---

Кожну часткову пробу ділять на чотири частини і використовують одну частину для фізичного випробовування та інші три частини для гранулометричного аналізування, визначання масової частки вологи і хімічного аналізування (див. рисунок 3а)).

Кожну часткову пробу ділять на дві частини: одну використовують для гранулометричного аналізування і наступного фізичного випробовування, а іншу частину готують для визначання масової частки вологи і хімічного аналізування проб (див. рисунок 3b)). Пробу на вологу можна також використовувати пізніше для фізичного випробовування (див. рисунок 3c)).

Національний відхил

В Україні дозволено відбирати проби для визначання хімічного складу або вологи, та проби для фізичних випробо­вувань на певній стадії подрібнення руди (рисунок 5) згідно з ДСТУ 3196.

Якщо пробу відібрано для проведення гранулометричного аналізування, то вона може бути використана для фізичних випробовувань після визначення гранулометричного складу і готування за схемою, наведеною на рисунку 5 згідно з ДСТУ 3196.

Точкові проби для фізичних випробовувань відбирають із партії незалежно від проб для гра­нулометричного аналізування, визначання масової частки вологи і хімічного аналізування (див. рисунок 4). Процедуру готування, що показана на рисунках 5, 6 або 7, застосовують постійно.

Якщо пробу для фізичних випробовувань готують із кожної точкової проби або кожної част­кової проби, із них, як правило, складають об’єднану пробу для фізичних випробовувань.

Національний відхил

Дозволено в Україні готувати проби для фізичних випробовувань у такій послідовності:

1. встановлювати спосіб одержання проби для фізичних випробовувань;

2. складати об’єднану пробу згідно з вимогами стандарту;

3. готувати пробу для фізичних випробовувань крупністю і масою, зазначеними у відповідних стандартах згідно з ДСТУ 3195 та ДСТУ 3196.

Мінімальну масу об’єднаної проби для фізичних випробовувань визначають для випробовуван­ня за вимогами і кількістю необхідних фізичних властивостей. Зазвичай готують об’єднану пробу для фізичних випробовувань масою не менше ніж 500 кг, за винятком проби для визначання на­сипної щільності. Під час визначання насипної щільності маса об’єднаної проби для фізичних ви­пробовувань складає мінімум 1200 кг, згідно з методом 1 ISO 3852.

Об’єднану пробу для фізичних випробовувань скорочують під час готування проб для визна­чання фізичних властивостей незалежно від правил скорочення встановлених згідно з ISO 3082 та ISO 3083. Однак під час використовування будь-якого методу скорочення, похибка повинна бути відповідною похибці з таблиці 1 і додатку А, яка отримана згідно з ISO 3085.

Об’єднану пробу для фізичних випробовувань поділяють на дві частини: одну готують для визначання фізичних властивостей (проба А), а іншу зберігають як резервну п робу (див. рису­нок 5 та 6).

Примітка 4. Під час визначання насипної щільності об’єднану пробу для фізичних випробовувань (1200 кг) поділяють на дві частини: одну використовують для визначання насипної щільності випробної проби (600 кг), а іншу — для наступно­го поділу на дві частини, тобто, одну для готуван ня ви п робної п роби інших фізичних властивостей визначання насипної щільності (300 кг, п роба А), а іншу — використовують в якості резервної проби (див. рисунок 7).

Пробу А ділять на дві частини: одну для визначання міцності проби у барабані (проба А1), а іншу для визначання фізичних властивостей (проба А2).

Перед готуванням відповідних випробних проб, проби А1 і А2 висушують за температури (105 ± 5) ^оС. Приклади процедур готування випробних проб наведено на рисунку 5 і 6.

Випробну пробу для випробовування міцності проб у барабані згідно з ISO 3271 готують так.

Пробу А1 (125 кг) просіюють, використовуючи сита 40 мм і 6,3 мм і відкидають класи круп- ності плюс 40 мм і мінус 6,3 мм. Клас крупності мінус 40 мм і плюс 6,3 мм точкової проби ділять методом квадратування для отримання чотирьох наважок, кожна масою (15 ± 0,15) кг.

