Таблиця 6 - Витрати води на зовнішнє пожежогасіння будівель виробничого або складського призначення (без ліхтарів) шириною 60 м та більше

Ступінь

вогне

стійкості

будівель

Категорія будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою

Витрата води на одну пожежу, л/с, на зовнішнє пожежогасіння будівель виробничого або складського призначення при їх об’ємі, тис. м3

до 50 включ.

від 50 до 100 включ.

від 100 до 200 включ.

від 200 до 300 включ.

від 300 до 400 включ.

від 400 до 500 включ.

від 500 до 600 включ.

від 600 до 700 включ.

від 700 до 800 включ.

I та II

А, Б, В

20

30

40

50

60

70

80

90

100

I та II

Г, Д

10

15

20

25

30

35

40

45

50

Примітка 1. При двох розрахункових пожежах розрахункова витрата води на пожежогасіння визначається по двох будівлях, що вимагають найбільшої витрати води, визначеної за таблицями 5 або 6.

Примітка 2. Витрата води на зовнішнє пожежогасіння окремо розташованих допоміжних будівель промислових підприємств визначається за таблицею 4, як для громадських будівель, а для вбудованих у виробничі будівлі - за загальним об’ємом будівлі за таблицею 5.

Примітка 3. Витрата води на зовнішнє пожежогасіння будівель з об’ємами, більше ніж зазначено у таблицях 5 та 6, приймається за технічними або містобудівними умовами та обмеженнями.

Примітка 4. Ступінь вогнестійкості будівель або споруд визначається відповідно до вимог ДБН В.1.1.7, а категорія будівель та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою - відповідно до вимог НАПБ Б.03.002.

Примітка 5. Розрахункова витрата води на зовнішнє пожежогасіння будівель та приміщень холодильників для зберігання харчових продуктів приймається за вибухопожежною та пожежною небезпекою, як для будівель та приміщень категорії В.

  1. Витрату води на зовнішнє пожежогасіння одно-, двоповерхових виробничих та одноповерхових складських будівель висотою (від підлоги до низу горизонтальних несучих конструкцій на опорі) не більше ніж 18 м з несучими сталевими конструкціями (з межею вогнестійкості не менше ніж 15 хв) та огороджувальними конструкціями (стіни та покриття) зі сталевих профільних або азбестоцементних листів з горючими утеплювачами необхідно приймати на 10 л/с більше ніж зазначено в таблицях 5 та 6.

Для цих будівель у місцях розміщення зовнішніх пожежних драбин слід передбачати стояки- сухотруби діаметром 80 мм, які обладнані пожежними з’єднувальними головками на верхньому і нижньому кінцях стояка.

Для будівель шириною не більше ніж 24 м та висотою до карниза не більше ніж 10 м стояки-сухотруби допускається не передбачати.

  1. Витрату води на зовнішнє пожежогасіння відкритих площадок зберігання транспортних ISO-контейнерів та спеціалізованих комплексів (терміналів) їх обробки слід приймати за таблицею 7 в залежності від їх розрахункової кількості.

Таблиця 7 - Витрата води на зовнішнє пожежогасіння відкритих площадок зберігання транспортних ISO-контейнерів

Кількість транспортних ISO-контейнерів, шт.

Витрата води, л/с

Від 30 до 50

15

Від 51 до 100

20

Від 100 до 300

25

Від 301 до 1000

40

Понад 1000

Не менше ніж 50

  1. Загальні витрати води для гасіння пожежі визначаються як сумарна витрата на зовнішнє пожежогасіння, внутрішнє пожежогасіння (відповідно до ДБН В.2.5-64) та роботу систем протипожежного захисту (відповідно до ДБН В.2.5-56).
  2. Витрату води на зовнішнє пожежогасіння пінними установками, установками з лафетними стволами або шляхом подачі розпиленої води слід визначати відповідно до вимог протипожежної безпеки, що передбачені нормами будівельного проектування підприємств, будівель і споруд відповідних галузей промисловості з урахуванням додаткової витрати води в розмірі 25 % з гідрантів згідно з 6.2.4 При цьому, сумарна витрата води повинна бути не менше ніж витрата, визначена за таблицями 5 або 6.
  3. Розрахункова витрата води на пожежогасіння повинна бути забезпечена при найбільшій витраті води з системи водопостачання на інші потреби, що передбачені 8.3.

При виконанні розрахунків режиму пожежогасіння систем внутрішнього та зовнішнього водопостачання підприємств виробничого, аграрно-промислового комплексу та складського призначення витрати води на гігієнічні та господарсько-побутові потреби, миття технологічного устаткування, благоустрій (поливання-миття удосконалених покриттів вулиць та доріг, а також поливання або зрошування зелених насаджень) в розрахунках не враховуються.

У випадках, коли за умов технологічного процесу можливе часткове використання виробничої води на пожежогасіння, слід передбачати встановлення гідрантів на мережі виробничого водопроводу додатково до гідрантів, встановлених на мережі протипожежного водопроводу, що забезпечує необхідну витрату води на пожежогасіння.

  1. Розрахункову кількість одночасних пожеж на підприємствах виробничого, аграрно-промислового комплексу та складського призначення слід приймати залежно від площі, яку вони займають: при площі до 150 га включ. - одна пожежа, більше ніж 150 га - дві пожежі.
  2. При об’єднаній системі централізованого питного та протипожежного водопостачання для населеного пункту і розташуванні поза його межами підприємств виробничого, аграрно- промислового комплексу та складського призначення розрахункову кількість одночасних пожеж слід приймати:
  • при площі території підприємства до 150 га та чисельності жителів у населеному пункті до 10 тис. включ. - одну пожежу (на підприємстві або у населеному пункті за найбільшою витратою води);
  • те саме, при чисельності жителів у населеному пункті від 10 тис до 25 тис. - дві пожежі (одну на підприємстві та одну у населеному пункті);
  • при площі території підприємства понад 150 га та кількості жителів у населеному пункті до 25 тис. - дві пожежі (дві на підприємстві або дві у населеному пункті за найбільшою витратою води);
  • при чисельності жителів у населеному пункті більше ніж 25 тис. - згідно з 6.2.11 та за таблицею 5, при цьому витрату води слід визначати як суму потрібної більшої витрати (на підприємстві або у населеному пункті) та 50 % потрібної меншої витрати (на підприємстві або у населеному пункті);
  • при кількох підприємствах виробничого, аграрно-промислового комплексу та складського призначення та одному населеному пункті розрахункову кількість одночасних пожеж слід приймати за технічними або містобудівними умовами та обмеженнями відповідно до вимог чинного законодавства.
  1. Тривалість гасіння пожежі слід приймати 3 год, а для будівель I та II ступенів вогнестійкості категорій Г та Д з негорючим утеплювачем - 2 год.
  2. Максимальний строк відновлення пожежного об’єму води повинен бути не більше ніж:

24 год - у населених пунктах і на промислових підприємствах з будівлями за вибухопожежною

та пожежною небезпекою категорій А, Б та В;

36 год - на промислових підприємствах з будівлями за пожежною небезпекою категорій Г та Д;

72 год - у сільських населених пунктах і на сільськогосподарських підприємствах.

Для промислових підприємств із витратами води на зовнішнє пожежогасіння до 20 л/с включ. допускається збільшувати час відновлення пожежного об’єму води:

до 48 год - для будівель категорій Г та Д;

до 36 год - для будівель категорії В.

На період відновлення пожежного об’єму води допускається зниження подачі води на питне водопостачання системами I та II категорій до 70 % включ., III категорії - до 50 % включ. (від розрахункової витрати) та подачі води на виробничі потреби за аварійним графіком. Категорія щодо надійності дії або за ступенем забезпеченості подачі води на питне водопостачання приймається згідно з 8.4.

  1. Вільні напори
  2. Для зовнішніх мереж систем централізованого питного водопостачання напір води на вводі в будівлю (над поверхнею землі) повинен бути:
  • максимальний - не більше ніж 45 м;
  • мінімальний:

а) при одноповерховій забудові - не менше ніж 10 м,

б) при багатоповерховій забудові - додатково по 4 м на кожний наступний поверх (але не більше ніж 45 м).

Зонування системи централізованого питного водопостачання населеного пункту слід передбачати для районів з напором більше ніж 45 м. При напорах на вводі в будівлю більше ніж 45 м слід передбачати установку регуляторів тиску. Вільний напір у мережі у водорозбірних колонок приймається не менше ніж 10 м. У години мінімального водоспоживання напір на кожний поверх, крім першого, допускається приймати 3 м та забезпечувати подачу води в ємкості для її зберігання.

Для окремих багатоповерхових будівель або груп будівель, що розташовані у районах з меншою поверховістю забудови або на підвищених місцях, слід передбачати насосні станції або установки підкачування згідно з ДБН В.2.5-64.

