Поміж стержнями вертикального армування по довжині стіни додатково встановлюються коротиш жорсткої арматури з кроком не більше .
При безперервному вертикальному армуванні поздовжня арматура пропускається через отвори в поясних блоках і стикується зварюванням.
Пази в блоках, місця установки вертикальної арматури і коротишів жорсткої арматури слід закладати бетоном на дрібному щебені класу В15 з вібруванням.
1.47. Вертикальна напружена арматура встановлюється в кутах, переломах і перетинах стін, а також по довжині стіни з врахуванням утворення напруги в опорних площах стінових блоків за розрахунком, але не менше 120 кПа (1,2 кгс/см кв.).
Рівень анкерування напруженої арматури в нижній частині будинку виконується за принципом анкерування ненапруженої арматури по п. 1.45.
Над покриттям будинку по всіх несучих стінах виконується розподільний залізобетонний пояс. В поясі залишаються отвори для тяжів. Арматура після натяжіння фіксується гайкою з контргайкою або спеціальними анкерними пристроями.
Після натяжіння арматури пази і отвори в блоках, де встановлена напружена арматура, заповнюються високомарочним цементним розчином на безусадному в'яжучому, полімерним розчином або дрібнозернистим бетоном.
1.48. Підсилення коротишами жорсткої арматури передбачається в стінах з великих блоків двохрядної розрізки, в яких відсутні розрахункові розтягувальні зусилля.
Коротиші жорсткої арматури виконуються з відрізків профільного металу або арматурної сталі, замонолічених в антисейсмічному поясі і заведених у вертикальні пази стінових блоків не менше ніж на (рис. 1.а). Переріз коротишів приймається за розрахунком, але не менше . кв. Пази в блоках з встановленими коротишами замуровуються дрібнозернистим бетоном.
Підсилення великоблочної кладки
а - при двохряднй розрізці стін, б - при багаторядній розрізці стін, 1 - стіновий блок, 2 - залізобетонний пояс, 3 - жорстка арматура, 4- вертикальна арматура. 5 - горизонтальна арматура.
Рис. 1
Коротиші жорсткої арматури установлюються в кутах, зломах і перетинах стін, по гранях простінків, а також по довжині стіни з кроком не менше .
1.49. Вертикальні залізобетонні включення для підсилення стін з великих блоків багаторядної розрізки встановлюються в місцях, визначених розрахунком, а також у кутах будинку, місцях зломів і перетинів стін, по гранях простінків (рис. 1, б), по довжині глухих стін не більше ніж через при будівництві на площадках сейсмічністю 7 балів і не більше ніж через - на площадках сейсмічністю 8 - 9 балів,
Вертикальна арматура стояків при багаторядній розрізці стін повинна бути з'єднана між собою арматурними сітками, які укладаються у горизонтальні шви. В районах сейсмічністю 8 -9 балів стінові блоки кріпляться до горизонтальної арматури скобами або йоржами не менше, ніж через . В районах сейсмічністю 7 балів аналогічне закріплення здійснюється тільки в кутах і перетинах стін.
Переріз вертикальної арматури комплексних включень визначається розрахунком, але повинен бути не менше двох стержнів діаметром , об'єднаних в каркас.
1.50. Залізобетонні елементи жорсткості (ядра жорсткості), призначені для підсилення великоблокових будинків з двох-рядною розрізкою, виконуються в кутах будинку, в об'ємах сходової клітки і прилеглих приміщеннях до неї, при необхідності, в поперечних стінах і місцях перетину поперечних стін з поздовжніми (рис. 2).
Схема розташування в великоблокових будинках елементів жорсткості
Елементи підсилення, збірні або монолітні, виконуються в зовнішніх стінах із керамзитобетону, у внутрішніх — з важкого бетону. Між собою елементи жорсткості з'єднуються за допомогою зварювання закладних деталей або випусків арматури з наступним бетонуванням стиків і вузлів. Поверхні елементів жорсткості, що взаємно стикуються, виконуються зі шпонками або рифленнями. Залізобетонні елементи підсилюються вертикальною арматурою, яка за допомогою випусків або через закладні деталі зварюється зверху і знизу з коротишами жорсткої арматури, закладеними в антисейсмічні пояси, утворюючи таким чином наскрізне вертикальне армування.
Відстань між блоками жорсткості не повинна перевищувати величин, указаних в п. 1 табл.3 в середній частині будинку і не перевищувати в торцевих частинах будинку. Між ядрами жорсткості в стінах установлюються коротші жорсткої арматури з кроком не більше .
При розрахунках на сейсмічні впливи горизонтальне навантаження на елементи жорсткості визначається з урахуванням їх фактичної жорсткості, але приймається не менше 70% від загального розрахункового навантаження по кожному поверху.
Особливості проектування будівель із каменів пиленого вапняку
1.51. Несучі стіни з каменів пиляного вапняку у випадку гарантованого зчеплення з кладці Rnt >120 кПа (1,2 кгс/см кв.) проектуються за вимогами до несучих стін з цегли згідно з діючим розділом СНиП "Строительство в сейсмических районах".
