ДНАОП 0.00-1.08-94. Правила будови і безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів (зі змінами та доповненнями)


6.5. Прилади для вимірювання температури

6.5.1. У котлах, які мають пароперегрівач, на кожному паропроводі до головної засувки повинен бути встановлений прилад для вимірювання температури перегрітої пари. У котлів з проміжним перегрівом пари прилади для вимірювання температури повинні встановлюватись на вході і виході пари.

6.5.2. У котлах з природною циркуляцією з перегрівом пари паропродуктивністю більше 20 т/год, прямоточних котлах паропродуктивністю більше 1 т/год, крім вказівних приладів, повинні встановлюватись прилади з безперервною реєстрацією температури перегрітої пари.

6.5.3. На пароперегрівачах з кількома паралельними секціями крім приладів для вимірювання температури пари, які встановлюються на загальних паропроводах перегрітої пари, повинні бути встановлені прилади для періодичного вимірювання температури пари на виході із кожної секції, а для котлів з температурою пари більше 500 °С – на вихідній частині змійовиків пароперегрівача, по одній термопарі (датчику) на кожний метр ширини газоходу.

Для котлів паропродуктивністю більше 400 т/год прилади для вимірювання температури пари на вихідній частині змійовиків пароперегрівачів повинні бути безперервної дії з реєструючими пристроями.

6.5.4. При наявності на котлі пароохолоджувача для регулювання температури перегрітої пари до пароохолоджувача і після нього повинні бути встановлені прилади для вимірювання температури пари.

6.5.5. На вході води в економайзер і на виході з нього, а також на живильних трубопроводах парових котлів без економайзерів повинні бути встановлені прилади для вимірювання температури живильної води.

6.5.6. Для водогрійних котлів прилади для вимірювання температури води повинні бути встановлені на вході і на виході води.

Допустима температура гарячої води повинна бути позначена на шкалі термометра червоною рискою.

Для котлів теплопродуктивністю більше 4,19 ГДж/год (1 Гкал/год) прилад для вимірювання температури води на виході із котла повинен бути реєструючим.

6.5.7. При роботі котлів на рідкому паливі безпосередньо поблизу котла на паливопроводі повинен бути встановлений термометр для вимірювання температури палива перед форсунками.

Допускається дистанційний контроль цієї температури з встановленням вторинного приладу на щиті управління котлом.

6.5.8. Для контролю за температурою металу і попередження підвищення її понад допустимі значення при розпалюваннях, зупинках і маневрових режимах котла повинні бути передбачені прилади для вимірювання температури стінки його елементів: барабанів, трубних решіток та ін. Необхідність встановлення приладів, їх кількість і розміщення повинні визначатись організацією, яка проектує котел.

6.6. Запірна і регулююча арматура

6.6.1. Арматура, яка встановлюється на котлі або його трубопроводах, повинна мати чітке маркування на корпусі, в якому має бути вказано:

а) назву або товарний знак підприємства-виготовлювача;

б) умовний прохід:

в) умовний тиск і температуру середовища;

г) напрям потоку середовища.

При виготовленні арматури згідно зі спеціальними ТУ замість умовного тиску допускається вказувати робочий тиск.

6.6.2. Відповідність арматури з умовним проходом 50 мм і більше вимогам стандартів і (або) технічним умовам повинна бути підтверджена паспортом (сертифікатом) заводу-виготовлювача, в якому повинні бути вказані дані хімічного складу, механічних властивостей металу, режимів термічної обробки і неруйнівного контролю, якщо їх проведення передбачене ТУ. Дані повинні відноситись до основних деталей арматури: корпусу, кришки, шпінделя, затвора і кріплення.

6.6.3. На маховиках арматури повинен бути позначений напрям обертання при відкриванні і закриванні арматури.

6.6.4. Тип арматури, її кількість і місце встановлення повинні вибиратись організацією, яка проектує котел, виходячи з забезпечення надійності, передбаченої проектом відключень котла і його елементів.

Обов’язкове встановлення запірного (головного) органу на виході із котла до його з’єднання із збірним паропроводом котельні. На енергоблоках на виході із котла запірні органи допускається не встановлювати, якщо необхідність в них не обумовлена схемою розпалювання і зупинки.

6.6.5. Для енергоблоків запірний орган перед котлом може не встановлюватись при наявності запірного органу після підігрівача високого тиску і його байпасу.

6.6.6. На вході живильної води в котел повинні бути встановлені зворотний клапан, який запобігає виходу води із котла, і запірний орган. Якщо котел має економайзер, який не відключається по воді, то зворотний клапан і запірний орган встановлюються до економайзера. У економайзера, який відключається по воді, зворотний клапан і запірний орган належить встановлювати також і після економайзера.

6.6.7. У водогрійних котлах належить встановлювати по запірному органу на вході в котел і на виході води із котла.

6.6.8. У котлах з тиском більше 0,8 МПа (8 кгс/см2) на кожному продувному, дренажному трубопроводі, а також на трубопроводі відбору проб води (пари) повинно бути встановлено не менше двох запірних органів або один запірний і один регулюючий. У котлів з тиском більше 10 МПа (100 кгс/см2) на цих трубопроводах, крім цього, допускається встановлення дросельних шайб. Для продувки камер пароперегрівачів допускається встановлення одного запірного органу. Умовний прохід продувних трубопроводів і встановленої на них арматури повинен бути не менше як 20 мм для котлів з тиском до 14 МПа (140 кгс/см2) і не менше як 10 мм для котлів з тиском 14 МПа (140 кгс/см2) і більше.

6.6.9. При відведенні середовища від котла в збірний бак (сепаратор, розширювач та ін.) з тиском меншим, ніж в котлі, збірний бак повинен бути захищений від перевищення тиску більше розрахункового.

Вибір способу захисту, а також кількість і місце встановлення арматури, контрольно-вимірювальних приладів, запобіжних пристроїв визначається проектною організацією.

6.6.10. На всіх трубопроводах котлів, пароперегрівачів і економайзерів приєднання арматури повинно виконуватись зварюванням встик або за допомогою фланців. В котлах паропродуктивністю 2,5 т/год і менше допускається приєднання арматури на різьбі при умовному проході не більше 25 мм і робочому тиску насиченої пари не більше 0,8 МПа (8 кгс/см2).

6.6.11. Арматура повинна розміщуватись якнайближче до котла з врахуванням найбільш зручного управління нею.

Головні парозапірні органи парових котлів продуктивністю більше 4 т/год повинні бути обладнані дистанційним приводом з виводом управління на робоче місце машиніста котла (робочим місцем машиніста котла при наявності щита управління є щитове приміщення, а при його відсутності – зона безпосереднього обслуговування котла).

6.6.12. На живильних лініях кожного котла повинна бути встановлена регулююча арматура.

При автоматичному регулюванні живлення котла повинен бути передбачений дистанційний привод для управління регулюючою живильною арматурою з робочого місця машиніста котла.

6.6.13. У парових котлах паропродуктивністю 2,5 т/год і менше при автоматичному позиційному регулюванні рівня води включенням і виключенням насоса допускається не встановлювати регулюючу арматуру на живильних лініях.

6.6.14. При встановленні декількох живильних насосів, які мають загальні всмоктувальні і нагнітальні трубопроводи, біля кожного насоса на стороні всмоктування і на стороні нагнітання повинні бути встановлені запірні органи. На стороні нагнітання кожного відцентрового насоса до запірного органу повинен бути встановлений зворотний клапан.

6.7. Прилади безпеки

6.7.1. На кожному котлі повинні бути передбачені прилади безпеки, які забезпечують своєчасне і надійне автоматичне відключення котла або його елементів при недопустимих відхиленнях від заданих режимів експлуатації.

6.7.2. Парові котли з камерним спалюванням палива повинні бути обладнані автоматичними пристроями, які припиняють подачу палива до пальників при зниженні рівня, а для прямоточних котлів – витрати води через котел нижче допустимого.

В котлах з шаровим спалюванням палива автоматичні пристрої повинні відключати у вищенаведених випадках тягодуттьові пристрої і паливоподаючі механізми топки.

6.7.3. Водогрійні котли з багатократною циркуляцією і камерним спалюванням палива повинні бути обладнані приладами, які автоматично припиняють подачу палива до пальників, а з шаровим спалюванням палива – приладами, які відключають тягодуттьові пристрої при зниженні тиску води в системі до значення, при якому створюється небезпека гідравлічних ударів, і при підвищенні температури води понад встановлену границю.

6.7.4. Водогрійні котли з камерним спалюванням палива повинні бути обладнані автоматичними приладами, які припиняють подачу палива в топку котла, а при шаровому спалюванні палива – відключають тягодуттьові пристрої і паливоподаючі механізми топки у випадках:

а) підвищення тиску води у вихідному колекторі котла більше як на 5 % розрахункового або дозволеного тиску;

б) пониження тиску води у вихідному колекторі котла до значення, яке відповідає тиску насичення при максимальній температурі води на виході із котла;

в) підвищення температури води на виході із котла до значення, вказаного заводом-виготовлювачем в Інструкції з монтажу і експлуатації. При відсутності таких вказівок ця температура приймається на 20 °С нижче температури насичення при робочому тиску у вихідному колекторі;

г) зменшення витрати води через котел до мінімально допустимих значень, які визначаються заводом – виготовлювачем котла, а у випадку їх відсутності – за формулою:

де Gmin – мінімально допустима витрата води через котел, кг/год; Qmax – максимальна теплопродуктивність котла, МВт (ккал/год); ts – температура кипіння води при робочому тиску, значення якого приймається на виході із котла, °С; t1 – температура води на вході в котел, °С; с – питома тепломісткість, кДж/кг·°С (ккал/кг·°С).

