ДСТУ 4219-2003

Закінчення таблиці 4

№ п/п

Умови

нанесення

покриття

Конструкція (структура)

захисного покриття

Товщина захисного покриття, мм, не менше, для труб діаметром, мм, не більше

Клас покриття

Клас температурної стійкості

Максимальна температура експлуатації, К(°С)

13

Базове чи трасове

Стрічкове полімерно-бітумне: ґрунтовка бітумно-полімерна; стрічка полімерна з шаром бітумно-полімерної мастики, армованої склотканиною, загальною товщиною не менше ніж , в два шари

4,2

(для труб

діаметром

до

включно)

Б

50

323 (50)

14

Базове чи трасове

Комбіноване на основі мастики і полімерної стрічки: ґрунтовка бітумно-полімерна; мастика ізоляційна бітумно-полімерна товщиною не менше ніж ; стрічка полімерна товщиною не менше ніж ; обгортка захисна полімерна товщиною не менше ніж

4,2

(для труб

діаметром

до включно)

В

50

323 (50)

15

Базове чи трасове

Стрічкове з шаром бітумно-бутилкаучукового адгезиву: ґрунтовка бітумно-полімерна; стрічка ізоляційна полімерна (основа товщиною не менше ніж ; адгезив товщиною ) загальною товщиною не менше ніж , у два шари

3,2

(для труб

діаметром

до включно)

В

50

323 (50)

6.1.7 Умови застосування захисних покриттів

6.1.7.1 Покриття і комплектуючі матеріали потрібно застосовувати в діапазоні температур, передбачених нормативними документами (далі – НД) на ці покриття і матеріали. У цьому разі максимально допустима температура експлуатації покриттів повинна бути не вищою за температуру, вказану в таблиці 4.

6.1.7.2 Захисні покриття класу В застосовують на трубопроводах діаметром і більше незалежно від умов прокладання, а також на всіх трубопроводах довільного діаметра, що прокладають:

- на ділянках з високою корозійною активністю середовища;

- у засолених ґрунтах (солончакових, солонцях та ін.);

- у болотистих, заболочених і поливних ґрунтах, на ділянках перспективного обводнення або зрошування, на підводних переходах і в заплавинах рік, а також на переходах через автомобільні шляхи і залізниці на відстані в обидві сторони від переходів згідно з НД;

- на ділянках промислових і побутових стоків, звалищ сміття і шлаку;

- на ділянках впливу блукаючих струмів джерел постійного струму;

- на ділянках трубопроводу з температурою продукту, що транспортується, вищою за 313 К (40° С);

- на територіях компресорних, газорозподільних, насосних станцій, а також установок комплексної підготовки газу і нафти на відстані в обидва боки від них за відповідними НД;

- на перетині з різними трубопроводами на відстані в обидва боки від місця перетину;

- на ділянках нафтопроводів, нафтопродуктопроводів, що прокладають на обраних за НД відстанях від рік, каналів, озер, водосховищ, а також від кордонів населених пунктів і промислових підприємств;

- для транспортування зріджених вуглеводнів і аміаку.

Захисні покриття класу Б необхідно застосовувати на трубопроводах діаметром від 530 до на ділянках середньої корозійної активності середовища.

За діаметра труб менше ніж на ділянках низької корозійної активності середовища допускається застосовувати покриття класу А.

ДСТУ 4219-2003

6.1.7.3 Протикорозійний захист трубопроводів (крім надземних) здійснюють:

- покриттями на основі екструдованих поліолефінів, які наносять у заводських або базових умовах згідно з НД;

- покриттями на основі термореактивних або термоусадкових матеріалів, липких полімерних стрічок, полімерно-бітумних мастик, що наносять у заводських, базових чи трасових умовах відповідно до НД;

- склоемалевими покриттями, що наносять шлікерним або порошковим способами в заводських умовах.

Допускається застосовувати інші конструкції захисних покриттів, НД на які встановлюють відповідність цих покриттів і матеріалів до вимог цього стандарту.

Під час ремонту трубопроводів з амортизацією понад 50 % допускається застосовувати покриття, аналогічні використаним раніше, у тому числі на основі липких полімерних стрічок.

6.1.7.4 Ізоляція кранових вузлів та фасонної арматури, а також зварних стиків труб із заводською або базовою ізоляцією повинна за своїми характеристиками відповідати захисному покриттю основної споруди і матеріал захисного покриття повинен бути сумісним з покриттям основної споруди.

Ізоляцію місць підключення установок катодного, дренажного, протекторного захисту, перемичок, пунктів вимірювання, а також відновлення захисного покриття на пошкоджених ділянках проводять за НД з урахуванням вимог цього стандарту.

6.1.7.5 Трубопроводи у разі надземного прокладання захищають алюмінієвими, цинковими, лакофарбовими, склоемалевими покриттями або консистентними мастилами, іншими атмосферостійкими покриттями. Вибір покриттів проводять згідно з НД залежно від умов прокладання та експлуатації трубопроводу.

Товщина покриттів з алюмінію та цинку повинна бути не менше 0,25 мм.

6.1.7.6 Під час прокладання трубопроводів у захисному кожусі на переходах через залізниці, автодороги та на водних переходах кільцевий простір на торцях між кожухом і трубою повинен бути герметизований, а трубопровід повинен бути ізольований від кожуха за допомогою спеціальних біостійких, діелектричних прокладок.

Конструкція і матеріал ізолювальних прокладок повинні забезпечити відсутність електричного контакту між захисним кожухом і трубопроводом протягом усього періоду експлуатації.

6.1.7.7 У разі розташування трубопроводу в траншеї, виритій в скельних ґрунтах, виконують захист покриття від механічних пошкоджень із застосуванням спеціальних матеріалів.

6.2 Нанесення та контроль захисних покриттів

6.2.1 Протикорозійний захист підземних, підводних (із заглибленням у дно) та наземних (у насипу) трубопроводів захисними покриттями необхідно виконувати згідно з вимогами цього стандарту, рішеннями проекту, чинними ТУ на захисні матеріали, нормативними документами, затвердженими у встановленому порядку.

6.2.2 Під час транспортування труб з покриттями, нанесеними в базових чи заводських умовах, необхідно застосовувати захисні пристосування з амортизаційними властивостями, які б захищали покриття від пошкоджень під час навантажування, транспортування й розвантажування.

Переміщення ізольованих труб волоком заборонено.

6.2.3 Виконання ізоляційних робіт в трасових умовах під час дощу, туману, снігопаду, сильного вітру не допускається. Не допускається нанесення захисних покриттів у разі різких перепадів температури, коли на робочій поверхні конденсується волога (температура металу повинна бути не менше ніж на 3 °С вище точки роси атмосфери).

Попереднє підсушування поверхні труби у разі випадіння роси чи паморозі, а також у випадку застосування ґрунтовок з малою швидкістю полімеризації необхідно виконувати сушильними пристроями, які унеможливлюють виникнення кіптю чи забруднення поверхні труби.

6.2.4 Труби та інші поверхні перед нанесенням захисного покриття необхідно очистити від бруду, іржі, окалини, пилу, знежирити, а за необхідності висушити. Очищення слід виконувати механічним способом за допомогою щіток, голкофрез або дрібометним, гідравлічним, піскоструминним чи іншим способом до необхідного ступеня очищення.

ДСТУ 4219-2003

6.2.5 Ступінь очищення поверхні труби перед нанесенням покриття повинна відповідати вимогам до нанесення даного класу захисного покриття згідно з НД, але не гірше ступеня 1 за ГОСТ 9.402 для поліетиленових покриттів, не гірше ступеня 2 – для поліуретанових, епоксидних та термоусадкових покриттів, не гірше ступеня 3 – для стрічкових та ступеня 4 – для бітумно-полімерних покриттів.

6.2.6 Захисні покриття трубопроводів контролюють:

після нанесення за показниками і нормами таблиць 2, 3 та 4:

- міцність під час удару (пункт 1, таблиця 2), суцільність (пункт 3, таблиця 2), адгезію покриття до сталі та в напустці (пункти 7 – 11, таблиця 2), товщину (таблиця 4 або НД на покриття);

після укладання й засипання за нормами таблиці 2:

- перехідний питомий електричний опір покриття (пункт 5) і додатково за показниками і нормами відповідних нормативів.

Під час застосування руйнівних методів контролю захисне покриття слід відновити і знову перевірити. У разі незадовільних результатів випробувань з будь-якого показника якості захисного покриття виконують повторні випробування на подвоєній кількості ділянок або зразків.

6.2.7 Під час нанесення покриття в заводських, базових чи трасових умовах необхідно візуально контролювати стан покриття: не дозволяються здуття, гофри, складки, тріщини, каверни, наскрізні пошкодження, зморшки, відшарування та інші дефекти, здатні суттєво знижувати властивості покриттів.

Під час нанесення полімерних стрічок й обгорток напустка суміжних витків у разі одношарової намотки мусить бути не менше ніж .

Під час нанесення двошарового покриття виток, що наносять, мусить перекривати нанесений на 50 % його ширини плюс 3 см.

6.2.8 Товщину захисного покриття контролюють неруйнівними методами за допомогою відповідних товщиномірів.

Перевірку товщини захисного покриття виконують:

- у заводських і базових умовах нанесення покриттів на 10 % труб не менше ніж в трьох перетинах за довжиною труби і не менше ніж в чотирьох точках кожного перерізу та в місцях, що викликають сумніви;

- у трасових умовах нанесення покриттів не менше ніж через кожні і не менше ніж в чотирьох точках кожного перерізу трубопроводу на ділянках, що викликають сумніви, та після кожної зупинки технологічного циклу ізолювання.

6.2.9 Ударну міцність контролюють за додатком А:

- у заводських і базових умовах нанесення покриттів на 2 % труб, а також на ділянках, що викликають сумніви під час візуального огляду;

- у трасових умовах нанесення на ділянках, що викликають сумніви.

6.2.10 Адгезію покриттів до металу контролюють залежно від виду покриттів (додаток Е):

- у заводських і базових умовах нанесення покриттів на 2 % труб, а також на ділянках, що викликають сумніви;

- у трасових умовах нанесення покриттів не менше ніж через труби, а також на ділянках, що викликають сумніви.

Допускається контролювати адгезію мастикового покриття методом вирізання трикутника з кутом приблизно 60° і сторонами 3—5 см з подальшим зняттям покриття від вершини надрізу.

Адгезію покриття вважають задовільною, якщо вирізаний трикутник не відшаровується самочинно, а лише з прикладанням певного зусилля, у цьому разі спостерігається когезійний характер відшарування по всій площі труби під вирізаним трикутником.

Допускається використовувати неруйнівні методи виявлення місць відшарування захисного покриття згідно з НД.

6.2.11 Суцільність покриттів змонтованого трубопроводу контролюють перед укладанням неруйнівними методами (іскровим дефектоскопом, додаток В) по всій поверхні під час виконання ізоляційних робіт. У випадку пробою захисного покриття виконують ремонт дефектних місць. Відремонтовані ділянки необхідно проконтролювати повторно.

ДСТУ 4219-2003

6.2.12 Після укладання трубопроводу в траншею контроль якості захисного покриття виконують шукачем пошкоджень (додаток Р), методом катодної поляризації (додаток П). У разі невідповідності покриття вимогам (таблиці 2, пункт 5 та таблиць 5 і 6) необхідно визначити ділянки пошкодження захисного покриття, відремонтувати їх згідно з НД на відповідний вид покриття і повторно провести контроль.

Роботи виконують після витримки достатнього часу, необхідного для ущільнення насипного ґрунту, але не раніше ніж через 14 діб після засипання траншеї.

6.2.13 Контроль захисних покриттів ділянок трубопроводів: зварних стиків, місць підключення з'єднувальних кабелів установок катодного, дренажного і протекторного захисту, ПВ, а також вузлів запірної арматури тощо – полягає у визначанні їхньої суцільності і адгезії та оцінюванні відповідності даних параметрів чинним нормам для покриттів основного об'єкта.

6.2.14 Захисні покриття трубопроводів під час надземного прокладання контролюють за зовнішнім виглядом, товщиною, суцільністю і адгезією.

Під час нанесення полімерних, стрічкових та мастикових покриттів контролюють:

- стан поверхні – візуально відповідно до 6.2.7;

- суцільність – відповідно до 6.2.11;

- товщину – відповідно до 6.2.8;

- адгезію – не менше ніж на 1 % труб і в місцях, що викликають сумніви, відповідно до додатка Е;

Під час нанесення лакофарбових і склоемалевих покриттів контролюють:

- стан поверхні – візуально;

- товщину – відповідно до 6. 2. 8;

- адгезію лакофарбових покриттів – не менше, ніж на 1 % труб і в місцях, що викликають сумніви відповідно до додатка Е та ГОСТ 15140.

Під час нанесення металевих покриттів контролюють:

- суцільність – візуально;

- товщину – відповідно до 6. 2. 8;

- адгезію – не менше ніж на 1 % труб і в місцях, що викликають сумніви, відповідно до додатка Е.

Під час контролю покриттів з консистентних мастил перевіряють:

- суцільність – візуально;

- товщину – відповідно до 6.2.8.

7 ЕЛЕКТРОХІМІЧНИЙ ЗАХИСТ

7.1 Вимоги до ЕХЗ

7.1.1 Всі магістральні трубопроводи, крім надземних, незалежно від умов експлуатації підлягають ЕХЗ. Електрохімічний захист трубопроводів повинен забезпечувати протягом всього періоду експлуатації захищеність по протяжності – з потенціалами за абсолютним значенням не менше мінімального і не більше максимального, а захищеність у часі – не менше 94 % на рік. У цьому разі перерва в роботі кожної УКЗ під час проведення регламентних і ремонтних робіт допускається не більше ніж 72 годин на квартал, а під час проведення дослідних робіт за умови комплексного контролю допускається відключення ЕХЗ на термін до 10 діб на рік.