Л.1.5.4 Результати випробування оформлюють протоколом, в якому зазначають:
- марку матеріалу і номер партії;
- результат випробування покриття на стійкість до теплового старіння: зміну показників експонованого матеріалу відносно неекспонованого після витримки на повітрі протягом 1000 год за температури (Tmах + 20) °С;
- прізвище, ім'я, по батькові, підпис і посаду осіб, що проводили випробування;
- дату випробування.
Л.2 Адгезія покриття до сталі
Л.2.1 Загальні положення
Випробувальний метод полягає у вимірюванні ефекту зміни адгезії покриття до металевої поверхні труби після витримки за умови постійної підвищеної температури в електрошафі.
Ефект старіння – оцінка зміни адгезії покриття до поверхні труби відповідно до додатка Е.
Л.2.2 Обладнання
Обладнання як в Л.1.2.
Л.2.3 Приготування випробувальних зразків
Підготовлюють шість випробувальних зразків для визначання адгезії покриття до поверхні труби відповідно до додатка Е.
Позначають кожний зразок.
Л.2.4 Процедура випробування
Температура старіння (Tmах + 20) °С.
Витримують три випробувальних зразки протягом 1000 год в електрошафі за температури старіння. Після періоду старіння випробовують всі зразки протягом 8 год для визначання адгезії за однакових умов відповідно до додатка Е за випробувальної температури (20 ± 2) °С.
Л.2.5 Оформлення результатів
Л.2.5.1 Підраховують середнє арифметичне значення величини адгезії відповідно до додатка Е. Підраховують зміну значень показників адгезії експонованого покриття відносно неекспонованого: A1000/A0 ,
де А0 – адгезія покриття до сталі за температури 20 °С (середнє арифметичне трьох результатів);
A1000 – адгезія покриття до сталі за температури 20 °С після старіння протягом 1000 год (середнє арифметичне трьох результатів).
Л.2.5.2 Опір захисних покриттів тепловому старінню оцінюють як задовільний, якщо він відповідає вимогам таблиці 2 даного стандарту.
Л.2.5.3 Результати випробування оформлюють протоколом, в якому зазначають:
- марку матеріалу і номер партії;
- результат випробування покриття на стійкість до теплового старіння: зміну показників експонованого матеріалу відносно неекспонованого після витримки на повітрі протягом 1000 год за температури (Tmах + 20) °С;
- прізвище, ім'я, по батькові, підпис і посаду осіб, що проводили випробування;
- дату випробування.
ДОДАТОК М
(довідковий)
ВИЗНАЧАННЯ ПОТЕНЦІАЛІВ ТРУБОПРОВОДУ
Потенціали трубопроводу вимірюють вольтметрами (типу електронних самописців «Прима», мультиметрів цифрових 43313 або інших з класом точності ≤ 2,5) за допомогою насичених мідносульфатних електродів порівняння.
М.1 Визначання потенціалів в пунктах вимірювання
М.1.1 Потенціал трубопроводу, виміряний за умови постійно працюючих засобів електрохімзахисту, складається з суми потенціалів:
Е = Екор + ΔЕ = Екор + ΔЕпол +ΔЕом , (М.1)
Сума потенціалу корозії і поляризаційної складової визначає поляризаційний потенціал:
Епол = Екор + ΔЕпол (М.2)
який є основним критерієм захищеності трубопроводу.
М.1.2 Під час вимірювання потенціалу в пункті вимірювання трубопровід приєднується до плюсової клеми приладу, а мідносульфатний електрод порівняння – до мінусової (рисунок М.1).
М.1.3 Вимірювання проводять у такій послідовності. Визначають проекцію осі трубопроводу на поверхню землі. Підключають до вольтметра з'єднувальні проводи від електрода порівняння та від трубопроводу. Розміщують мідносульфатний електрод порівняння на лінії проекції осі трубопроводу, ретельно притискуючи робочу частину електрода до поверхні ґрунту.
Знімають покази приладу, яке дорівнює потенціалу трубопроводу.
1 – трубопровід; 2 – пункт вимірювання; 3 – вольтметр; 4 – мідносульфатний електрод,
що розташовують над визначеною віссю труби.
Рисунок М.1 – Схема вимірювання потенціалу трубопроводу в пункті вимірювання
М.1.4 Потенціал корозії металу трубопроводу вимірюють в пункті вимірювання так само, як описано у М.1.3, але у разі тривалої відсутності зовнішнього накладеного струму.
М.1.5 Показники потенціалу трубопроводу та потенціалу корозії в пункті вимірювання фіксують в електронній пам'яті вольтметра або в польовому журналі.
М.2 Визначання поляризаційного потенціалу трубопроводу
М.2.1 Визначання поляризаційного потенціалу у разі відсутності спеціально обладнаних пунктів вимірювання
М.2.1.1 На трубопроводах, пункти вимірювання яких не обладнані електродами порівняння тривалої дії та давачами поляризаційного потенціалу, поляризаційний потенціал вимірюють способом переривчастого режиму вмиканням-вимиканням установок катодного захисту. Цей спосіб базується на різниці зміни у часі омічної і поляризаційної складових потенціалу після вимикання джерел, що поляризують трубопровід.
