Страница 11: ДБН В«2.6-163:2010. Сталеві конструкції норми проектування, виготовлення і монтажу (32644)

1. Генеральні розміри (габарити) опорної плити необхідно визначати з умови розрахунку на міцність фундаменту. Передача розрахункового зусилля на опорну плиту може здійснюватись через фрезерований торець колони, що обпирається на стругану поверхню опорної плити (в базах з фрезерованим торцем), або через зварні шви (у базах із траверсами і консольними ребрами).

1. Товщину опорної плити слід визначати з умови міцності при згині за формулою

(1.7.1)

де ус - коефіцієнт умов роботи опорної плити, що визначається за таблицею 1.1.1;

Мтах _ найбільший із згинальних моментів М, що діють на різних ділянках опорної плити і визначаються за формулами додатка Н.

1. Розрахунок опорних частин
2. Розрахунок на зминання в циліндричних шарнірах (цапфах) балансирних опор слід виконувати за формулою

(1.8.1)

де F- тиск (сила) на опору;

г, / - відповідно радіус і довжина шарніра;

Rip - розрахунковий опір місцевому зминанню при щільному дотиканні, що приймається за вимогами 1.3.1.

1. Розрахунок на діаметральний стиск котків необхідно виконувати за формулою

де и - кількість котків;

d, І - відповідно діаметр і довжина котка;

Red ~ розрахунковий опір діаметральному стиску при вільному дотиканні, що приймається за вимогами 1.3.1.

1.9 Розрахункові довжини і граничні гнучкості елементів сталевих конструкцій

1. Розрахункові довжини елементів плоских ферм, в'язей і структурних конструкцій
2. Розрахункові довжини /-• і х стиснутих елементів конструкцій плоских ферм і в'язей у

їх площині та з площини (рисунок 1.9.1 а, б, в, г), за винятком елементів, зазначених у 1.9.1.2 і 1.9.1.3, слід приймати за таблицею 1.9.1. І.|

1. Розрахункову довжину lg, t елемента ферми із площини конструкції, по довжині якого діють зусилля стиску Nj і N2 (N1 > N2) (рисунок 1.9.2), необхідно визначати за формулою

(1.9.1)

/,.= 0,75+0,25—— lv

efA .N,.

При. цьому розрахунок загальної стійкості елемента слід виконувати на дію поздовжнього

зусилля N j.

Розрахункові довжини і I^ j елементів постійного за довжиною перерізу, розкріплених в'язями на ділянках однакової довжини, в яких діють різні поздовжні зусилля, допускається визначати згідно з таблицею СІ додатка С.

Рисунок 1.9.1 - Схема ґраток ферм для визначення розрахункових довжин стиснутих елементів

а - трикутна зі стояками; б - розкісна; в - трикутна зі шпренгелями; г - напіврозкісна трикутна; д - хрестова

а - схема ферми; б - схема поперечних горизонтальних в'язей між фермами (вид зверху) Рисунок 1.9.2 - Схема для визначення розрахункових довжин пояса ферми

1. Розрахункові довжини /^ і { розкосів ферми із хрестовою ґраткою за наявності

з'єднань у вузлах перетину елементів ґратки (рис. 1.9.1 д) слід приймати:

• у площині ферми - такими, що дорівнюють відстані між центрами вузлів кріплення розкосу до пояса ферми і перетину елементів ґратки {lej = І);
• з площини ферми: для стиснутих елементів - за таблицею 1.9.2; для розтягнутих елементів - такими, що дорівнюють відстані між вузлами кріплення елементів ґратки до нижнього і до верхнього поясів ферми (Іер = 1{).

Таблиця 1.9.2 - Розрахункові довжини елементів перехресної ґратки

1. Радіус інерції і перерізів елементів із одиночних кутиків при визначенні гнучкості слід приймати таким, що дорівнює:

• мінімальному радіусу інерції (і = гтіп) - при розрахунковій довжині елемента, не меншій за 0,85 / (де І - відстань між центрами найближчих вузлів);
• радіусу інерції кутика відносно його осі, що проходить перпендикулярно або паралельно площині ферми (і = іх або і = іу), залежно від орієнтації площини згину ферми - у решті випадків.

1. Розрахункові довжини елементів структурних конструкцій слід приймати за таблицею 1.9.3.

