Виконання цих робіт у зоні інженерних мереж і комунікацій здійснюється з дозволу власників мереж і комунікацій і в присутності інженерно-технічних працівників, які відповідають за їх технічний стан.
- Технічний стан установки для забивання паль, надійність кріплення її вузлів необхідно перевіряти перед кожною зміною.
- Технічне обслуговування установки виконується під час її встановлення в стійке положення та при вимкненому віброприводі.
- Під час забивання, встановлення паль за допомогою віброзанурювача необхідно забезпечити щільне та надійне з’єднання віброзанурювача з наголовником палі, а також вільний стан канатів, що підтримують віброзанурювач.
- Віброзанурювач необхідно включати тільки після закріплення його на палі та ослаблення підтримувальних канатів поліспастів. Ослаблений стан канатів поліспастів необхідно зберігати протягом усього часу роботи вібратора.
- Під час занурення паль-оболонок доступ робітників на підвісну площадку для приєднання до палі-оболонки, що занурюється, наголовника віброзанурювача або наступної секції палі-оболонки дозволяється тільки після того, як конструкція, що подається, буде опущена краном на відстань не більше ніж 30 см від верха змонтованого елемента палі-оболонки.
- У разі розробки рухомих ґрунтів із водовідведенням або за наявності прошарку таких ґрунтів вище ножа опускного колодязя повинні бути передбачені заходи для забезпечення евакуації людей на випадок раптового прориву ґрунту і затоплення колодязя.
- Стійкість опускного колодязя необхідно забезпечувати відповідною послідовністю розробки ґрунту під крайкою ножа. Глибина розробки ґрунту від крайки ножа колодязя визначається відповідно до ПВР, однак вона повинна бути не більше ніж 1 м.
- Під час улаштування стін траншей, пальових стін забороняється:
- опускатися у відкриту траншею;
- перебувати в межах небезпечної зони екскаватора;
- виконувати проходку свердловин, улаштування траншей, монтаж конструкцій за швидкості вітру 12 м/с і більше.
- Улаштування стін траншей, пальових стін необхідно здійснювати з додержанням вимог безпеки праці та ПВР.
На місцях виконання робіт необхідно вивісити плакати зі схемами та зображенням засобів стропування, обмежувальних пристроїв, арматурних каркасів, бетоноводів, бункерів, іншого обладнання.
- Під час підводного бетонування:
- монтаж бетоноводів необхідно виконувати під керівництвом майстра зміни;
- біля приймальних бункерів бетонолитних машин необхідно влаштовувати майданчики для робітників, які приймають бетон і контролюють переміщення бетонної суміші у приймальну воронку бетонолитної труби;
- у разі вивантаження бетонної суміші у приймальний бункер з бадді висота подавання суміші повинна бути не більше ніж 1,0 м.
- Під час приготування глинистої суспензії люк глиномішалки необхідно закривати ґратами.
- Для ліквідації ковзання по будівельному майданчику, де була розлита глиниста суспензія, необхідно використовувати пісок.
- У процесі приготування глинистих суспензій із хімічними добавками необхідно використовувати засоби індивідуального захисту, дотримуватись запобіжних заходів проти опіків, ушкодження очей та отруєнь. Хімічні добавки необхідно зберігати у закритих ємностях.
- У разі використання кислот на робочих місцях необхідно мати 10 % розчин двовуглекислої (питної) соди для нейтралізації кислоти після її змивання великою кількістю води.
- Над трубопроводами для подавання глинистих суспензій у місцях постійного перебування людей або транспортних засобів необхідно влаштовувати містки.
- З’єднувати гнучкі трубопроводи (шланги) для подавання глинистої суспензії з штуцерами розчинонасосів необхідно хомутами на болтах.
- Заборонено виконувати ремонтні роботи на трубопроводах та розчинонасосах під час їх експлуатації.
- Робоче місце моториста розчинонасоса повинно бути забезпечено звуковим та світловим зв’язком (сигналізацією) з робітниками, які приймають глинисту суспензію.
- Земляні сховища глинистої суспензії повинні бути обладнані огорожами на висоту 1,1м або перекрити настилом.
- Під час підводного бетонування у свердловині або траншеї методом «підняття розчину» Ахвердова Й.М. перед заповненням її щебенем або гравієм на всю глибину повинні бути занурені арматурний каркас і сталева ін’єкційна труба для нагнітання цементного розчину.
- Гнучкий рукав бетононасоса під час подавання бетонної суміші у свердловину або траншею повинен мати металеву трубчасту секцію, на якій кріпиться вібратор для ущільнення бетону. Гнучкий рукав, який під час завантаження бетону занурений у нього на глибину не менше ніж 2,0 м, витягають з бетону за допомогою домкрата.
- Усувати дефекти бетонування необхідно з поверхні ґрунту або з інвентарного риштовання.
- До початку термічного закріплення ґрунтів способом глибинного випалювання необхідно перевірити справність механізмів, устатковання, приладів контролю для вимірювання тиску, температури, герметичності з’єднань, вентилів, газопропускної спроможності свердловини, що нагрівається.
