Страница 20: ДБН В.2.5-75:2013. Каналізація зовнішні мережі та споруди основні положення проектування (32611)

• загальне, рівномірне робоче;
• охоронне;
• чергове.

Необхідні види освітлення для конкретного об’єкта визначаються в проекті.

1. Управління освітленням повинно бути передбачено:

• за наявності постійно присутнього персоналу-дистанційне із приміщення оператора;
• без постійно присутнього персоналу - автоматичне в функції загальної освітленості.

1. Норми освітленості слід приймати згідно з ДБН В.2.5-28.
2. Споруди на каналізаційних мережах, за необхідності, слід обладнувати блискавкозахистом згідно з ДБН В.2.5-27 та ДСТУ Б В.2.5-38. У випадку, якщо до складу електроустаткування входить мікропроцесорна техніка для цілей обліку, АСУ ТП, АВР, диспетчеризації тощо, слід передбачати пристрої захисту від вторинних дій блискавки.
3. Для забезпечення необхідної і достатньої електробезпеки при виконанні проектів електроустановок об’єктів каналізації слід керуватися НПАОП 0.00-1.21 та ПУЕ [16].
4. Відповідно до класифікації ПУЕ (1.1.13) більшість приміщень, у яких розташовано електроустановки об’єктів каналізації, відносяться до приміщень із підвищеною небезпекою або особливо небезпечних приміщень.

Для цих приміщень рекомендується система найбільш низької напруги (1.7.51 ПУЕ), а де це неможливо або недоцільно, слід застосовувати улаштування заземлення обладнання.

1. При встановленні на покрівлі будівлі блискавкоприймачів та використанні як блискавковідводів металоконструкцій будівлі, слід розглядати доцільність використання арматури залізобетонної підлоги для вирівнювання потенціалу в зоні приєднання блискавкоприймачів до металоконструкцій будівлі.
2. Об’єкти каналізації слід оснащати інтегральними приладами обліку кількості енергоресурсів, зокрема стічних вод і осадів, а також контролем цілісності трубопроводів. Передбачені прилади повинні мати можливість передачі інформації до систем диспетчеризації або АСУ ТП вищого рівня.

Напруга мережі для приєднання обраних приладів повинна відповідати вимогам електробезпеки.

1. Параметри технологічного процесу, контрольні точки, точність вимірювань, діапазон регулювання установок, умови навколишнього середовища, необхідність відображення інформації на місці вимірювання і передачі її на місцевий диспетчерський пункт слід визначати за технологічною частиною проекту. Інтерфейс і протокол передачі даних повинні бути повністю сумісні з прийнятим рівнем АСУ ТП.
2. Закладні деталі, отвори, укриття, необхідні для установки приладів і підготовки будівельних завдань, а також вузли кріплення приладів слід виконувати у відповідності з інструкцією з монтажу і експлуатації заводів-постачальників.
3. Приєднання екранів кабелів інформаційних мереж до системи заземлення повинно відповідати технічним рішенням, прийнятим у системі АСУ ТП.
4. Прилади і пристрої повинні відповідати кліматичному виконанню і категорії розміщення згідно з ГОСТ 15150 і ГОСТ 15542.1, а захисні оболонки - ГОСТ 17516.1 в залежності від можливих ненавмисних механічних дій.

Електричні прилади і пристрої, які використовуються у вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зонах, повинні відповідати вимогам ПУЕ та ДНАОП 0.00-1.32.

1. Електропроводки для приєднання приладів і пристроїв до мережі повинні відповідати ГОСТ
2. і забезпечувати максимально можливу експлуатаційну надійність.
3. Як правило, слід застосовувати системи управління електроприводами, які поставляються комплектно з механізмами.
4. Як правило, для управління механізмами достатньо двох режимів управління:

• місцевого (у межах прямої видимості механізму);
• автоматичного.

1. Дистанційний режим рекомендується застосовувати тільки за неможливості або недоцільності встановлення електроустаткування в прямій видимості механізму з місця управління.

При дистанційному керуванні слід передбачати попереджувальний і/або світловий сигнал і вимикач безпеки, що встановлюється в безпосередній близькості від механізму (для запобігання раптовому запуску цього механізму).

1. Вибір режиму управління повинен здійснюватися з шафи управління механізму.
2. Механізми з електродвигуном потужністю до 15 кВт слід включати прямим пуском, якщо за технологією не потрібне регулювання числа оборотів цього механізму, а режим його роботи тривалий. Механізми потужністю більше ніж 15 кВт, як правило, повинні розганятися пристроями плавного пуску, якщо число пусків за годину не перевищує дозволеного числа пусків за годину для вибраного пристрою плавного пуску, або ПЧР.
3. Параметр, за яким працюватиме електропривод механізму, повинен призначатися сумісно з технологами і забезпечувати найбільшу енергоефективність роботи механізму.

