ЗМ. 6М, ЗОМ, 60М
Рисунок 2 - Приклад групування укрупнених модулів, що забезпечує сумісність модульних сіток
- У деяких випадках може бути необхідним перервати модульну сітку (наприклад, для врахування розділу елементів). Ширина зони переривання може бути модульною або не модульною (рисунок 3).
Розділяючий
елемент
- Якщо в проекті використовуються декілька модульних сіток на одному плані, можна змістити сітки одна відносно одної в одному або в обох напрямках (рисунок 4).
- У таблиці 5.1 наведена серія розмірів для переважного застосування в горизонтальній координаційній системі. Серія 12М може бути розширена для мультимодулів 24М, якщо для цього є технічне та економічне обґрунтування.
Серія розмірів для переважного застосування в горизонтальній координаційній системі в першу чергу призначена для визначення розмірів компонентів, груп компонентів та просторів. При належному технічному та економічному обґрунтуванні можуть застосовуватись модульні розміри, що не входять до серії.
О ,.0 „о ,, о ..о
О
о
О
пхМ
, nx М
пхМ
пхМ
пхМ
пхМ
ахМ
ША
чш
ша
чш
2п х М
2пхМ
2пхМ
О
U
ОО
Рисунок 4 - Зміщення в модульних сітках
Таблиця 5.1 - Серія мультимодульних розмірів для переважного застосування в горизонтальній координаційній системі
|
Серія розмірів
|
Мультимодуль
|
|
|
ЗМ
|
6М
|
12М
|
15М
|
ЗОМ
|
60М
|
|
ЗМ
|
+
|
|
|
|
|
|
|
6М
|
+
|
+
|
|
|
|
|
|
9М
|
|
|
|
|
|
|
|
12М
|
+
|
+
|
|
|
|
|
|
15М
|
+
|
|
|
+
|
|
|
|
18М
|
+
|
+
|
|
|
|
|
|
21М
|
+
|
|
|
|
|
|
|
24М
|
+
|
+
|
+
|
|
|
|
|
27М
|
+
|
|
|
|
|
|
|
ЗОМ
|
+
|
+
|
|
+
|
+
|
|
|
ЗЗМ
|
+
|
|
|
|
|
|
|
36М
|
+
|
+
|
+
|
|
|
|
|
39М
|
+
|
|
|
|
|
|
|
42М
|
+
|
+
|
|
|
|
|
|
45М
|
+
|
|
|
+
|
|
|
|
48М
|
+
|
+
|
+
|
|
|
|
|
54М
|
|
+
|
|
|
|
|
|
60М
|
|
+
|
+
|
+
|
+
|
+
|
|
66М
|
|
+
|
|
|
|
|
|
72М
|
|
+
|
+
|
|
|
|
|
75М
|
|
|
|
+
|
|
|
|
78М
|
|
+
|
|
|
|
|
|
84М
|
|
+
|
+
|
|
|
|
|
90М
|
|
+
|
|
+
|
+
|
|
|
96М
|
|
+
|
+
|
|
|
|
|
105М
|
|
|
|
+
|
|
|
|
108М
|
|
|
+
|
|
|
|
|
120М
|
|
|
+
|
+
|
+
|
+
|
Примітка. Знаком "+" позначені мультимодульні розміри для переважного застосування.
6 КООРДИНАЦІЙНІ І КОНСТРУКТИВНІ РОЗМІРИ БУДІВЕЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ І ЕЛЕМЕНТІВ ОБЛАДНАННЯ
- Координаційні розміри конструктивних елементів і елементів обладнання приймають такими, що дорівнюють відповідним розмірам їх координаційних просторів.
- Координаційні розміри конструктивних елементів встановлюють залежно від основних координаційних розмірів будівлі (споруди).
- Координаційний розмір конструктивного елемента приймають таким, що дорівнюють основному координаційному розміру будівлі (споруди), якщо відстань між двома координаційними осями будівлі (споруди) повністю заповнюють цим елементом (рисунок 5).
Lo
с
у
кс
о
о
Примітка. Замість вказаних на рисунку координаційних розмірів L0, /0 (довжина) можуть бути відповідно прийняті Bo, b0 (ширина) або Н0) h0 (висота).
Рисунок 5 - Координаційний розмір конструктивного елемента, що дорівнює основному координаційному розміру будівлі
Lo
>!
І
Примітка. На рисунку L0i і /0, (де /=1,2,3) мають те саме значення, що і в 4.3 для L0 і /0.
Рисунок 6 - Координаційний розмір конструктивного елемента, що дорівнює частині основного координаційного розміру будівлі
- Координаційний розмір конструктивного елемента приймають таким, зо дорівнює частині основного координаційного розміру будівлі (споруди), якщо декілька конструктивних елементів заповнюють відстань між двома координаційними осями будівлі (рисунок 6 а, б).
- Координаційнийрозмірконструктивного елементаможебутибільшеосновногокоординаційногорозмірубудівлі(споруди),якщо конструктивнийелементвиходитьзамежіосновного
координаційного розміру будівлі (рисунок 7).
У цьому випадку
4)1 = ^-оі +аі +а2;(1)
4)2 = І-02 — а2 •(2)
Примітка. На рисунку Loi і /0)- (де і = 1, 2, 3) мають те саме значення, що і в 4.3 для L0 і /0.
К
У,
ж
с
ж
о
о
о
Рисунок 7 - Координаційний розмір конструктивного елемента, що більше основного координаційного розміру будівлі
- Координаційні розміри отворів вікон, дверей і воріт, сумарні розміри конструктивних елементів у плані і за висотою, а також розміри кроків і висот поверхів у деяких будівлях, що не вимагають великих об'ємно-планувальних елементів, призначають переважно кратними укрупненим модулям 12М, 6М і ЗМ.
- Координаційні розміри, що не залежні від основних координаційних розмірів (наприклад, перерізи колон, балок, товщини стін і плит перекриттів), призначають переважно кратними основному модулю М або дробовим модулям 1/2М, 1/5М.
- Координаційна товщина виробів із плитки та тонкостінних елементів призначається кратною дробовим модулям 1/1 ОМ, 1/20М, а ширина'швів і проміжків між елементами - кратною також 1/50М і 1/100М.
- Координаційні розміри, кратні ЗМ/2 і 1/2М/2, допускаються при розчленуванні навпіл координаційних розмірів, що дорівнюють непарному числу модулів ЗМ і 1/2М.
- Конструктивні розміри /, Ь, h, t, d будівельних елементів необхідно визначати, виходячи з їх координаційних розмірів за вирахуванням відповідних частин ширини проміжків (рисунок 8), тобто
l = k-Яі-Яг ■(3)
Розміри проміжків необхідно встановлювати у відповідності з ДСТУ-Н Б В. 1.3-1.
■чі|
Г
'q2
т-Г
6 6 Рисунок 8 - Визначення конструктивних розмірів будівельних елементів
7 ПРИВ'ЯЗКА КОНСТРУКТИВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ДО КООРДИНАЦІЙНИХ ОСЕЙ
- Розташування і взаємозв'язок конструктивних елементів необхідно координувати на основі модульної просторової координаційної системи шляхом прив'язки їх до координаційних осей.
- Модульна просторова координаційна система і відповідні модульні сітки з розчленуваннями, що кратні певному укрупненому модулю, мають бути, як правило, безперервними для всієї будівлі або споруди, що проектується (рисунок 9 а).
Переривчасту модульну просторову координаційну систему з парними координаційними осями і вставками між ними, що мають розмір, кратний меншому модулю (рисунок 9 б, в), допускається застосовувати для будівель із несучими стінами в таких випадках:
- у місцях облаштування деформаційних швів;
- при товщині внутрішніх стін 300 мм і більше, особливо за наявності в них вентиляційних каналів; у цьому випадку парні координаційні осі проходять в межах товщини стіни з таким розрахунком, щоб забезпечити необхідну площу опори уніфікованих модульних елементів перекриттів (рисунок 9 в);
- коли переривчаста система модульних координат забезпечує повнішу уніфікацію типорозмірів індустріальних виробів, наприклад, у панелях зовнішніх і внутрішніх поздовжніх стін, що встав- люються між гранями поперечних стін і перекриттів.
Lo
І
Lo
с
6
Lo
с
о
об
а - безперервна система з поєднанням координаційних осей з осями несучих стін; б - переривчаста система з парними координаційними осями і вставками між ними; в - переривчаста система при парних координаційних осях, що проходять у межах товщини стін
Рисунок 9 - Розташування координаційних осей у плані будівлі з несучими стінами
- Прив'язку конструктивних елементів визначають відстанню від координаційної осі до координаційної площини елемента або до геометричної осі його перерізу.
- Прив'язку несучих стін і колон до координаційних осей здійснюють по перерізах, розташованих на рівні обпирання на них верхнього перекриття або покриття.
- Конструктивна площина (грань) елемента залежно від особливостей примикання його до інших елементів може відхилятися від координаційної площини на встановлений розмір або збігатися з нею.
- Прив'язку конструктивних елементів будівель до координаційних осей необхідно приймати з урахуванням застосування будівельних виробів одних і тих же типорозмірів для середніх і крайніх однорідних елементів, а також для будівель з різними конструктивними системами.
- Прив'язку несучих стін до координаційних осей приймають залежно від їх конструкції і розташування у будівлі.
- Геометрична вісь внутрішніх несучих стін повинна поєднуватися з координаційною віссю (рисунок 10 а); асиметричне розташування стіни по відношенню до координаційної осі допускається у випадках, коли це доцільно для масового застосування уніфікованих будівельних виробів, наприклад, елементів сходів і перекриттів.
Примітка 1. Розміри прив'язок вказані від координаційних осей до координаційних площин елементів. Примітка 2. Зовнішня площина зовнішніх стін знаходиться з лівого боку кожного зображення.
Рисунок 10 - Прив'язка стін до координаційних осей
- Внутрішня координаційна площина зовнішніх несучих стін повинна зміщуватися всередину будівлі на відстань Л від координаційної осі (рисунок 10 б, в), що дорівнює половині координаційного розміру площини, паралельної внутрішній несучій стіні d® /2 або кратна 1/2М або 1/5М.
При обпиранні плит перекриттів на всю товщину несучої стіни допускається поєднання зовнішньої координаційної площини стін з координаційною віссю (рисунок 10 г).
- При стінах із немодульної цегли і каменю допускається розмір прив'язки коригувати в цілях застосування типорозмірів плит перекриттів, елементів сходів, вікон, дверей і інших елементів, що використовуються при інших конструктивних системах будівель і встановлюються відповідно до модульної системи.
- Внутрішня координаційна площина зовнішніх самонесучих та навісних стін повинна поєднуватися з координаційною віссю (рисунок 10 д) або зміщуватися на розмір е з урахуванням прив'язки несучих конструкцій у плані і особливостей примикання стін до вертикальних несучих конструкцій або перекриттів (рисунок 10 е).
- Прив'язка колон до координаційних осей у каркасних будівлях повинна прийматися залежно від їх розташування у будівлі.
- У каркасних будівлях колони середніх рядів необхідно розташовувати так, щоб геометричні осі їх перерізу поєднувалися з координаційними осями (рисунок 11 а). Допускаються інші прив'язки колон у місцях деформаційних швів, перепаду висот (7.8) і в торцях будівель, а також в окремих випадках, обумовлених уніфікацією елементів перекриттів у будівлях з різними конструкціями опор.