- Робітники, які розпалюють форсунки, повинні обов’язково використовувати засоби індивідуального захисту, гумові килими (уразі використання електрозапальників).
- Оператор зобов’язаний постійно контролювати сталість роботи електронагрівачів, форсунок, положення факелів, тиск і температуру у стовбурі свердловини, що нагрівається, витрату палива та повітря, герметичність свердловини і всієї системи.
У разі появи будь-яких несправностей оператор повинен вимкнути подачу палива, а потім - повітря.
- Обслуговувати установку для глибинного випалювання ґрунту повинна ланка з двох працівників, з яких один призначений старшим.
- Перед включенням форсунок стовбур свердловини, що нагрівається, повинен бути провентильований.
- Виконання будівельних робіт у зоні штучного закріплення ґрунту заморожуванням допускається тільки після досягнення льодоґрунтовою огорожею проектної товщини. Після виконання робіт повинен складатися акт.
- Устатковання і трубопроводи, призначені для заморожування ґрунтів, повинні бути попередньо випробувані:
- апарати заморожувальної станції після закінчення монтажу - пневматичним або гідравлічним тиском, зазначеним у паспорті, але не менше ніж 1,2 МПа для всмоктувальної і 1,8 МПа для нагнітальної сторони;
- заморожувальні колонки для опускання у свердловини - гідравлічним тиском не менше ніж 2,5 МПа.
- Вибирання ґрунту з котловану, що має льодоґрунтову огорожу, дозволяється робити за наявності захисту замороженої стінки від дощу і сонячних променів. Під час роботи необхідно вживати заходів захисту льодоґрунтової огорожі від механічних ушкоджень.
- Порядок контролю розмірів і температури льодоґрунтової огорожі котловану в процесі заморожування і відтанення ґрунту повинен бути зазначений у технологічній карті будівельного процесу.
- Під час хімічного закріплення ґрунтів перед початком робіт у закритих просторах необхідно перевірити склад повітря, роботоздатність вентиляції та освітлення робочих місць.
Закриті простори, де виконуються такі роботи, повинні бути облаштовані примусовою вентиляцією (за нормами для гірничих виробок).
Вміст СО2 у повітрі робочої зони не повинен перевищувати 0,5 %.
- Під час смоління ґрунтів вміст вільного формальдегіду у повітрі робочої зони не повинен перевищувати 0,5 мг/м3.
- Розчинні та ін’єкційні вузли, де готуються закріплювальні розчини та суміші, повинні бути обладнані звуковим та телефонним зв’язком з робочими місцями, де приймаються розчини.
- Робочі ємності для приготування закріплювальних розчинів та сумішей повинні бути герметично закритими.
- Силікатоварки автоклавного типу та інші пристрої, що перебувають під тиском у процесі експлуатації, необхідно піддавати регулярним технічним оглядам і періодичним гідравлічним випробуванням згідно з вимогами НПАОП 0.00-1.07.
- Трубопроводи, шланги та ін’єктори, що застосовуються на ін’єкційних роботах з хімічного закріплення ґрунтів (силікатизація, смоління тощо), необхідно піддавати гідравлічному випробуванню тиском, що у 1,5 раза перевищує робочий, але не нижче ніж 0,5 МПа.
12 КАМ’ЯНІ РОБОТИ 12.1 Загальні вимоги
- Під час організації кам’яних робіт у технологічних картах будівельних процесів повинна бути передбачена система організаційно-технічних заходів, а також засоби для запобігання впливу на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих факторів:
- розташування робочого місця на значній висоті щодо поверхні землі;
- спонтанне обвалення елементів цегляної кладки;
- машини, що рухаються, їх робочі органи; конструкції і матеріали, що ними переміщуються;
- недостатня штучна освітленість робочої зони під час виконання робіт у темний період доби;
- несприятливі метеорологічні умови.
- За наявності зазначених шкідливих і небезпечних виробничих факторів безпека працюючих повинна забезпечуватися відповідно до проектно-технологічної документації (ПОБ та ПВР), а також такими заходами:
- раціональною організацією робочих місць мулярів із використанням засобів підмощування, контейнеризації, оптимального розташування матеріалів, тари, вантажозахоплювальних пристроїв;
- визначенням безпечної послідовності виконання робіт;
- визначенням місць установлення і типів засобів захисту людей і предметів від падіння з висоти.
- Зведення стін (цегляна кладка) кожного вищого поверху багатоповерхового будинку необхідно здійснювати після монтажу конструкцій міжповерхового перекриття, площадок і маршів у сходових клітках.
За необхідності зведення цегляних стін без укладання перекриттів або покриттів необхідно застосовувати тимчасові кріплення цих стін.