Слід забезпечувати експлуатаційні вимоги виробника до насосного обладнання.

1. При виборі варіанту регулювання головних насосних агрегатів слід розглядати можливість скорочення числа резервних і робочих агрегатів (зі збільшенням одиничної потужності регульованих агрегатів) і відповідно підвищення енергоефективності станції за рахунок скорочення будівельного об’єму, що обігрівається, вентильованого і освітлюваного об’єму будівлі, а також вищого коефіцієнта корисної дії агрегатів.

Після визначення числа основних насосних агрегатів рекомендується прийняти один із можливих варіантів регулювання:

• один із насосних агрегатів працює з перетворювачем частоти, інші працюють безпосередньо від мережі або через пристрій плавного пуску;
• кожний насосний агрегат у міру наростання потоку по черзі розганяється за допомогою пристрою плавного пуску і при виході на мережну частоту перемикається на мережу;
• кожний насосний агрегат працює через свій перетворювач частоти.

При виборі варіанту слід враховувати: енергоефективність, надійність, капіталовкладення і експлуатаційні витрати.

1. Кожний об’єкт системи каналізації повинен бути обладнаний щитом сигналізації, на якому слід відображати:

• оперативну інформацію про кожний механізм технологічного процесу (наприклад, «включений», «вимкнений», «відкрито», «закрито» тощо);
• аварійну інформацію («аварійний рівень», «тиск нижче допустимого», «немає напруги на введенні 1» тощо).

1. Робочі і резервні агрегати слід приєднувати до різних джерел електроенергії.
2. Електроустаткування всіх механізмів повинно мати інтерфейсний вихід (вхід) для зв’язку з АСУ

ТП.

1. При проектуванні систем АСУ ТП і диспетчеризації слід враховувати вимоги Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України [26].
2. АСУ ТП і диспетчеризація об’єктів каналізації - це трирівнева система реального часу.

Задачі кожного рівня АСУ ТП і диспетчеризації:

• нижній рівень об’єднує в собі системи локальної автоматики окремих одиниць устаткування або їх поєднання (шафи, щити, пульти, блоки управління), а також системи контролю технологічних або електричних параметрів (датчики і контрольно-вимірювальні прилади). Нижній рівень АСУ ТП здійснює стовідсоткову автоматизацію за технологічним параметром (тиск, витрата, рівень тощо);
• середній рівень (місцевий диспетчерський пункт) - приладовий контроль за якістю стоку на ділянках технологічного процесу, оперативна і аварійна сигналізація з усіх ділянок. При насосних і повітродувних агрегатах великої потужності - можливість управління цими агрегатами. З місцевого диспетчерського пункту може здійснюватися локалізація аварії шляхом припинення подачі стічних вод або управління аварійним скиданням, а також ретрансляція інформації на верхній рівень;
• верхній рівень (диспетчерський пункт) - приймання, оброблення і представлення аварійної і оперативної інформації по всіх спорудах системи каналізації з можливістю оперативного втручання при виникненні аварійної ситуації і неможливості її локалізації засобами місцевого диспетчерського пункту.

Диспетчерське управління повинно передбачатися, як правило, одноступінчасте з одним диспетчерським пунктом. Для найскладніших систем з великими відстанями між об’єктами можна проектувати двоступінчасте управління з центральним і місцевим диспетчерськими пунктами.

З контрольованих споруд на диспетчерський пункт повинні передаватися тільки ті сигнали вимірювання, без яких не можуть бути забезпечені оперативне управління і контроль роботи споруд, швидка ліквідація і локалізація аварії.

АСУ ТП в свою чергу підрозділяється на чотири рівні:

• рівень технологічного процесу (польовий рівень);
• рівень контролю і управління технологічним процесом (контролерний рівень);
• рівень магістральної мережі (мережний рівень);
• рівень людино-машинного інтерфейсу.