1.52. При нормальному зчепленні вкладці 120 кПа( 1,2 кгс/см кв.) >Rnt≥ 60 кПа (0,6 кгс/см кв.) кладка несучих стін допускається тільки при виконанні вимог по кількості поверхів і розмірів стін згідно з вимогами табл. 2 і 3.
1.53. В рівні перекриттів і покриттів по всіх стінах виконуються монолітні пояси (обв'язки) з анкеруванням в них плит перекриттів. Антисейсмічні пояси слід зв'язувати з нижче і вищерозташованою кладкою випусками арматури діаметром , завдовжки з кроком .
Розміри поясів, їх армування і клас бетону приймається згідно з розділом СНиП "Строительство в сейсмических районах".
1.54. Простінки з каменів пиляного вапняку при нормальному зчепленні в кладці 120 кПа (1,2 кгс/см кв.) >Rnt>60 кПа (0,6 кгс/см кв.) в 2- та 3-поверхових будинках окантовуються по торцевих гранях вертикальною арматурою, заанкерованою в нижче- і вищерозташованих поясах. Перетин арматури не менше кв. з кожного боку простінка. Вертикальна арматура з'єднується між собою арматурними сітками, укладеними в горизонтальних швах простінків з кроком 60 см„ Вертикальна арматура захищається шаром цементного розчину або виконується у вигляді комплексного включення.
1.55. Виконання несучих стовпів в будинках з каменів пиляного вапняку дозволяється в 7-бальних районах тільки при нормальному зчепленні в кладці Rnt>120 кПа (1,2 кгс/см кв.). В 8- та 9-бальних районах стовпи необхідно робити залізобетонними або металевими.
1.56. Сполучення стін слід підсилювати арматурними сітками з площею перерізу горизонтальної арматури не менше кв., завдовжки і з кроком по висоті в 7-8-бальних зонах, і з кроком — в 9-бальнкх.
Особливості проектування каркасноблокових будинків
1.57. Конструктивна система каркасно-блокового будинку являє собою просторовий
залізобетонний каркас, вся або більша частина комірок якого заповнена кладкою з блоків пиляного вапняку.
1.58. Стояки і ригелі залізобетонного каркасу виконуються з бетону класу не нижче В15, Причому стояки виконуються монолітними з використанням кладки заповнення як опалубки, а ригелі або монолітними, або збірно-монолітними.
1.59. Для каркасно-блокових будинків як звичайної, так і підвищеної кількості поверхів рекомендуються переважно стрічкові фундаменти з монолітного залізобетону або збірно-монолітні з великих залізобетонних блоків. В кладці з бетоншіх блоків повинна забезпечуватися перев'язування в кожному ряду, а також в усіх кутах і перехрещеннях на глибину не менше 1/3 висоти блоку.
З верху збірних фундаментних плит і стін підвалу потрібно передбачати монолітні залізобетонні пояси з бетону класу В15 шириною, рівною ширині стін підвалу, і висотою не менше , армовані по всій довжині чотирма стержнями діаметром і поперечними хомутами діаметром б мм з кроком . В будинках вище 5 поверхів висоту верхнього поясу рекомендується збільшувати до , а його поздовжнє армування - до чотирьх стержнів діаметром .
У випадках з особливими ґрунтовими умовами можуть застосовуватися фундаменти пальові з ростверком або у вигляді суцільної залізобетонної плити.
1.60. Дозволяється в складі стін на окремих ділянках вводити вентиляційні залізобетонні блоки висотою "на поверх". Несуча здатність таких блоків по перерізу "брутто" повинна бути не нижче несучої здатності великих вапнякових блоків.
1.61. Забороняється влаштування "висячих" стін, які не доходять до фундаменту будинку.
1.62. Влаштування зломів стін в плані дозволяється, як виняток, зі збереженням вимог табл.4 при підсиленні кутових ділянок стін стояками залізобетонного каркасу і монолітними ділянками.
Потрібно уникати влаштування залізобетонних рам без заповнення в складі каркасно-блокових будинків,
1.63. Розміри елементів стін будинків повинні визначатися за розрахунком і відповідати вимогам табл.4.
1.64. Стояки залізобетонного каркасу передбачаються, як правило, в усіх сполученнях капітальних стін.
При необхідності, підтвердженій розрахунком, стояки каркасу можуть виконуватися між сполученнями стін, а також біля граней широких отворів.
Крок стояків рекомендусться призначати в межах до 7м.
1.65. Стояки каркасу звичайно проектуються квадратного перерізу зі стороною квадрата, рівною товщині стін, але не менше . При товщині стін понад можливе застосування стояків прямокутного перерізу з меншим розміром і більшим, рівним товщині стіни.
Як правило, осі стояків повинні збігатися з осями стін, що сполучаються. В окремих випадках, зумовлених архітектурними вимогами, дозволяється утоплювати стояки в фасадних стінах на глибину не більше 1/3 товщини цих стін.
