Страница 12: ДБН В.2.6-162:2010. Кам’яні та армокам’яні конструкції (32650)

Примітка. Величина £|Т1ІП може встановлюватись за результатами розрахунків.

1. Мінімальна площа стіни

Мінімальна робоча площа несучої стіни повинна дорівнювати у плані 0,04 м2 після виконання всіх штраб тощо.

1. Зчеплення кам’яної кладки
2. Елементи заводського виготовлення для кам’яної кладки
3. Зчеплення елементів кам’яної кладки між собою повинно забезпечуватись за допомогою будівельного розчину відповідно до затвердженої технології.
4. Елементи неармованої кам’яної кладки в стіні повинні перекривати один одного по рядах так, щоб стіна працювала як єдиний конструктивний елемент.
5. У неармованій кам’яній конструкції елементи кам’яної кладки, що мають висоту 250 мм і менше, повинні перекривати один одного по довжині, не менше 0,4 висоти елемента або 40 мм залежно від того, яка з них більше (рисунок 13.1). Для елементів висотою більше 250 мм взаємне перекриття повинно бути в 0,2 раза більше висоти або 100 мм. По кутах і на стиках перекривання елементів повинне бути не менше товщини елементів, якщо це значення менше

вказаних вище вимог. Для отримання вказаного перекривання в решті частини стіни повинні використовуватися обрізки елементів для кладки.

К

якщо hu < 250 мм: перекривання > 0,4 h„ або 40 мм Приймається більша з величин якщо h„ > 250 мм: перекривання > 0,2 h„ або 100 мм. Приймається більша з величин

Примітка. Довжина стін і розмір отворів та простінків повинні бути пропорційні габаритним розмірам елементів для того, щоб уникнути зайвого різання елементів.

1 - перекривання

Рисунок 13.1 - Перев’язка елементів кам’яної кладки

1. Допускається відступати від вимог стосовно забезпечення зчеплення шляхом перев’язки при застосуванні армованої кладки, якщо досвід або дані випробувань підтверджують, що зчеплення забезпечується.

Примітка. При армуванні стіни ступінь перекривання може визначатись при розрахунку армування.

1. У випадках, коли ненесучі стіни (перегородки) прилягають торцем до несучих стін, необхідно врахувати допуски на різницю деформацій, викликаних повзучістю і усадкою. Якщо такі стіни не мають перев’язки, то вони повинні бути з’єднані за допомогою відповідних елементів кріплення, які допускають нерівномірні деформації.
2. За необхідності жорсткого з’єднання матеріалів необхідно враховувати відмінності їх деформаційних властивостей.
3. Елементи з обробленого природного каменю
4. Природні камені осадкових і метаморфічних порід зазвичай укладаються так, щоб їх ложкові площини були розташовані горизонтально або близько до горизонталі.
5. Прилеглі елементи кладки з природного каменю повинні перекривати один одного на відстані не менше 0,25 розміру меншого з елементів, але не менше ніж 40 мм, або ж повинні передбачатись інші заходи для забезпечення необхідної міцності.
6. У стінах, у яких елементи кам’яної кладки не укладені на всю товщину стіни, необхідно укладати у вертикальному та горизонтальному напрямі перев’язуючі елементи завдовжки від 0,6 до 0,7 товщини стіни з кроком не більше ніж 1 м. Висота таких елементів кам’яної кладки повинна бути не менше 0,3 їх довжини.
7. Шви будівельного розчину
8. Горизонтальні та вертикальні шви кладки, виконані із звичайного будівельного розчину або розчинів на легких заповнювачах, повинні бути завтовшки не менше 6 мм і не більше 15 мм, а спеціальні тонкі горизонтальні та вертикальні шви повинні бути завтовшки не менше 0,5 мм і не більше 3 мм.

Примітка. Дозволяється виконувати шви завтовшки від 3 мм до 6 мм, якщо будівельні розчини були спеціально розроблені для конкретного застосування та у випадках, коли може бути використаний будівельний розчин загального призначення.

1. Горизонтальні шви кладки повинні бути горизонтальними, окрім випадків, коли проектувальником передбачено інші вимоги.
2. При використанні елементів, які укладаються в гнізда, заповнені будівельним розчином, стикові шви вважаються заповненими, якщо будівельний розчин заповнює шов по всій його висоті і по ширині не менше 40 % ширини елемента. Стикові шви в армованій кам’яній кладці, що працює на згин і зсув, повинні бути повністю заповнені будівельним розчином.
3. Опора при дії зосереджених навантажень

Зосереджені навантаження повинні передаватись на стіни з довжиною не менше 90 мм або на ділянку, довжина якої визначена за результатами розрахунків відповідно до 11.1.3 залежно від того, яка величина більша.

