7.2.8. Розкриття гірничими виробками обсаджених технічних свердловин та розробка сполучень здійснюються за проектом, погодженим з УкрНДМІ та організацією, що пробурила свердловину.
7.2.9. Головний маркшейдер шахти зобов'язаний нанести на плани гірничих виробок затверджені межі небезпечних зон і за місяць письмово повідомити головного інженера шахти та керівника дільниці про підхід гірничих виробок до цих зон, а також про початок та закінчення гірничих робіт у небезпечній зоні.
7.2.10. З проектом проведення гірничих робіт у небезпечній зоні головний інженер шахти зобов'язаний ознайомити під розписку державного інспектора з охорони праці і всіх осіб, причетних до виконання цих робіт та контролю за забезпеченням їх безпеки.
7.2.11. Якщо у вибої, що наближається до зони, небезпечної щодо проривів води, з'являються ознаки можливого прориву води (потіння вибою, посилення протікання та ін.), то ланковий (бригадир) або керівник робіт у зміні повинен терміново вивести людей із цієї та з усіх інших виробок, яким загрожує затоплення, та доповісти про появу вказаних ознак гірничому диспетчеру.
7.2.12. Відкачування води із затоплених виробок проводиться за проектом, затвердженим головним інженером шахти. Під час відкачування води особлива увага повинна бути приділена перевірці складу повітря вище дзеркала води та заходам щодо запобігання прориву газів у місця перебування людей та електроустаткування.
Перевірка складу повітря на вміст у ньому СО, СО2, СН4, Н2S, SO2 та О2 повинна здійснюватися працівниками ДАРС /ДВГРС/.
7.2.13. Плановане затоплення гірничих виробок допускається тільки згідно з проектом, складеним у чотирьох примірниках, погодженим з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України та профспілками.
У разі затоплення виробок, які знаходяться на відстані меншій за 200 м від технічної межі із суміжною шахтою, головний інженер шахти зобов'язаний письмово сповістити про це головного інженера суміжної шахти і передати йому один примірник проекту.
7.2.14. Можливість безпечного виймання вугілля під водотоками, водоймами, водоносними горизонтами та обводненими зонами визначається згідно з чинним законодавством. Провалини на поверхні землі в балках, ярах та ін., які утворилися внаслідок гірничих розробок, повинні бути засипані глиною, утрамбовані та оснащені жолобами, прокладеними річищем можливого водотоку.
Висохлі річища річок, якими можуть іти потоки зливової води, прирівнюються до річок.
7.2.15. Устя вертикальних та похилих шахтних стволів, шурфів, штолень та технічних свердловин повинні влаштовуватися таким чином, щоб поверхневі води не мали змоги ними потрапити до гірничих виробок.
У тих випадках, коли внаслідок осідання земної поверхні під впливом підземних розробок устя погашених вертикальних або похилих виробок, які мають зв'язок із діючими гірничими виробками, можуть затоплюватися поверхневими водами, навколо небезпечних ділянок біля усть погашених виробок, але не більше ніж 20 м від них, повинні зводитися водозахисні дамби або застосовуватися інші заходи, що унеможливлюють проникнення води крізь погашені виробки до діючих.
7.3. Запобігання проривам глини та пульпи до діючих гірничих виробок
7.3.1. Замулені ділянки прирівнюються до затоплених виробок.
Перед початком очисних робіт під замуленими ділянками, розташованими в тому ж або у вищележачому пласті, що знаходиться від нього на відстані за нормаллю, меншій за п’ятикратну потужність нижчележачого пласта, головний інженер шахти зобов'язаний забезпечити розвідку замуленої ділянки, що підробляється, включаючи огляд перемичок, що ізолюють цю ділянку, а також земної поверхні над нею, для визначення ступеня обводненості ділянки та кількості води в провалах, що виникають унаслідок її відробки.
Розвідка здійснюється бурінням свердловин діаметром 75-100 мм з виробок вентиляційного горизонту розроблюваної ділянки або із сусідніх пластів. Результати розвідки оформлюються актом.
Розвідка підроблюваної ділянки, що супроводжується розкриттям ізолювальних її перемичок, повинна проводитися згідно з проектом, погодженим з командиром загону ДАРС /ДВГРС/ і затвердженим головним інженером шахти.
