Страница 18: ДБН В.2.5-67:2013. Опалення, вентиляція та кондиціонування (32609)

У житлових будинках, закладах охорони здоров’я, будинках для людей похилого віку та інвалідів, дитячих навчально-виховних закладах, навчальних закладах та готелях не допускається розташовувати холодильне обладнання з холодоагентом продуктивністю по холоду однієї одиниці обладнання більше ніж 200 кВт, якщо над їх перекриттям або під підлогою є приміщення з масовим (постійним або тимчасовим) перебуванням людей.

Автономні моноблочні кондиціонери, а також автономні кондиціонери роздільного типу допускається розташовувати у будівлях та приміщеннях різного призначення, крім приміщень, у яких не допускається рециркуляція, за винятком приміщень згідно з 7.4.5.

Зовнішні блоки автономних кондиціонерів роздільного типу потужністю по холоду до 12 кВт допускається розташовувати на незасклених лоджіях, відкритих сходових клітках, критих переходах. При цьому необхідно забезпечувати шумозахист, а також відвід конденсату.

Розташування холодильного обладнання висотних житлових і громадських будівель слід здійснювати згідно з ДБН В.2.2-24.

1. Холодильне обладнання компресійного типу з поверхневими повітроохолоджувачами (прямого випаровування холодоагенту), контактними повітроохолоджувачами, кондиціонери автономні моноблочні, кондиціонери роздільного типу та з регульованим об’ємом холодоагенту допускається застосовувати:

а) для приміщень, в яких не застосовується відкритий вогонь;

б) для приміщень, в яких не допускається рециркуляція повітря, окрім приміщень згідно з 7.4.5;

в) якщо маса холодоагенту при аварійному викиді його із контуру циркуляції в кожне з приміщень, що обслуговується, не перевищує допустимої аварійної концентрації (ДАК) на 1 м3 витрати зовнішнього повітря, яке подають у приміщення системою припливної вентиляції, або на 1 м3 об’єму приміщення за відсутності загально-обмінної припливно-витяжної вентиляції. Значення ДАК складає:

• для холодоагенту типів R22, R123, R407A, R134A - 360 г/м3;
• для холодоагенту типу R410A - 410 г/м3.

У приміщеннях, де маса холодоагенту при аварійному викиді може перевищувати ДАК, а також за відсутності загальнообмінної вентиляції у приміщеннях з постійним перебуванням людей слід установлювати датчики концентрації холодоагенту з аварійною сигналізацією.

1. Холодильне обладнання з аміаковмісним холодоагентом допускається застосовувати при реконструкції для холодопостачання систем кондиціонування виробничих приміщень, розташовуючи обладнання в окремих будівлях, прибудовах або окремих приміщеннях одноповерхових виробничих будівель. Конденсатори та випарники допускається розташовувати на відкритих майданчиках на відстані не менше ніж 2 м від стіни будівлі.

Застосування поверхневих повітроохолоджувачів з аміаковмісним холодоагентом не допускається.

1. Компресорні та абсорбційні холодильні машини слід застосовувати для роботи за циклом теплового насоса згідно з технічним та економічним обґрунтуванням.
2. Бромисто-літієві холодильні машини слід розташовувати на відкритих майданчиках; допускається розташовувати бромисто-літієві холодильні машини в окремих будівлях або в окремих приміщеннях будівель різного призначення.
3. Пароежекторні холодильні машини слід розташовувати на відкритих майданчиках або у виробничих будівлях.
4. Приміщення, в яких розташовані бромисто-літієві та пароежекторні холодильні машини та теплові насоси з холодоагентом, слід відносити до категорії Д, а з аміаковмісним холодоагентом - до категорії Б. Зберігання мастила слід передбачати в окремому приміщенні.
5. Гирло випускних труб для холодоагенту із запобіжних клапанів слід передбачати не менше ніж на 2 м вище вікон, дверей та повітроприймальних отворів та не менше ніж на 5 м - вище рівня землі. Випуск холодоагента слід спрямовувати уверх.

Гирло випускних труб для аміаку слід виводити на висоту не менше ніж на 3 м вище покрівлі.

1. У приміщенні холодильного обладнання належить передбачати загально-обмінну вентиляцію, розраховану на видалення надлишків теплоти.

При цьому слід передбачати систему витяжної вентиляції з механічним спонуканням, яка забезпечуює не менше:

а) 3-кратного повітрообміну за 1 год, а у разі аварії - 5-кратного повітрообміну за 1 год при застосуванні холодоагентів;

б) 4-кратного повітрообміну за 1 год, а у разу аварії - 11-кратного повітрообміну за 1 год при застосуванні аміаку.