1. Конструктивні особливості армування
2. Загальні положення
3. Сталева арматура повинна розташовуватися так, щоб забезпечувалась її спільна робота з кладкою.
4. Якщо у проекті передбачено шарнірне обпирання, то необхідно проаналізувати всі можливі впливи дій від жорсткого кріплення у кладці.
5. Сталева арматура кладки, яка запроектована як згинальний елемент, повинна встановлюватись над опорою нерозрізної ділянки кладки незалежно від того, чи обпирання балки запроектовано жорстким або шарнірним. У таких випадках площа арматури, передбаченої у верхній зоні кладки над опорою і заанкереною відповідно до положень 13.2.5.1, повинна становити не менше 50 % площі арматури у середині прольоту. У всіх випадках на опорі необхідно встановлювати арматуру площею не менше 25 % від площі сталевої арматури у середині прольоту з урахуванням відповідної величини заанкерування.
6. Захисний шар сталевої арматури
7. Для забезпечення міцності заанкерування арматури, визначеної за таблицею 9.1, у горизонтальних швах кладки необхідно дотримуватись умов:

• мінімальна товщина захисного шару розчину від сталевої арматури до верхньої поверхні фасаду кладки повинна бути 15 мм (рисунок 13.2);
• захисний шар розчину над і під арматурою повинен бути таким, щоб товщина горизонтального шва кладки із звичайного та легкого розчину була як мінімум на 5 мм більше діаметра сталевої арматури.

Примітка. При використанні каменів із жолобами на одній або обох ложкових гранях можливо забезпечити мінімальний захисний шар арматури і у тонких швах.

І

0+5 мм

1. При заповненні порожнеч або у конструкції заанкерування мінімальний захисний шар покриття сталевої арматури, вибраної відповідно до 9.3.3.3, виконаний з будівельного розчину або бетону, залежно від того, що застосовується у кожному конкретному випадку, повинен бути 20 мм або дорівнювати діаметру арматури залежно від того, що більше.
2. Кінці обрізаної сталевої арматури, за винятком неіржавіючої сталі, повинні мати такий самий захисний шар, як для незахищеної вуглецевої сталі, якщо не застосовані інші методи її захисту.
3. Мінімальна площа арматури
4. В елементах з армованої кам’яної кладки, в яких сталева арматура встановлена для збільшення міцності в площині елемента, площа робочої сталевої арматури повинна бути не менше 0,05 % робочої площі поперечного перерізу стіни, визначеної з урахуванням ефективної ширини.
5. У стінах, де сталева арматура закладена в горизонтальні шви кладки для підвищення опору поперечним навантаженням, загальна площа такої арматури повинна бути не менше 0,03 % площі брутто поперечного перерізу стіни (тобто 0,015 % на кожній стороні).
6. Якщо арматура встановлюється у горизонтальних швах для обмеження тріщино- утворення або для забезпечення пружності, загальна площа сталі повинна бути не менше 0,03 % площі брутто поперечного перерізу всієї стіни.
7. В армованих елементах із колодязної кладки, які розраховані на роботу тільки в одному напрямі, поперечна сталева арматура встановлюється перпендикулярно до робочої арматури, в основному, для рівномірного розподілу напружень. Площа поперечної сталевої арматури повинна бути не менше 0,05 % площі брутто поперечного перерізу елемента, обчисленої з урахуванням загальної ширини і ефективної висоти перерізу.
8. Якщо необхідно встановлювати в елемент сталеву арматуру, що сприймає зсув (11.7.3), площа такої арматури для сприйняття зсуву повинна бути не менше 0,05 % площі брутто поперечного перерізу елемента, обчисленої з урахуванням ефективної ширини і висоти перерізу будівельного елемента.
9. Розміри сталевої арматури
10. Максимальні розміри сталевої арматури повинні бути такими, щоб була забезпечена можливість їх замуровування у будівельний розчин або в бетон заповнення.
11. Сталева арматура у вигляді стрижнів повинна мати дііметр не менше 5 мм.
12. Максимальні розміри застосованої сталевої арматури повинні бути такими, щоб напруження заанкерування згідно у 13.2.5 не були перевищені та дотримувався відповідний захисний шар згідно з 13.2.2.
13. Заанкерування та перепуск
14. Заанкерування розтягнутої та стиснутої арматурної сталі
15. Сталева арматура повинна мати необхідну довжину заанкерування, яка забезпечить передачу внутрішніх зусиль на розчин або бетон заповнення і при цьому не повинно бути поздовжніх тріщин або розколювання кам’яної кладки.
16. Анкерування досягається шляхом замуровування прямих стрижнів, зігнутих на кінці гачком або петлею, як показано на рисунку 13.3. Окрім цього, передача напружень може здійснюватися за допомогою належних механічних пристроїв, перевірених шляхом випробувань.