М.2.1.2 УКЗ, що поляризують ділянку трубопроводу, послідовно переводять у переривчастий режим роботи. У цьому разі тривалість вимикання повинна бути невеликою, щоб трубопровід практично не деполяризувався, але достатньою для вимірювання.
М.2.1.3 Тривалість одного повного циклу «вимкнено– увімкнено» становить, як правило, 1:4 (3 с– вимкнено, 12 с– увімкнено). Роботи за методом переривчастого режиму виконують в такій послідовності. До установок катодного захисту, що поляризують трубопровід на ділянці вимірювання, підключають переривачі струму із встановленим циклом «вимкнено– увімкнено» і синхронізують їх роботу. В пункті вимірювання виконують кілька вимірювань потенціалів в періоди роботи установок катодного захисту, а також в момент вимкнення.
М.2.1.4 На підставі отриманих даних визначають для кожного пункту вимірювання середнє значення потенціалу трубопроводу срЕ під час роботи установок катодного захисту:
срЕ = [mΣi=1Ei]/m , (М.З)
деEi – i-е виміряне значення потенціалу трубопроводу;
m – загальна кількість вимірювань в пункті вимірювання.
М.2.1.5 Середнє значення поляризаційного потенціалу срЕпол, виміряне в пункті вимірювання в момент вимкнення струму установок катодного захисту, визначають за формулою:
срЕпол = (1/n) nΣi=1Eпол i , (М.4)
деЕпол і – виміряне миттєве значення поляризаційного потенціалу;
n – загальна кількість вимірювань миттєвих значень в пункті вимірювання.
М.2.1.6 Омічну складову потенціалу трубопроводу в кожному пункті вимірювання визначають за формулою:
ΔЕом = срЕ - срЕпол , (М.5)
М.2.1.7 На підставі визначених в кожному пункті вимірювання значень потенціалів трубопроводу срЕ і поляризаційних потенціалів срЕпол складають графіки.
М.2.1.8 Контрольні вимірювання проводять в обсязі не менше ніж 5 % за такого самого режиму роботи установок катодного захисту, що й під час основних вимірювань.
М.2.2 Визначання поляризаційного потенціалу на спеціально обладнаних пунктах вимірювання
М.2.2.1 Якщо пункти вимірювання обладнані електродами порівняння тривалої дії з давачами поляризації, вимірюють поляризаційний потенціал із застосуванням ручного або електромагнітного переривача.
М.2.2.2 У разі застосування ручного переривача вимірювання виконують в такій послідовності: до мінусової клеми вольтметра приєднують електрод порівняння тривалої дії, до плюсової клеми приладу приєднують вимикач до давача, другий провід від вимикача приєднують до трубопроводу. У разі увімкненого вимикача вольтметр фіксує потенціал. Через 10 хв розмикають тумблер вимикача. Фіксують показання приладу, що відповідає значенню поляризаційного потенціалу. Час розімкнення кола трубопровід – давач не більше ніж 2—3 с.
Наступне вимірювання поляризаційного потенціалу виконують через 50—60 с після вмикання тумблера. Поляризаційні потенціали вимірюють протягом 10 - 15 хв. Середнє значення поляризаційного потенціалу визначають за формулою (М.4).
М.2.2.3 У разі застосування приладу з переривником струму вимірювання поляризаційного потенціалу виконують в такій послідовності. До відповідних клем приладу приєднують контрольні проводи від трубопроводу, давача поляризації та електрода порівняння. Вмикають прилад, через 10 хв після вмикання приладу вимірюють через кожні 5 с миттєві значення поляризаційного потенціалу. Вимірювання виконують протягом 5 - 10 хв. Середнє значення поляризаційного потенціалу в пункті вимірювання визначають за формулою (М.4).
М.2.2.4 Якщо вимірювальний прилад має електронний переривач струму з різним часом затримки, то поляризаційний потенціал визначають в такій послідовності:
Вимірюють чотири значення поляризаційного потенціалу (Епол 1, Епол 2,Епол 3, Епол 4), змінюючи тривалість затримки (τ1, τ2, τ3, τ4). Якщо за абсолютною величиною |Епол 1| > |Епол 2|> |Епол 3| > |Епол 4|, то поляризаційний потенціал розраховують за формулою:
|Епол| = {τ4 *[|Епол 3| - |Епол 4|] /(τ4 - τ3)} - |Епол 4| (М.7)
М.З Визначання потенціалів трубопроводу в полі блукаючих струмів
М.3.1 Якщо під час вимірювання потенціал трубопроводу змінюється у часі за величиною або за величиною і знаком, це свідчить про наявність дії блукаючих струмів.
М.3.2 Вимірювання потенціалу трубопроводу відносно мідносульфатного електрода порівняння виконують в пунктах вимірювання або в шурфах у такій послідовності.
Плюсову клему приладу приєднують до трубопроводу, а мінусову – до електрода порівняння, що встановлюють після визначання осі трубопроводу якомога ближче до труби, і знімають миттєві покази потенціалу труби через кожні 10 - 15 с протягом 10 - 40 хв. У цьому разі обов'язково фіксують знак виміряної миттєвої величини потенціалу трубопроводу.
Для визначання миттєвого зміщення потенціалу трубопроводу від потенціалу корозії під дією поля блукаючих струмів використовують формулу:
ΔEi = Еi – Eкор , (М.8)
деΔEi – миттєве зміщення потенціалу трубопроводу;
Еi – виміряне миттєве значення потенціалу трубопроводу з відповідним знаком.
М.З.З Середні за період вимірювання в пункті плюсові Δ срЕ(+) і мінусові Δ срЕ(-) значення зміщень потенціалів визначають за формулами:
Δ срЕ(+) = (1/m) nΣi=1 ΔЕi(+) та (М.9)
Δ срЕ(-) = (1/m) kΣi=1 ΔЕi(-) , (М.10)
деnΣi=1 ΔЕi(+) – сума миттєвих значень плюсових величин зміщення потенціалу;
n – кількість плюсових миттєвих значень величин зміщення потенціалу;
kΣi=1 ΔЕi(-) – сума миттєвих значень мінусових величин зміщення потенціалу;
k – кількість мінусових миттєвих значень величин зміщення потенціалу;
m – загальна кількість миттєвих вимірювань в пункті.
М.3.4 Середні значення величини плюсових і мінусових потенціалів трубопроводу, виміряних відносно мідносульфатного електрода порівняння в пункті, визначають за формулами:
срЕ(+) = Δ срЕ(+) + Eкор (М.11)
срЕ(-) = Δ срЕ(-) + Eкор (М.12)
М.3.5 На підставі визначання середніх плюсових і мінусових зміщень потенціалів трубопроводу в полі блукаючих струмів складають графіки.
М.3.6 Якщо потенціали реєструвались приладом-самописцем на діаграмну стрічку, на ній наносять лінію, зміщену відносно нуля шкали на величину, що відповідає значенню. Планіметрування площ мінусових і плюсових імпульсів виконують відносно цієї лінії.
М.4 Визначання потенціалів між пунктами вимірювання
У разі необхідності визначання захисного стану трубопроводу на ділянках між пунктами вимірювання, а також під час вимірювання потенціалів в точках, де неможливе приєднання приладу до трубопроводу, застосовують метод винесення електрода порівняння.
М.4.1 Визначання потенціалів між пунктами вимірювання методом винесення одного електрода
М.4.1.1 У разі застосування цього методу потенціал вимірюється під час пересування вздовж трубопроводу електрода порівняння, приєднаного до мінусової клеми приладу за допомогою проводу довжиною 500 - . Трубопровід в пункті вимірювання, на крані, в шурфі тощо приєднується до плюсової клеми приладу (рисунок М.2).
М.4.1.2 Послідовне пересування електрода порівняння вздовж трубопроводу по його осі дає можливість безпосередньо вимірювати потенціали трубопроводу на всій ділянці обстеження з будь-якими інтервалами вимірювання.
1 – трубопровід; 2 – пункт вимірювання; 3 – вольтметр;
4 – котушка з проводом; 5 – мідно сульфатний електрод.
Рисунок М.2 – Схема вимірювання потенціалів трубопроводу з винесенням одного електрода
М.4.1.3 Детальність обстеження визначає крок вимірювання (відстань між суміжними точками вимірювання), який може коливатись в широких межах: від 0,5 - до 10 - і більше. Прив'язку точок вимірювання в процесі роботи виконують за допомогою міток, попередньо нанесених по всій довжині проводу, що приєднує електрод до приладу. Відстань між мітками дорівнює кроку вимірювання.
М.4.1.4 Роботи виконують в такій послідовності:
- прилад приєднують до трубопроводу в пункті вимірювання чи на крані, в шурфі за допомогою проводу, намотаного на котушку, приєднують електрод порівняння;
- вимірюють потенціал трубопроводу;
- потім електрод порівняння переносять на крок вимірювання, встановлюють на першій точці і виконують вимірювання потенціалу трубопроводу. Далі електрод переносять у наступну точку і знову виконують вимірювання потенціалу. Електрод переносять і вимірюють потенціал трубопроводу до наступного пункту вимірювання або місця можливого приєднання до трубопроводу (наприклад, шурфу, крана тощо). Котушку переносять на наступний пункт і, приєднавши прилад до трубопроводу та електрода, починають вимірювання з попередніх 5 - 10 точок з метою контролю попередніх вимірювань для визначання точності вимірювання;
