3.158 На другому етапі ( через 2-3 роки після виконання робіт за І етапом та введення об'єкта в експлуатацію ) слід передбачати:

• приведення у робочий стан провідної відкритої мережі (у разі потреби);

• додаткові заходи з організації поверхневого стоку;

• будівництво закритого дренажу (на площах, де в ньому є потреба);

• додаткові споруди та дороги (у разі потреби);

• засипка мережі попереднього осушення (частково або повністю);

• оброблення грунту, глибоке розпушування, остаточне планування площ;

• уточнення обсягів та складу заходів щодо охорони навколишнього середовища на основі аналізу виконаних заходів щодо його охорони на першому етапі осушення.

Культуртехнічні роботи


3.159 У процесі проектування осушувальних систем повинні передбачатися заходи щодо збереження верхнього родючого шару грунту, а при вимушеному порушенні цього ша­ру - заходи щодо відновлення та підвищення його родючості.

3.160 Основою для проектування культуртехнічних робіт є матеріали вишукувань:

ботаніко-культуртехнічні та грунтово-меліоративні карти.

3.161 Культуртехнічні роботи повинні виконуватися в єдиному комплексі з заходами, що забезпечують осушення та двостороннє регулювання водно-повітряного режиму грунтів, відновлення родючості грунту, порушеної в процесі меліоративних робіт, первинне освоєння земель.

3.162 Як протиерозійні заходи необхідно залишати смуги лісу уздовж річок, великих каналів, уздовж меж землекористувачів та сівозмінних ділянок, що проектуються, особливо на легких грунтах.

3.163 Забороняється передбачати у складі культуртехнічних робіт знищення цінних порід дерев (дуб, клен, липа), а також лісів, що мають водоохоронне значення, лісопарків, заповідників, заказників.

3.164 У складі культуртехнічних робіт слід передбачати заходи щодо утилізації де­ревно-чагарникової рослинності.

3.165 Спалення деревно-чагарникової рослинності на потужних торфовищах у будь-яку пору року не допускається.

3.166 На вироблених торфовищах в першу чергу повинна провадитись перебудова осушувальної мережі з урахуванням гідрогеологічних умов та сільськогосподарського вико­ристання, що планується.

4 СПОРУДИ НА ЗРОШУВАЛЬНИХ ТА ОСУШУВАЛЬНИХ СИСТЕМАХ


4.1 Гідротехнічні споруди на каналах слід проектувати у відповідності з СНіП 2.06.01

та цього розділу.

Споруди повинні забезпечувати:

• регулювання об'ємів подачі або відведення води при заданих рівнях, необхідний ре­жим водорозподілу та водовідведення (володільники, водовипуски, водомірні споруди, пере­городжуючі споруди);

• безпечне сполучення б'єфів (швидкотоки, перепади);

• перетин каналами (лотками) доріг, колекторів, водотоків, ярів (трубчасті переїзди, дюкери, акведуки);

• регулювання якості води (відстійники, пісколовки, басейни-змішувачі);

• недопущення переповнення каналів, спорожнення трубопроводів (скидні споруди);

• захист водоводів, внутрішньосистемних резервуарів та водосховищ від замулюван­ня, розмиву та інших шкідливих впливів;

• рибозахист.


4.2 Місцеположення, компоновку та тип споруд слід вибирати залежно від їх призна­чення, природних умов будівництва, наявності будівельних матеріалів, умов та способів ви­конання робіт та експлуатації.

Як правило, слід використовувати типові проекти споруд. У разі відсутності типових про­ектів допускається застосовувати економічні або розробляти індивідуальні проекти з максималь­ним використанням типових рішень окремих вузлів споруд.

  1. При проектуванні споруд повинні бути забезпечені:

• задані гідравлічні умови як у межах самої споруди, так і на всій меліоративній ме­режі;

• стійкість та міцність споруди в цілому та окремих її частин;

• фільтраційна міцність грунтів основи;

• надійність та зручність в експлуатації, можливість огляду та ремонту споруди;

• виконання вимог щодо охорони навколишнього середовища;

• високий рівень індустріалізації будівництва;

• ощадливе витрачання дефіцитних будівельних матеріалів;

• широке застосування місцевих будівельних матеріалів.


4.4 При розподілі води по кількох каналах слід влаштовувати вузли регуляторів для обслуговування кількох водовипусків по довжині каналу або зосереджених в одному місці.

При проектуванні типових споруд слід об'єднувати споруди різного призначення (ре- гулювальні, водомірні, дорожні тощо) в єдиний комплекс із суміщенням їх функцій.

4.5 При проектуванні споруд для пропускання талих, дощових вод та селевих потоків під (над) зрошувальними каналами розрахункову забезпеченість витрат води і селевих пото- ків необхідно приймати відповідно до класу зрошувальних каналів, які потрібно захистити.

