27.7.29. Справність кола заземлення перевіряється за допомогою пристрою на напругу не більше 12 В, один контакт котрого підключається до заземляючого контакту штепсельної вилки, а другий - до доступної для дотику металевої деталі інструмента (наприклад до шпинделя).

Інструмент вважається справним, якщо пристрій показує наявність струму.

22.8. Робота з паяльною лампою

22.8.1. При проведенні робіт з паяльною лампою робоче місце повинно бути очищене від спалимих матеріалів, а спалимі конструкції, котрі знаходяться на відстані менше 5 м, надійно захищені від загоряння металевими екранами або политі водою.

22.8.2. Паяльні лампи повинні утримуватись у справності й не рідше одного разу на місяць перевірятися на міцність і герметичність, а один раз на рік піддаватися контрольному гідравлічному випробуванню тиском із занесенням результатів усіх перевірок і випробувань у спеціальний журнал.

22.8.3. Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування й допустимого робочого тиску. Лампи забезпечуються запобіжними пружинними клапанами, котрі відрегульовані на певний тиск.

22.8.4. При роботі з паяльною лампою необхідно дотримуватись таких вимог охорони праці:

  • наливати в резервуар паяльної лампи гас або бензин не більше за 3/4 його ємності;
  • загвинчувати заливну пробку не менше ніж на чотири витки;
  • не наливати й не виливати пальне, не розбирати лампу, не відкручувати головку тощо поруч з вогнем;
  • не розпалювати паяльну лампу шляхом подачі гасу або бензину на пальник;
  • не нагнітати з надлишком паяльну лампу, щоб уникнути її вибуху;
  • не знімати пальника до повного випуску тиску;
  • випускати тиск повітря з резервуару лампи через заливну пробку після того, коли лампа загашена й її пальник повністю охолонув;
  • при виявленні несправностей (підтікання резервуару, витік газу через різьбу пальника, нещільності й інше) негайно здати лампу на ремонт;
  • заповнювати лампу лише тією пальною рідиною, для роботи на котрій вона призначена.

РОЗДІЛ 23. САНІТАРНО-ТЕХНІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ

23.1. Вентиляція й кондиціювання повітря

23.1.1. Висота приміщень для вентиляційного обладнання й кондиціонерів повинна бути на 0,8 м більше висоти обладнання, але не менше 1,9 м від підлоги до виступаючих конструкцій перекриття.

Ширина проходів між виступаючими частинами обладнання, а також між обладнанням і стінами або колонами повинна бути не менше 0,7 м. Ширину проходів допускається знижувати до 0.6 м, коли вони використовуються лише для огляду.

23.1.2. Система вентиляції з механічним спонуканням і кондиціюванням повітря повинна мати централізоване управління.

23.1.3. Централізоване управління повинно забезпечувати можливість відключення вентиляції або кондиціювання повітря приміщення, в якому виникла пожежа.

23.1.4. Автоматичні системи повідомлення про пожежу або системи гасіння повинні бути зблоковані зі схемою централізованого відключення вентиляції й кондиціювання повітря.

23.1.5. Пульти, щити автоматизації й управління санітарно-технічних пристроїв повинні розташовуватися в окремих приміщеннях.

23.1.6. Вентилятори, компресори й насоси з електродвигунами повинні встановлюватися на віброізолюючій підвалині й відокремлюватися від повітроводів м'якими вставками.

23.1.7. Для зниження шуму системи кондиціювання повітря й вентиляції повинні обладнуватися глушниками.

23.1.8. Усі повітроводи, повітряні канали, глушники й інше вентиляційне обладнання повинні регулярно очищатися від пилу.

23.1.9. Усі отвори припливно-витяжної вентиляції, котрі розміщені на висоті менше 2,5 м, повинні захищатися металевою сіткою з вічком 10 мм х 10 мм.

23.1.10. Усі частини вентиляційного обладнання, котрі обертаються, площадки для обслуговування й сходи до них повинні мати огородження висотою не менше 0,8 м.

23.1.11. Ворота кишень сцени, складських приміщень, котрі мають вихід назовні, центральний вхід у будинок по можливості повинні мати повітряні теплові завіси.

23.1.12. У буфетах, кімнатах для паління цигарок, санвузлах, акумуляторній, кінопроекційній та інших спеціальних приміщеннях необхідно передбачати обладнання автономної вентиляції з механічним спонуканням.

23.1.13. При виникненні ударів, нерівномірного шуму або вібрації вентиляційне обладнання повинно бути негайно відключено.

23.1.14. Підключення до електромережі нового вентиляційного обладнання й приладів дозволяється тільки особам, які мають посвідчення з електробезпеки не нижче II групи.

