у вигляді прогонів (балок) з вкладишами між ними повинні бути підсилені за допомогою шару монолітного армованого бетону класу не нижче В15 завтовшки не менше 40 мм.
3.3.5 У двоповерхових будівлях у районах сейсмічністю 7 балів і в одноповерхових будівлях в районах сейсмічністю 8 балів при відстанях між стінами не більше 6 м в обох напрямках допускається влаштування дерев'яних перекриттів (покриттів). Балки перекриттів (покриттів) належить анке-рувати в антисейсмічному поясі та влаштовувати на них діагональний настил.
3.3.6 Покриття будівель варто проектувати з конструкцій, що максимально знижують їх вагу, використовуючи, наприклад, в металевих каркасах профільований настил і ефективні утеплювачі.
3.3.7 Міжповерхові перекриття в будівлях із металевими каркасами рекомендується виконувати переважно монолітними залізобетонними. У випадках застосування збірних залізобетонних перекриттів належить передбачати конструктивні протизсувні заходи (монолітні обв'язувальні пояси, шпоночні стики між панелями тощо), аналогічні тим, що рекомендуються для сейсмостійких будівель із залізобетонними каркасами.
3.3.8 Покриття і перекриття будівель, що об'єднують окремі елементи конструкції в просторовий каркас, повинні створювати жорсткий у своїй площині диск. Для збільшення жорсткості цього диска в покриттях із застосуванням сталевого профільованого настилу необхідно передбачати систему зв'язків у площині верхніх поясів ферм, у якій роль розпірок можуть виконувати прогони.
3.3.9 Жорсткість покриттів, виконуваних із сталевого профільованого настилу, належить забезпечувати за рахунок кріплення листів профільованого настилу в кожній хвилі до прогонів або до верхніх поясів кроквяних конструкцій. Між собою листи профільованого настилу необхідно скріплювати заклепками, крок яких не повинен перевищувати 250 мм.
3.4 Перегородки, балкони, еркери, архітектурні елементи будівлі
3.4.1 Перегородки належить виконувати легкими, як правило, великопанельної або каркасної конструкцій. Перегородки із дрібнорозмірних виробів (цегли, каменя із природних та штучних матеріалів, гіпсових плит тощо) можуть застосовуватися при сейсмічності 6,7 і 8 балів у будівлях до дев'яти поверхів, а при сейсмічності 9 балів - у будівлях до п'яти поверхів.
3.4.2 Перегородки повинні бути прикріплені до вертикальних конструкцій будівель, а при довжині більше 3 м - і до перекриттів. Конструкція кріплення перегородок до несучих елементів будівлі повинна виключати можливість передачі на них горизонтальних навантажень, що діють в їх площині, забезпечуючи при цьому їх стійкість із площини.
Для забезпечення незалежного деформування перегородок необхідно передбачати антисейсмічні шви уздовж вертикальних торцевих і верхніх горизонтальних граней перегородок і несучих конструкцій будівлі. Ширина швів приймається за максимальною величиною перекосу поверхів будівлі при дії розрахункових навантажень, але не менше 20 мм.
Шви заповнюються пружним еластичним матеріалом. Допускається виконувати перегородки підвісними з обмежувачем із їх площини.
3.4.3 Міцність перегородок та їх кріплень із площини повинна бути підтверджена розрахунком на дію місцевих сейсмічних навантажень. Нормальне зчеплення кладки перегородок із дрібнорозмірних виробів повинно бути не менше Rnt ≥ 60 кПа (0,6 кг/см2).
3.4.4 Перегородки з цегли та каменя необхідно армувати на всю довжину не рідше ніж через 70 см за висотою, а перегородки з гіпсових плит не рідше ніж через два ряди арматурними стрижнями загальним перерізом у шві не менше 0,2 см2. Перегородки, міцність яких не відповідає результатам розрахунку на навантаження з площини, а також при величині нормального зчеплення в кладці менше 60 кПа (0,6 кг/см2), належить підсилювати армуванням у зовнішніх шарах штукатурки та введенням додаткових вертикальних і горизонтальних елементів підсилення, з'єднаних з несучими конструкціями будівлі.
3.4.5 Винос балконів у будівлях з цегляними та кам'яними стінами не повинен перевищувати 1,5м.
3.4.6 У районах сейсмічністю до 8 балів включно допускається влаштування еркерів з підсиленням утворених у стінах прорізів залізобетонними рамами та з встановленням металевих в'язей стін еркерів з основними стінами.
3.4.7 Між стінами шахти ліфтів, які не є ядрами жорсткості, та несучими конструкціями будівель повинні передбачатися деформаційні шви завширшки не менше подвоєного горизонтального переміщення будівлі та не менше 80 мм.
3.4.8 У покрівлях із дрібноштучних елементів (черепиця, покрівельна плитка тощо) необхідно передбачати кріплення кожного елемента до несучих конструкцій.
3.4.9 Оздоблення приміщень, призначених для постійного перебування в них людей, рекомендується виконувати з легких матеріалів. Облицьовування стін та інших частин будівель допускається за умови їх кріплення анкерами. Оштукатурювання стель за наявності залізобетонних перекриттів забороняється.
3.4.10 У житлових будівлях не рекомендуються фасади з використанням важких декоративних елементів, скульптурних оздоблень, карнизів і парапетів. У випадку необхідності їх улаштування вони повинні бути прикріплені до будівлі на основі окремого розрахунку.
