Страница 4: НПАОП 0.00-1.15-07. Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті (32436)

Допускається застосовувати для фіксації тіла на висоті в зручному робочому положенні додаткові, регульовані по довжині технологічні стропи, які не виконують функцію страхування.

1. Стропи можуть бути виготовлені з:

плетеного шнура діаметром не менше 10 мм із розривним навантаженням не менше 22 кН; При цьому кінцевики-петлі зав'язуються вузлом «вісімка»;

плетеного шнура діаметром 6 мм із розривним навантаженням не менше 7 кН, зав'язаного на страхувальному канаті вузлом «прусик», що самозатягається. При цьому кінці шнура зв'язуються вузлом «грейпвайн» або «зустрічна вісімка», а довжина плечей петлі, зав'язаної вузлом «прусик», має бути однаковою (вимоги до шнурів наведені в пункті 4.7.1.4 цих Правил);

Довжина фіксованого або регульованого стропа разом з кінцевиками - петлями, зав'язаними на кінцях вузлом «вісімка», і кінцевими пристроями (карабінами, затискачами й т.д.) не повинна перевищувати 2,0 м.

Перелік вузлів, що використовуються при виконанні робіт на висоті, наведені в таблиці 7.1.

1. Бракування стропів повинно проводитися відповідно до документів з експлуатації виробників. Стропи синтетичні в процесі експлуатації підлягають вибраковуванню за ознаками, зазначеними у пункті 4.7.1.8 цих Правил, а стропи, виготовлені з металевого каната та ланцюга, - у разі виявлення таких видів пошкоджень:

видавлювання металевого осердя чи дротів сталок каната; поверхнева та внутрішня корозія; розрив сталок каната;

місцеве зменшення або збільшення діаметра каната; поверхневе та внутрішнє спрацювання каната; зменшення площі поперечного перерізу дротів каната;

деформація у вигляді роздавлення, перекручувань, хвилястості, заломів, перегинів каната тощо;

зменшення діаметра прутка, з якого виготовлені ланки ланцюга більше ніж на 10 % від первісного діаметра;

після впливу динамічного навантаження, що виникає на стропі, у момент зупинки падіння працівника;

інших видів пошкоджень, що знижують механічну міцність каната (ланцюга) (в результаті термічної дії, електричного дугового розряду, впливу механічних факторів тощо).

1. Випробування стропів, що використовуються у роботі, проводяться перед початком експлуатації, а також не рідше одного разу за 6 місяців - у процесі експлуатації відповідно до документів з експлуатації виробників.
2. 1. Вимоги до карабінів
   2. 1. Міцність карабінів повинна бути не менше 22 кН у поздовжньому напрямку, а для карабінів типу “провушина”, крім того, - не менше 7 кН у поперечному напрямку. Карабін з відкритою засувкою повинен витримувати в поздовжньому напрямку зусилля не менше 9 кН.
      2. 1. Карабіни мають відповідати вимогам ДСТУ EN 362-2001 і експлуатуватися відповідно до документів з експлуатації виробників.
         2. У карабіна має бути запобіжний пристрій, що виключає його випадкове розкриття. Засувка і запобіжник карабіна повинні закриватися автоматично.

Дозволяється застосовувати карабіни з запобіжниками у вигляді муфт, що нагвинчуються або що насуваються під дією пружини, фіксуючи засувку в закритому положенні.

1. Діаметр прутка, з якого виготовлений карабін типа „проушина”, має бути не менше 10 мм, а величина розкриття засувки (зев) - не менше 18 мм.
2. 1. У процесі експлуатації при щоденному візуальному контролі карабіни підлягають відбраковуванню при наявності дефектів і несправностей, що знижують їх механічну міцність або які можуть призвести до відмови в роботі або травмування працівників:

неможливості відкриття засувки однією рукою;

відсутності запобіжного пристрою, що виключає випадкове розкриття карабіна;

механічних дефектів (тріщин, деформацій, заусенців, гострих крайок, зламів

і т.д.);

порушень у роботі засувки або запобіжника;

зношуванні елементів карабінів у місцях найбільшого тертя більше ніж на 10% від площі первісного перетину;

після динамічного навантаження, що виникає на карабінах, у результаті падіння працівника з висоти, якщо карабін використовувався в страхувальному ланцюжку.

Контроль працездатності карабіна проводиться віджимом засувки в крайнє відкрите положення з наступним різким відпусканням. Засувка (при відкритому положенні запобіжника) повинна закриватися під дією пружини без заїдань.

