3.5.9. Під час провітрювання тупикових виробок, що проводяться на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу, та на викидонебезпечних породах, установлення ВМП з пневматичними двигунами (за умови застосування вентиляторів, для яких неможливе займання метану від ударів та тертя обертових частин об корпус вентилятора) повинне проводитися відповідно до вимог пункту 3.4.3 цих Правил.
Допускається застосування вентиляторів з електродвигунами за умови встановлення їх у виробках зі свіжим струменем на відстані, не меншій за 150 м від вибою тупикової виробки та не меншій за 50 м від очисного вибою, й автоматичного контролю концентрації метану біля вентиляторів.
3.5.10. У разі зупинки головної чи допоміжної вентиляційної установки або порушення вентиляції необхідно припинити роботи на виїмкових дільницях та в тупикових виробках, негайно вивести людей на свіжий струмінь, зняти напругу з електроустаткування.
Якщо зупинка вентиляційної установки триває більше 30 хвилин, то люди мають вийти до ствола, що подає свіже повітря, або піднятися на поверхню. Подальші дії мають визначатися планом ліквідації аварій.
3.5.11. Після кожної зупинки вентиляційних установок (головних, допоміжних або місцевого провітрювання), а також порушення вентиляції вмикання електричних машин, апаратів та поновлення робіт дозволяється тільки після відновлення нормального режиму вентиляції та попереднього виміру вмісту метану керівниками робіт у зміні в місцях проведення робіт, біля електричних машин, апаратів та на відстані, не меншій за 20 м від місць їх установлення у всіх прилеглих виробках. Зазначені вимоги поширюються і у разі поновлення робіт після їх зупинки на одну зміну та більше, а також у разі розгазування виробок.
3.5.12. Про кожний випадок прориву метану із підошви гірничої виробки або суфлярного виділення головний інженер шахти зобов'язаний повідомити територіальний орган Держнаглядохоронпраці України. Усі випадки таких явищ необхідно реєструвати у Книзі вимірів метану та обліку загазувань ??підвищених вмістів діоксиду вуглецю (вуглекислого газу)?? (додаток 4). Книга складається з чотирьох розділів:
форма 1 призначена для реєстрації результатів вимірів концентрації метану і заповнюється щоденно, при цьому з наряд-путівок переносяться до книги результати вимірювань за пунктами, що наведені у додатку 4.
Для вихідних струменів очисних виробок в одній графі записуються у вигляді дробу два значення концентрації: у чисельнику – максимальне, у знаменнику – середнє.
Через кожні 10 днів начальник дільниці, незалежно від щозмінного ознайомлення із вмістом газу у виробках за наряд-путівками, знайомиться з результатами вимірів концентрації за декаду та розписується у відповідній графі;
форма 2 – для обліку загазувань;
форма 3 – для обліку суфлярних виділень метану та раптових руйнувань порід підошви з проривом метану (проривів метану). У формі 3 реєструються всі випадки суфлярних виділень та проривів метану з підошви гірничих виробок у порядку їх виникнення. Нумерація суфлярних виділень (проривів) ведеться загальна по шахті. На планах гірничих робіт місце суфлярного виділення (прориву) позначається червоним колом, зазначається його порядковий номер і дата виникнення. Реєстрація кожного суфляру (прориву) здійснюється не пізніше наступного дня з подальшим доповненням у разі отримання нових даних про нього;
форма 4 – для обліку підвищених концентрацій СО2. У формі 4 реєструються всі випадки підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) у виробках негазових шахт. Реєстрація здійснюється не пізніше наступного дня з моменту виявлення у виробках підвищеного вмісту діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) з подальшим доповненням у разі отримання нових даних.
На негазових шахтах книга складається з одного розділу (форма 4) і називається Книга обліку підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу).
На надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами шахтах повинен здійснюватися прогноз проривів метану відповідно до Инструкции по прогнозу и предупреждению внезапных прорывов метана из почвы горных выработок, погодженої з Держгіртехнаглядом УРСР 05.08.87 та затвердженої Мінвуглепромом УРСР 12.08.87.
У разі встановлення небезпеки проривів метану необхідно виконувати заходи, затверджені головним інженером шахти, що розробляються відповідно до вищезазначеної Інструкції.
3.5.13. У шахтах з високою газовістю повинна здійснюватися дегазація.
Дегазація повинна передбачатися у проектах будівництва та реконструкції шахт, розкривання і підготовки горизонтів, блоків, панелей та паспортах виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок.