1. Для передачі даних на диспетчерський пункт слід використовувати волоконно-оптичні канали мереж операторів зв’язку. За неможливості або недоцільності їх застосування можна використовувати стільниковий зв’язок та інші технології. Для організації зв’язку на нижньому і середньому рівнях автоматизації слід застосовувати стандартні польові інтерфейси. При виборі протоколу обміну перевагу слід надавати сучасним стандартним протоколам.
2. Прокладання інформаційних кабелів слід виконувати згідно з ПУЕ і 4.8 ВСН 205 [27]. Вид проводки і спосіб монтажу залежить від 2.7 ГОСТ 50571.1.
3. У проектній документації слід прийняти технічні рішення, що стосуються заземлюючих пристроїв і системи потенціалів устаткування і екранів АСУ ТП. При цьому належить керуватися вказівками ГОСТ 50571.
4. Слабкострумова система повинна забезпечувати безвідмовну, безперебійну роботу.

Для забезпечення безперебійної роботи слабострумної системи потрібно передбачати установку джерела безперебійного живлення.

1. На об’єктах комунального господарства повинна бути передбачена охоронна сигналізація з функціями контролю доступу персоналу на об’єкт. Система повинна забезпечувати безвідмовну, безперебійну роботу.

Для забезпечення безперебійної роботи системи охоронної сигналізації слід передбачати встановлення джерела безперебійного живлення.

У випадку, якщо територія об’єкта має огорожу, достатньо проектування периметральної охоронної сигналізації.

Якщо територія не має огорожі, достатньою охоронною сигналізацією є система, побудована на датчиках проникнення (герконах).

Слід передбачати передачу сигналів систем охоронної сигналізації в місцевий диспетчерський пункт, центральний диспетчерський пункт і/або в службу безпеки об’єкта.

1. Слід розрізняти два види відеонагляду:

• система охоронного телебачення;
• система технологічного відеонагляду.

Систему охоронного телебачення рекомендується застосовувати для нагляду за прилеглою територією з метою фіксації факту проходу/проїзду персоналу і автотранспорту та його реєстрації.

Систему технологічного відеонагляду рекомендується застосовувати для нагляду за небезпечними і особливо небезпечними технологічними агрегатами (шнекові транспортери, щитові затвори тощо).

Системи реєстрації відеоінформації рекомендується встановлювати в місцевому диспетчерському пункті та/або в центральному диспетчерському пункті та/або в службі безпеки об’єкта.

1. Об’єкти водовідведення слід обладнати наступними видами зв’язку: стаціонарним і мобільним.

Стаціонарний зв’язок забезпечується:

• прямим голосовим дротяним оперативно-диспетчерським повнодуплексним зв’язком кожного об’єкта з кожним об’єктом і диспетчером кожного рівня (основним і резервним);
• гучномовним у межах значних (головних) насосних станцій і очисних споруд;
• міським дротяним телефонним зв’язком;
• системою трансляції радіомовлення загального користування.

Для обслуговування лінійної частини споруд водовідведення повинен бути передбачений мобільний радіозв’язок з усіма диспетчерськими пунктами.

14 ГЕНПЛАН І ОБ’ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ РІШЕННЯ

1. Вибір майданчиків для будівництва споруд каналізації, планування, забудову і впорядкування їх території слід виконувати відповідно до технологічних вимог. Розміщення каналізаційних споруд повинно бути ув’язано з територіальним розвитком населених пунктів згідно з ДБН 360, а площа території каналізаційних очисних споруд повинна відповідати подальшому розвитку населеного пункту.

Планувальні відмітки майданчиків каналізаційних очисних споруд і насосних станцій, розташованих на прибережних ділянках водотоків і водойм, слід приймати не менше ніж на 0,5 м вище за максимальний горизонт паводкових вод із імовірністю перевищення 3 % з урахуванням вітрового нагону води і висоти накату вітрової хвилі, визначених згідно зі СНиП 2.06.04.

1. Територія очисних споруд каналізації населених пунктів, а також очисних споруд каналізації промислових підприємств, що розташовуються за межами промислових майданчиків, у всіх випадках повинна мати огорожу. Тип огорожі необхідно визначати з урахуванням місцевих умов. У необхідних випадках для окремих споруд (метантенки, об’єкти газового господарства тощо), слід передбачати додаткову огорожу відповідно до правил техніки безпеки.

Поля фільтрації допускається не огороджувати.

1. Об’ємно-планувальні і конструктивні рішення будівель і споруд систем каналізації слід виконувати згідно з рекомендаціями і вказівкам цього розділу, а також з урахуванням даних ДБН В.2.5-74, ДБН В.2.2-28, СНиП 2.09.02.
2. На спорудах каналізації необхідно передбачати побутові приміщення, склад яких визначається залежно від санітарної характеристики виробничих процесів згідно з ДБН В.2.2-28.

Санітарна характеристика виробничих процесів на спорудах каналізації населених пунктів приймається згідно з таблицею 27.

Таблиця 27 - Санітарна характеристика виробничих процесів