Звукове поле в необмеженому однорідному ізотропному середовищі. На практиці — поле, в якому можна знехтувати відбиттям звуку від обмежувальних поверхонь у діапазоні частот, який нас цікавить

  1. вільне звукове поле над звуковідбивальною площиною (free field over a reflecting plane)

Звукове поле в однорідному ізотропному середовищі, що займає простір над твердою відби- вальною площиною необмежених розмірів, на якій розміщено джерело шуму

  1. діапазон частот (frequency range of interest)

Діапазон частот, у якому зазвичай проводять вимірювання, включає октавні смуги з централь­ними частотами від 125 Гц до 8000 Гц.

Примітка 14. Для спеціальних цілей діапазон частот можна розширювати або звужувати в будь-який бік, якщо умови випробовування і точність вимірювання у розширеному чи звуженому діапазоні залишаються задовільними. Для джерел, що випромінюють звуки переважно на високих (або низьких) частотах, діапазон частот можна відповідно розширювати або зву­жувати з метою оптимізації умов застосування вимірювальних пристроїв і методик

  1. обвідний паралелепіпед (reference box)

Уявна поверхня у формі прямокутного паралелепіпеда мінімального розміру, у якій розміщують джерело шуму, обмежена однією або кількома звуковідбивальними площинами

  1. характеристичний розмір джерела шуму, d0(characteristic source dimension)

Половина довжини діагоналі паралелепіпеда, що включає обвідний паралелепіпед і його віддзеркалення на відбивальній площині (площинах)

  1. вимірювальна відстань, d (measurement distance)

Відстань від обвідного паралелепіпеда до вимірювальної поверхні, що має форму паралеле­піпеда

  1. радіус вимірювання, r (measurement radius)

Радіус півсферичної площини вимірювання

  1. фоновий шум (background noise)

Шум, створюваний будь-яким джерелом, крім того, яке випробовують.

Примітка 15. Фоновий шум може включати шум, створюваний повітрям, вібрацією конструкції, електричні шуми засобів вимірювання

  1. поправка на фоновий шум, (background noise correction)

Поправка, що враховує вплив фонового шуму на рівень звукового тиску на вимірювальній поверхні.

Поправка залежить від частоти і вимірюють її у децибелах. У разі А-зважування поправку на фоновий шум позначають /<іА

  1. поправка на умови середовища вимірювання, К2(environmental correction)

Враховує вплив відбитого або поглинутого звуку на рівень звукового тиску на вимірювальній поверхні. Вона залежить від частоти, а вимірюють її в децибелах. У разі А-зважування цю поправку позначають К2д

  1. показник імпульсного шуму (impulsive noise index) або імпульсність шуму

Величина, за допомогою якої шум, створюваний джерелом, можна охарактеризувати, як «імпульсний» (див. додаток D). Вимірюють в децибелах

  1. показник спрямованості, DI (directivity index)

Розміри простору, у якому джерело створює звук переважно в одному напрямі (див. додаток Е). Вимірюють у децибелах.

  1. АКУСТИЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

    1. Загальні положення

Як акустичне середовище, придатне для проведення вимірювання за методикою цього стан­дарту, використовують:

  1. лабораторне приміщення, що забезпечує створення вільного звукового поля над звуко- відбивальною площиною;

  2. рівну поверхню на відкритому повітрі відповідно до 4.2 і додатка А;

  3. приміщення, у якому складова ревербераційного поля у значенні звукового тиску на вимі­рювальній поверхні незначна порівняно зі складовою безпосереднього звукового поля джерела шуму.

Примітка 16. Умови підпункту с), переважно, можна створити або у дуже великих приміщеннях, або у невеликих, стінки і стеля яких мають звукопоглинальний покрив.

  1. Критерій відповідності умов випробовування

Середовище, в якому проводять випробовування, наскільки це можливо, має бути вільним від предметів, що відбивають звук, за винятком звуковідбивальної площини, з тим, щоб створити вільне звукове поле над відбивальною площиною.

У додатку А викладено методику визначання величини поправки К2, що враховує відхил умов випробувального середовища від ідеальних. Для цілей цього стандарту поправка на умови випро­бовування /<2д (див. таблицю 0.1 і 8.4) чисельно має дорівнювати або бути менше ніж 2 дБ. Зна­чення К2 для величин, які визначають відповідно до цього стандарту, у будь-якій частотній смузі, цікавій для нас, не повинно перевищувати 2 дБ.

Примітка 17. За необхідності проведення вимірювання в умовах, де К2р, перевищує 2 дБ, треба використовувати табли­ці 0.1 і 8.4; чи/або стандарти ISO 3746 або ISO 9614.

  1. Критерій фонового шуму

Рівень звукового тиску фонового шуму для всіх точок розміщування мікрофонів повинен бути принаймні на 6 дБ, а краще на 15 дБ нижче за рівень звукового тиску, який вимірюють (див. таб­лиці 0.1 і 8.3).

Примітка 18. Якщо рівень звукового тиску фонового шуму відрізняється від рівня звукового тиску джерела шуму менше, ніж на 6 дБ, треба використовувати таблиці 0.1 і 8.3 або ISO 3746.

Вплив вітру, який може збільшити фоновий шум, необхідно звести до мінімуму.

  1. ЗАСОБИ ВИМІРЮВАННЯ

    1. Загальні положення

Система засобів вимірювання, разом з мікрофонами і кабелями, повинна відповідати вимо­гам до вимірювальних приладів типу І згідно з ІЕС 60651, або, у разі застосування інтегрувально- усереднювальних шумомірів — до вимірювальних приладів типу І згідно з ІЕС 60804. Смугові фільтри, які використовують під час вимірювань, повинні відповідати вимогам ІЕС 60225.

  1. Калібрування

Перед проведенням кожної серії вимірювання треба здійснити перевірку калібрування всієї системи засобів вимірювання на одній або кількох частотах в межах заданого діапазону за допо­могою звукового калібратора, що має точність ± 0,3 дБ (клас І згідно з ІЕС 60942).

Відповідність калібратора вимогам ІЕС 60942 треба перевіряти щорічно, а відповідність сис­теми засобів вимірювання вимогам ІЕС 60651 (у разі застосування інтегрувальних приладів — вимогам ІЕС 60804) — не менше ніж один раз на 2 роки у лабораторії з автоматичним записом ка­лібрування, щоб можна було перевірити відповідність стандартам.

Дату останньої перевірки відповідності калібрування вимогам стандартів ІЕС має бути за­фіксовано.

  1. Захист мікрофона від вітру

У разі вимірювання поза приміщенням треба використовувати екран для захисту мікрофона від вітру. Необхідно перевірити, чи не впливає цей екран на точність вимірювальної системи.

  1. РОЗМІЩЕННЯ І РОБОТА ДЖЕРЕЛА ШУМУ

ПІД ЧАС ВИПРОБОВУВАННЯ

  1. Загальні положення

Спосіб розміщення і режим роботи джерела шуму можуть значно впливати на інтенсивність створюваного ним звуку. У цьому розділі наведено умови зниження до мінімуму змін вихідної по­тужності звуку, зумовлених способом розміщення джерела і умовами його роботи. За наявності методики проведення випробовування конкретного джерела шуму треба дотримуватись її вимог щодо розміщення і роботи цього джерела під час випробовувань.

Особливо важливо, щоб для джерел шуму великого розміру у методиці проведення випро­бовувань було зазначено, які компоненти, складанні одиниці, допоміжні пристрої, джерела живлення тощо треба включити в обвідний паралелепіпед.

  1. Місце установлення джерела шуму

Джерело шуму можна встановлювати у одній або кількох точках відносно відбивальної пло­щини (площин) відповідно до його розміщення в умовах нормальної експлуатації.

Якщо існує кілька можливих варіантів розміщення, або якщо типові умови розміщення не­відомі, а також, якщо під час випробовувань було застосовано спеціальні заходи, це має бути обов’язково відображено у звіті про випробовування.

Під час розміщення джерела шуму у випробувальному середовищі дуже важливо забезпечити наявність простору, достатнього для того, щоб вимірювальна поверхня відповідно до вимог 7.1 повністю обгортала джерело, яке випробовують.

Джерело, яке випробовують, треба встановлювати на достатній відстані від звуковідбиваль- них стінок, стелі або будь-якого іншого предмета, що відбиває звук, згідно з вимогами додатка А до вимірювальної поверхні.

Типові умови розміщення деяких джерел шуму передбачають наявність двох або більшої кількості відбивальних поверхонь (див. рисунки С.7 і С.8, наприклад, обладнання, яке встанов­люють біля стінки) або установлення у вільному просторі (наприклад, вантажопідіймального при­строю); наявність отвору може створити умови, за яких звукове випромінювання спостерігатиметься з обох боків вертикальної площини.