23.1.15. Знімати й надівати приводні паси, виконувати чищення повітроводів та обладнання під час роботи вентиляційних установок забороняється.

23.1.16. Ремонт і налагодження обладнання на висоті слід виконувати лише на міцних і стійких риштуваннях або підмостках.

Використовувати нагрівальні прилади й трубопроводи замість підмосток забороняється.

23.2. Водопостачання, каналізація, пиловиловлювання

23.2.1. Мережі внутрішнього господарського й протипожежного водопостачання повинні бути роздільними. Допускаються спільні мережі, за умови, що місцевий водопровід забезпечує подавання розрахункової кількості води з тиском, котрий необхідний для роботи протипожежних пристроїв при одночасній максимальній витраті на господарсько-питні потреби.

23.2.2. Водопостачання повинно здійснюватися від зовнішньої кільцевої водопровідної мережі двома вводами при забезпеченні кожним уводом максимальної розрахункової витрати на протипожежні й господарчі потреби. Коли такої можливості немає, то необхідно обладнувати водоймища (резервні резервуари) для збереження запасів води на 3 години максимальної витрати для пожежогасіння. Протипожежні насоси повинні мати 100% резерв.

23.2.3. Для внутрішнього пожежогасіння в будинках культури, клубах, бібліотеках слід обладнувати внутрішні пожежні крани, спринклерні й дренчерні пристрої відповідно до вимог СНиП 2.04.01-85.

23.2.4. Санітарні вузли, артистичні прибиральні, гримувальні-перукарні, буфети, виробничі майстерні, як правило, забезпечуються гарячою водою.

23.2.5. Для охолодження в системах кондиціювання слід застосовувати зворотне водопостачання. Застосування для охолодження води з артезіанських свердловин, а також водовідвід відпрацьованої води в зовнішні акваторії, або каналізацію повинні узгоджуватися з органами місцевого санітарного нагляду й комунального господарства.

23.2.6. Воду для питних потреб слід піддавати аналізу на відповідність вимогам ГОСТу.

Застосування сирої води для питних потреб допускається лише з дозволу органів санітарного нагляду.

23.2.7. Для забезпечення питною водою працівників і службовців будинків культури, клубів, бібліотек слід установлювати сатураторні установки або влаштовувати фонтанчики, котрі з’єднуються з водопровідною мережею чи бачками.

23.2.8. Питні бачки повинні бути емальованими, щільно закриватися кришками й замикатися на замок.

Воду в бачках слід міняти щоденно, а бачки промивати. Температура води в бачках повинна бути не вище +20 градусів С і не нижче +8 градусів С.

23.2.9. Каналізаційні мережі будинків культури, клубів, бібліотек повинні з’єднуватися з місцевими селищними каналізаційними магістралями у відповідності з вимогами й умовами експлуатації мереж каналізації для даного селища, села.

23.2.10. Систематично й перед початком роботи в каналізаційних колодязях і підвалах перевіряти наявність у них газу й вживати заходи по уникненню загазованості. Палити цигарки й користуватися відкритим вогнем у колодязях і підвалах забороняється.

23.2.11. Будинки культури, клуби, бібліотеки слід обладнувати стаціонарними установками централізованого пиловиловлювання або забезпечувати пересувними електричними пилососними установками чи пилососами.

23.3. Котельна

23.3.1. У будинках культури, клубах, бібліотеках повинна застосовуватись система центрального або місцевого опалювання.

23.3.2. Теплопостачання їх повинно здійснюватися від теплових мереж ТЕЦ або власних котелень.

23.3.3. Тепловий увід від ТЕЦ і бойлерна повинні розташовуватися в окремому приміщенні. Приміщення повинно зачинятись на замок.

23.3.4. Котли власної котельні повинні влаштовуватися в будівлях і приміщеннях відповідно до вимог СНиП II-35-76 "Котельные установки". Забороняється розташовувати котли під залом для глядачів, закулісною частиною клубу, читальним залом бібліотеки, іншими приміщеннями де знаходяться люди.

23.3.5. Приміщення котельні повинно бути забезпечено природним освітленням, а в нічній час - електричним. Місця, котрі з технічних причин не можна забезпечити природним освітленням, повинні мати електричне освітлення. Освітленість повинна відповідати вимогам СНиП II-4-79 "Естественное и искусственное освещение". Зовнішні підходи й під`їзди до котельні також повинні добре освітлюватися.

23.3.6. Крім робочего освітлення в котельних обов`язково повинно бути аварійне освітлення.

23.3.7. Для огляду обладнання котельні слід користуватися 12 В переносним ліхтарем.