1. Зусилля, необхідне для розкриття карабінів, повинне бути не менше 29,4 Н і не більше 78,4 Н.
2. 1. Вимоги до пристроїв для спуску по опорному канату
   2. 1. Пристрій для спуску по опорному канату (далі - пристрій), зафіксований на опорному канаті, при виконанні робіт у безопорному просторі повинен витримувати статичне навантаження не менше 12 кН без ушкоджень і залишкових деформацій корпуса й просковзування каната через пристрій.
      2. 1. При прикладанні на вільний кінець опорного каната статичного навантаження, рівного 100 Н, гальмівне зусилля в пристрої має бути не менше 450 Н.
         2. Пристрої повинні відповідати технічним умовам виробників на конкретний вид пристрою.
         3. Радіус вигину опорного каната в пристрої має бути не менше одного діаметра каната, а сумарний кут охоплення опорним канатом елементів пристрою - не менше 450°, що забезпечуватиме рівномірне пересування працівника по опорному канату, плавне регулювання швидкості його спуску й зупинку.
         4. У процесі експлуатації пристрої підлягають відбраковуванню за наявністю дефектів і несправностей, що знижують їхню механічну міцність або які можуть призвести до відмови в роботі:

погіршення показників функціональних характеристик, зазначених у документах з експлуатації виробника.;

наявність механічних дефектів (тріщин, деформацій, зламів та ін.);

зношування складових частин у місцях найбільшого тертя більше ніж на 10% від площі первісного перетину;

після динамічного навантаження, що виникає на пристрої в результаті падіння працівника, якщо пристрій використовувався в страхувальному ланцюжку.

1. Пристрої повинні самоблокуватися. Якщо під час спуску працівник втратив функцію керування пристроєм (випустив з рук вільний кінець опорного каната), пристрій повинен автоматично сповільнити рух працівника до безпечної швидкості (не більше 0,5м/с) або зупинити спуск.

Допускається застосування пристроїв без самоблокування, коли вони використовуються разом з вузлами, що самозатягаються, або затискачами, установленими нижче пристрою.

1. Пристрої при експлуатації проходять періодичні випробування у терміни та за методикою, викладеною в технічних умовах, документах з експлуатації виробника.
2. 1. Вимоги до пристроїв для підйому по опорному канату
   2. 1. Пристрої для підйому по опорному канату (далі - затискачі) повинні відповідати технічним умовам виробників на конкретний вид пристрою.
      2. 1. Затискач, установлений у робоче положення, повинен витримувати статичне навантаження не менше 4 кН без порушень в його роботі, просковзування затискача по опорному канату й залишкової деформації його деталей.
         2. Затискачі з відкритою конструкцією корпуса використовуються для забезпечення безпеки працівника тільки при підйомі по опорному канату за умови їхнього кріплення через карабін безпосередньо до страхувального вузла ПЛ.
         3. Затискачі із закритою конструкцією корпуса використовуються як для підйому по опорному канату, так і як страхувальний елемент на страхувальному канаті при пересуванні по спорудам, конструкціям тощо. В цьому випадку затискач слід кріпити до страхувального вузла ПЛ таким чином, щоб висота вільного падіння працівника до повної зупинки не перевищувала 0,5 м. У разі можливого перевищення цієї висоти падіння затискач кріпиться до страхувального вузла ПЛ через амортизатор.
         4. Затискачі, конструкцією яких передбачене просковзування по канату під навантаженням від 3 до 6 кН включно, допускається застосовувати для забезпечення безпеки працівників за умови кріплення їх до страхувального вузла ПЛ через строп.
         5. Затискачі не рідше одного разу за 6 місяців проходять періодичні експлуатаційні випробування за методикою, викладеною в технічних умовах, документах з експлуатації виробника.
         6. У процесі експлуатації затискачі підлягають відбраковуванню за критеріями, викладеними у пункті 4.7.4.5 цих Правил.
      3. Вимоги до зачепів і петель
      4. 1. Зачепи й петлі при виконанні робіт на висоті в безопорному просторі та на конструкціях (елементах конструкцій) із застосуванням верхолазного спорядження застосовуються для:

кріплення до опор опорних і страхувальних канатів; подовження опорних і страхувальних канатів; устаткування місць для закріплення стропів запобіжних поясів; кріплення допоміжного устаткування;

блокування основних (природних) і допоміжних (природних, штучних) опор для кріплення опорних і страхувальних канатів.

1. Зачепи мають відповідати вимогам ДСТУ EN 362-2001 та витримувати статичне навантаження не менше 15 кН без ушкоджень, залишкових деформацій корпуса та порушення працездатності.
2. 1. Петлі повинні витримувати статичне навантаження не менше 22 кН без порушення цілісності стрічок і швів.
   2. 1. Допускається використовувати петлі, зав'язані з відрізків плетеного синтетичного шнура, діаметром не менше 10 мм або стрічки. Для зв'язування кінців шнура застосовуються вузли «зустрічна вісімка» або «грейпвайн» (табл. 7.1 цих Правил).
      2. 1. Розривне навантаження стрічки, що використовується для зав'язування відтягнень і петель, має бути не менше 22 кН. При цьому кінці стрічки слід зв'язувати «стрічковим» вузлом (таблиця 7.1 цих Правил).
         2. Петлі, виготовлені зі стрічок і шнурів, підлягають відбраковуванню й вилученню з експлуатації при наявності дефектів, що знижують їхню механічну міцність:

ушкодження (розриви) ниток на оплітці; наявність оплавлених ділянок;

наявність слідів фарб, розчинників, масел, інших агресивних речовин;

місцеве збільшення або зменшення діаметра шнура;

вихід внутрішніх стренг у вигляді “барашків” через оплітку назовні.