Основою вимог до сітки розміщення мікрофонів на вимірювальній поверхні мають бути загальні вимоги цього стандарту і спеціальні методики проведення вимірювання для таких джерел шуму.

Для випробовувань джерело шуму треба встановлювати біля двох або більшої кількості відби­вальних поверхонь у тому разі, коли це відповідає типовим умовам його нормальної експлуатації.

  1. Кріплення джерела шуму

У багатьох випадках потужність випромінюваного звуку залежить від опори, на якій встанов­лено джерело шуму, і способу його кріплення на ній. Якщо існують типові умови кріплення облад­нання, яке випробовують, їх треба відтворити або змоделювати.

Якщо таких умов не існує або їх неможливо відтворити, під час випробовувань треба вжити заходів для того, щоб запобігти змінам вихідної потужності звуку джерела, зумовленим способом його кріплення для проведення випробовування. Треба вжити заходів щодо зниження рівня будь- яких звуків, створюваних конструкціями, на яких встановлюють обладнання, що випробовують.

Примітка 19. Ряд джерел слабкого низькочастотного шуму через неправильне кріплення можуть стати випромінювачами потужніших звуків в результаті того, що енергія їх вібрації передається на достатньо великі поверхні, які в цьому разі виконують роль джерел шуму. У таких випадках за можливості між джерелом шуму і поверхнею, на якій його встановлено, має бути роз­міщено пружну прокладку для зниження до мінімуму передавання вібрації.

У цих випадках основа, до якої кріплять джерело шуму, повинна мати великий механічний опір, щоб запобігти його вібрації та надмірному випромінюванню шуму. Пружну прокладку не потрібно використовувати під час випробовувань, якщо в нормаль­них умовах експлуатації її не застосовують.

Примітка 20. Умови з'єднання, наприклад, двигуна з веденою машиною, також можуть значно впливати на рівень випро­мінюваного шуму.

  1. Ручні машини і обладнання

Такі машини і обладнання потрібно підвішувати або утримувати у руках так, щоб створюва­ний елементами конструкції шум не передавався через кріплення, що не є частиною машини. Якщо джерело шуму, яке випробовують, під час роботи має бути встановлено на опорі, розміри остан­ньої повинні бути невеликими, вона повинна бути складовою частиною машини, яку випробо­вують і підлягає опису в методиці проведення випробовувань цієї машини.

  1. Підлогові і настінні машини і обладнання

Такі машини і обладнання треба встановлювати на акустично твердій звуковідбивальній пло­щині (підлозі або стінці). Підлогові машини, призначені для розміщення тільки біля стінок, треба встановлювати на акустично твердій площині підлоги біля акустично твердої (такої, що не погли­нає звук) стінки.

Настільне обладнання встановлюють на підлозі на відстані від стінок камери не менше ніж 1,5 м, якщо у спеціальній методиці випробовувань цього типу обладнання не зазначено, що його треба встановлювати на столі або підставці.

В останньому випадку обладнання треба встановлювати в центрі верхньої площини випробу­вального стола.

  1. Допоміжне обладнання

Необхідно вжити заходів щодо запобігання випромінюванню звукової енергії електропроводами, трубопроводами, вентиляційними повітропроводами тощо. Наскільки це можливо, все допоміжне обладнання, яке необхідне для роботи джерела шуму, але не є його невід’ємними частинами (див. 6.1), треба розміщувати за межами випробувального середовища.

Якщо неможливо винести допоміжне обладнання за межі випробувальної камери, його вклю­чають в обвідний паралелепіпед і відображають умови його роботи у звіті про випробування.

  1. Робота джерела шуму під час випробовувань

Під час випробовувань треба використовувати режими роботи обладнання, передбачені спе­ціальною методикою випробовувань цього типу машин, якщо така методика існує. У разі відсутності такої методики режими роботи, за можливості, повинні відповідати типовим режимам роботи об­ладнання. У цих випадках вибирають один або кілька режимів експлуатації з наведених нижче:

  • робота з визначеною навантагою у робочому режимі;

  • робота з повною навантагою (якщо воно відрізняється від попереднього);

  • робота вхолосту (без навантаги);

  • режим роботи, якому відповідає максимальне шумове випромінювання;

  • робота з моделюванням навантаги у спеціально визначених режимах;

  • робота у звичайному експлуатаційному режимі з типовим робочим циклом.