7.2 Зразок віконного блока установлюють у проріз перегородки вертикально, без перекосів і деформацій, монтажні зазори ущільнюють пінополістирольним плитним утеплювачем згідно з ДСТУ Б В. 2.7-8. Товщина утеплювача повинна бути більшою або рівною товщині рами віконного блока, але не менше 100 мм. Після установлення віконного блока стики між теплоізоляційними плитами і випробуваною конструкцією герметизують мастикою згідно з ГОСТ 14791 або липкою стрічкою згідно з ГОСТ 20477.
7.3 При розмірах зразків менших, ніж розміри прорізу перегородки, вільну частину прорізу перед випробуванням заповнюють плитним утеплювачем згідно з ДСТУ Б В.2.7-8 товщиною, що забезпечує перевищення значення термічного опору цієї зони у порівнянні з прогнозованим значенням термічного опору примикаючої до утеплювача частини зразка не менше ніж у два рази.
7.4 Термопари на поверхнях зразка віконного блока установлюють по вертикальній і горизонтальній осях у центрах передбачуваних однорідних температурних зон світлопро-пускної і непрозорої частин, а також у місцях теплопровідних включень (рисунок 2). Для оцінки геометричних границь однорідних зон може бути використаний метод моделювання процесу теплопередачі крізь світлопрозорі огороджувальні конструкції на ЕОМ (додаток В) з наступним їх уточненням експериментальним методом згідно з 8.2.
При випробуваннях системи профілів (комбінацій стулок, коробок та інших деталей) термопари установлюють у однорідних зонах на поверхнях стулок і коробок.
При випробуваннях склопакета термопари розміщують у центральній і крайових зонах поверхонь склопакета.
7 ПОДГОТОВКА К ИСПЫТАНИЯМ
7.1 Подготовку к испытаниям начинают с рассмотрения технической документации на изделия конкретного вида и составления программы испытаний, в которой учитывают конструктивные особенности изделия и устанавливают требования к температурно-влаж-ностному режиму воздуха в теплом и холодном отделениях климатической камеры, при этом принимают решение о выборе метода измерения тепловых потоков и определяют схему размещения датчиков на поверхностях испытываемого образца.
7.2 Образец оконного блока устанавливают в проем перегородки вертикально, без перекосов и деформаций, монтажные зазоры уплотняют пенополистирольным плитным утеплителем по ГОСТ 15588. Толщина утеплителя должна быть больше или равна толщине рамы оконного блока, но не менее 100 мм. После установки оконного блока стыки между теплоизоляционными плитами и испытываемой конструкцией герметизируют мастикой по ГОСТ 14791 или липкой лентой по ГОСТ 20477.
7.3 При размерах образца меньших, чем размеры проема перегородки, свободную часть проёма перед испытанием заполняют плитным утеплителем по ГОСТ 15588 толщиной, обеспечивающей превышение значения термического сопротивления этой зоны по сравнению с прогнозируемым значением термического сопротивления примыкающей к утеплителю части образца не менее чем в два раза.
7.4 Термопары на поверхностях образца оконного блока устанавливают по вертикальной и горизонтальной осям в центрах предполагаемых однородных температурных зон светопропускающей и непрозрачной частей, а также в местах теплопроводных включений (рисунок 2). Для оценки геометрических границ однородных зон может быть использован метод моделирования процесса теплопередачи через светопрозрачные ограждающие конструкции на ЭВМ (приложение В) с последующим их уточнением экспериментальным методом по 8.2.
При испытаниях системы профилей (комбинаций створок, коробок и других деталей) термопары устанавливают в однородных зонах на поверхностях створок и коробок.
При испытаниях стеклопакета термопары размещают в центральной и краевых зонах поверхностей стеклопакета.
ДСТУ Б В.2.6-17-2000 (ГОСТ 26602.1-99) с.8
1 - робочий спай термодатчика; 2 - випробуваний зразок; 3 - термометр; 4 - посудина Дьюара; 5 - холодний спай; 6 - багатоточковий перемикач; 7 - мікровольтметр; 8 - блок обробки і реєстрації даних;
FI – FVIII - термічні однорідні зони
Рисунок 2 - Схема розміщення термопар і тепломірів на зразку віконного блока
1 - рабочий спай термодатчика; 2 - испытываемый образец; 3 - термометр; 4 - сосуд Дьюара; 5 - холодный спай; 6 - многоточечный переключатель; 7 - микровольтметр; 8 - блок обработки и регистрации данных;
FI – FVIII - термические однородные зоны
Рисунок 2 - Схема размещения термопар и тепломеров на образце оконного блока
На зовнішній і внутрішній поверхнях зразка спаї термопар повинні розташовуватись один проти одного за напрямком нормалі до поверхні.