7.3.2. Зарахування новопідготовлених ділянок до небезпечних за проривами глини здійснюється комісією спеціалістів під головуванням головного інженера шахти за участю представника територіального органу Держнаглядохоронпраці України на підставі геолого-маркшейдерської документації, що включає дані про потужність наносів, обсяги замулювальних робіт, стійкість бокових порід, вологість глинистих порід у наносах, а також про наявність місць, у яких відбулося зволоження порід у виробленому просторі за рахунок припливів поверхневих або підземних вод та місць, де на вищележачому горизонті мали місце прориви глини або осередки погашених ендогенних пожеж.
Розробка ділянок, небезпечних за проривами глини, підробка цих ділянок пластами, що залягають нижче, а також підривання камерних та свердловинних зарядів, як захід щодо запобігання проривам глини, здійснюються за паспортами виїмкових дільниць, погодженими з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.
7.3.3. У разі появи в очисному вибої або в прилеглих до нього виробках ознак, що є вісниками можливого прориву глини (протікання, різке посилення гірничого тиску, деформація ізоляційних перемичок, виявлення глини під час розвідки за перемичками), а також у разі проникнення глини до діючого вибою ланковий (бригадир) або гірничий майстер повинен терміново вивести всіх людей із цього вибою та прилеглих виробок до безпечного місця і доповісти гірничому диспетчерові.
8. ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ ТА ЕКОЛОГІЯ
8.1. Загальні вимоги
8.1.1. На кожній шахті повинен здійснюватися комплекс технічних та санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують належні умови праці та запобігають професійним захворюванням.
8.1.2. Шахта повинна мати паспорт санітарно-технічного стану умов праці.
У проектних документах та паспортах виїмкової дільниці проведення та кріплення підземних виробок повинні передбачатися заходи щодо запобігання небезпечним та шкідливим виробничим факторам, а також засоби колективного та індивідуального захисту від їхньої дії.
8.1.3. Для всіх технологічних процесів необхідно передбачати застосування засобів механізації не тільки основних, а й допоміжних робіт, що унеможливлюють або зводять до мінімуму важку ручну працю.
8.1.4. На діючих шахтах та шахтах, що будуються, перевезення людей обов'язкове, якщо відстань до місця роботи 1 км та більше в горизонтальних, а в вертикальних та похилих підготовчих виробках – якщо різниця між помітками кінцевих пунктів виробок перевищує 25 м.
8.1.5. Біля шахтних стволів, якими здійснюється спускання та піднімання людей, повинні влаштовуватися приміщення або камери очікування, а на приймальних майданчиках похилих виробок, обладнаних засобами транспортування людей у пасажирських вагонетках, – спеціальні місця очікування.
Приміщення камери та місця очікування повинні бути освітлені та обладнані сидіннями, телефонним зв'язком та сигналізацією про дозвіл посадки на транспорт. Температура в камерах і місцях очікування повинна бути не нижчою +16°С.
8.1.6. Для пересування людей мінімальна ширина проходу повинна бути не меншою за 0,7 м. У гірничих виробках зазначена ширина повинна зберігатися на висоті 1,8 м від підошви.
В очисних вибоях при робочому стані кріплення висота проходу повинна бути не меншою за 0,5 м.
Шляхи пересування та доставлення людей у виробках повинні бути зручні та безпечні, не захаращені, а водостічні канавки перекриті.
8.1.7. Стан гірничих виробок, робочих місць та приміщень повинен відповідати чинним санітарним нормам та правилам.
8.1.8. Приствольні, головні відкатні та вентиляційні виробки, машинні та трансформаторні камери біляться в залежності від їхнього забруднення не менше одного разу на півроку.
Біління цих виробок на шахтах, небезпечних щодо пилу, повинна здійснюватися за графіками відповідно до вимог пилогазового режиму.
8.1.9. У шахтних стволах установлюються водовловлювачі, у клітях – пристрої для захисту від протікання, а в місцях посадки та виходу людей із кліті повинні здійснюватися заходи, що забезпечують запобігання попаданню води на людей.
У підземних виробках повинні здійснюватися заходи щодо захисту людей від обводнення.
У вибоях з інтенсивним протіканням та припливом води працівники повинні забезпечуватися водозахисним спецодягом та спецвзуттям.
8.1.10. З метою пилозаглушення повинна використовуватися вода, що відповідає вимогам державного стандарту.
Дозволяється за погодженням з органами санітарно-епідеміологічного нагляду використання шахтної води після її очищення від механічних домішок та бактеріального знезараження.