Виніс стояків за поверхні фасадних стік не обмежується.
1.66. Одна із сторін будь-якого стояка каркасу повинна бути відкритою для здійснення контролю її армування і бетонування. В окремих випадках допускається влаштування хрестоподібних сполучень стін зі стояками, відкритими частково не менше, ніж з однієї сторони (рис. 3).
Влаштування стояків каркасу в хрестоподібних сполученнях стін
Рис. 3
1.67. При проектуванні каркасно-блокових будинків необхідно прагнути до того, щоб на кожному поверсі в напрямку кожної з головних осей було не менше 15% стінових панелей (комірок) з суціяьним заповненням, причому бажано, щоб розташовувались ці панелі симетрично відносно головних осей будинку.
1.68. Ригелі каркасу слід передбачати з монолітного або збірно-монолітного залізобетону в рівнях всіх міжповерхових перекриттів і покриття будинку по всьому периметру капітальннх стін.
Конструкція збірно-монолітних ригелів повинна забезпечувати роботу збірних і монолітних елементів, що її складають, безперешкодне проходження через них вертикальної арматури заповнення стін (при її наявності), надійний зв'язок ригелів з нижньою кладкою за рахунок зчеплення монолітного бетону з каменем і повноцінне замонолічування збірних плит перекриття по контуру. Ширина і висота поперечного перерізу ригеля повинна бути не менше . Варіант такого рішення ригеля наведений на рис. 4.
Варіант конструктивного рішення збірномонолітних ригелів каркасу
1 - збірні елементи ригелів зовнішніх стін, 2 - те саме внутрішніх стін, 3 - арматурні каркаси монолітних обв"язок, 4 - панелі перекриття, 5 - арматурні випуски
Рис. 4
1.69. Стійкість стін з отворами може бути підвищена установкою по гранях отворів вертикальних арматурних стержнів, кінці яких заанкеровуються в монолітному бетоні верхнього і нижнього ригелів, а самі стержні замонолічуються в пазах блоків. Діаметр стержнів визначається розрахунком, але не повинен бути менше .
З цією метою рекомендується збільшувати висоту перерізу ригелів каркасу в межах отвору, влаштовуючи таким чином своєрідні шпонки (рис.5).
Варіанти підсилення стін з отвірамн
1.70. Арматурні випуски плит, укладених з двох сторін на внутрішні стіни, повинні зварюватися між собою.
При застосуванні порожнистих збірних елементів ригелів анкерування плит перекриттів можна здійснювати шляхом відгинів арматурних випусків завдовжки не менше в порожнину ригелів, які належить бетонувати (рис.6).
При наявності в плитах перекриттів сталевих закладних деталей рекомендується використовувати їх для прикріплення до плит за допомогою зварювання анкерних коротишів.
1.71. Для підвищення жорсткості збірних перекриттів у своїй площині рекомендується передбачати в їх складі монолітні залізобетонні вставки. Розташовувати вставки потрібно поблизу центра перекриття. Ширина вставок повинна бути не менше , а висота приймається рівною товщині збірних плит перекриттів.
Поздовжня арматура вставок повинна надійно анкеруватися в ригелях каркасу.
1.72. Для армування елементів каркасу потрібно, як правило, застосовувати арматурні сталі з явно вираженими пластичними якостями (класів А-І, А-ІІ і звичайний арматурний дріт).
1.73. Стояки каркасу повинні анкеруватися симетрично відносно двох головних осей. Потрібну за розрахунком площу поперечного перерізу слід прагнути забезпечувати, як правило, чотирма стержнями.
Мінімально допустиме поздовжнє армування стояків каркасу наведено в табл.5.
Таблиця 5
-------------------------------------------------------------------
| | Поздовжня арматура стояків каркасу, |
| Поверх, який | діаметром, мм, не менше |
| розглядається |-------------------------------------------|
| | Розрахункова сейсмічність, бали |
| |-------------------------------------------|
| | 7 | 8 |
|-----------------------------------------------------------------|
| n, n-1 |4D14A-II(ГОСТ5781-82)|4D16A-II(ГОСТ5781-82)|
|-----------------------------------------------------------------|
| n-2, n-3 |4D16A (ГОСТ5781-82) |4D18A (ГОСТ5781-82) |
|-----------------------------------------------------------------|
| n-4, n-5 |4D18A (ГОСТ5781-82) |4D20A (ГОСТ5781-82) |
|-----------------------------------------------------------------|
| n-6, n-7 |4D20A (ГОСТ5781-82) |4D22A (ГОСТ5781-82) |
|-----------------------------------------------------------------|
| n-8 |4D22A (ГОСТ5781-82) | - |
-------------------------------------------------------------------
Примітка:
1. n> 9 — число поверхів у будинку.
2. В стояках, відкритих з двох або трьох сторін, мінімальний діаметр стержнів збільшується на .