і у і

0

0,71,, к=-—

^150°

с

f

I 0

t

a - прямий анкер; б - загнутий анкер; в - гак; г - петля Рисунок 13.3 - Конструкції анкерів

1. Прямі або зігнуті стрижні (рисунок 13.3 а і б) не можна застосовувати для кріплення гладкої сталевої арматури діаметром більше 8 мм. Гаки, петлі не можна використовувати для заанкерування сталевої арматури, яка працює на стиск.
2. Необхідна довжина заанкерування прямих стрижнів Іу за умови існування постійної утримуючої сили зчеплення арматури з розчином або бетоном повинна розраховуватися з:

(13.1)

0 fyd

h “Ум

bod

де 0 фактичний діаметр сталевої арматури;

fyci - розрахункова величина міцності сталевої арматури, отримана з 7.4.1 і 8.4.2;

fbod ~ розрахункова величина міцності заанкерування сталевої арматури, отримана з таблиці 8.5 або 8.6 і 8.6.4 залежно від конкретного випадку, і 7.4.1.

1. Для стрижнів з гаками, загинами або петлями (рисунок 13.3 б, в і г) довжину заанкерування можна зменшувати до 0,7 Іу .
2. Якщо площа встановленої арматури перевищує вимоги розрахунку, глибину заанкерування можна зменшувати пропорційно за умови, що:

• довжина заанкерування для розтягнутої сталевої арматури не менша від більшої з наступних величин:

0,3 Іу або 10 діаметрів стрижня, або 100 мм;

• довжина заанкерування для стиснутої сталевої арматури не менша від більшої з наступних величин:

0,6 Іу або 10 діаметрів стрижня, або 100 мм.

1. При заанкеруванні арматурних стрижнів необхідно встановлювати поперечну сталеву арматуру, рівномірно розподілену по всій довжині заанкерування, при цьому як мінімум один стрижень арматури необхідно встановлювати у районі згину елементів заанкерування (рисунок 13.3 б, в і г). Загальна площа поперечної сталевої арматури повинна бути не менше 25 % площі одного анкерного арматурного стрижня.
2. При застосуванні зварних арматурних виробів у горизонтальних швах кладки довжина зони заанкерування повинна визначатись на основі нормативного значення сили зчеплення анкера, визначеного за результатами випробування.
3. Напуск сталевої арматури, що працює на розтяг і стиск
4. Довжина ділянок напуску повинна бути достатньою для забезпечення передачі розрахункових зусиль.
5. Довжина ділянки напуску двох стрижнів сталевої арматури повинна розраховуватися відповідно до 13.2.5.1 на основі характеристик меншого з двох стрижнів, що напускаються.
6. Довжина ділянки напуску двох стрижнів сталевої арматури повинна бути наступною:

її, - для стиснутих і розтягнутих стрижнів, коли в одному перерізі напускається менше ніж ЗО %

стрижнів, і якщо відстань між напущеними стрижнями у поперечному напрямі не менша ніж 10 діаметрів стрижня та коли захисний шар розчину або бетону становить не менше 5 діаметрів стрижня;

1,41 у - для розтягнутих стрижнів, коли в одному перерізі напускається 30 % і більше стрижнів, або якщо відстань між напущеними стрижнями у поперечному напрямі менша ніж 10 діаметрів стрижня та коли захисний шар розчину або бетону становить менше ніж 5 діаметрів стрижня;

2 Іь - для розтягнутих стрижнів, коли мають місце дві умови: в одному перерізі напускаються 30 % і більше стрижнів, або якщо відстань між напущеними стрижнями у поперечному напрямі менша ніж 10 діаметрів стрижня, та коли захисний шар розчину або бетону становить менше ніж 5 діаметрів стрижня.

1. Ділянки напуску стрижнів сталевої арматури не повинні розташовуватись у місцях високих напружень або в місцях зміни перерізу, наприклад, виступ у стіні. Мінімальна відстань у чистоті між двома стрижнями, що напускаються, повинна бути не меншою ніж два діаметри стрижня або 20 мм залежно від того, яка з величин більша.
2. При застосуванні зварних арматурних виробів довжина зони заанкерування повинна визначатись на основі нормативного значення сили зчеплення анкера, визначеного за результатами випробувань.
3. Анкерування арматури, що працює на зсув
4. Анкерування сталевої арматури, що працює на зсув, включаючи арматурні хомути, повинно здійснюватися за допомогою гаків і загинів (рисунок 13.3 б і в) із встановленням усередині гака або загйну поздовжнього арматурного стрижня.
5. Анкерування вважається достатнім, якщо гнута ділянка гака має пряму ділянку довжиною 5 діаметрів стрижня або 50 мм, залежно від того, яка з величин більша, а зона згину продовжена прямою ділянкою на довжину 10 діаметрів стрижня або на 70 мм, залежно від того, яка з величин більша (рисунок 13.4).