очищення внутрішньої порожнини дозатора ртуті виконувати в гумових рукавичках та респіраторах за допомогою палички з м’якого дерева, що обмотана чистою ватою;

перевіряти стан ущільнувального кільця дозатора, укладки відкачних гнізд, гумових з’єднань вакуумпроводів;

щодня очищувати від нагару газові пальники для підігріву і відпаювання штенгелів;

виконувати очищення печі від уламків скла та газові пальники від нагару слід у захисних окулярах.

6.16. До роботи на устаткуванні розпилення газопоглинача натрієвих ламп допускаються особи, не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд та мають посвідчення на право роботи з газом згідно з вимогами НПАОП 0.00-1.20-98.

6.17. Подача натрієвих ламп до установки розпилення та процес розпилення повинні бути автоматизованими.

7. Контроль, цоколювання і пакування ламп

7.1. На робочому місці контролера ламп повинна бути спеціальна тара для приймання бракованих ламп.

7.2. Транспортування цоколів до устаткування цоколювання повинно виконуватися в спеціальній тарі з високими бортами.

7.3. Паяння штирьків люмінесцентних ламп на устаткуванні цоколювання повинно бути автоматизованим.

7.4. Устаткування цоколювання повинно бути обладнане витяжним зонтом для видалення парів флюсу і припою з зони паяння.

7.5. Залиття флюсу для паяння у ванночку повинно виконуватися за допомогою лійки і запобіжних пристосувань.

7.6. Зберігання флюсу на робочому місці повинно виконуватися в щільно закритій ємності.

7.7. Ванночки з флюсом і припоєм повинні бути установлені в спеціальні пристосування для запобігання їх випадковому перекиданню.

7.8. Залишки мастики, що витікла з цоколю лампи після цоколювання, слід видаляти спеціальним інструментом.

7.9. Очищення забруднених після цоколювання ламп повинно виконуватися бавовняною тканиною.

7.10. Забруднений обтиральний матеріал, просочений гасом, ацетоном або іншими легкозаймистими рідинами, що використовується для протирки ламп після цоколювання, повинен збиратися в спеціальну тару з щільною кришкою та вивозитися з цеху у міру накопичення цих матеріалів.

Відходи повинні знищуватися відповідно до вимог пункту 5.4 глави 15 розділу II цих Правил.

7.11. Устаткування випробування і тренування люмінесцентних ламп, що працює при напрузі до 500 В, повинно відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.01-97, НПАОП 40.1-1.21-98 та ДСН 3.3.6.096-2002.

7.12. Устаткування випробування і тренування ламп повинно бути обладнане світлозахисним екраном. Працівники повинні бути забезпечені захисними окулярами із світлофільтрами для захисту очей від ультрафіолетового випромінювання. Щити, дверцята устаткування випробування і тренування ламп повинні бути зблоковані з увідним вимикачем.

Пульт керування повинен мати світлову сигналізацію про включення устаткування.

7.13. Устаткування випробування і тренування люмінесцентних ламп повинно бути обладнане спеціальним пристроєм для уловлювання в разі випадіння ламп з тримача.

8. Ремонт ртутної апаратури

8.1. Ртутна апаратура (дозуючі головки, дозатори, насоси та ін.), яка потребує ремонту, повинна розбиратися і вивільнятися від ртуті в спеціальному ізольованому приміщенні на обладнаному столі з витяжною вентиляцією (бортові відсмоктувачі, панелі рівномірного всмоктування). Використання витяжних зонтів не дозволяється.

8.2. Ртутна апаратура перед ремонтом повинна підлягати хімічній обробці згідно із Санітарними правилами при роботі з ртуттю, її сполуками та приладами з ртутним заповненням.

8.3. Ремонт ртутної апаратури повинен виконуватися на слюсарних верстатах, що обладнані місцевими відсмоктувачами типу витяжних шаф.

Слюсарні верстати повинні мати бортики, а поверхня верстата і внутрішня поверхня відсмоктувачів повинні мати покриття з ртутенепроникного матеріалу.

8.4. Випалювання органічних забруднень у металевих з’єднувальних трубках ртутної апаратури повинно виконуватися газовим пальником у захисних окулярах і респіраторах. Над газовим пальником повинен бути обладнаний витяжний зонт.

8.5. Пристосування і інструмент, що використовуються під час роботи з ртутною апаратурою, повинні промиватися в розчині перманганату калію і зберігатися у витяжній шафі.

