Страница 25: НПАОП 16.0-1.16-97. Правила безпеки для тютюнового та тютюново- ферментаційного виробництва (32400)

1. Скребкові конвеєри
2. Скребкові конвеєри (редлери) повинні відповідати наступним вимогам:

• при роботі з зануреними скребками провисання лан-цюга біля приводноі станції не повинно перевищувати 0.1-0.12 м;
• вони повинні обладнуватись надійними пристосуваннями, які забезпечують автоматичне вимикання електродвигуна у разі обриву ланцюга.

1. Ковшові елеватори
2. Ковшові елеватори (норії) повинні відповідати наступним вимогам:

• засипні бункери повинні бути обладнані запобіжними ґратами з комірками розміром не більше 0.05^0.05 м, зблокованими з пусковим пристроєм;
• норійна стрічка та ковші не повинні торкатись внутрішніх стінок труб, кожухів, головки та башмака норії;
• зупинка норії повинна бути передбачена не менше,як з двох місць (обов’язково у місцях завантаження та розвантаження), а дистанційний пуск — з одного місця — після подачі попереджувального сигналу;
• норії повинні обладнуватись гальмовими пристроями, за виключенням елеваторів, що мають привід з червячним редуктором, для їх зупинки при раптовому припиненні подачі енергії та пристроями для запобігання завалам;
• у випадку влаштування приямку для башмака з трьох сторін повинні бути передбачені проходи шириною не менше 0,8 м, при цьому приямок повинен бути огороджений поруччям;
• від нижнього краю башмака до підлоги необхідно залишати відстань не менше 0,15 м для безпечного та зручного спорожнення у разі завалу продуктом;
• ширина ковшів норій повинна бути меншою ширини стрічки на 0.025-0.030 м;
• норії повинні бути обладнані пристроями, що виключають падіння стрічки у разі її обриву;
• очищення завантажувальних воронок необхідно виконувати лише при вимкненому електродвигуні та з розміщенням на пусковому пристрої плакату: «Не вмикати! Працюють люди!»;
• під час роботи норії оглядові люки та дверцята на головці та башмаку повинні бути зачинені;
• норійна стрічка повинна бути натягнена рівномірно по всій ширині для запобігання її збіганню з барабана;
• на башмаках норій всіх типів повинні бути передбачені датчики підпору та реле контролю швидкості.

1. Гравітаційні транспортери (гвинтові та похилі спуски)
2. Поверхня спусків повинна бути гладкою без виступаючих деталей.
3. Похилі спуски повинні мати міцну конструкцію, причому нахил спуску повинен забезпечувати плавне без ударів переміщення вантажу, що спускається.
4. При кутах нахилу гвинтових спусків понад 24% та швидкості руху понад 1,0 м/с необхідно встановлювати гасителі швидкості (амортизуючі упори, зустрічні ухили тощо), гальмівні пристрої для мішків.
5. Ширина робочої поверхні спуску повинна бути не менше ширини вантажів, що переміщуються, а висота бортів для запобігання падінню вантажів повинна складати не менше 2/3 висоти вантажу.
6. Столи для приймання мішків необхідно влаштовувати висотою 1,4 м та обладнувати їх поверхню гальмовими пристроями, що запобігають падінню мішків.

Прийомні отвори та місця проходження спусків повинні бути огороджені.

1. Отвори в стінах та перекриттях перед спусками повинні закриватись спеціальними накривками або клапанами (дверцятами) та відчинятись лише на час подавання чи проходження вантажу.
2. Валкові мішкопідйомники
3. Підйомники повинні встановлюватись в окремих шахтах з вогнестійких матеріалів.
4. Встановлювати мішкопідйомники в сходових клітках не дозволяється.
5. В місцях завантаження мішків у підйомник відстань від рівня підлоги до валка повинна бути не менше 0.12 м, а у місці приймання повинен бути передбачений похилий спуск з бортами висотою не менше 0.06 м.
6. Мішкопідйомники повинні мати бірку або клеймо з позначенням реєстраційного номера, вантажопідйомності, дати наступного випробування та реєструватися в журналі обліку вантажопідйомних машин.
7. Вантажопідйомні машини, керування якими здійснюється з підлоги

(талі, тельфери)