4.6 Розрахунок споруд на осушувальних каналах слід виконувати на витрату води, що пропускається каналом при повному його заповненні у створі споруди, але не більше витрати води розрахункової забезпеченості, яка визначається залежно від класу споруди за СНіП 2.06.01 (основний розрахунковий випадок).

4.7 Розрахункову забезпеченість максимальних витрат води при проектуванні мостів та трубчастих переїздів при перетині осушувальних каналів з залізницями та автомобільними дорогами слід визначати згідно з СНіП 11-39 і СНІП 2.05.02.

4.8 Перевищення верху стін та укосів споруд над рівнем води в каналі при пропусканні через споруду розрахункової витрати води слід приймати за таблицею 2.5 , як для ка­налів з облицюванням.

4.9 При аерації потоку та наявності збійної течії перевищення стін та укосів споруди над розрахунковим рівнем води слід приймати за таблицею 4.1.

Таблиця 4.1 - Перевищення стін та укосів споруди над рівнем води

Назва показника

Значення

Розрахункова витрата води, м3/с

до 1

1-10

10-30

30-50

50-100

Перевищення верху стін та укосів, см

20

30

40

50

60

Примітка. У швидкотоках трапецеїдального періоду та закладанням укосів понад 1:1,5 наведені дані збільшуються на 15%.

4.10 Для споруд, що влаштовуються у захисних дамбах, а також при витратах води у каналах понад 100 м3/с перевищення верху стін та укосів над розрахунковим рівнем води необхідно встановлювати за 4.8 з додатковим урахуванням вітрового нагону води та висоти накату вітрових хвиль у верхньому б'єфі згідно з СНіП 2.06.05.

4.11 Перевищення низу проектної будови акведука та відкритих шлюзів-регуляторів з переїздами над максимальним розрахунковим рівнем води у водотоці, визначеним залежно від класу цих споруд, повинно бути не менше ніж 0,5 м.

4.12 Опори акведука, який перетинає водотік, слід захищати від дії льоду. Глибину закладання опор акведука слід визначати з урахуванням можливого максимального розми­вання русла.

4.13 Гідравлічний розрахунок дюкера слід провадити виходячи із забезпечення швид­кості води у трубопроводі не менше, ніж у каналі, при пропусканні розрахункової витрати, Остаточно параметри поперечного перерізу дюкера слід вибирати з урахуванням технології його очищення.

4.14 Водоскидні споруди на зрошувальних каналах, як правило, слід проектувати ав­томатичної дії.

4.15 Конструкцію та габарити переїздів через канали (суміщених та несуміщених з гідро­технічними спорудами) слід приймати у відповідності з СНіП 2.05.02, СНіП 2.05.03,

СНіП 2.05-11.

4.16 При проектуванні споруд на закритій зрошувальній мережі повинні враховува­тись вимоги СНіП 2.04.02.

4.17 Водозабірні споруди, що подають воду у трубчасту мережу, повинні бути облад­нані засобами водообліку або стабілізаторами витрати. Компонування цих споруд та їх кон­струкція повинні виключати надходження у трубопровід плаваючих предметів, донних на­носів та повітря.

4.18 Гідранти та водовипуски з трубопроводів у поливні та дощувальні пристрої, у разі необхідності, повинні бути обладнані арматурою, яка забезпечує можливість регулюван­ня напору та витрати.

4.19 Водовипуски для спорожнення та промивання трубопроводів слід установлювати в знижених місцях та в кінці траси трубопроводів і узгоджувати з планом зрошувальної та водоскидної мережі.


4.20 Ширину берм та горизонтальних майданчиків біля споруд необхідно встановлю­вати залежно від їх загального компонування, умов зручності експлуатації, але не менше ніж 3,0 м.

4.21 Висота засипки грунту над трубами у місцях переїзду визначається розрахунком у проекті.


Споруди на лоткових каналах та лотково-трубчастій мережі


4.22 При проектуванні споруд на лотковій мережі слід застосовувати типові секції лотків, забезпечених необхідним затворним обладнанням.

4.23 Вододільники, як правило, влаштовуються коробкового перерізу, в які надходить вода з лотка та подається у відводи. Отвори відводів повинні бути оснащені затворами.

4.24 У гірських та передгірських районах при бурхливих режимах потоку у водоводах слід застосовувати лотково-трубчасту безнапірну мережу, в якій розміщені вздовж схилу лотки чергуються з укладеними поперек схилу трубопроводами.

4.25 На ділянках з можливим випліскуванням води лотки і колодязі повинні бути за­криті зверху.


Споруди на трубопроводах


4.26 На напірних та самонапірних зрошувальних трубопроводах у разі необхідності застосовують: водозабори, регулювальні колодязі, дільники статичного напору, гідранти, во-довипуски, скиди.

4.27 Споруди повинні бути оснащені необхідним обладнанням: автоматичними регу­ляторами тиску і витрати, засувками, вантузами, автоматичними водовипусками тощо.

4.28 На безнапірних дренажних трубопроводах у разі необхідності застосовують регу- лювальні, оглядові та сполучні колодязі, колодязі, які поглинають поверхневий стік та грун- тові води,гирлові споруди.