9. Очищення забруднених ртуттю відходів

9.1. Переробка і очищення забруднених ртуттю відходів і браку ламп повинні виконуватися в окремому приміщенні, яке відповідає вимогам чинних санітарно-гігієнічних нормативів при роботі з ртуттю.

На вхідних дверях приміщення повинна бути табличка “Стороннім вхід заборонено”.

9.2. Дроблення забруднених ртуттю відходів повинно виконуватися на дробарках з вібраційними ситами.

Дробарка повинна мати систему підводу води і відстійник для ртуті.

9.3. Переробка і очищення незначної кількості забруднених ртуттю відходів і браку повинні виконуватися в спеціальних витяжних шафах, конструкція яких призначена для виконання робіт з ртуттю.

9.4. Переробка і очищення від ртуті бракованих ламп повинні виконуватися після охолодження до кімнатної температури.

10. Очищення ртуті

10.1. Очищення ртуті повинно виконуватися в окремому приміщенні, відведеному для виконання робіт з ртуттю.

10.2. Вентиляція в приміщеннях, у яких виконується робота з очищення ртуті, повинна включатися за 15 хвилин до початку роботи.

10.3. Роботи з відкритою ртуттю (очищення, дистиляція, заповнення приладів та інше) слід виконувати тільки в хлорвінілових або тонких гумових рукавичках над піддоном, усередині витяжних шаф при включеній вентиляції. Після закінчення робіт рукавички слід ретельно вимити в розчині перманганату калію.

10.4. Нагрівання ртуті повинно виконуватися у витяжній шафі на спеціальних печах, конструкція яких зроблена без горизонтальних поверхонь, що нагріваються.

Під піччю повинен знаходитися піддон або фарфорова посудина, у який ртуть повинна влучати в разі випадкової аварії.

10.5. Металеві частини апаратів і приладів (каркаси, підставки, стійки) повинні бути гладкими і пофарбовані нітроемалями і лаками.

10.6. Хімічний посуд для роботи з ртуттю повинен бути скляним, товстостінним. Конструкція приладів з ртутним заповненням повинна запобігати можливому надходженню парів ртуті в повітря. Скляні частини повинні бути огороджені від випадкових ударів (металева сітка, екран).

10.7. Заповнення ртуттю посудин слід виконувати за допомогою лійки, вливати ртуть слід по стінкам посудин.

11. Зберігання ртуті

11.1. Зберігати ртуть слід на спеціально обладнаних складах.

11.2. Ртуть на складах повинна зберігатися в посуді з товстостінного скла, укладеному в металевий контейнер заводу-виробника.

11.3. Транспортування ртуті повинно виконуватися в ємності заводу-виробника.

11.4. У цеху чиста або уживана ртуть повинна зберігатися в упаковці заводу-виробника (товстостінному скляному посуді) з герметично закритою пробкою у витяжних шафах.

11.5. Видача ртуті зі складу повинна виконуватися тільки за вимогою роботодавця з дозволу відповідальної особи за збереження і в кількості, що не перевищує потреби на тиждень. Видача і одержання ртуті повинні реєструватися в спеціальному журналі, що знаходиться на складі, і оформлятися двома підписами (працівника, який видав та працівника, який одержав ртуть).

9. Виготовлення м’якої тари

1. Під виробництво м’якої тари повинно бути виділено окреме приміщення, що обладнане загальнообмінною припливно-витяжною і місцевою вентиляцією.

2. До роботи на устаткуванні виготовлення м’якої тари (на гофрувальних та інших машинах) допускаються особи, не молодші 18 років, що пройшли навчання та інструктаж з охорони праці.

3. Гофрувальна машина повинна мати огородження ножів повздовжної і поперечної різки і гофрувальних валків. Огородження машини повинно бути зблоковано з увідним вимикачем, що відключає машину при знятому огородженні.

4. Під час роботи гофрувальної машини очищати гофрувальні вали від клею, залишків паперу і виконувати випрямлення паперової стрічки не дозволяється.

5. Заправлення паперу і картону в гофрувальні машини повинно виконуватися двома працівниками.

6. Машини і агрегати для гофрування паперу повинні мати приводи, що забезпечують повільне регулювання швидкості обертання гофрувальних валів у межах 3-5 м/хв. під час заправлення паперу і картону в машину.

7. Паропровід машини клеєння і різання двошарового картону повинен мати теплоізоляцію для утворення температури на поверхні паропроводу не вище 43 град.С. Вентилі на паропроводі повинні відкриватися повільно для запобігання опіків.

8. Листи картону слід складати в штабелі заввишки не більше 1,1 м.