1. Механічні зачепи вилучаються з експлуатації при: наявності механічних дефектів (тріщин, деформацій, зламів і т.д.); ненадійній роботі засувки або муфти;

зношуванні елементів зачепів у місцях найбільшого тертя більше ніж на 10% від первісного розміру площі їх перетину.

1. Зачепи й петлі підлягають відбраковуванню після динамічного навантаження, що виникає на них, у результаті зупинки падіння працівника, якщо ці зачепи (петлі) використовувалися в страхувальному ланцюжку.
2. 1. Вимоги до робочих сидінь
   2. 1. Робочі сидіння виготовляються із багатошарової фанери, товщиною не менше 12 мм, синтетичних або інших матеріалів та мають відповідати вимогам документів з експлуатації виробників.

Розміри робочого сидіння мають бути не менше (300 х 600) мм, отвори для опорних елементів слід розташовувати на відстані 20 - 25 мм від краю робочого сидіння.

Як опорні (що утримують робоче сидіння) елементи застосовуються синтетичні плетені шнури діаметром 8 - 10 мм, металеві канати діаметром не менше 4 мм або синтетичнчні стрічки шириною 25 - 50 мм.

1. Конструкція робочого сидіння повинна передбачати регульовані по довжині опорні елементи.
2. 1. На робочому сидінні можуть обладнуватись петлі (замки) для кріплення до них інструментів, пристосувань, матеріалів й т.д., що використовуються під час роботи.
   2. 1. Робочі сидіння підлягають відбраковуванню за ознаками дефектів, зазначених у пункті 4.7.1.8 - для синтетичних опорних елементів, у пункті 4.7.2.4 - для металевих канатів, а також за наявності :

тріщин і зламів на сидінні;

порушень міцності у вузлах з'єднання.

1. Під час експлуатації робочі сидіння проходять періодичні статичні випробування за методикою, викладеною в технічних умовах, документах з експлуатації виробників.
2. Вимоги безпеки під час виконання робіт на висоті засобами малої механізації, пристроями та інструментами
3. 1. Загальні вимоги
   2. 1. Умови експлуатації на висоті інструментів та пристроїв мають відповідати вимогам Інструкції з охорони праці під час виконання монтажних робіт інструментами і пристроями, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від України від 05.06.2001 № 254 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.07.2001 за № 616/5807.
      2. Роботу на висоті з використанням засобів малої механізації, пристроїв та інструментів (далі - пристрої) виконуються відповідно до вимог цих Правил та документів з експлуатації виробників.
      3. Пристрої забезпечуються засобами, які унеможливлюють їх падіння з висоти.
      4. Пристрої необхідно використовувати за їх призначенням та утримувати у справному стані.
      5. Живильні кабелі та шланги механізованих інструментів повинні мати якомога меншу довжину, щоб не заважати виконувати роботу та не створювати небезпеку працівникам та оточуючим.

При виконанні робіт в безопорному просторі живильні кабелі в зоні виконання робіт мають незалежне від працівника кріплення (опору).

1. Вимоги безпечної роботи з пристроями на висоті вносяться в інструкції з охорони праці для певної професії або виду робіт.
2. 1. Під час одночасного виконання робіт декількома організаціями на будівельному об'єкті, майданчику тощо роботи механізованими інструментами виконуються відповідно до розробленого та затвердженого ПВР.
   2. 1. У разі перерв та після закінчення робіт пристрої слід вимкнути та від'єднати від джерел живлення.
      2. Роботи на висоті з використанням механізованих інструментів виконуються з надійно закріплених та стійких робочих площадок, помостів тощо.

5.1.10 При виявленні несправності пристроїв необхідно припинити роботу та повідомити про це відповідального керівника робіт.

1. Вимоги безпеки під час виконання робіт на висоті із застосуванням електрифікованого інструменту
2. 1. Ручний електрифікований інструмент (далі-інструмент) повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.1-75, ГОСТ 12.2.013.0-91, ДСН 3.3.6.096-2002.
   2. 1. До роботи з електрифікованими інструментами допускаються працівники, які мають групу з електробезпеки ІІ та вище.
      2. Перед початком робіт на висоті перевіряється стан інструменту: комплектність, надійність кріплення деталей, цілісність ізоляції живильного кабелю та штепсельної вилки, роботу на холостому ході, наявність, комплектність та справність захисних кожухів, надійність кріплення змінних робочих пристосувань, а також працездатність вимикальних пристроїв.
      3. Працювати з електрифікованими інструментами поза приміщеннями на риштуваннях, помостах під час дощу, снігопаду слід під навісом, обладнаним над місцем роботи.