---

5.1.8. Питомий об'ємний опір матеріалів деталей і вузлів

проточної частини вибухозахищених вентиляторів не повинен

5

перевищувати 10 Ом·м.

5.1.9. Відхилення осі робочого колеса вентилятора від

горизонталі не повинно перевищувати 0,5 мм на кожен метр.

5.1.10. Гранична температура корпусу підшипника не повинна

перевищувати граничнодопустиму температуру, вказану у технічній

документації на виріб.

5.1.11. Вентилятор і електродвигун повинні бути заземлені

відповідно до вимог "ССБТ. Электробезопасность. Защитное

заземление, зануление" (ГОСТ 12.1.030-81) і "ССБТ. Изделия

электротехнические. Общие требования безопасности" (далі -

ГОСТ 12.2.007.0-75).

5.1.12. Вентилятори повинні мати заземлювальний затиск і знак

заземлення, виконані відповідно до вимог "Изделия

электротехнические. Зажимы заземляющие и знаки заземления.

Конструкция и размеры" (ГОСТ 21130-75) та ГОСТ 12.2.007.0-75.

5.1.13. У калориферах допускається заглушати не більше 15%

усіх трубок. У разі більшої кількості дефектних трубок калорифери

не ремонтують, а замінюють.

5.1.14. Експлуатація вибухозахищених вентиляторів у

приміщеннях, схильних до коливань з віброшвидкістю більше 2 мм/с,

не допускається.

5.1.15. Робочі колеса повинні бути динамічно відбалансовані.

Допустима залишкова неврівноваженість робочих коліс після

балансування не повинна перевищувати значень відповідно до вимог

ГОСТ 5976-90.

5.1.16. Допустимі спрацювання стінок проточної частини

вибухозахищених вентиляторів не повинні перевищувати 50% їх

товщини, а допустимі спрацювання робочого колеса - не більше 30%

їх товщини.

5.1.17. Натяг приводних ременів необхідно оцінювати за

зниженням частоти обертання робочого колеса вентилятора, яке

повинно становити не менше 96% від проектного.

5.1.18. Натяг приводних ременів слід регулювати відповідно до

вимог "Ремни приводные клиновые нормальных сечений. Технические

условия" (ГОСТ 1284.2-89).

5.2. Вимоги до експлуатації ременів

5.2.1. Передача клиновими ременями здійснюється одним або

декількома ременями. Під час роботи клинових ременів у канавках

шківів контакт повинен здійснюватися тільки між бічними (робочими)

поверхнями ременів і шківів.

5.2.2. Технічні вимоги, розраховані діаметри, профілі канавок

шківів повинні бути виконані відповідно до вимог "Шкивы для

приводных клиновых ремней нормальных сечений. Общие технические

условия" (ГОСТ 20889-88).

5.2.3. Ремені встановлюють на шківи ручним способом у

ненапруженому стані без застосування будь-яких інструментів.

5.2.4. Вали шківів передачі повинні бути розташовані

паралельно, а канавки шківів - одна проти одної. Непаралельність

осі шківів не повинна перевищувати 1 мм на 100 мм довжини. Осьовий

зсув канавок шківів допускається не більше 2 мм на кожний метр

міжосьової відстані.

5.2.5. Канавки шківів повинні бути чистими: на них не повинні

потрапляти мастило, розчинники й інші речовини. Шківи не повинні

фарбуватися.

5.2.6. Натяг ременів під час експлуатації необхідно

періодично контролювати і регулювати, особливо протягом перших 48

годин роботи.

Натяг гілки одного ременя, F Н, для передачі із закріпленими

0

валами обчислюють за формулою

750 · P · C

p 2

F = ----------------- + (тета)V ,

0 K · V · C

(альфа)

де:

P - потужність, яка передається на приводному валу передачі,

кВт;

C - коефіцієнт динамічності і режиму у разі однозмінної

p

роботи відповідно до вимог "Ремни приводные клиновые нормальных

сечений. Передаваемые мощности" (далі - ГОСТ 1284.3-80);

K - число ременів у передачі;

V - окружна швидкість ременя, м/с;

C - коефіцієнт кута обхвату відповідно до вимог

a

ГОСТ 1284.3-80;

(тета) - коефіцієнт, що враховує вплив відцентрових сил

(табл. 1), Н·с/кв.м.