23.3.8. Розміщення котлів і допоміжного обладнання, влаштування площадок і сходів для зручного й безпечного їх обслуговування, паливоподача й шлакозолевіддалення повинні виконуватися відповідно до вимог "Правил будови і безпечної експлуатації парових і водонагрівних котлів", котрі затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.05.1994 р. N 51.

23.3.9. Для управління роботою, забезпечення безпечних умов і розрахункових режимів експлуатації котли повинні бути оснащені контрольно-вимірювальними й запобіжними приладами:

  • манометрами;
  • показчиками рівня води;
  • приладами для вимірювання температури середовища;
  • пристроями, котрі запобігають підвищення тиску (запобіжними пристроями);
  • запірною й регулюючою арматурою;
  • приладами безпеки;
  • живильними пристроями.

23.3.10. Експлуатація котлів без контрольно-вимірювальних і запобіжних пристроїв (запобіжні клапани, манометри, термометри й інше) або їх несправності забороняється.

23.3.11. Контрольно-вимірювальні й запобіжні пристрої повинні бути справними та своєчасно перевіреними й встановленими так, щоб їх покази були чітко видні обслуговуючому персоналу.

23.3.12. Технічне обслуговування під час роботи електродвигунів, насосів і вентиляторів (змащування підшипників, підтягування сальників та інше) забороняється.

23.3.13. До обслуговування котлів можуть бути допущені особи не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання, атестацію, інструктаж і мають посвідчення на право обслуговування котлів. Навчання, атестація й проведення інструктажу з охорони праці повинні відповідати вимогам "Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці".

РОЗДІЛ 24. ЕКСПЛУАТАЦІЯ САНІТАРНО-ТЕХНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ

24.1. У кожному будинку культури, клубі, бібліотеці наказом дирекції повинна призначатися особа зі спеціалістів-сантехніків (ІТП)), яка відповідає за загальний стан експлуатації сантехнічного господарства. Там, де таких працівників і спеціалістів немає, а обслуговування здійснюється працівниками й спеціалістами сільської адміністрації, колгоспу або радгоспу, таку особу призначають керівники цих організацій за погодженням з адміністрацією закладів культури, яких вони обслуговують.

24.2. Особа, яка відповідає за загальний стан експлуатації сантехнічного господарства, зобов'язана забезпечити:

  • надійну, економічну й безпечну роботу сантехнічних установок;
  • необхідний режим роботи установок кондиціювання повітря й вентиляційних систем для створення оптимальних параметрів повітряного середовища в приміщеннях;
  • організацію й своєчасне проведення планово-запобіжних ремонтів і профілактичних випробувань мереж та установок;
  • організацію навчання, інструктування й періодичну перевірку знань персоналу, який обслуговує сантехнічні установки;
  • наявність і своєчасну перевірку засобів захисту від нещасних випадків;
  • регулярну перевірку справності протипожежних засобів (спринклерних і дренчерних установок, пожежних насосів та інше);
  • організацію обліку витрат гарячої й холодної води, ведення встановленої звітності;
  • виконання приписів органів Держнаглядохоронпраці України, Державного пожежного нагляду України, Державного санітарного нагляду України, Державного енергонагляду України, енергопостачаючих і водопостачаючих організацій;
  • своєчасну організацію розслідування нещасних випадків із сантехнічним персоналом.

24.3. Виконувати ремонтні роботи в санітарно-технічних установках, котрі знаходяться під тиском, забороняється.

22.4. Проходи вздовж траси трубопроводів повинні утримуватися в чистоті й бути добре освітленими.

24.5. Трубопроводи, що проведені по складах декорацій, повинні надійно обгороджуватися.

24.6. Усі розвідні труби й стояки, що проходять у холодних місцях будинку, повинні бути теплоізольованими й пофарбованими.

24.7. Приміщення теплового пункту повинно замикатися на замок. Ключ від нього повинен зберігатися в черговому приміщенні з постійним перебуванням персоналу.

24.8. Приміщення теплового пункту повинно бути забезпечено телефонним зв'язком з черговим тепломережі або котельнею, котра обслуговує теплопункт.

24.9. Наповнення водою, включення, а також відключення й спорожнювання трубопроводу теплового пункту повинно виконуватися з дозволу енергопостачаючої організації.

24.10. Експлуатація водопровідних і каналізаційних споруд і мереж повинна відповідати ГОСТ 12.3.006-75. "Эксплуатация водопроводных и канализационных сооружений и сетей. Общие требования безопасности".

Додаток 1

АКТ

технічного огляду будинку культури, клубу, бібліотеки

" " ____________19 р.

Комісія в складі голови______________________________________________________

членів_______________________________________________________________________