  1. Вільний напір у зовнішній мережі системи виробничого водопостачання слід приймати за галузевими будівельними нормами технологічного проектування.
  2. Протипожежний водопровід, як правило, слід приймати низького тиску. Протипожежний водопровід високого тиску слід приймати за технічними або містобудівними умовами та обмеженнями відповідно до вимог чинного законодавства [22].

У протипожежному водопроводі високого тиску стаціонарні пожежні насоси повинні бути обладнані пристроями, які забезпечують їх пуск не пізніше ніж через 5 хв після надходження сигналу про виникнення пожежі.

Примітка. Для населених пунктів, у яких відсутня професійна служба пожежної охорони, протипожежний водопровід приймається високого тиску та передбачається влаштування на території об’єктів виробничого або громадського призначення пожежних постів відповідно до ГОСТ 12.4.009.

  1. Мінімальний вільний напір у мережі протипожежного водопроводу низького тиску під час пожежогасіння (на рівні поверхні землі) повинен бути не менше ніж 10 м.

Мінімальний вільний напір у мережі протипожежного водопроводу високого тиску повинен забезпечувати висоту компактного струменя не менше ніж 10 м за максимально необхідної витрати води на пожежогасіння та розташуванні пожежного ствола на рівні найвищої точки найвищої будівлі.

Вільний напір у мережі об’єднаного протипожежного водопроводу (питного або виробничого) повинен бути не менше ніж 10 м, але не більше ніж 45 м.

  1. Відповідно до Водного Кодексу [3] для водопостачання можуть використовуватись:
  • води з підземних водоносних горизонтів, інфільтраційні та підруслові;
  • поверхневі природні водойми (водотоки, ріки, канали, озера, водосховища, ставки, моря), а також наливні водосховища з підведенням до них води із природних поверхневих джерел.

Для виробничого водопостачання після спеціальної водопідготовки (із забезпеченням санітарно-гігієнічної безпеки виробничого персоналу згідно з [6]) в першу чергу рекомендується розглядати можливість використання очищених стічних вод, а також шахтних та кар’єрних вод. Доцільність використання поверхневих або підземних джерел для виробничого водопостачання повинна відповідати вимогам чинного законодавства [3] та [4].

Допускається використання декількох джерел водопостачання з різними гідрологічними або гідрогеологічними характеристиками.

  1. Вибір джерела водопостачання має бути обґрунтований за результатами топографічних, гідрологічних, гідрогеологічних, іхтіологічних, гідрохімічних, гідробіологічних, гідротермічних та інших вишукувань і санітарно-гігієнічних обстежень згідно з ДСТУ 4808 та відповідати вимогам [3].
  2. Вибір нових і оцінку існуючих джерел водопостачання слід виконувати за гігієнічними, екологічними, геологічними, гідрологічними, технологічними техніко-економічними та іншими критеріями.

При виборі джерела виробничого водопостачання слід враховувати вимоги, які висуваються споживачами, за ступенем забезпеченості подачі води, якості води тощо.

  1. Для питного водопостачання потрібно в першу чергу максимально використовувати наявні ресурси підземних вод, якщо:

-якість відповідає вимогам ДСанПін 2.2.4-171, ДСТУ 4808 або може бути доведена існуючими методами водопідготовки;

  • на джерелах водопостачання є можливість створення та облаштування ЗСО;
  • розвідані запаси дозволяють забезпечити потребу у визначених об’ємах (повністю або частково);
  • у разі необхідності існує можливість збільшення запасів шляхом штучного поповнення.
  1. Згідно з технічними умовами або завданням на проектування допускається використання підземних вод питної якості для поповнення недоторканого протипожежного запасу води та в якості додаткових джерел пожежогасіння.
  2. Використання підземних вод, у тому числі питної якості, для виробничого водопостачання допускається за умов дотримання вимог [4], [18] та [23] в районах, де в достатній кількості розвідані такі ресурси або взагалі відсутні поверхневі джерела для виробничого водопостачання.
  3. Використання мінералізованих і геотермальних вод для питного та виробничого водопостачання допускається за умов відповідної водопідготовки з дотриманням вимог ДСанПіН 2.2.4-171 (для питного водопостачання).
  4. Забезпеченість мінімальних середньомісячних витрат води поверхневих джерел слід приймати відповідно до таблиці 8 в залежності від категорії централізованої системи водопостачання, яка визначається згідно з 8.4.