Умови застосування дегазації, проектування та експлуатація дегазаційних систем регламентуються стандартом Міністерства палива та енергетики України (далі - Мінпаливенерго України) „Дегазація вугільних шахт. Інструкція”, затвердженим наказом Мінпаливенерго України від 17.11.2004 №725 (СОУ 10.1.00174088.001-2004).
3.5.14. На газових діючих шахтах та шахтах, що ліквідуються, II категорії і вище повинна проводитися оцінка ділянок поверхні за ступенем небезпеки виділення метану, а в разі необхідності повинен здійснюватися контроль умісту метану в приміщеннях і вживатися заходи щодо їх захисту від загазування.
3.5.15. Шахти, в яких виділяються рідкі та пароподібні вуглеводні, а також газоподібні (крім метану) вуглеводні, якщо уміст останніх перевищує 10% від загального об'єму горючих газів, зараховують до небезпечних за нафтогазопроявами.
Порядок ведення робіт у таких шахтах регламентується вимогами цього розділу Правил та „Временной инструкцией по безопарному ведению работ в угольных шахтах, опасных по нефтегазопроявлениям”, затвердженою Мінвуглепромом СРСР 02.03.84 (далі - НАОП 1.1.30-5.02-84).
У разі виявлення у виробках шахти, безпечної за нафтогазопроявами, запаху нафтопродуктів, не пов'язаного із застосовуваною технологією, у цих виробках мають бути негайно відібрані проби повітря працівниками ДАРС /ДВГРС/ й направлені в МакНДІ або НДІГС для аналізу на важкі вуглеводи.
3.5.16. На шахтах з виділеннями сірчистого газу чи сірководню у паспортах виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок мають передбачатися додаткові заходи із забезпечення безпеки робіт в умовах виділення цих газів.
3.6. Боротьба з пилом
3.6.1. На кожній шахті необхідно здійснювати заходи щодо знепилювання повітря.
3.6.2. Проекти нових та тих, що реконструюються, шахт (горизонтів), розкриття та підготовки блоків, панелей, виїмкових полів, а також паспорти виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок мають містити заходи щодо боротьби з пилом.
3.6.3. Новостворювані гірничі машини для відбою та транспортування гірничої маси мають забезпечувати мінімальне пилоутворення і пилоподавлення, що відповідає санітарним нормам.
Гірничі машини, під час роботи яких утворюється пил, мають бути оснащені засобами пилозаглушення, які постачаються заводами-виробниками у комплекті з машинами.
Не допускається експлуатація таких машин без засобів пилозаглушення, а також тоді, коли конструкція та параметри роботи цих засобів не відповідають вимогам посібників з експлуатації відповідних машин або в разі несправності блокувального пристрою, що перешкоджає запуску машини в разі порушення пилозаглушення.
3.6.4. Розпилювання (диспергування) зрошувальної рідини повинне проводитися форсунками (зрошувачами) під тиском не менше за 0,5 МПа, а на виїмкових та прохідницьких комбайнах – не менше за 1,2 МПа.
3.6.5. Під час проведення очисних робіт, а також під час проведення виробок комбайнами вибіркової дії на пластах із середньою потужністю повинне застосовуватися попереднє зволоження вугілля у масиві.
За погодженням територіальних органів Держнаглядохоронпраці України, виданим на підставі висновку МакНДІ або ЕТЦ, допускається проведення робіт незволоженим масивом вугілля в таких випадках:
а) за природної вологості вугілля 12% та більше;
б) у разі застосування способів боротьби з пилом, при використанні яких уміст пилу в повітрі робочої зони стійко утримується в межах граничнодопустимих концентрацій;
в) якщо нагнітання рідини в пласт призводить до погіршення умов праці і знижує безпеку проведення очисних робіт;
г) якщо проведення робіт з буріння свердловин (шпурів) для попереднього зволоження вугілля в масиві та нагнітання в них рідини неможливе за гірничо-геологічними або гірничо-технічними умовами.
3.6.6. Якщо засоби боротьби з пилом у діючих вибоях не забезпечують зниження запилення повітря до граничнодопустимих концентрацій, мають бути розроблені заходи, що унеможливлюють перебування людей у запиленій зоні, та проводитися знепилювання повітря, що виходить із цих вибоїв.
3.6.7. Приймальні бункери, перекидачі, пристрої для завантаження і розвантаження скіпів мають бути обладнані засобами аспірації та очищення повітря, а також пристроями для запобігання просипанню гірничої маси та пилоутворенню.
3.6.8. Не допускається на діючих шахтах подавання свіжого струменя повітря стволами, обладнаними підйомами зі скіпами або перекидними клітями, похилими стволами і виробками за межами виїмкової дільниці, які обладнані конвеєрами і не мають засобів пилозаглушення, що забезпечують зниження запилення повітря.