6.7.5. На котлах повинні бути встановлені автоматично діючі звукові сигналізатори верхнього і нижнього граничних положень рівнів води.

Аналогічна сигналізація повинна виконуватись на всі параметри, з яких спрацьовує на зупинку котла автоматика безпеки (прилади безпеки).

6.7.6. Парові і водогрійні котли при камерному спалюванні палива повинні бути обладнані автоматичними пристроями для припинення подачі палива в топку в таких випадках:

а) погасання факела в топці;

б) відключення всіх димососів;

в) відключення всіх дуттьових вентиляторів.

6.7.7. На котлах з пальниками, обладнаними індивідуальними вентиляторами, повинен бути захист, який припиняє подачу палива до пальника при зупинці вентилятора.

6.7.8. Необхідність оснащення котлів додатковими приладами безпеки визначається розроблювачем проекту котла.

6.7.9. Котел-бойлер, який працює на рідкому або газоподібному паливі, повинен бути обладнаний пристроями, які автоматично припиняють подачу палива в топку при припиненні циркуляції води в бойлері.

6.7.10. Прилади безпеки повинні бути захищені від дії (відключення, зміни регулювання та ін.) на них осіб, які не пов’язані з їх обслуговуванням і ремонтом, і мати пристосування для перевірки справності їх дії.

6.7.11. Парові котли незалежно від типу і паропродуктивності повинні бути обладнані автоматичними регуляторами живлення; ця вимога не поширюється на котли-бойлери, у яких відбір пари на сторону, поза бойлером, не перевищує 2 т/год.

6.7.12. Парові котли з температурою пари на виході із основного або проміжного пароперегрівача більше 400 °С повинні бути обладнані автоматичними пристроями регулювання температури пари.

6.8. Живильні пристрої

6.8.1. Живлення котлів може бути груповим і спільним для підключених котлів живильним трубопроводом або індивідуальним – тільки для одного котла.

Включення котлів в одну групу за живленням допускається за умови, що різниця робочих тисків в різних котлах не перевищує 15%.

Живильні насоси, які приєднуються до загальної магістралі, повинні мати характеристики, що допускають їх паралельну роботу.

6.8.2. Для живлення котлів водою допускається використання:

а) відцентрових і поршневих насосів з електричним приводом;

б) відцентрових і поршневих насосів з паровим приводом;

в) парових інжекторів;

г) насосів з ручним приводом;

д) водопровідної мережі.

Використання водопроводу допускається тільки як резервне джерело живлення котлів за умови, що мінімальний тиск води у водопроводі перед регулюючим органом живлення котла перевищує розрахунковий або дозволений тиск в котлі не менше як на 0,15 МПа (1,5 кгс/см2).

Пароструйний інжектор прирівнюється до насоса з паровим приводом.

6.8.3. На корпусі кожного живильного насоса або інжектора повинна бути прикріплена табличка, на якій вказуються такі дані:

а) назва підприємства-виготовлювача або його товарний знак;

б) заводський номер;

в) номінальна подача при номінальній температурі води;

г) число обертів за хвилину для відцентрових насосів або число ходів за хвилину для поршневих насосів;

д) номінальна температура води перед насосом;

е) максимальний напір при номінальній подачі.

Після кожного капітального ремонту насоса повинно бути проведено його випробування для визначення подачі і напору. Результати випробувань повинні бути оформлені актом.

6.8.4. Напір, що створюється насосом, повинен забезпечувати живлення котла водою при робочому тиску за котлом з врахуванням гідростатичної висоти і втрат тиску в тракті котла, регулюючому пристрої і в тракті живильної води.

Характеристика насоса повинна також забезпечувати відсутність переривів у живленні котла при спрацьовуванні запобіжних клапанів з врахуванням найбільшого підвищення тиску при їх повному відкритті.

При груповому живленні котлів напір насоса повинен вибиратись з врахуванням вищевказаних вимог, а також виходячи з умов забезпечення живлення котла з найбільшим робочим тиском або із найбільшою втратою напору в живильному трубопроводі.