1. Резервуари в системах водопостачання в залежності від призначення повинні включати регулюючий, пожежний, аварійний і контактний об’єми води.

  1. Регулюючий об’єм води Wp , м3, в ємкостях (резервуарах, баках водонапірних башт, контррезервуарах) слід визначати на підставі графіків надходження та відбору води, а за їх відсутності за формулою:

(45)

витрата води за добу максимального водоспоживання, м3/добу; відношення максимального годинного надходження води у регулюючі ємкості, які розташовані на станціях водопідготовки, насосних станціях та установках, або безпосередньо в мережу водопроводу з регулюючою ємкістю до середньої годинної витрати у добу максимального водоспоживання;

Kгод- коефіцієнт годинної нерівномірності відбору води з регулюючої ємкості або мережі

водопроводу з регулюючою ємкістю, що визначається як відношення максимального годинного відбору води до середньої годинної витрати у добу максимального водоспоживання.

Максимальний годинний відбір води безпосередньо на потреби споживачів, які не мають регулюючих ємкостей, повинен дорівнювати максимальному годинному водоспоживанню. Максимальний годинний відбір води з регулюючої ємкості насосами для подачі у водопровідну мережу за наявності на мережі регулюючої ємкості визначається за максимальною годинною продуктивністю насосної станції або установки.

У ємкостях на станціях водопідготовки потрібно передбачати додатково об’єм води на промивання фільтрів.

Згідно з технологічними розрахунками та завданням на проектування в ємкостях допускається передбачати об’єм води для регулювання добової нерівномірності водоспоживання.

  1. Пожежний об’єм води слід передбачати у випадках, коли отримання необхідної кількості води для гасіння пожежі безпосередньо з джерела водопостачання технічно неможливе або економічно недоцільне.
  2. Пожежний об’єм води в резервуарах потрібно визначати за умови забезпечення:
  • пожежогасіння із зовнішніх гідрантів і внутрішніх пожежних кранів згідно з 6.2.2 - 6.2.8 та
  1. -6.2.13;
  • систем пожежогасіння, які не мають власних резервуарів, згідно з 6.2.9;
  • максимальних питного і виробничого водоспоживання на весь період пожежогасіння з урахуванням вимог 6.2.10.

При визначенні пожежного об’єму води в резервуарах допускається враховувати поповнення їх під час гасіння пожежі, якщо подача води в них здійснюється системами водопостачання I та II категорій.

  1. Пожежний об’єм води в баках водонапірних башт слід розраховувати на десятихвилинну тривалість гасіння однієї зовнішньої та однієї внутрішньої пожеж при одночасній найбільшій витраті води на інші потреби.

Згідно з технічними умовами допускається зберігання в баках водонапірних башт повного пожежного об’єму води, визначеного згідно з 13.1.4.

  1. При подачі води по одному водоводу в ємкостях слід передбачати:

-аварійний об’єм води, що забезпечує протягом часу (згідно з 12.4) ліквідації аварії на водоводі витрату води на питне водопостачання в розмірі 70 % розрахункового середньогодинного водоспоживання та виробничі потреби за аварійним графіком;

-додатковий об’єм води на пожежогасіння в розмірі, визначеному згідно з 13.1.4.

Час, необхідний для відновлення аварійного об’єму води, приймається від 36 год до 48 год.

Примітка 1. Відновлення аварійного об’єму води передбачається за рахунок зниження водоспоживання або використання резервних насосних агрегатів.

Примітка 2. Додатковий об’єм води на пожежогасіння не передбачається при довжині однієї лінії водоводу не більше ніж 500 м до населених пунктів з кількістю жителів до 5 тис., а також до промислових і сільськогосподарських підприємств при витраті води на зовнішнє пожежогасіння не більше ніж 40 л/с.

  1. Об’єм води в ємкостях перед насосними станціями підкачування, що працюють рівномірно, потрібно приймати із розрахунку продуктивності найбільшого насосного агрегата протягом від 5 хв до 10 хв.
  2. Контактний об’єм для забезпечення встановленого часу контакту води із знезаражуючими реагентами слід визначати згідно з 10.18.6. Контактний об’єм допускається зменшувати на величину пожежного та аварійного об’ємів у випадку їх наявності.
  3. Ємкості та їх обладнання потрібно захищати від замерзання води.
  4. В ємкостях для питної води слід забезпечувати обмін пожежного та аварійного об’ємів води в термін не більше ніж за 48 год.

Згідно з завданням на проектування або технічними умовами термін обміну води в ємкостях може бути збільшений до 3-4 діб, але при цьому потрібно передбачати установку циркуляційних насосів, які з урахуванням надходження води з джерела водопостачання забезпечать водообмін в ємкостях в термін не більше ніж 48 год.