Таблиця 1. Залежність коефіцієнта (тета) від перетину ременя

------------------------------------------------------------------

| Перетин ременя | Z (0) | A | B(Б) | C(В) | D(Г) |E(Д) |EO(Е) |

|----------------+-------+-----+------+------+------+-----+------|

|(тета), Н·с/кв.м| 0,06 | 0,1 | 0,18 | 0,3 | 0,6 | 0,9 | 1,5 |

------------------------------------------------------------------

Натяг ременя контролюють за прогином гілки f від впливом

певної сили (креслення)( za988-09 ):

Прогин гілки f, мм, повинен дорівнювати

a

F = 1,55 · --- ,

100

де a - міжосьова відстань, мм.

Силу (КУ), Н, обчислюють за формулами:

для нового ременя

C · F + C

0 0

(КУ) = ----------- ;

16

для приробленого ременя

F + C

0 0

(КУ) = -------- ,

16

де:

C - коефіцієнт, який дорівнює 1,2...1,4;

C - додатковий натяг, який залежить від перетину ременя,

0

конструкції і використаних матеріалів (табл. 2).

Таблиця 2. Залежність коефіцієнта C від перетину ременя

0

------------------------------------------------------------------

| Перетин ременя | Z (0) | A | B(Б) | C(В) | D(Г) | E(Д) |EO(Е) |

|----------------+-------+----+------+------+------+------+------|

|C , Н | 20 | 40 | 60 | 150 | 320 | 470 | 780 |

| 0 | | | | | | | |

------------------------------------------------------------------

5.2.7. У разі виходу з ладу одного ременя необхідно знімати

весь комплект. Використання нових ременів з ременями, які

використовувались, не допускається. Ремені, які використовувались,

підбираються окремими комплектами.

5.2.8. Відмовою ременя вважається досягнення ним граничного

стану: обриву, тріщин завглибшки до несучого шару, розшарування

більше ніж на 1/3 довжини, неможливість компенсації подовження в

приводі машини.

5.2.9. Середній ресурс ременів під час експлуатації в

середньому режимі роботи не менше 2500 годин.

5.2.10. Застосування натяжних роликів у клиноремінних

передачах необхідно уникати. У разі необхідності ролики

розташовують усередині контуру передачі на веденій гілці ременя.

5.2.11. Ремені повинні зберігатися на полицях, стелажах або

піддонах у затемненому приміщенні за температури від 0 град.С до

25 град.С на відстані не менше 1 м від нагрівальних приладів.

5.2.12. Під час зберігання ременів необхідно уникати дії

масел бензину та інших речовин, що руйнують гуму.

Допускається зберігати і транспортувати ремені за температури

від мінус 25 град.С до 30 град.С протягом одного місяця.

5.2.13. Монтаж ременів після транспортування і зберігання за

мінусової температури допускається проводити тільки після витримки

їх протягом не менше 30 хв. за температури від 15 град.С до

25 град.С, або не менше 10 хв. і не більше 30 хв. за температури

(55+-5) град.С.

5.2.14. У вибухонебезпечних приміщеннях необхідно

застосовувати ремінні передачі, виконані з матеріалів, що мають

5

питомий об'ємний електричний опір не більше 10 Ом·м, зокрема

антиелектростатичні клинові ремені.

5.2.15. Під час використання ременів, виготовлених з

матеріалів з питомим об'ємним електричним опором більше 10 Ом·м,

5

слід застосовувати один із способів запобігання небезпечній

електризації:

збільшення відносної вологості повітря в місці розташування

ремінної передачі не менше ніж до 70%;

електропровідні покриття (мастила) ременів. Як

електропровідне покриття для шкіряних і гумових ременів

рекомендується мастило (100 мас.ч. гліцерину 40 мас.ч. сажі).

Мастило наноситься на зовнішню поверхню ременя під час зупинки

механізму не рідше одного разу на тиждень;

неприпустимо забруднення ременів мастилом або іншими рідкими

і твердими речовинами, які мають питомий об'ємний опір більше

10 Ом·м;

5

у вибухонебезпечних приміщеннях забороняється змащувати

ремені каніфоллю, воском та іншими речовинами, що збільшують

поверхневий опір.

VI. Вимоги до випробувань та регулювання

систем вентиляції

6.1. Випробування та регулювання систем вентиляції необхідно

проводити:

після реконструкції виробництва або систем вентиляції;

після капітального ремонту систем вентиляції;

у разі невідповідності стану повітря робочої зони вимогам

діючих санітарних норм і правил.

6.2. Періодичні випробування систем вентиляції, які

обслуговують приміщення категорій А і Б, необхідно проводити не

рідше одного разу на рік, а систем вентиляції, які обслуговують

приміщення категорій В, Г і Д, - не рідше одного разу на два роки.

6.3. Результати випробувань систем вентиляції заносять у

відповідні розділи паспорта системи вентиляції.