7.5 Для вимірювання температури повітряного середовища з теплого і холодного боків зразка віконного блока установлюють термопари, розташовуючи їх на відстані 0,15 м від зовнішньої і внутрішньої поверхонь. Число термопар, що установлюються, повинне бути не менше трьох з кожного боку зразка.
7.6 При вимірюванні щільності теплових потоків за допомогою тепломірів їх установлюють у центрах однорідних температурних зон на внутрішній поверхні зразка віконного блока.
При випробуваннях системи профілів (комбінацій стулок, коробок) тегшоміри установлюють на поверхнях стулок і коробок. Тепломіри повинні мати ширину, що не перевищує половини ширини профілю.
На наружной и внутренней поверхностях образца спаи термопар должны располагаться напротив друг друга по направлению нормали к поверхности.
7.5 Для измерения температуры воздушной среды с теплой и холодной сторон образца оконного блока устанавливают термопары, располагая их на расстоянии 0,15 м от наружной и внутренней поверхностей. Число устанавливаемых термопар должно быть не менее трех с каждой стороны образца.
7.6 При измерении плотности тепловых потоков с помощью тепломеров их устанавливают в центрах однородных температурных зон на внутренней поверхности образца оконного блока.
При испытаниях системы профилей (комбинаций створок, коробок) тепломеры устанавливают на поверхностях створок и коробок. Тепломеры должны иметь ширину, не превышающую половины ширины профиля.
ДСТУ Б В.2.6-17-2000 (ГОСТ 26602.1-99) с.9
При випробуваннях склопакета тепломіри установлюють у центральній і крайових зонах склопакета.
П
риблизні схеми розміщення термопар і тепломірів на зразку наведені на рисунку 3.
При испытаниях стеклопакета тепломеры устанавливают в центральной и краевых зонах
стеклопакета.
Примерные схемы расстановки термопар и тепломеров на образце показаны на рисунке 3.
1 – випробуваний зразок; 2 – робочий спай термодатчика
Рисунок 3 – Схема розміщення термопар і тепломірів на зразку дверного блока
1 – испытываемый образец; 2 – рабочий спай термодатчика
Рисунок 3 – Схема размещения термопар и тепломеров на образце дверного блока
Тепломіри, що використовуються для вимірювання щільності теплових потоків, слід вибирати з урахуванням відповідності випромінювальної здатності їх поверхні і поверхні однорідної зони випробуваного зразка (відносна випромінювальна здатність поверхні повинна бути не менше 0,8).
Тепломеры, используемые для измерения плотности тепловых потоков, следует выбирать с учетом соответствия излучательной способности их поверхности и поверхности однородной зоны испытываемого образца (относительная излучательная способность поверхности должна быть не менее 0,8).
ДСТУ Б В.2.6-17-2000 (ГОСТ 26602.1-99) с.10
7.7 Спаї термопар і тепломіри закріплюють на поверхнях зразка за допомогою прозорої липкої стрічки згідно з ГОСТ 20477 або пластиліну, товщина шару якого не повинна перевищувати 2 мм. На робочу поверхню тепломіру попередньо наносять тонкий шар вазеліну згідно з ГОСТ 5774.
7.8 При вимірюванні теплових потоків за допомогою приставної калориметричної камери її установлюють в тепле відділення кліматичної камери і притискують торцевими поверхнями до поверхонь перегородки, що межують з випробуваним зразком. Місця прилягання приставної камери до косяків прорізу ущільнюють і герметизують згідно з вимогами 7.2.
Перед установкою приставної камери на поверхнях випробуваного зразка закріплюють термопари згідно з 7.4 і 7.5.
7.9 Вільні спаї термопар занурюють у термостат, а робочі спаї термопар і тепломірів підключають до системи збору даних.
7.10 Після перевірки готовності обладнання та вимірювальних засобів у холодному і теплому відділеннях та приставній калориметричній камері (при її застосуванні) на регулювальній апаратурі установлюють завдані значення температур і включають систему автоматичного підтримування температури повітря, холодильне, нагрівальне; вентиляційне та інше випробувальне обладнання.
Температура повітря у теплій зоні кліматичної камери або у приставній камері повинна бути у межах 18 - 20°С.
Температуру у холодній зоні кліматичної камери завдають згідно з програмою випробувань з урахуванням передбачуваного кліматичного району експлуатації віконного блока, але не вище мінус 20°С.
Допускається проведення випробувань за умови виконання вимоги до температурного режиму камери (Тд - Тз) ^ 30°С.
8 ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ
8.1 Вимірювання температури і теплового потоку при випробуваннях у кліматичній камері проводять одночасно за допомогою дистанційних приладів і апаратури. Знаходження людей і вимірювальної апаратури, яка не використовується при випробуваннях у кліматичній камері, під час проведення вимірювань не допускається.