  1. Обладнання резервуарів ємкісних споруд
  2. Резервуари для води та баки водонапірних башт потрібно обладнувати: підвідним та відвідним трубопроводами або об’єднаним підвідно-відвідним трубопроводом, переливним пристроєм, спускним трубопроводом, вентиляційним пристроєм, скобами або драбинами, люками- лазами для проходу людей і транспортування обладнання.

У залежності від призначення ємкості додатково слід передбачати:

  • пристрої для вимірювання рівня води, контролю вакууму та тиску згідно з 16.5.3;
  • промивний водопровід (переносний або стаціонарний);
  • пристрій для запобігання переливу води з ємкості (засоби автоматики або встановлення на подавальному трубопроводі поплавкового запірного клапана);
  • пристрій для очищення повітря, яке надходить до ємкості (в резервуарах для води питної якості).
  1. На кінці підвідного трубопроводу в резервуарах і баках водонапірних башт потрібно передбачати дифузор з горизонтальною кромкою або камеру, верх яких слід розташовувати на 50 мм - 100 мм вище максимального рівня води в ємкості.
  2. На відвідному трубопроводі в резервуарі слід передбачати конфузор. При діаметрі трубопроводу до 200 мм допускається застосовувати приймальний клапан, який встановлюється в приямку (згідно з 11.3).

Відстань від кромки конфузора до дна та стін ємкості або приямку потрібно визначати з розрахунку швидкості підходу води до конфузора, яка повинна бути не більше швидкості руху води у вхідному перерізі.

Горизонтальна кромка конфузора, який влаштовується в днищі резервуара, а також верх приямку повинні бути на 50 мм вище набетонки днища.

На відвідному трубопроводі або приямку необхідно передбачати решітки.

За межами резервуара або водонапірної башти на відвідному (підвідно-відвідному) трубопроводі слід передбачати пристрій для відбору води автоцистернами та пожежними машинами зі з’єднувальними головками діаметром не менше ніж 80 мм.

  1. Переливний пристрій слід розраховувати на витрату, яка дорівнює різниці максимальної подачі та мінімального відбору води. Шар води на кромці переливного пристрою повинен бути не більше ніж 100 мм.

У резервуарах і водонапірних баштах, призначених для питної води, на переливному пристрої необхідно передбачати гідравлічний затвор.

  1. Спускний трубопровід слід проектувати діаметром від 100 мм до 150 мм в залежності від об’єму ємкості. Днище ємкості повинно мати уклон не менше ніж 5 %о (0,005) в напрямку спускного трубопроводу.
  2. Спускні та переливні трубопроводи потрібно приєднувати (без підтоплення їх кінців):
  • від ємкостей для води непитної якості - до каналізації будь-якого призначення з розривом струменя або до відкритої канави;
  • від ємкостей для питної води - до дощової каналізації або до відкритої канави з розривом струменя.

При приєднанні переливного трубопроводу до відкритої канави необхідно передбачати встановлення на кінці трубопроводу решітки з отворами шириною 10 мм.

За неможливості або недоцільності скидання води по спускному трубопроводу самопливом слід передбачати колодязь для відкачування води пересувними насосами.

  1. Впускання та випускання повітря при зміні положення рівня води в ємкості, а також обмін повітря в резервуарах для зберігання пожежного та аварійного об’ємів слід передбачати через

вентиляційні прилади, які виключають можливість утворення вакууму, що перевищує 0,008 МПа (0,08 кгс/см2).

Для резервуарів зберігання питної води вентиляційні прилади повинні бути обладнані фільтром з урахуванням вимог 9.1.4.7

У резервуарах повітряний простір над максимальним рівнем до нижнього ребра плити або площини перекриття потрібно приймати від 200 мм до 300 мм. Ригелі і опори плит можуть бути підтоплені, при цьому необхідно забезпечити повітрообмін між усіма відсіками покриття.

  1. Люки-лази потрібно розташовувати поблизу від кінців підвідного, відвідного та переливного трубопроводів. Кришки люків у резервуарах для питної води повинні мати пристрої для запирання та пломбування. Люки резервуарів слід піднімати над утепленням перекриття на висоту не менше ніж 0,2 м.

У резервуарах для питної води слід забезпечити повну герметизацію всіх люків.

  1. Напірні резервуари та водонапірні башти при системі пожежогасіння високого тиску слід обладнувати автоматичними приладами, які забезпечують їх відключення при пуску пожежних насосів.
  2. Загальна кількість резервуарів одного призначення в одному вузлі повинна бути не менше двох.

В усіх резервуарах у вузлі найнижчі та найвищі рівні пожежних, аварійних та регулюючих об’ємів повинні бути відповідно на однакових відмітках.