6.4. У процесі випробувань визначаються такі параметри

системи вентиляції:

продуктивність вентилятора за повітрям;

повний тиск, що розвиває вентилятор;

об'єм повітря, що проходить відгалуженнями та магістральними

дільницями;

величина підсосу і витоку повітря;

рівномірність прогріву калориферних установок (за наявності

теплоносія);

справність електродвигуна та іншого електроустаткування;

рівномірність охолодження повітроохолоджувачів (за наявності

холодоагенту);

рівні шуму та вібрації.

6.5. Порядок випробувань та регулювання вентилятора:

перевірити і встановити відповідно до відміток регулювальні

пристрої вентиляційної мережі, експлуатованої з випробовуваним

вентилятором;

перевірити і встановити правильний напрям обертання робочого

колеса;

визначити повний тиск, що розвивається вентилятором, фактичну

продуктивність вентилятора за повітрям;

визначити фактичний режим роботи вентилятора у мережі;

перевірити відповідність вентилятора каталожній

характеристиці і розрахунковим даним, вказаним у проекті, та

домогтися їхньої відповідності, усунувши виявлені недоліки;

провести регулювання систем вентиляції, повторно визначити

(виміряти) повний тиск та продуктивність вентилятора за повітрям.

6.6. Порядок випробувань вентиляційної мережі:

визначити величину фактичних витрат повітря на початку всіх

гілок мережі, в повітроприймальних і повітровипускних отворах

(пристроях) до і після пилогазоуловлювальних пристроїв,

зволожувальних камер і калориферних установок;

визначити величину опору потоку повітря в калориферних

установках, пилогазоуловлювальних пристроях, зволожувальних

камерах і місцевих відсмоктувачах;

визначити величину швидкості витікання повітря з

повітророзподільних отворів (пристроїв).

6.7. Регулювання вентиляційної мережі:

регулювання вентиляційної мережі способом зрівнювання

відношень фактичних і необхідних витрат повітря з використанням

характеристик ділянок мережі повинно проводитися тільки у тому

випадку, коли дроселювальні пристрої встановлені на прямих

ділянках повітроводів на відстані не менше чотирьох-п'яти

діаметрів за місцевим опором і не менше двох діаметрів до

подальшого місцевого опору, а також у випадку виконання

вимірювання опорів усіх відгалужень;

регулювання вентиляційної мережі способом послідовного

зрівнювання відношень фактичних і необхідних витрат повітря

проводиться для розгалужених мереж за відсутності умов для

встановлення дроселювальних пристроїв та у разі неможливості

вимірювання втрат тиску у відгалуженнях;

регулювання вентиляційної мережі способом поступового

наближення до наперед заданого відношення фактичної і необхідної

витрати повітря проводиться для малорозгалужених мереж з невеликим

числом вентиляційних отворів за відсутності умов для встановлення

дроселювальних пристроїв та у разі неможливості вимірювання втрат

тиску у відгалуженнях;

після регулювання мережі необхідно зафіксувати у робочому

положенні дроселювальні пристрої на повітроводах та пристроях

повітророзподілу або повітровидалення, нанести незмивною фарбою

відмітки про положення регулювальних пристроїв.

6.8. Налагодження повітророзподілювальних пристроїв

проводиться у разі невідповідності показників мікроклімату робочої

зони вимогам чинних нормативних документів і полягає в зміні

напряму припливних струменів через збільшення або зменшення

початкових швидкостей і об'ємів повітря, що випускається.

6.9. Налагодження місцевих відсмоктувачів повинно проводитися

у разі підвищеного вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони

і зводитися до встановлення за допомогою дроселювальних пристроїв

мінімальних витрат повітря, за яких не спостерігається виділення

шкідливих речовин із відсмоктувачів.

6.10. Випробування систем природної вентиляції і аераційних

пристроїв слід проводити за сприятливих метеорологічних умов

(відсутності вітру, найменшому перепаді температур тощо).

6.11. Результати випробувань і налагодження систем вентиляції

відокремлених приміщень цехів, відділень цехів і окремих

виробничих приміщень повинні бути оформлені у вигляді технічного

звіту в довільній формі з урахуванням кожної одиниці устаткування

системи вентиляції.

6.12. Під час періодичних випробувань та регулювання систем

вентиляції необхідно перевірити ефективність шумопоглинача шляхом

вимірювання звукового тиску до і після шумопоглинача при проектній

або встановленій після регулювання витраті повітря.

6.13. Оцінювання санітарно-гігієнічної ефективності систем

вентиляції повинно проводитись у разі незадовільних результатів