1. Для системи оборотного водопостачання слід, як правило, застосовувати закриту вентиляторну градирню або поверхневу вентиляторну градирню. Відкриту вентиляторну градирню допускається застосовувати для роботи у теплий період року.
2. Параметри зовнішнього повітря для розрахунку конденсаторів з повітряним охолодженням, вентиляторною градирнею слід приймати з урахуванням місця їх розташування (у тіні, на сонці, на плоскій покрівлі тощо), але не менше розрахункових параметрів зовнішнього повітря для систем, які обслуговуються системами холодопостачання.

9 ОЧИЩЕННЯ ТА РОЗСІЮВАННЯ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН ВИКИДНОГО ПОВІТРЯ

1. Витяжне повітря із систем місцевих відсмоктувачів та загальнообмінної вентиляції виробничих приміщень, яке містить у собі забруднюючі шкідливі речовини (далі - пилогазоповітряна суміш), слід очищати перед викидом в атмосферне повітря. Крім того, необхідно розсіювати в атмосферному повітрі залишкову кількість шкідливих речовин. Оцінку екологічності проектних рішень систем слід проводити згідно з вимогами ДБН А.2.2-1, у населених пунктах повинні виконуватися вимоги ДСП 201, а на робочих місцях - вимоги ГОСТ 12.1.005. Відповідно до методики ОНД-86 [3] слід розраховувати концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі від вентиляційних викидів систем місцевих відсмоктувачів та загальнообмінної вентиляції виробничих приміщень з урахуванням фонових концентрацій від інших викидів, які не повинні перевищувати:

а) гранично-допустимих максимальних разових концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених пунктів (далі - ГДКП), які встановлені санітарними нормами, або 0,8 ГДКП у зонах санітарно-захисної охорони курортів, великих санаторіїв, будинків відпочинку та у зонах відпочинку міст, або менших значень, які встановлені для даного об’єкта. Для шкідливих речовин, для яких встановлені тільки середньодобові гранично-допустимі концентрації ГДК, згідно з ОНД-86 використовують приблизне співвідношення між максимальними значеннями разових і середньорічних концентрацій, щоб

0,1 • С < ГДК,(6)

де С - концентрація шкідливої речовини в приземному шарі атмосфери.

б) 0,3 гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин для робочої зони виробничих приміщень (далі - ГДК№2) у повітрі, яке надходить до приміщення виробничих та адміністративно-побутових будівель через повітроприймальні пристрої, вікна, що відчиняються, та прорізи, що застосовують для притоку повітря.

1. Допускається не передбачати очищення викидів пилогазоповітряної суміші із систем із природним спонуканням, а також із систем з механічним спонуканням від вентиляційних джерел малої потужності за умови дотримання вимог 9.1 або якщо очистка викидів не потрібна відповідно до розділу проекту "Охорона атмосферного повітря від забруднення" згідно з ДБН А.2.2-3.

Визначення концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі від вентиляційних джерел малої потужності слід виконувати згідно з додатком Ю.

1. Розсіювання в атмосфері шкідливих речовин із систем аварійної вентиляції треба проектувати за даними технологічної частини проекту.
2. Викиди пилогазоповітряної суміші із систем вентиляції виробничих приміщень з механічним спонуканням необхідно передбачати з труб та шахт, що не мають зонтів, вертикально уверх із систем:

а) загальнообмінної вентиляції із приміщень категорій А та Б або із систем, які видаляють шкідливі речовини 1-го, 2-го класів небезпеки та речовини з неприємним запахом;

б) місцевих відсмоктувачів шкідливих речовин, речовин з неприємним запахом та вибухонебезпечних сумішей.

1. Викиди пилогазоповітряної суміші в атмосферу із систем вентиляції виробничих приміщень слід розташовувати за розрахунком або на відстані від приймальних пристроїв для зовнішнього повітря не менше ніж 10 м по горизонталі або на 6 м по вертикалі при горизонтальній відстані менше 10 м. Крім того, викиди із систем місцевих відсмоктувачів шкідливих речовин необхідно розташовувати на висоті не менше ніж 2 м над покрівлею більш високої частини будівлі, якщо відстань до її виступу менше 10 м.

Викиди із системи аварійної вентиляції слід розташовувати на висоті не менше ніж 3 м від землі до нижнього краю отвору.

1. Відстань від джерел викиду системами місцевих відсмоктувачів вибухонебезпечної паро- газоповітряної суміші до найближчої точки можливих джерел спалаху (іскри, гази з високою температурою тощо) Іг, м, слід приймати не менше:

г = 4Dq > 10,(7)

Яг

де D -діаметр гирла джерела, м;

Я- концентрація горючих газів, пари, пилу в гирлі викиду, мг/м3;

Яг- концентрація горючих газів, пари та пилу, мг/м3, що дорівнює 10 % їх нижньої концен

траційної межі поширення полум’я (0,1 • СНКМП) відповідно до ГОСТ 12.1.044.

1. Викиди із систем витяжної вентиляції необхідно влаштовувати окремими, якщо хоча б в одній із труб або шахт можливе відкладання горючих речовин або якщо при змішуванні викидів можливе утворення вибухонебезпечних сумішей.