При відключенні одного резервуара в інших слід забезпечувати зберігання не менше ніж 50 % пожежного та аварійного об’ємів води.

Обладнання резервуарів повинно забезпечувати можливість незалежного включення у роботу та спорожнення кожного резервуара.

Улаштування одного резервуара допускається у випадку відсутності в ньому пожежного та аварійного об’ємів води.

  1. Конструкції камер засувок при резервуарах не повинні бути жорстко з’єднані з конструкцією резервуарів.
  2. Водонапірні башти допускається проектувати з шатром навколо бака або без шатра в залежності від режиму роботи башти, об’єму бака, кліматичних умов та температури води в джерелі водопостачання.

Датчики рівня води, які використовуються для управління роботою насосів, що подають воду у башту, повинні мати підігрів (для уникнення переливу води у зимовий період).

  1. Ствол водонапірної башти допускається використовувати для розміщення виробничих приміщень системи водопостачання, в яких немає утворення пилу, диму та газовиділення.
  2. При жорсткому закладанні труб у днище бака водонапірної башти на стояках трубопроводів слід передбачати компенсатори.
  3. Водонапірна башта, яка не входить в зону блискавкозахисту інших споруд, повинна бути обладнана власним блискавкозахистом згідно з ДСТУ Б В.2.5-38.
  4. Пожежні резервуари та водойми
  5. Зберігання пожежного об’єму води в спеціальних резервуарах або відкритих водоймах допускається для підприємств та населених пунктів, зазначених в 6.2.1.
  6. Об’єм пожежних резервуарів і водойм слід визначати з урахуванням розрахункових витрат води та тривалості гасіння пожеж згідно з 6.2.3 - 6.2.7 та 6.2.13.

Об’єм відкритих водойм необхідно розраховувати з урахуванням можливого випаровування води та утворення льоду. Перевищення кромки відкритої водойми над найвищим рівнем води в ньому повинно бути не менше ніж 0,5 м.

До пожежних резервуарів, водойм і приймальних колодязів слід забезпечувати вільний під’їзд пожежних машин з покриттям доріг згідно з 17.1.6.

У місцях розташування пожежних резервуарів та водойм слід передбачати під’їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше ніж 12 м х 12 м, а поблизу мають бути встановлені покажчики згідно з НАПБ А.01.001, ДСТУ ISO 6309 та ГОСТ 12.4.026.

  1. Кількість пожежних резервуарів або водойм повинна бути не менше двох, при цьому в кожному з них слід зберігати 50 % об’єму води на пожежогасіння.

Подачу води в будь-яку точку пожежі потрібно забезпечувати з двох сусідніх резервуарів або водойм.

  1. Пожежні резервуари або водойми слід розміщувати за умови обслуговування ними будівель, які знаходяться у радіусі:
  • за наявності пожежного автомобіля, обладнаного пожежним насосом - 200 м;
  • за наявності пожежних мотопомп - від 100 м до 150 м в залежності від типу мотопомп.

Для збільшення радіуса обслуговування допускається прокладання від резервуарів або водойм тупикових трубопроводів довжиною не більше ніж 200 м з урахуванням вимог 13.3.6.

Відстань від точки забору води з резервуарів або водойм до будівель III, Ша, IV, V та V ступенів вогнестійкості та до відкритих складів горючих матеріалів повинна бути не менше ніж 30 м, до будівель, споруд та установок з ЛЗР, ГР та ГГ - не менше ніж 40 м (крім випадків, обумовлених іншими нормативними документами), до будівель I та II ступенів вогнестійкості - не менше ніж 10 м.

  1. Подачу води для заповнення пожежних резервуарів і водойм потрібно передбачати з міських мереж по пожежних рукавах довжиною до 250 м. На підставі технічних або містобудівних умов та обмежень довжину пожежних рукавів допускається збільшувати до 500 м.
  2. Якщо безпосередній забір води з пожежного резервуара або водойми пожежними автомобілями, що обладнані пожежними насосами або мотопомпами ускладнений, слід передбачати приймальні колодязі об’ємом від 3 м3 до 5 м3. Діаметр трубопроводу, який з’єднує резервуар або водойму з приймальним колодязем, слід приймати за умови пропуску розрахункової витрати води на зовнішнє пожежогасіння, але не менше ніж 200 мм. Перед приймальним колодязем на з’єднувальному трубопроводі потрібно встановлювати колодязь із засувкою, штурвал якої слід виводити під кришку люка.

На з’єднувальному трубопроводі з боку водойми потрібно передбачати решітку.

  1. Пожежні резервуари та водойми обладнувати переливними та спускними трубопроводами не потрібно.

14 РОЗМІЩЕННЯ ОБЛАДНАННЯ, АРМАТУРИ ТА ТРУБОПРОВОДІВ