Національний відхил

В Україні дозволено пробу окатків виділяти без подрібнення згідно з рисунком 8 ДСТУ 3196.

Пробу А1 (125 кг) просіюють, використовуючи сита 40 мм, 25 мм, 16 мм і 10 мм і класи круп- ності плюс 40 мм і мінус 10 мм відкидають. Зважують три інші класи крупності, тобто мінус 40 мм плюс 25 мм, мінус 25 мм плюс 16 мм і мінус 16 мм плюс 10 мм, і розраховують та реєструють відсоткову масову частку кожного класу крупності. Із кожного з трьох класів крупності готують чо­тири наважки масою (15 ± 0,15) кг, відбираючи масу пропорційну частці матеріалу кожного з трьох класів крупності.

Альтернативно, для проби А1 (125 кг) використовують сита 40 мм і 10 мм і класи крупності плюс 40 мм і мінус 10 мм відкидають. Клас крупності мінус 40 мм і плюс 10 мм ділять методом квадратування для отримання чотирьох наважок кожна масою (15 ± 0,15) кг.

Національний відхил

В Україні дозволено пробу руди й агломерату виділяти із об’єднаної проби на стадії подрібнювання до 40 мм. Пробу розсіюють на три класи крупності, з яких випробну пробу відбирають пропорційно за масою порції.

Готування випробних проб за схемою, наведеною на рисунках 7, 8 згідно з ДСТУ 3196.

Маса проби для квартування повинна бути не менше ніж 60 кг.

Загал ьна маса випробних проб відповідно до вимог стандартів складає 15 кг, як показано у таблиці 2.

Таблиця 2 — Загальна маса випробної проби

Пробу А2 (125 кг) ділять двічі та одну пробу масою 30 кг лишають як резервну, а іншу — 30 кг висушують за температури (105 ± 5) ^оС більше 2 год і розсіюють, використовуючи сита 12,5 мм і 10 мм. Класи плюс 12,5 мм і мінус 10 мм відкидають, а клас мінус 12,5 мм плюс 10 мм (15 кг) готують далі наступним чином.

Клас крупності ділять на 15 рівних частин, п’ять у довжину і три у ширину, використовуючи прямокутну раму (рама А) і розподіляють рівномірно на рамі.

Відбирають довільно чотири частини, перемішують і ділять, використовуючи жолобчатий ділильник для отримання трьох випробних проб, як показано на рисунку 1 (див. рисунок 5).

Чотири частини (4 кг)

перемішують

проба 2 кг

проба 2 кг

скорочують

1 кг

1 кг

ділять

Випробна п роба на руй нуван ня
за низької температури

Випробна проба
на вільне набрякання

Проба для випробовування
міцності на стиснення

Рисунок 1 — Готування випробних проб на руйнування за низької температури,
міцність на стиснення і на вільне набрякання

Із кожної випробної проби на руйнування за низької температури одержують підготовані чо­тири наважки, кожна масою 500 г.

Національний відхил

В Україні дозволено пробу для визначання показника міцності на стиснення випробної проби готувати відповідно до 7.4.4.1—7.4.4.5 ДСТУ 3196.

Пробу для визначання показника міцності окатків на стиснення виділяють із об’єднаної проби окатків і готують випробні проби за схемою, наведеною на рисунку 9 згідно з ДСТУ 3196, зміна № 1.

Для випробовувань готують окатки класу крупності від 12 мм до 16 мм. Із окатків класу крупності від 12 мм до 16 мм відбирають пробу і методом квадратування ділять її на 15 частин. Потім від кожної частини відбирають по 4 окатки і об’єднують у випробну пробу, яка складається із 60 окатків.

Проба для визначання газопроникності й усадки шару під час відновлювання.

Пробу руди або агломерату виділяють із об’єднаної проби, подрібненої до 16 мм. Пробу окатків виділяють без под­рібнення і готують за схемою на рисунку 10 згідно з ДСТУ 3196.

