Страница 17: ДБН В.2.6-162:2010. Кам’яні та армокам’яні конструкції (32650)

Умови обпирання стіни по краях К

Умови обпирання стіни по краях L

Граничні співвідношення висоти і довжини до товщини для стін при граничному стані

за придатністю до експлуатації

И.1 Незалежно від достатньої несучої здатності стіни за групою 1 граничних станів, ідо перевіряються, співвідношення її розмірів повинні обмежуватися залежностями, які наведено на рисунку И.1, залежно від умов обпирання, що показані на рисунках, де h - габаритна висота стіни, І - довжина стіни і t - товщина стіни. Для стін із порожнистої кладки замість t застосовується tej.

И.2 Якщо стіни закріплені по верху, але не по краях, то h повинна бути обмежена величиною ЗО t.

И.З Цей додаток застосовується у випадках, коли товщина стіни або однієї площини порожнистої стіни становить не менше 100 мм.

80^ 706050403020100

01020ЗО40 5060708090100110120

lit

У.777777777777 WW 1

V

1 - шарнірне обпирання або повне защемлення

Рисунок И.1 - Граничні відношення висоти і довжини до товщини для стін, закріплених вдовж всіх чотирьох країв

К.1 Понижуючий коефіцієнт Фт , що враховує гнучкість стіни та ексцентриситет навантаження при будь-якому модулі пружності Е та нормативній міцності на стиск для неармованої кладки fk, можна визначити для серединного перерізу стіни з урахуванням спрощень загальних положень, наведених у 11.1.1, за формулами:

и2

Фт -Ахе——,(К.1)

деА.=1-2^-,(К.2)

t

-0,063

и =—,(К.З)

0,73-1,17-®*-

3/ Ifk

деХ= — л~L>(К.4)

V * Е

a emjt ,hej,t і ^визначені в 11.1.2.2, а е - основа натурального логарифма.

К.2 При Е = 1 000рівняння (К.З) матиме вид:

-5—2

tef

и= ;,(К.5)

23-37

а при Е = 700 fa:

^-1,67

tef

и=—2—.(К.6)

19,3-31-^

К.З На рисунках К.1 і К.2 показані графіки величин Фт, отриманих за рівняннями (К.5) і (К.6).

Kf/Kf

Рисунок К.1 - Залежність величини Фт від коефіцієнта гнучкості для різних ексцентриситетів

при величині Е = 1 000 fk

hef/tef

Рисунок К.2 - Залежність величини Фт від коефіцієнта гнучкості для різних ексцентриситетів

при величині Е = 700fk

Аь/Ае/

Рисунок Л.1 - Графіки, що показують коефіцієнт зростання, наведений у пункті 11.1.3.

Зосереджені навантаження під опорами

Прикладання поперечних навантажень на стіни, обперті по трьох або чотирьох краях, при дії горизонтальних із площини та вертикальних навантажень

Н.1 Вважається, що на стіну діє горизонтальне навантаження із площини та вертикального навантаження з ексцентриситетом.

Примітка. Якщо у проекті передбачено відповідні в’язі між внутрішньою та зовнішньою площинами порожнистої кладки, то момент (викликаний ексцентриситетом вертикального навантаження), який діє по верху стіни, можна перерозподілити.

Н.2 Якщо стіна є складовою стіни із порожнистої кладки, то горизонтальне поперечне навантаження можна розподіляти між її двома площинами (11.3.1.6).

Н.З Вертикальне навантаження над прорізами необхідно розподіляти на стіни з обох сторін прорізів.

Н.4 Горизонтальне навантаження із площини, що діє на стіну і використовується для перевірки відповідно до 11.1, можна зменшувати через коефіцієнт к, застосовуючи формулу

к=&іа1—.(Н.1)

h

Примітка. Коефіцієнт к виражає співвідношення між несучою здатністю стіни з прорізами при дії вертикального навантаження та несучою здатністю фактичного перерізу стіни при дії горизонтального поперечного навантаження (враховуючи фактичні умови обпирання сторін).

Тут к - несуча здатність стіни з прорізами при дії вертикального навантаження розділена на

несучу здатність фактичного перерізу стіни при дії горизонтального поперечного навантаження (враховуючи фактичні умови обпирання сторін);

а- відповідний згинальний момент, визначенийвідповідно до10.5.5;

р- ортогональне відношення міцності кладки назгин,визначене відповідно до 10.5.5;

h- висота стіни;

/- довжина стіни.

П.1 Для стін або балок, у яких основна арматура закладена в пустотах, ядрах або порожнинах, заповнених бетонним заповнювачем згідно з 8.3, величину/^ , що використовується для розрахунку VRDI, можна отримати за наступним рівнянням:

(П1)

Ум

за умови, що значення /у^ не приймається більшим величини 0,7 / у м, Н/мм2,

де р=м:

А$ - площа поперечного перерізу основної арматури; b - ширина ділянки; d - робоча висота елемента; ум - коефіцієнт надійності для кладки.

П.2 Для шарнірно обпертих балок і консольних підпірних стін, якщо відношення ділянки зсуву я„ до робочої висоти d дорівнює шести або менше, величина /„^ може бути збільшена на коефіцієнт х

(П.З)

X

2,5-0,25—

d

за умови, що значення/^ не приймається більшим величини 0,7 /ум, Н/мм2.

Ділянка дії зсуву av повинна дорівнювати величині максимального згинального моменту у перерізі, розділеному на максимальну силу зсуву на даній ділянці.

Таблиця 1 - Розрахункові опори на стиск кладки з цегли всіх видів та керамічних каменів із щілиноподібними вертикальними пустотами на важких розчинах

Примітка. Розрахункові опори кладки на розчинах класу міцністю від 4 до 50 належить зменшувати застосуванням знижуючих коефіцієнтів: 0,85 - для кладки на жорстких цементних розчинах (без добавок вапна або глини), легких и вапняних розчинах у віці до 3 міс.; 0,9 - для кладки на цементних розчинах (без вапна або глини) з органічними пластифікаторами.

Зменшувати розрахунковий опір на стиск не вимагається для кладки підвищеної якості - шов розчину виконується під рамку з вирівнюванням та ущільнення розчину рейкою. У проекті вказується марка_розчину для звичайної кладки і для кладки підвищеної якості

Таблиця 2 - Розрахункові опори на стиск віброцегляної кладки на важких розчинах

Примітка 1. Розрахункові опори на стиск цегляної кладки віброцегляної на вібростолах приймаються за таблицею 3 з коефіцієнтом 1,05.

Примітка 2. Розрахункові опори на стиск віброцегляної кладки завтовшки більш ніж 30 см належить приймати за таблицею 2 з коефіцієнтом 0,85.

Примітка 3. Розрахункові опори, наведені у таблиці 3, відносяться до ділянок кладки завширшки 40 см и більше. У самонесучих и ненесучих стінах допускаються ділянки завширшки від 25 см до 38 см, при цьому розрахункові опори кладки належить приймати з коефіцієнтом 0,8.