- Під час зведення стін висотою більше ніж 7 м необхідно застосовувати захисні козирки або сітчасту огорожу по периметру будинків, що повинні задовольняти таким вимогам:
- ширина захисних козирків або сітчастих огорож повинна бути не менше ніж 1,5 м з ухилом до стіни так, щоб кут, утворений між нижньою частиною стіни будинку і поверхнею козирка, був 110°, а зазор між стіною будинку і площиною козирка не перевищував 50 мм;
- захисні козирки та сітчасті огорожі повинні витримувати снігове навантаження, визначене для даного кліматичного району, і зосереджене навантаження не менше 1600 Н (160 кгс), прикладене в середині прогону;
- перший ряд захисних козирків повинен бути встановлений на висоті до 6 м від землі, мати суцільний настил і зберігатися до закінчення зведення стін на всю висоту.
Другий ряд захисних козирків необхідно встановлювати на висоті 6 м -7 м над першим рядом і в процесі подальшого зведення стіни він повинен переставлятися через кожних 6 м - 7 м та мати суцільний або сітчастий настил з розміром отворів (чарунок) не більше ніж (50 х 50) мм.
- Працівники, які зайняті на встановленні, очищенні або зніманні захисних козирків, повинні працювати в запобіжних поясах. Ходити по козирках, використовувати їх в якості риштовань, а також складати на них матеріали забороняється.
- Зведення стін висотою до 7 м допускається виконувати без улаштування захисних козирків з визначенням небезпечної зони по периметру будинку.
- Під час виконання кам’яних робіт необхідно дотримуватися вимог СНиП 3.03.01, НПАОП 0.00-1.30, НПАОП 45.25-7.01, НПАОП 63.0-7.20.
- Виконання кам’яних робіт
- Для подавання будівельних матеріалів необхідно використовувати вантажопідіймальні крани та вантажні підйомники згідно з НПАОП 0.00-1.01, НПАОП 0.00-1.36.
- Зведення стін необхідно виконувати з міжповерхових перекриттів або риштовань. Конструкція риштовань повинна відповідати допустимим навантаженням відповідно до зазначених у ПВР.
Виконувати цегляне мурування з випадкових риштовань заборонено.
Висота кожного робочого ярусу кладки визначається з таким розрахунком, щоб рівень кладки після кожного перемощування засобів підмощування був не менше ніж на два ряди кладки вище від рівня нового робочого настилу.
- Зведення стін нижче та на рівні перекриття, що улаштовано зі збірних залізобетонних плит, необхідно виконувати з риштовань, що установлені на нижчому поверсі.
Заборонено монтувати плити перекриття без попередньо викладеного з цегли борту на два рядки вище плит, що укладаються.
- Розшивання зовнішніх швів цегляного мурування необхідно виконувати з перекриття або риштовань після укладання кожного ряду мурування. Виконувати цю операцію зі свіжо- викладеної стіни заборонено.
- Під час зведення стін будинків на висоту до 0,7 м від робочого настилу, а також під час робіт на висоті необхідно застосовувати зазначені в ПВР засоби колективного захисту (огороджувальні, уловлювальні пристрої) або запобіжні пояси. Не допускається зведення зовнішніх стін товщиною до 0,75 м, стоячи на стіні без використання засобів індивідуального захисту.
- Під час грози, снігопаду, туману, які значно погіршують видимість у межах фронту робіт, або за швидкості вітру 15 м/с і більше виконувати цегляне мурування зовнішніх стін багатоповерхових будинків і споруд забороняється.
- Для транспортування вантажопідіймальними кранами штучних матеріалів - цегли, керамічних каменів, дрібних блоків - необхідно застосовувати інвентарні піддони, контейнери, вантажозахоплювальні пристрої, які унеможливлюють падіння цих елементів під час піднімання, розпакетування, вибирання для роботи.
- Над місцем завантаження підйомника повинен бути установлений на висоті 2,5 м - 5 м захисний подвійний настил із дощок завтовшки не менше ніж 40 мм.
- Допустимі висоти стін, що стоять вільно під час їх зведення, визначаються згідно з 6.16-6.19 СНиП ІІ-22.
- Улаштування кріплень карнизів, опалубок цегляних перемичок, арочних конструкцій необхідно виконувати відповідно до технологічної документації. Знімати тимчасові кріплення, опалубки цегляних перемичок і арочних конструкцій допускається, якщо розчин досяг міцності, визначеної технологічною картою.
- Зведення кам’яних конструкцій методом заморожування дозволяється за наявності в ПВР вказівок про можливість, порядок та умови застосування цього методу. При цьому на розчинах без хімічних добавок дозволяється зводити споруди не більше 4 поверхів і не вище 15 м висотою.
- У разі застосування методу заморожування у ПВР повинен бути зазначений спосіб відтанення конструкцій (штучний або природний), а також заходи із забезпечення стійкості та геометричної незмінюваності конструкцій на період відтанення і набирання міцності розчином.
- За конструкціями, що перебувають у процесі природного відтанення і тверднення, необхідно запровадити постійний нагляд.
- Підготовку та обробку природних каменів у межах будівельного майданчика необхідно виконувати у спеціально відведених місцях, де перебування осіб, які не виконують зазначену роботу, забороняється. Робочі місця, розташовані на відстані менше ніж 3 м одне від одного, повинні бути розділені захисними екранами, а робітники - забезпечені засобами індивідуального захисту.