9. Машина для різання паперу повинна бути обладнана системою блокування, що запобігає можливому повторному ходу ножа, і світловою сигналізацією. При несправній світловій сигналізації працювати на машині не дозволяється.

10. Заміна ножів агрегатів повинна виконуватися за допомогою спеціального інструмента.

11. Випрямлення ножів повинно виконуватися бруском, який закріплений у спеціальне пристосування.

12. Ножі необхідно зберігати на спеціальному стелажі в горизонтальному положенні. Зберігати ножі у вертикальному або похилому положенні не дозволяється.

13. Переносити ножі слід тільки в спеціальних футлярах.

14. Транспортування відходів, браку картону і паперу повинно бути механізованим. Накопичення бракованого картону біля робочих місць не дозволяється.

15. Приготування клею (варка і розлив у робочу тару) повинно виконуватися в окремому приміщенні.

16. Виробництво м’якої тари відноситься до категорії В з пожежонебезпеки. У зв’язку з цим необхідно стежити за станом і наявністю необхідних технічних засобів гасіння пожежі, електропроводки і освітлювальної арматури, опалення і вентиляції.

V. Небезпечні і шкідливі виробничі фактори при виробництві джерел світла та світлотехнічного обладнання

1. Небезпечні і шкідливі виробничі фактори класифікуються відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 “Система стандартов безопасности труда. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация”.

2. Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

машини і механізми, що рухаються; рухомі частини виробничого обладнання; рухомі вироби, заготовки, матеріали; конструкції, які руйнуються;

підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

підвищена чи знижена температура повітря робочої зони;

підвищена температура поверхонь обладнання, матеріалів;

підвищений рівень шуму на робочому місці;

підвищений рівень вібрації;

підвищений рівень інфразвуку;

підвищений рівень ультразвуку;

підвищена чи знижена вологість повітря;

підвищена чи знижена рухомість повітря;

підвищена чи знижена іонізація повітря;

високий рівень напруги в електричному ланцюгу, замикання якого може пройти через тіло людини;

підвищений рівень статичної електрики;

підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

відсутність або недостатність природного світла;

недостатня освітленість робочої зони;

підвищена яскравість світла;

знижена контрастність;

прямий та відбитий блискіт;

підвищена пульсація світлового потоку;

підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

підвищений рівень інфрачервоної радіації;

гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях заготовок, інструменту та обладнання;

розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).

3. Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

за характером впливу на організм людини:

токсичні;

подразнюючі;

канцерогенні;

алергенні;

мутагенні;

за шляхом проникнення в організм людини через:

органи дихання;

шлунково-кишковий тракт;

шкіру і слизову оболонку.

4. Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

патогенні мікроорганізми та продукти їхньої життєдіяльності.

5. Психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

фізичні перевантаження (статичні і динамічні);

нервово-психічні перевантаження (розумове перевантаження, монотонність праці, емоційні перевантаження).

6. Джерелами небезпечних та шкідливих виробничих факторів можуть бути:

нерегламентовані режими роботи технологічного устаткування;

транспортні засоби, вантажопідіймальне устаткування, механізми обладнання, деталі та вироби, які рухаються;

устаткування, яке працює під тиском;

електромережі, електрифіковане устаткування і інструменти;

інженерні комунікації;

роботи, які спричиняють психофізіологічні перевантаження;

токсичні, легкозаймисті, вибухонебезпечні речовини;

помилкові дії працівників, аварії.

7. Рівні небезпечних і шкідливих виробничих факторів мають відповідати вимогам Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (ДСН 3.3.6.039-99), ДСН 3.3.6.037-99, ДСН 3.3.6.042-99, ДСН 3.3.6.096-2002, ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.012-90 “Система стандартов безопасности труда. Вибрационная безопасность. Общие требования”.

8. Роботи згідно з технологічним процесом, які пов’язані з виділенням токсичних і шкідливих викидів (роботи з ЛЗР і ГР, пластмасами, гумою, люмінофорами, цокольними мастиками, суспензіями, ртуттю, приготування газопоглиначів, навивання спіралей, просочування і сушіння виробів та ін.), повинні виконуватися при включеній загальнообмінній та місцевій вентиляції для досягнення граничнодопустимих концентрацій токсичних речовин.

9. Роботодавець зобов’язаний забезпечити на робочих місцях засоби запобігання, зменшення або усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Начальник управління організації

державного нагляду в металургії, машинобудуванні, енергетиці, будівництві та котлонагляду В.Іванченко