3.6.9. Під час виробничих процесів, що супроводжуються утворенням або виділенням пилу, повинен здійснюватися контроль його концентрації.
3.6.10. Не допускається робота виїмкових і прохідницьких комбайнів, а також стругових установок, якщо концентрація пилу перевищує технічно допустимий рівень.
3.6.11. До небезпечних за вибухами пилу відносять пласти вугілля з виходом летких речовин 15% та більше, а також пласти вугілля (крім антрацитів) з меншим виходом летких речовин, вибуховість пилу яких установлена лабораторними випробуваннями.
3.6.12. Параметри способів та засобів пиловибухозахисту гірничих виробок мають встановлюватися відповідно до нижніх меж вибуховості вугільного пилу, що відклався, та нормою осланцювання.
Нижні межі вибуховості та норми осланцювання визначаються в МакНДІ для вугілля розроблюваних шахтопластів з виходом летких речовин менше за 15% (крім антрацитів) щорічно, для вугілля нововведених в експлуатацію шахтопластів – перед їх введенням, для вугілля шахтопластів, які експлуатуються, із виходом летких речовин 15% та більше – коригуються начальником ВТБ шахти при зміні виходу летких або вмісту негорючих речовин.
3.6.13. На шахтах, що розробляють пласти, небезпечні за вибухами пилу, мають здійснюватися заходи щодо попередження та локалізації вибухів вугільного пилу, основані на застосуванні інертного пилу (сланцевий пиловибухозахист), води (гідропиловибухозахист) або води та інертного пилу (комбінований пиловибухозахист).
При застосуванні сланцевого пиловибухозахисту для попередження вибухів пилу необхідно проводити біління та осланцювання гірничих виробок, з метою локалізації вибухів мають встановлюватися сланцеві заслони.
При застосуванні гідропиловибухозахисту з метою попередження вибухів пилу необхідно застосовувати: біління, обмивання гірничих виробок (мокре прибирання пилу), зв'язування відкладеного пилу гігроскопічними змочувально-зв'язувальними сумішами, а також за допомогою безперервно діючих туманотвірних завіс. Для локалізації вибухів мають встановлюватися водяні заслони.
При застосуванні комбінованого пиловибухозахисту необхідно використовувати способи й засоби попередження та локалізації вибухів пилу, основані як на воді, так і на інертному пилу.
Ці вимоги не поширюються на виробки гідрошахт і гідродільниць із самопливним гідротранспортом.
Не допускається застосування способів попередження вибухів вугільного пилу, побудованих на використанні води без змочувально-зв'язувальних сумішей на пластах, де вугільний пил не змочується водою чи захисні дії цих заходів не забезпечують вибухобезпеку протягом зміни.
Під час проведення підривних робіт мають вживатися заходи щодо попередження вибухів пилу, передбачені ДНАОП 0.00-1.17-92.
3.6.14. На шахтах III категорії, що наново будуються і реконструюються, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами, у збійках між похилими стволами, капітальними похилими виробками, головними та груповими штреками у разі різноспрямованого руху вентиляційних струменів глухі перемички мають бути вибухостійкими.
3.6.15. Сланцевими або водяними заслонами слід захищати:
а) очисні виробки;
б) вибої підготовчих виробок, що проводяться вугіллям чи вугіллям і породою;
в) крила шахтного поля на кожному пласті;
г) конвеєрні виробки;
ґ) пожежні дільниці;
д) склади вибухових матеріалів.
Заслони розміщуються у виробках на вхідному та на вихідному струменях виробок, що ізолюються.
Захист вибоїв підготовчих виробок до впровадження автоматичних систем повинен здійснюватися розосередженими водяними або сланцевими заслонами. При цьому в тупиковій частині виробки встановлюється не менше чотирьох рядів посудин (полиць). Перший ряд повинен бути встановлений не ближче ніж 25 м та не далі ніж 40 м від вибою.
Підготовчі виробки довжиною менше ніж 40 м мають ізолюватися заслонами, що встановлюються в прилеглих виробках на мінімально допустимій відстані від сполучень (60 м для сланцевих та 75 м для водяних заслонів).
Для ізоляції крил заслони встановлюються у відкатних та вентиляційних штреках біля бремсбергів, уклонів, квершлагів та біля інших прилеглих до них виробок.
Для захисту конвеєрних виробок, тупикових підготовчих виробок, що проводяться вугіллям, сланцеві або водяні заслони мають встановлюватися на всій довжині виробок на відстані один від одного не більш як 300 м для сланцевих та 250 м для водяних заслонів. Установлення заслонів у конвеєрних виробках не вимагається, якщо ними транспортується тільки порода.