Радіуси інерції перерізів і елементів структурних конструкцій при визначенні гнучкості слід приймати таким, що дорівнюють:

• радіусу інерції кутика відносно його осі, що проходить перпендикулярно або паралельно площині ферми (і = іх або і = іу) - для стиснутих елементів, що сприймають позавузлове поперечне навантаження;
• мінімальному радіусу інерції (і - гтіп) - у решті випадків.

1. Розрахункові довжини елементів просторових ґратчастих конструкцій
2. Розрахункові довжини і радіуси інерції перерізів і стиснутих і ненавантажених елементів просторових конструкцій (рисунок 1.9.3), виконаних з одиночних рівнополичкових кутиків при визначенні гнучкості, слід приймати за таблицею 1.9.4 з урахуванням таблиці 1.9.5 і 1.9.6.

абв

а, б, в - суміщені; г, д - не суміщені; е - частково суміщені (познаки - див. таблиці 1.9.4 і 1.9.5) Рисунок 1.9.3 - Схеми просторових ґратчастих конструкцій із вузлами в суміжних гранях

1. Розрахункові довжини і радіуси інерції стиснутих елементів, виконаних з одиничних рівнополичкових кутиків, при визначенні гнучкості слід приймати:

• для поясів - за таблицею 1.9.4;
• для розкосів хрестової ґратки за рисунком 1.9.3 а, д: у площині грані - такими, що дорівнюють довжині ld і радіусу інерції zmin; з площини грані - такими, що дорівнюють повній довжині розкосу ldl і радіусу інерції іх відносно осі, паралельної площині грані;
• для розкосів за рисунком 1.9.3 а, в, г, д, е - такими, що дорівнюють довжині ld і радіусу інерції imin.

Таблиця 1.9.4 - Розрахункові довжини просторових конструкцій, елементи яких виконані з одиночних рівнополичкових кутиків

Елементи просторових конструкцій

Пояси:

• за рисунком 1.9.3 а, б, в
• за рисунком 1.9.3 г, д
• за рисунком 1.9.3 е

Іщ 0,73 Іт 0,64 Іт

‘mm

Idc

Нчі Id

Розкоси:

• за рисунком 1.9.3 а, д
• за рисунком 1.9.3 б, в, г, е

Розпірки:

• за рисунком 1.9.3 б, е
• за рисунком 1.9.3 в

0,80 Іс 0,73 Іґ

min

ldc - умовна довжина, що приймається за таблицею 1.9.5;

Hd - коефіцієнт розрахункової довжини, що приймається за таблицею 1.9.6.

Примітка. Розкоси за рисунком 1.9.3 а, д в точках перетину повинні бути скріплені між собою зварними або болтовими з'єднаннями.

Таблиця 1.9.5 - Умовні довжини елементів просторових конструкцій

п - див. таблицю 1.9.5;

І - довжина, яка приймається такою, що дорівнює; /j - для розкосів за рисунком 1.9.3 б, в, г, е; /jc за таблицею 1.9.5 - для розкосів за рис. 1.9.3 а і 1.9.3 д.

Примітка 1. Значення коефіцієнта pj при 2 < п < 6 слід визначати за допомогою лінійної інтерполяції. Примітка 2. У випадку, коли один кінець розкосу прикріплюється до пояса без застосування фасонки за допомогою зварних або болтових з’єднань, а другий кінець - через фасонку, коефіцієнт розрахункової довжини розкосу слід приймати таким, що дорівнює 0,5(1 +Pj); при прикріпленні обох кінців розкосу до поясів через фасонки - pd = 1,0.

Примітка 3. Кінці розкосів за рисунком 1.9.3 в слід прикріплювати, як правило, без застосування фасонок.

У цьому випадку при їх прикріпленні до розпорки і пояса за допомогою зварних швів або не менше ніж двох болтів, розмішених вздовж довжини розкосу, значення коефіцієнта pj слід приймати як при п < 2. У випадку прикріплення кінців розкосу одним болтом значення коефіцієнта pj приймають за цією таблицею, а при обчисленні значення /еу згідно з таблицею 1.9.4 замість значення pj приймають значення 0,5(1 + р d).

1. Розрахункові довжини lej і радіуси інерції елементів, виконаних із труб чи парних кутиків, слід приймати відповідно до вимог 1.9.1.1 - 1.9.1.З.
2. Розрахункові довжини колон (стояків)
3. Розрахункові довжини lejколон (стояків) постійного за довжиною перерізу або окремих ділянок ступінчастих колон слід визначати за формулою

lef=xU(1.9.2)