7.7 Спаи термопар и тепломеры крепят к поверхностям образца при помощи прозрачной липкой ленты по ГОСТ 20477 или пластилина, толщина слоя которого не должна превышать 2 мм. На рабочую поверхность тепломера предварительно наносят тонкий слой вазелина по ГОСТ 5774.
7.8 При измерении тепловых потоков с помощью приставной калориметрической камеры ее устанавливают в теплое отделение климатической камеры и прижимают торцевыми поверхностями к поверхностям перегородки, граничащим с испытываемым образцом. Места примыкания приставной камеры к откосам проема уплотняют и герметизируют согласно требованиям 7.2.
Перед установкой приставной камеры на поверхностях испытываемого образца закрепляют термопары согласно 7.4 и 7.5.
7.9 Свободные спаи термопар погружают в термостат, а рабочие спаи термопар и тепломеры подключают к системе сбора данных.
7.10 После проверки готовности оборудования и измерительных средств в холодном и теплом отделениях и приставной калориметрической камере (при ее использовании) на регулирующей аппаратуре устанавливают заданные значения температур и включают систему автоматического поддержания температуры воздуха, холодильное, нагревательное, вентиляционное и другое испытательное оборудование.
Температура воздуха в теплой зоне климатической камеры или в приставной камере должна быть в пределах 18 - 20°С.
Температуру в холодной зоне климатической камеры задают согласно программе испытаний с учетом предполагаемого климатического района эксплуатации оконного блока, но не выше минус 20°С.
Допускается проведение испытаний при условии выполнения требования к температурному режиму камеры (т,, - т„) Ї 30°С.
8 ПРОВЕДЕНИЕ ИСПЫТАНИЙ
8.1 Измерения температуры и теплового потока при испытаниях в климатической камере проводят единовременно при помощи дистанционных приборов и аппаратуры. Нахождение людей и не используемой при испытаниях измерительной аппаратуры в климатической камере во время проведения измерений не допускается.
ДСТУ Б В.2.6-17-2000 (ГОСТ 26602.1-99) с.11
8.2 При вимірюванні щільності теплових потоків за допомогою тепломірів режим теплопередачі крізь випробуваний зразок вважають стаціонарним, якщо результати повторних з інтервалом не менше 0,5 год вимірювань температури на поверхнях однорідних зон зразка з боку теплого відділення відрізняються один від одного не більше ніж на 0,3°С, а значення термічного опору, що обчислені за результатами послідовних вимірювань сигналів термодатчиків, відрізняються один від одного не більше ніж на 5 % за умови, що ці значення не зростають і не зменшуються монотонно.
Після установлення стаціонарного режиму теплопередачі перевіряють правильність вибору однорідних температурних зон на зразку вимірюванням щільності теплових потоків і температури його внутрішньої поверхні. У випадку суттєвих відхилень температури і щільності теплових потоків у межах зони (більше 10 %) проводять коригування розташування датчиків температур і теплових потоків.
Вимірювання температури і щільності теплових потоків проводять не менше трьох разів з інтервалом не менше 1 год.
Результати вимірювань заносять у протокол випробувань, форма якого наведена у додатку Б (таблиця Б. 1).
8.3 При вимірюванні теплового потоку за допомогою приставної калориметричної камери електричний нагрівник у приставній камері підключають до регульованого джерела постійного струму і методом підбору установлюють регулятор на рівень, що забезпечує рівність температури повітря у тепловому відділенні кліматичної камери і у приставній камері.
Режим теплопередачі крізь випробуваний зразок вважають стаціонарним, якщо різниця значень температури повітря всередині приставної камери і теплого відділення кліматичної камери не перевищує 0,5°С, а результати повторних, з інтервалом не менше 0,5 год, вимірювань теплової потужності нагрівника відрізняються не більше ніж на 5 %.
Вимірювання температури поверхонь зразка, а також напруги і сили струму в мережі електричного нагрівника приставної калориметричної камери проводять не менше трьох разів з інтервалом 15 хв.
Результати вимірювань оформлюють у відповідності з додатком Б (таблиця Б. 2).
8.2 При измерении плотности тепловых потоков с помощью тепломеров режим теплопередачи через испытываемый образец считают стационарным, если результаты повторных с интервалом не менее 0,5 ч измерений температуры на поверхностях однородных зон образца со стороны теплого отделения отличаются друг от друга не более чем на 0,3°С, а значения термического сопротивления, вычисленные по результатам последовательных измерений сигналов термодатчиков, отличаются друг от друга не более чем на 5 % при условии, что эти значения не возрастают и не убывают монотонно.