1. Електроталі та електротельфери повинні бути зареєстровані підприємством- власником та відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів.
2. Мінімальна відстань від підлоги до гака (таля, тельфера), що знаходиться у верхньому положенні, повинна бути не менше 3 м.
3. Вантажні гаки повинні бути забезпечені запобіжними замками,що перешкоджають самочинному випадінню вантажу.
4. Закріплення канату (ланцюга) на барабані повинне виконуватись надійним способом, що дозволяє можливість його заміни. У випадку застосування притискних планок кількість їх повинна бути не менше двох. Довжина вільного кінця канату (ланцюга) від останнього затискача на барабані повинна складати не менше двох діаметрів канату, а для ланцюгів — не менше ширини ланки ланцюга. Загинати вільний кінець каната (ланцюга) під притискною планкою або біля неї не дозволяється.
5. Петля на кінці канату, що сполучається з гаком тельфера (таля), повинна виконуватись з застосуванням коу-ша шляхом запаювання вільного кінця та накладання затискача сталевої, кованої, штампованої, литої конусної втулки або шляхом заливання легкоплавким сплавом.
6. При заміні канатів (ланцюгів) коефіцієнт запасу міцності приймається для канатів не менше 6, а для ланцюгів — не менше 5.
7. Подача напруги на вантажопідйомну машину від зовнішньої мережі повинна здійснюватись через ввідний пристрій, обладнаний ручним або дистанційним приводом для зняття напруги.
8. Пускові апарати ручного керування (контролери, рубильники), що застосовуються на тельферах та талях, повинні мати пристрій для самоповороту до нульового положення.

Утримування контакторів у включеному положенні повинне бути можливим лише при постійно натисненій пусковій кнопці.

Апарат керування повинен бути підвішений на сталевому тросику, довжина якого дозволяла б особі, що керує механізмом, знаходитись на безпечній відстані від вантажу, що підіймається. При знаходженні апарата керування нижче 0.5 м від рівня підлоги кнопковий пристрій слід підвішувати на гачок, закріплений на тросику, на висоті 1-1.5 м.

Корпус кнопкового апарата керування повинен бути виконаний з ізоляційного матеріалу або заземлений не менше, ніж двома провідниками. Як один з заземлюючих провідників може бути використано тросик, на якому підвішено кнопковий апарат.

1. Електроталі (електротельфери) повинні бути обладнані кінцевими вимикачами для автоматичного зупинення. Кінцевий вимикач механізму підйому повинен бути встановлений так, щоб після зупинки вантажозахватного механізму (гака) при підйомі без вантажу зазор між вантажозахватним механізмом та упором становив не менше 0.05 м.
2. Штабелеукладачі
3. Штабелеукладачі,які застосовуються для розбирання та укладання штабелів мішків із сипкими матеріалами, повинні бути обладнані:

• кінцевим стрічковим конвеєром, що зберігає положення при підйомі та опусканні;
• додатковим пусковим пристроєм, встановленим на каркасі верхнього конвеєра, що забезпечує аварійну зупинку та пуск зі штабеля всіх механізмів, що входять до складу транспортної лінії.

1. Порядок та терміни технічного огляду
2. Технічний огляд повинно бути покладено на посадову особу з нагляду за транспортними та вантажопідйомними засобами і здійснюватись за участю посадової особи, відповідальної за їх справний стан.
3. Авто- та електронавантажувачі, електрокари, що знаходяться у роботі, повинні підлягати огляду щоденному — до початку роботи та періодичному огляду:

• повному — не рідше одного разу на рік;
• позачерговому — після кожного ремонту.

Під час оглядів повинна перевірятись технічна справність механізмів керування, сигналізації, акумуляторної батареї, гальмової системи тощо.

1. Вантажопідйомні машини (талі, тельфери), що знаходяться в роботі, повинні підлягати періодичному технічному огляду:

• частковому — не рідше одного разу на рік;
• повному — не рідше одного разу на три роки;
• позачерговому повному — після встановлення таля, тельфера на новому місці, а також після ремонту або заміни гака, канатів.

1. Технічному обстеженню підлягають здіймальні вантажозахватні пристрої (стропи, ланцюги, гаки). Вони повинні підлягати огляду та випробуванню навантаженням, яке у 1.25 рази перевищує їх номінальну вантажопідйомність.

Один раз на рік необхідно проводити перевірку та випробування гака, а також роликової підвіски гака.

Стропи та ланцюги повинні підлягати огляду не рідше, ніж через кожні 10 днів. Бракування сталевих канатів, строп повинна проводитись відповідно з вимогами Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів.

1. Огляд електроустаткування повинен здійснюватись не рідше, ніж через кожні 30 днів.
2. Технічне обстеження малих вантажних ліфтів, а також валкових мішкопідйомників повинно здійснюватись періодично, але не рідше одного разу на рік.
3. Пневматичний транспорт
4. Пневмотрубопроводи, прокладені над поверхнею землі або у прохідних каналах, повинні монтуватись за дотриманням таких вимог:

• їх висота над землею повинна бути не менше 5 м; трубопроводи, прокладені в прохідних каналах, повинні бути доступні для обслуговування;
• трубопроводи пневматичного транспорту повинні мати ревізії, розташовані у місцях, доступних для обслуговування та очищення трубопроводів;
• трубопроводи повинні мати захисне заземлення, виконане відповідно з діючими правилами;
• металеві опори та пневмотрубопроводи повинні мати антикорозійне покриття.