3.5 Особливості проектування залізобетонних конструкцій
3.5.1 При розрахунку міцності нормальних перерізів згинальних та позацентрово стиснутих елементів граничну характеристику стиснутої зони бетону ξR належить приймати за СНиП 2.03.01-84* з коефіцієнтом 0,85.
3.5.2 У позацентрово стиснутих елементах, крім колон багатоповерхових будівель, а також у cтиснутій зоні згинальних елементів при розрахунковій сейсмічності 8 та більше балів хомути gовинні ставитися за розрахунком і на відстанях:
- при Rsc≤ 400 МПа (4000 кг/см2) - не більше 400 мм і не більше 12d при в'язаних каркасах, і не більше 15d - при зварних;
- при Rsc ≥ 450 МПа (4500 кг/см2) - не більше 300 мм і не більше 10d при в'язаних каркасах, і не більше 12d - при зварних, де d - найменший діаметр поздовжніх стиснутих стрижнів.
При цьому поперечна арматура повинна забезпечувати закріплення стиснутих стрижнів від згинання в будь-якому напрямку.
Якщо загальне насичення позацентрово стиснутого елемента поздовжньою арматурою пере-вищує 3 %, хомути повинні встановлюватись на відстані не більше 8d і не більше 250 мм.
У в'язаних каркасах кінці хомутів необхідно загинати навколо стрижнів поздовжньої арматури і заводити в середину тіла бетону не менше ніж на 6d хомута.
3.5.3 У попередньо напружених конструкціях, які належить розраховувати на особливе спо-лучення навантажень з урахуванням сейсмічної дії, зусилля, що визначаються з умов міцності перерізів, повинні перевищувати зусилля, які сприймаються перерізами при утворенні тріщин, не менше ніж на 25 %.
3.5.4 У попередньо напружених конструкціях не допускається застосовувати арматуру, для якої відносне подовження після розриву нижче 2 %.
3.5.5 При сейсмічності 9 балів не допускається застосовувати арматурні канати і стрижневу арматуру періодичного профілю діаметром більше 28 мм без спеціальних анкерів.
3.5.6 У попередньо напружених конструкціях із натягуванням арматури на бетон напружувану арматуру належить розміщувати в закритих каналах, які у подальшому замонолічуються бетоном
або розчином.
3.6 Каркасні будівлі
3.6.1 У багатоповерхових каркасних будівлях системою, що сприймає горизонтальне сейсмічне навантаження, може слугувати просторовий каркас із жорсткими рамними вузлами, просторовий каркас із жорсткими рамними вузлами із заповненням, яке бере участь у сприйнятті сейсмічного навантаження, каркас із вертикальними в'язями, діафрагмами або ядрами жорсткості, безригельний каркас.
При розрахунковій сейсмічності 7 і 8 балів допускається застосування зовнішніх кам'яних стін і внутрішніх залізобетонних або сталевих рам (стояків). При цьому повинні дотримуватись вимоги, встановлені для кам'яних будівель. Висота таких будівель не повинна перевищувати 7 м.
3.6.2 В одноповерхових каркасних будівлях може застосовуватись каркас зі стояками, що защемлені в фундаментах, і шарнірно або жорстко з'єднані з прогоновими конструкціями. У каркасах зі сталевими колонами з'єднання стояків з фундаментами може бути шарнірним.
У поздовжньому напрямку каркаси можуть виконуватись із встановленням в'язей поміж стояками.
Жорсткість покриття забезпечується встановленням горизонтальних і вертикальних в'язей поміж фермами і ригелями, надійним закріпленням плит покриття і профільованого настилу до прогонових конструкцій.
3.6.3 Діафрагми, в'язі та ядра жорсткості, які сприймають горизонтальне навантаження, повинні бути суцільними за всією висотою будівлі та розташовуватись в обох напрямках рівномірно та симетрично відносно її центра ваги.
3.6.4 В якості огороджувальних стінових конструкцій належить, як правило, застосовувати легкі навісні панелі. Допускається влаштування цегляного та кам'яного заповнення, яке задовольняє вимоги 3.10.3 і 3.10.4.
Застосування самонесучих стін із кам'яної кладки допускається при кроці пристінних колон не більше 6 м і при висоті стін 12, 9 і 6 м на майданчиках сейсмічністю 7, 8 і 9 балів відповідно.
3.6.5 Самонесучі стіни повинні мати гнучкі в'язі з конструкціями каркаса, що не перешкоджають горизонтальним зміщенням каркаса вздовж стін. Між поверхнями стін і колонами каркаса повинен передбачатися проміжок не менше 20 мм. Вздовж всієї довжини стін на рівні плит покриття і верху віконних прорізів та не більше ніж через 6 м за висотою в глухих стінах повинні передбачатись антисейсмічні пояси, з'єднані з каркасом будівлі гнучкими в'язями, що не перешкоджають горизонтальним зміщенням каркаса вздовж стін. При сейсмічності 9 балів самонесучі стіни належить виконувати каркасно-кам'яними.
У місцях перетину поперечних стін із поздовжніми повинні влаштовуватись антисейсмічні шви на всю висоту будівлі.
3.6.6 Заповнення, яке бере участь у роботі каркаса, розраховується і конструюється як діафрагма. Ненесуче заповнення відокремлюється від елементів каркаса антисейсмічними швами.
3.6.7 Елементи збірних колон багатоповерхових каркасних будівель належить, за можливості, виготовляти висотою в декілька поверхів. Стики збірних колон повинні розташовуватися в зоні з найменшими згинальними моментами зі з'єднанням поздовжньої арматури ванною зваркою або парними накладками.