8.1.11. Рівні шуму на робочих місцях та в робочих зонах не повинні перевищувати показників, наведених у таблиці 8.1. У проектах та паспортах повинен передбачатися шумовіброзахист працівників.
Таблиця 8.1
|
Робочі місця (зони) та види робіт |
Рівні шуму та еквівалентні рівні шуму, дБА (децибел за шкалою А) |
|
1. Гірничі виробки, виробничі приміщення, територія поверхні |
80 |
|
2. Кабіни спостережень та дистанційного керування: |
|
|
без мовного телефонного зв'язку |
80 |
|
з мовним телефонним зв'язком |
65 |
|
3. Роботи, що вимагають зосередженості та уваги |
60 |
8.1.12. Рівні вібрації на робочих місцях під час роботи гірничошахтного устаткування не повинні перевищувати гранично допустимих значень, наведених у таблиці 8.2.
Таблиця 8. 2
|
Вид вібрації |
Категорія вібрації (вид машин та устаткування) |
Коректовані щодо частоти та еквівалентні коректовані значення, дБ |
|
|
|
|
віброприскорення |
віброшвидкості |
|
Локальна |
Відбійні молотки, свердла, перфоратори |
126 |
112 |
|
Загальна |
Транспортна (самохідний шахтний транспорт) |
112 |
116 |
|
|
Транспортно-технологічна (гірничі комбайни, шахтні навантажувальні машини, самохідні бурильні установки) |
109 |
101 |
|
|
Технологічна (насоси, вентилятори, підйомні машини, компресори та ін.) |
100 |
92 |
8.1.13. Контроль за дотриманням допустимих рівнів і тривалості дії шуму та вібрації має здійснюватися установами Держсанепідемслужби в областях, містах, районах відповідно до вимог Державних санітарних правил та норм “Підприємства вугільної промисловості”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.12.2002 № 468 та зареєстрованих в Мін’юсті України 20.06.2003 за № 498/7819.
8.1.14. На кожній діючій шахті та тій, що будується або ліквідовується, мають здійснюватися оцінка та контроль радіаційної обстановки, а в разі потреби - комплекс організаційно-технічних заходів відповідно до Керівництва з оцінки та контролю радіаційної обстановки на вугільних шахтах, затвердженого Держвуглепромом України 14.09.94 (далі - КД 12.5.005-94).
Налагодження радіоізотопних приладів і засобів контролю автоматизації промислових установок повинні проводитися суб’єктом господарської діяльності, що має відповідний Дозвіл Держнаглядохоронпраці України, перед уведенням в експлуатацію і надалі - 1 раз на рік.
8.1.15. Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань, у тому числі з приладами, що діють з використанням випромінювання, повинні здійснюватися за вимогами норм радіаційної безпеки та санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами.
8.2. Шахтна атмосфера
8.2.1. Шахтна атмосфера за своїм складом, температурою та вологістю повинна забезпечувати нормальну життєдіяльність людини протягом усього часу її перебування під землею.
8.2.2. У діючих гірничих виробках, де постійно (протягом зміни) перебувають люди, температура та вологість повітря повинні відповідати нормам, наведеним у таблиці 8.3.
Якщо параметри мікроклімату відрізняються від гранично допустимих величин, у виробках повинна застосовуватися система заходів, спрямованих на запобігання перегрівання та переохолодження організму працівників: загальношахтне кондиціонування повітря; спорудження спеціальних камер з кондиціонуванням повітря у них; подавання свіжого (охолодженого) повітря вентилятором місцевого провітрювання до робочих місць; застосування засобів індивідуального протипилового захисту (курток, жилетів, костюмів) та ін.
Таблиця 8.3
|
Швидкість повітря, |
Допустима температура, °С, з відносною вологістю, % |
||
|
м/с |
75% і менше |
76-90% |
понад 90% |
|
До 0,25 |
24 |
23 |
22 |
|
0,26-0,50 |
25 |
24 |
23 |
|
0,51-1,00 |
26 |
25 |
24 |
|
1,01 та вище |
26 |
26 |
26 |
8.2.3. Якщо вміст пилу в повітрі робочої зони перевищує гранично допустиму концентрацію (таблиця 8.4), повинен застосовуватися додатковий комплекс заходів щодо знепилення повітря та засоби індивідуального захисту органів дихання від пилу. При цьому необхідно вести облік пилових навантажень на організм працівників з метою визначення безпечного часу роботи в контакті з пилом.