Для визначання газопроникності та усадки шару під час відновлювання готують три випробні проби масою 0,5 кг кожна.

Проба для визначання міцності під час відновлювання.

Пробу руди або агломерату виділяють із об’єднаної проби, подрібненої до 12 мм, пробу окатків виділяють без под­рібнення і готують за схемою, поданою на рисунку 11 згідно з ДСТУ 3196.

Для визначання міцності під час відновлювання готують три випробні проби масою 0,5 кг кожна.

Для визначання відновлюваності випробні проби готують відповідно до 7.4.8.1, 7.4.8.2, згідно з ДСТУ 3196.

Із випробної проби для міцності на стиснення довільно відбирають 60 (або більше) окатків наважки.

Із випробної проби на вільне набрякання довільно відбирають 18 окатків наважки.

Відбирають довільно п’ять частин, перемішують і ділять, використовуючи жолобчатий ділиль- ник і одержують дві випробні проби для дослідження на відновлюваність і відносну відновлюваність випробовувань, як показано на рисунку 2.

П’ять проб (5 кг)
перемішують
скорочують

2

] 2,5 кг

Випробна проба на
відновлюваність

,5 кг [

Випробна проба на відносну
відновлюваність

Рисунок 2 — Готування випробних проб для випробовування на відновлюваність

Із кожної випробної проби готують п’ять наважок, кожна масою 500 г. Із цих наважок одна — для хімічного аналізування.

Шість частин, що лишилися (6 кг) використовують як проби для випробовування відновлю- ваності під навантаженням. Готують чотири наважки та одну пробу для хімічного аналізування, кожна масою 1200 г.

Загальна маса проб, необхідна для випробовувань, згідно зі стандартами становить 10,5 кг, як показано у таблиці 3.

Таблиця 3 — Загальна маса випробної проби

Пробу А2 (125 кг) ділять, одну пробу 62,5 кг лишають як резервну, а іншу 62,5 кг — висушу­ють за температури (105 ± 5 ) ^оС більше двох годин і знову ділять на дві частини (див. рисунок 6).

Одну пробу (30 кг) використовують як пробу для випробовування відносної відновлюваності. Цю пробу розсіюють, використовуючи сита 22,4 мм і 20 мм. Класи крупності плюс 22,4 мм і мінус 20 мм відкидають. Клас крупності мінус 22,4 мм плюс 20 мм далі ділять, використовуючи метод квадратування, для отримання чотирьох наважок і однієї проби для хімічного аналізування, кож­на масою 500 г.

Пробу, що лишилася 30 кг розсі юють, використовуючи сито 12,5 мм. Клас крупності плюс 12,5 мм ретельно подрібнюють і розсіюють, використовуючи сито 16,0 мм. Клас крупності плюс 16,0 мм подрібнюють до мінус 16,0 мм. Класи крупності мінус 12,5 мм і мінус 16,0 мм перемішу­ють і розсіюють використовуючи сита 12,5 мм і 10,0 мм. Класи крупності плюс 12,5 мм і мінус 10,0 мм відкидають, а клас крупності мінус 12,5 мм і плюс 10,0 (25 кг) готують так.

Використовують прямокутну раму (рама В) поділену на 25 рівних частин, п’ять у довжи ну і п’ять у ширину і розподіляють пробу рівномірно по рамі.

Довільно беруть дві частини, перемішують і скорочують, використовуючи жолобчатий ділиль- ник, для отримання чотирьох наважок масою 500 г кожна для випробовування на руйнування за низької температури.

Довільно беруть п’ять частин, перемішують і скорочують, використовуючи жолобчатий ділильник для отримання двох проб. Одну пробу використовують для випробовування на віднов- люваність, а іншу — відкидають. Із випробної проби готують п’ять наважок, кожна масою 500 г. Із цих наважок — одна для хімічного аналізування.

Довільно беруть шість частин, перемішують і готують чотири наважки та одну п робу для хімічного аналізування для вип робовуван ня відновлюваності під навантаженням, кожна масою 1200 г.