1. Відцентрові повітродувні машини повинні запускатись при перекритих вентилях на всмоктуванні та нагнітанні.
2. Всмоктувальні сопла пневматичної системи забирання сипких матеріалів повинні виготовлюватись з легких металів (алюмінію, дюралюмінію).
3. Пристрій для забирання повітря до системи пневматичного транспорту повинен мати металеву сітку з розмірами вічка не більше 0.015*0.015 м, а для виробництв з підвищеними гігієнічними вимогами до чистоти продукту — фільтр для уловлювання механічних домішок повітря.
4. Дротяні каркаси фільтрувальних рукавів повинні бути заземлені на корпус смужками фольги.
5. Експлуатацію, ремонт та встановлення компресорів слід здійснювати у відповідності з Правилами будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів та газопроводів.
6. Не допускається експлуатація компресорів без автоматики, системи захисту від підвищення температури, тиску та рівня масла, без зворотнього клапана, який встановлюється перед водомасловідокремлювачем.
7. Для компресора з водяним охолодженням необхідно мати автоматичний пристрій, що захищає від зниження тиску охоложеної води на виході води з системи охолодження.
8. Автоматичний пуск компресорів здійснюють за допомогою блокування вмикання відносно наявності протоку води для охолодження, тиску та температури масла у системі змазування, температури та тиску повітря на виході з компресора.
9. Водомасловідокремлювачі та ресивери повинні обладнуватись запобіжними клапанами, люками для очищення, спускним краном, манометром з триходовим краном.
10. Будова, монтаж та експлуатація ресиверів та водомасловідокремлювачів повинні відповідати вимогам Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.
11. Ротаційні повітродувки повинні мати індивідуальний електропривід, систему мащення, глушник, запобіжний клапан та манометр.
12. Шлюзові затвори системи пневмотранспорту повинні бути обладнані реле контролю швидкості. Випробування обертання крильчатки затвора повинно проводитись за кінець вала. Обертати крильчатку за лопаті руками не дозволяється.
13. Загальні вимоги
14. Працівникам та посадовим особам на роботах зі шкідливими умовами праці, а також в несприятливих температурних умовах або пов’язаних з забрудненням повинні видаватись безкоштовно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змивні та знешкоджувальні засоби.
15. Працівникам та посадовим особам, професії та посади яких передбачені Типовими нормами безкоштовної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, працівникам і службовцям скрізних професій та посад усіх галузей народного господарства і окремих виробництв, спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту видаються незалежно від того, в яких виробництвах, цехах та дільницях вони працюють, якщо ці професії та посади спеціально не передбачені Типовими галузевими нормами.
16. При використанні засобів індивідуального захисту необхідно знати їх технічну характеристику та правила експлуатації.
17. Трудові колективи мають право приймати рішення про безкоштовну видачу працівникам та посадовим особам спеціального одягу та спеціального взуття (за винятком брезентового, хутрового та кожухового одягу) понад Типові норми за рахунок коштів фонду соціального розвитку.

До колективного договору повинен прикладатись перелік посад працюючих, які мають право на безкоштовне отримання засобів індивідуального захисту з наведенням термінів їх носіння у відповідності з Типовими нормами.

1. Найменування професій працівників та посад посадових осіб, для яких передбачається безкоштовна видача спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, відбираються за відповідними тарифно-кваліфікаційними довідниками робіт та професій працівників, посад посадових осіб та за іншими нормативними актами.
2. Складання заявок повинно здійснюватись з урахуванням планової чисельності працівників та посадових осіб за професіями та посадами, для яких передбачена безкоштовна видача спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту.
3. Порядок видачі, зберігання, використання і обліку санітарного одягу, санітарного взуття і санітарного приладдя повинен здійснюватись відповідно до вимог чинної інструкції.
4. Вимоги до засобів індивідуального захисту
5. Для приміщень категорій вибухопожежонебезпе-ки А і Б (аміачні холодильні компресорні та камери тощо) необхідно зберігати у спеціальних шафах поза приміщеннянеобхідну кількість комплектів сгтеціального інструменту, акумуляторних ліхтарів (за відсутності аварійного освітлення) та засобів індивідуального захисту (протигази тощо).
6. Для захисту очей від механічної та хімічної дії відповідно з умовами праці працівники під час роботи повинні застосовувати захисні окуляри.