Допускається об’єднання таких викидів в одну трубу або шахту, передбачаючи при цьому вертикальні розділки з класом вогнестійкості EI 30 від місця приєднання кожного повітроводу до гирла.

10 ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

1. Виконання систем опалення, вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування й охолодження повітря, внутрішнього тепло- та холодопостачання будівель (далі - систем ОВКП) повинно відповідати вимогам ДСТУ 2339.
2. Характеристики застосовуваного обладнання та систем ОВКП повинні відповідати вимогам ДБН В.1.2-11 щодо економії енергії.
3. Розділ "Енергоефективність" проектної документації будівлі з системами ОВКП слід складати згідно з ДСТУ Б А.2.2-8.
4. Представлення енергетичних характеристик систем ОВКП в енергетичному паспорті будівлі повинно відповідати вимогам ДСТУ-Н Б А.2.2-5 та ДСТУ Б EN 15217.
5. Системи ОВКП слід проектувати відповідно до класу їх енергоефективності.
6. Технічне оснащення, автоматизацію, моніторинг й управління систем ОВКП слід приймати не нижче мінімального рівня, зазначеного у ДСТУ Б EN 15232, що відповідає класу енергоефективності С.
7. Клас енергоефективності технічного оснащення, автоматизації, моніторингу й управління систем ОВКП згідно з ДСТУ Б EN 15232 слід приймати не нижче класу енергоефективності будівлі, визначеного згідно з ДБН В.2.6-31, ДСТУ-Н Б А.2.2-5 та ДСТУ Б EN 15217.
8. Допускається застосовувати додаткове технічне оснащення, автоматизацію, моніторинг й управління систем ОВКП до зазначених у ДСТУ Б EN 15232, якщо дані заходи сприяють економії енергії.
9. У системах ОВКП слід застосовувати обладнання (насоси, терморегулятори тощо) з класом енергоефективності, за його визначеності, не нижче ніж клас енергоефективності будівлі та не нижче ніж клас енергоефективності технічного оснащення, автоматизації, моніторингу й управління цих систем.

Рекомендується застосовувати обладнання (насоси, терморегулятори тощо) класу енергоефективності А незалежно від класу енергоефективності будівлі та класу енергоефективності технічного оснащення, автоматизації, моніторингу й управління систем ОВКП.

1. Вимоги до класу енергоефективності обладнання (насоси, терморегулятори тощо), за їх визначеності, а також вимоги до класу енергоефективності технічного оснащення, автоматизації, моніторингу й управління систем ОВКП повинні встановлюватися замовником у "Завданні на проектування" відповідно до ДБН А.2.2-3.
2. Eкономію енергії, споживаної системами ОВКП, від підвищення класу енергоефективності їх технічного оснащення, автоматизації, моніторингу й управління слід визначати згідно з ДСТУ Б EN 15232.
3. Системи ОВКП слід проектувати такими, що мають можливість у кожному приміщенні будівлі, крім нормативно визначених виключень, автоматично підтримувати задану споживачем температуру повітря у межах нормативно обмеженого і технічно забезпеченого діапазону.
4. Рекомендується застосовувати обладнання для систем ОВКП та проектувати ці системи з якомога меншою інерційністю реагування на зміну внутрішніх і зовнішніх тепло- та холодо- надходжень.
5. Системи ОВКП, що обслуговують приміщення з фіксованою тривалістю робочого дня або з тимчасовим перебуванням людей, слід проектувати з автоматичними пристроями зниження надходжень теплоти (холоду) у неробочі години або у час, коли приміщення не використовують.
6. Системи механічної загальнообмінної вентиляції та кондиціонування повітря повинні бути обладнані засобами для автоматичного регулювання витрат рециркуляційного та зовнішнього припливного повітря залежно від умов використання приміщення, що обслуговується, та зовнішніх кліматичних умов.
7. Не допускається застосовувати теплові насоси, сонячні батареї, сонячні колектори:

а) у будівлях з класом енергоефективності нижче С;

б) разом з системами ОВКП, що мають клас енергоефективності технічного оснащення, автоматизації, моніторингу й управління нижче С;

в) разом з системами ОВКП, обладнання (насоси, терморегулятори тощо) яких має клас енергоефективності нижче А.

1. Комплексне визначення розрахункової енергопотреби та енергоефективності, яке враховує енергоефективність джерела енергії (котельної установки, біоустановки, сонячного колектора, когенераційної установки, теплового насоса тощо), зовнішніх мереж транспортування енергії та систем теплоспоживання будівлі (систем опалення та гарячого водопостачання), слід здійснювати відповідно до загальної методики, яку надано у ДСТУ Б EN 15316-1.
2. Методику розрахунку у ДСТУ Б EN 15316-1 слід застосовувати для: