Розділювачі рідини не застосовують, якщо кожний теплогенератор обладнаний додатковим термостатом безпеки та додатковим обмежувачем тиску.
В.2.2.2 Обмежувач тиску
Кожен теплогенератор тепловою потужністю більше 300 кВт повинен бути обладнаний запобіжним клапаном. Якщо виробником теплогенератора не передбачено такого клапана, то його слід установити в системі якомога ближче до теплогенератора.
При застосуванні інших систем теплопостачання, наприклад, від геліосистем, слід застосовувати відповідні вимоги з безпеки.
Якщо робочий тиск у системі опалення або внутрішнього теплопостачання перевищив задану межу або у випадку перерви в подачі живлення, запобіжний клапан має перекрити подачу теплової енергії чи палива та відкритися при поновленні нормальної роботи системи.
Обмежувач тиску повинен бути настроєний так, щоб спрацьовував раніше запобіжного клапана.
В.2.3 Захист системи від недостатньої витрати води
Герметичну систему опалення або внутрішнього теплопостачання, окрім від електродного теплогенератора та окрім системи, приєднаної до вторинного контура теплообмінника, слід обладнувати обмежувачем протоку води чи подібним пристроєм, наприклад, обмежувачем мінімального тиску чи регулятором витрати, який забезпечує захист від надмірного зростання температури теплообмінної поверхні теплогенератора.
Обмежувач протоку води (чи подібний пристрій) не застосовують у теплогенераторі номінальною потужністю до 300 кВт, якщо при недостатній витраті води температура не зростає до небезпечного рівня.
При розташуванні теплогенератора вище більшості нагрівальних пристроїв обмежувач протоку води (чи подібний пристрій) застосовують для будь-якого типу теплогенератора.
В.2.4 Розширювальний бак
Розширювальний бак призначений для вміщення зростаючого об’єму води при її нагріванні, включаючи резервний об’єм води. Розширювальний бак та з’єднувальний трубопровід повинні бути:
Мембранний розширювальний бак підбирають за максимально допустимою робочою температурою, яка не повинна перевищувати значення, установленого підприємством-виробником.
Установлювати бак рекомендується на зворотному трубопроводі чи в точці системи з найнижчою температурою. Необхідно точно виконувати інструкцію виробника з монтажу даного обладнання. Вказівки з визначення місця його встановлення наведені у додатку Л.
Не допускається встановлювати запірну арматуру між розширювальним баком та теплогенератором. Допускається застосовувати лише запірний клапан із захистом від несанкціонованого втручання для технічного обслуговування бака.
В.3 Необхідне обладнання для відкритих систем
В.3.1 Розширювальний бак
Теплогенератор у відкритій системі слід приєднувати до розширювального бака, установленого в найвищій точці системи опалення або внутрішнього теплопостачання.
Розширювальний бак підбирають так, щоб він міг умістити об’єм води, що утворюється при її нагріванні.
Розширювальний бак відкритої системи повинен сполучатись з атмосферою через повітро- випускний отвір та мати переливний трубопровід, який не допускається перекривати. Переливний трубопровід підбирають такого діаметра, щоб забезпечити пропуск максимальної масової витрати води, яка надходить в систему, тобто він повинен мати діаметр на один типорозмір більше ніж трубопровід для заповнення системи.
Розширювальний бак відкритого типу, запобіжний трубопровід, повітровипускний отвір та переливний трубопровід повинні бути захищені від замерзання.
Схеми систем з розширювальними баками подано на рисунку В.2.
1 - теплогенератор; 2 - розширювальний бак; 3 - запобіжний трубопровід; 4 - з’єднувальний трубопровід; 5 - переливний трубопровід; 6 - трубопровід для заповнення системи; 7 - обмежувач рівня води; 8 - зворотний трубопровід
Рисунок В.2 - Приклади встановлення розширювальних баків відкритого типу
В.3.2 Запобіжний та з’єднувальний трубопроводи
Теплогенераторслідпідключатидо розширювальногобакатавлаштовуватитрубопровід
для видалення повітря. Розширювальний бак повинен сполучатисьзатмосферою. Систему слід
з’єднувати з нижньою частиною розширювального бака через з’єднувальний трубопровід. Мінімальний внутрішній діаметр, мм, трубопроводу слід визначати:
-запобіжного (але не менше ніж 19 мм);
ds = 15 + 1,4VQ,(В.1)
- компенсаційного
dfe = 15 + 1,0VQ,(В.2)
де Q - номінальна теплова потужність теплогенератора, кВт.
Перекривати запобіжний та з’єднувальний трубопроводи забороняється.
ВИПРОБУВАННЯ ПІД ТИСКОМ ТРУБОПРОВІДНИХ СИСТЕМ Г.1 Загальні положення
Г.1.1 При проведенні випробування трубопровідної системи під тиском слід виконувати вимоги безпеки НПАОП 0.00-1.11.
Випробування під тиском здійснюють, як правило, гідравлічним методом. При пневматичному випробовуванні застосовують інертний газ або повітря, але лише у суворо регламентованих умовах.
Примітка. Небезпеці проведення випробовування з використанням стиснутого газу, такого як азот або повітря, не завжди приділяють достатньої уваги. У робочому діапазоні тиску кількість енергії в стиснутому азоті або повітрі в 200 разів більша ніж в такому ж об’ємі води при такому ж тиску. Ця енергія може вивільнятися з вибуховою силою у випадку, якщо з’єднання, ділянка трубопроводу чи інший елемент системи не витримають пробного тиску.
Саме завдяки цій обставині гідравлічне випробовування на герметичність є більш безпечним методом і тому використовується найчастіше.
Г.1.2 В умовах, коли пневматичне випробовування є необхідним, наприклад, якщо трубопровід не допускається заповнювати водою, то повинні бути дотримані відповідні заходи безпеки згідно з Г.2.3.
Г.1.3 Розрізняють такі варіанти проведення випробувань трубопроводів під тиском:
Г.1.4 Як правило, пневматичне випробування тиском, меншим від робочого, застосовують перед гідравлічним випробовуванням для виявлення основної маси дефектів.
Трубопровідну систему слід випробовувати пробним тиском, що на 30 % перевищує робочий тиск упродовж відведеного періоду, який слід приймати не менше ніж 2 години.
Г.2 Послідовність виконання випробувань
Г.2.1 Обстеження системи перед випробуванням
Перед проведенням випробування слід визначити:
а) чи була система промита (очищена);
б) чи відповідає обраний метод проведення випробування будівельним умовам та умовам експлуатації об’єкта;
в) чи доцільно проводити пневматичні випробування для виявлення основної маси дефектів перед проведенням гідравлічних випробувань;
г) чи залишиться у трубопроводі вода, яка за можливого замерзання може призвести до руйнування системи;
д) яким методом доцільно проводити випробування в окремих випадках, наприклад, у висотній будівлі, де при гідравлічному випробуванні висота секції системи обмежена гідростатичним тиском і може значно перевищити пробний тиск;
е) чи герметичні потенційно небезпечні місця системи;
ж) чи розраховане тестове обладнання, наприклад, приєднувальні водопроводи, насос, запобіжник компресора тощо на більший тиск ніж тиск у трубопроводі, який випробовують;
и) які пошкодження можуть бути виявлені при випробуванні системи;
к) чи достатня кваліфікація персоналу для проведення якісної перевірки системи під час її заповнення;
л) чи піддаються обстеженню всі частини системи, які випробовують;
м) чи можна залишити систему заповненою частково. Якщо ні, то скільки необхідно передбачити часу для її заповнення, випробування та спорожнення;
н) чи доцільно поєднувати різні ділянки системи для проведення одночасного випробування;
п) як швидко можливо заповнити систему зі звичайного водопроводу, враховуючи висоту будівлі. У разі, коли допустима для використання подача із водопроводу є недостатньою, то з якого іншого джерела слід передбачити додаткове нагнітання: ручного або механічного.
Г.2.2 Гідравлічне випробування тиском
Г.2.2.1 Підготовка
Необхідно виконати наступні дії перед проведенням гідравлічного випробування:
а) закупорити, перекрити або ущільнити всі відкриті кінці трубопроводу;
б) зняти та/або перекрити потенційно небезпечне обладнання системи та затягнути фітинги, а також виставити (переналаштувати) реле тиску і компенсатори;
в) закрити всі клапани, що обмежують ділянку трубопроводу, яку випробовують. Закрити клапани, якщо вони недостатньо закриті й можуть стати причиною вібрацій або невидимих дій;
г) відкрити всі клапани в межах ділянки трубопроводу, яку випробовують;
д) переконатись, що всі повітровідвідники у найвищих точках системи знаходяться в робочому стані;
е) переконатись, що випробувальний манометр справний, розрахований на необхідний тиск та строк його повірки не минув;
ж) перевірити наявність необхідних спускних кранів та шлангів для відведення води в каналізацію;
и) визначити тривалість проведення випробовування, враховуючи час, необхідний для проведення всіх підготовчих процедур.
Г.2.2.2 Проведення випробування
При проведенні гідравлічного випробування необхідно виконати наступні процедури:
а) при наповненні системи водою чи іншою рідиною ретельно перевірити всю систему на наявність виходу повітря, що витісняється;
б) систематично видаляти повітря з системи через її верхні точки;
в) після заповнення системи водою підвищити тиск до пробного та зафіксувати його;
г) якщо тиск падає, перевірити запірну арматуру на протікання, потім оглянути ще раз систему на наявність витоків;
д) якщо стан системи задовільний, то необхідно це засвідчити у звіті підписами представника клієнта та працівника, відповідального за проведення випробування.
Г.2.2.3 Закінчення випробування
Після закінчення випробування, необхідно провести наступні дії:
а) знизити тиск;
б) спорожнити систему, у разі необхідності, для проведення наступних процедур:
в) забезпечити, щоб повітровідвідники, наприклад, резервуарів, баків, ємкостей, мембранних баків, були сполучені з атмосферою до спорожнення системи, інакше можливе руйнування системи від розрідження;
г) у необхідних випадках слід осушити трубопровід нагрітим повітрям.
Г.2.3.1 Підготовка
Перед проведенням пневматичного випробування необхідно:
а) призначити відповідальну особу за проведення випробування. Відповідальна особа має керувати підготовкою системи до випробування, керувати проведенням випробування та після закінчення випробування контролювати зниження тиску в системі до атмосферного. У письмовому протоколі у формі звіту вказати проектний робочий тиск, пробний тиск та період випробування;
б) після закінчення випробування систему слід привести до стану, що забезпечує її експлуатацію в умовах розрахункового робочого тиску;
в) закупорити, перекрити або ущільнити всі відкриті кінці трубопроводу;
г) зняти та/або перекрити потенційно небезпечне обладнання системи та затягнути фітинги, виставити (переналаштувати) лічильники, реле тиску і компенсатори;
д) закрити всі клапани, що обмежують ділянку трубопроводу, яку випробовують;
е) відкрити всі клапани в межах ділянки трубопроводу, яку випробовують;
ж) переконатись, що всі повітровідвідники у найвищих точках системи знаходяться в закритому положенні;
и)переконатись, що випробувальний манометр справний, розрахований на необхідний тиск та строк його повірки не минув;
к) за можливості, контролювати обстановку навколо зони, де здійснюють випробування стиснутим повітрям;
л) якщо тиск стиснутого повітря, яке подають в систему, більший за пробний тиск, то на з’єднувальному трубопроводі встановлюють редукційний клапан, манометр та запобіжний клапан, настроєний на відкриття при досягненні в системі пробного тиску;
м) будь-які гнучкі з’єднання (шланги), через які подають повітря, повинні бути надійно закріплені;
н) перед проведенням випробування весь персонал повинен перебувати на безпечній відстані від трубопроводу;
п) повітря слід подавати повільно та контролювати редукційним клапаном, настроєним на пробний тиск;
р) якщо повітря для випробування подають від джерела з більш високим тиском (редукують), на вході в систему його температура знижується. У подальшому при підвищенні температури відповідно починає підвищуватися тиск у трубопроводі. Для того, щоб тиск повітря не перевищив пробного тиску, необхідно здійснити відповідні заходи. У будь-якому випадку слід підключити запобіжний клапан, настроєний на пробний тиск;
с) під час проведення випробування категорично забороняється перевіряти зварні шви за допомогою простукування.
Г.2.3.2 Регламент випробовувань
Під час проведення пневматичного випробування необхідно провести наступні дії:
а) підвищувати тиск повітря не більше ніж на 0,5 бар (0,5 х 105 Па);
б) через 10 хв після початку випробування оглянути систему для виявлення місць витоку повітря за звуком чи використовуючи мильний розчин;