Для регулювання витрати води споруди повинні бути обладнані автоматичними за- творами.

4.29 На трубопроводах діаметром до 600 мм слід застосовувати круглі колодязі, а на більших - квадратні з бетонним днищем.

4.30 Колодязі слід проектувати, як правило, такими, що виступають над поверхнею землі на висоту не менше ніж 0,5 м. Якщо за умовами експлуатації немає потреби часто ог­лядати і обслуговувати колодязь, допускається влаштовувати його потайним, з кришкою, розміщеною нижче орного шару.

4.31 Самонапірні трубопроводи слід обладнувати дільниками статичного напору, щоб виключити застосування високонапірних труб.

Споруди на лиманах та польдерах


4.32 Конструкція споруд на лиманах та польдерах повинна забезпечувати надійну і ефективну їх роботу як специфічних меліоративних систем.


4.33 Споруди на лиманах у вигляді трубчастих регуляторів обладнуються затворами влаштуванням у нижньому б'єфі поперечних порогів, які забезпечують інтенсивне розтіканн потоку до безпечних питомих витрат.

4.34 Споруди на польдерах у вигляді відкритих регуляторів обладнуються затворами розвинутою конструкцією нижнього б'єфу та інтенсивним розтіканням потоку. Швидкість розтікання потоку не повинна перевищувати допустиму швидкість для даного грунту.

4.35 Шлюз-регулятор на польдері повинен бути розрахований на витрату, що дозволяє затопити польдер, не допускаючи до переливання через дамбу. І

4.36 Допустимий перепад між б'єфами польдера у момент переливання не повинен перевищувати 0,25 м.

4.37 Гребінь дамби польдера повинен бути розрахований на недопущення розмивів при розрахунковому перепаді і повинен буги укріплений кам'яним накидом або бетонною подушкою.

Протиерозійні споруди

4.38 Конструкція протиерозійних гідротехнічних споруд повинна забезпечувати:

• запобігання концентрації поверхневого стоку або зменшення її;

• запобігання утворенню ярів, балок, розмивин, руйнуванню гірських схилів.

4.39 За призначенням протиерозійні споруди поділяються на водозатримувальні (вали тераси, лимани, нагірні канали) та водонапрямні (запруди, пороги, перепади, швидкотоки скиди).

4.40 Відстань між захисними валами приймається з урахуванням допустимої нерозми- ваючої швидкості стоку, що дає змогу уникнути ерозії на вибраній ділянці схилу.

4.41 Висоту валу необхідно розраховувати на повне затримання схилового стоку забезпе- ченістю 10%. Будівельна висота валу повинна бути на 20%-30% більше розрахункової.

4.42 Відстань між терасами визначається згідно з 4.40.

  1. Гребеневі тераси слід влаштовувати при уклонах 0,02-0,12, ширині валів від 18 до

25 м та висоті від 0,25 до 0,40 м.

4.44 При уклонах 0,12-0,25 слід влаштовувати ступінчасті тераси завширшки понад 3,0 м з горизонтальною поверхнею або зворотним уклоном, що не перевищує 0,12.

4.45 Траншейні тераси слід проектувати при великих уклонах. У районах сильних злив при уклонах 0,1-1,0 тераси слід доповнювати каналами.

  1. Відстань між нагірними каналами визначається у відповідності з 4.40.

4.47 Уклони каналів визначають виходячи з умови недопущення замулювання та розми- ву. При великих уклонах дно і укоси каналів повинні бути закріплені.

4.48 Для закріплення дна донних та схилових ярів слід застосовувати, головним чином, низькі затримуючі загати заввишки від 0,25 до 0,30 м, які влаштовуються, як правило, з ут- рамбованих глин, грунтоцементу, бетону або каменю.

4.49 Протиерозійні греблі слід проектувати у відповідності з СНіП 2.06.05.


5 НАСОСНІ СТАНЦІЇ

5.1 При проектуванні меліоративних насосних станцій необхідно дотримуватись ви-

мог СНіП 2.06.01 та цього розділу,

5.2 Розрахункову подачу води насосних станцій слід визначати за максимальною ор-

динатою графіка водоспоживання виходячи з кількості сівозмін, з урахуванням коефіцієнтів форсування, що приймаються у відповідності з 2.140, або за максимальною кількістю та па- раметрами одночасно працюючих дощувальних машин. На осушувальних системах - за мак- симальною ординатою графіка відкачування з урахуванням використання регулювальних ємкостей.

5.3 Меліоративні насосні станції за надійністю подачі (відкачування) води поділяються на три категорії:

• 1 категорія - насосні станції, зупинка яких може створити небезпеку для життя людей або спричинити значні збитки народному господарству; насосні станції відкачування відгороджених захисними дамбами підприємств, населених пунктів; насосні станції, що по- дають воду на зрошення сільськогосподарських культур, які не допускають перерви у зро- шенні понад одну добу;