Страница 14: НПАОП 20.0-1.02-05. Правила охорони праці в деревообробній промисловості (32398)

крайні колоди кожного ряду необхідно закладати в гнізда, вирубані на кінцях прокладок, глибиною не більше половини товщини прокладок;

у кінці щільних, щільно-рядових і пачкових штабелів мають бути пристрої, які забезпечують надійне утримування колод від обвалювання, а у разі відсутності спеціальних пристроїв кінці штабелів повинні мати кут, рівний кутові природного розкочування колод (не більше 35°).

1. Під час формування штабелів щільного укладання лебідками мають виконуватися такі вимоги:

кінці парних прокладок, повернутих у бік розбирання штабеля, мають бути вирівняними за лінією, яка перпендикулярна до осі штабеля;

працівники, які перебувають на штабелі, під час роботи лебідки не повинні виходити на край штабеля і підходити до рухомого канату ближче ніж на 1 м;

у момент розстропування пачки лебідкою і витягування з-під неї строп працівники мають перебувати від неї на відстані довжини строп (не менше 15 м);

прокладки під час переміщення ними пачок мають бути скріплені між собою за довжиною штабеля металевими скобами без зайоржених кінців.

1. Під час укладання колод краном у щільні та пачкові штабелі в момент опускання пачки працівники мають перебувати на відстані не менше 10 м від місця укладання. До місця укладання пачки в штабель можна підходити тільки тоді, коли вона буде зупинена на висоті не більше 1 м. Направляти пачки, поправляти прокладки необхідно за допомогою багра довжиною не менше 1,5 м. Сигнал на витягування стропів з-під опущеної на штабель пачки повинен подаватися після того, як працівники відійдуть від неї не менше ніж на 10 м.
2. Застроповування пачок на штабелі пачкового укладання (з використанням прокладок, які розділяють пачки за вертикаллю) повинне проводитися гнучкими металевими прутами («голками»), які просовують у зазори між прокладками. За відсутності прокладок за вертикаллю застроповування пачок повинне проводитися з краю кожного ряду за виступаючі кінці колод, стропи мають заводитися з обох кінців у глибину штабеля на відстань не менше 0,5 м.
3. Під час укладання і розбирання штабелів необхідно виконувати такі вимоги: не скидати колоди на штабель з поперечного або поздовжнього конвеєрів до

встановлення напрямних лат (спадів, ухилів);

кількість лат має бути не менше однієї на кожні 2 м довжини переміщуваних ними колод і у всіх випадках не менше двох;

не проводити одночасно роботи на суміжних штабелях; не перебувати ближче 10 м від штабелів, що укладаються або розбираються; не перебувати ближче 20 м від щільного штабеля в момент його обвалювання лебідкою;

не брати колоди із нижніх рядів під час розбирання штабелів до тих пір, поки не забрані верхні ряди; не робити вертикальні обруби штабеля; не відкочувати колоди, стоячи на шляху їх переміщення;

для виконання роботи на штабелях працівники мають бути забезпечені пристроями до взуття, які запобігають ковзанню по колодах, або спеціальним взуттям.

1. Під час розбирання пачкових штабелів лебідками не дозволяється висмикувати пачки із нижніх рядів, необхідно застосовувати ступінчасте розбирання за рядами з закріпленням пачки штабеля і нижніх рядів у головці.
2. Під час розбирання щільних штабелів лебідками необхідно застосовувати пристрої, які забезпечують безпечне проведення робіт (ланцюгові амортизатори, допоміжні стропи, захвати тощо). Під час виконання потрібних робіт на штабелі лебідка має бути виключена.
3. Під час розбирання щільних штабелів повинен витримуватися ухил не більший кута природного скочування колод. Розбирання штабелів, які покосилися, та інших небезпечних штабелів необхідно проводити тільки в світлий час доби за попередньо розробленим планом і під особистим наглядом керівника робіт.
4. Під час укладання штабелів трелювальним трактором їх висота не повинна перевищувати 2 м, а щелепним навантажувачем — 3 м. Штабелювання хлистів на складах повинне проводитися установками вантажопідйомністю не менше 20 т.
5. Фундаменти під штабелі пиломатеріалів мають бути міцними і відповідати масі штабеля. Штабелі не повинні мати нахилу, перекосу та не руйнуватися під дією власної ваги та вітру.
6. Пачки пиломатеріалів для запобігання падінню крайніх дощок повинні мати поперечні прокладки однакової товщини, розташовані за висотою не менше ніж через 0,30,4 м (у залежності від ширини дощок).
7. Пачки необхідно подавати до місця формування штабеля рівномірно з таким розрахунком, щоб не захаращувати проїзну частину складу. Для проїзду автотранспорту повинна залишатися вільна частина дороги шириною не менше 4 м.
8. Для запобігання зміщуванню або перевертанню штабеля пачки пиломатеріалів необхідно встановлювати на дві прокладки (колодки) з плоскими опорними поверхнями.
9. Пачки, які укладаються в штабель, повинні бути однакової висоти і ширини. Різниця в довжині пачок не повинна перевищувати 20% їх середньої довжини.
10. Між окремими пачками в кожному горизонтальному ряду штабеля повинна бути відстань не менше 0,25 м.
11. Висота штабелів, які формуються автонавантажувачами, не повинна перевищувати 7 м, кранами — 12 м. Штабелі, які формуються вручну, не повинні перевищувати 4 м.
12. Під час формування штабелів дозволяється одночасне виконання роботи на штабелі не більше ніж двома працівниками. Вручну дозволяється укладати дошки масою не більше 15 кг.
13. Одночасна робота з формування або розбирання штабелів дозволяється на штабелях, які розміщуються на відстані один від одного не менше 30 м.
14. Формувати штабелі із щільних не обв’язаних пачок пиломатеріалів забороняється. Під час піднімання автонавантажувачем щільних пачок необхідно застосовувати пристрої (скоби, притискачі, тимчасові обв’язки) для запобігання падінню крайніх дощок.
15. Під час переміщення автонавантажувача (з вантажем та без нього) рама вантажопідйомника має бути встановлена в транспортне положення, у якому вила з вантажем підняті на висоту 0,2-0,3 м, а рама повністю нахилена назад.
16. Відстань від кранових шляхів до штабелів пиломатеріалів повинна бути не менше 2 м. Зона роботи кранів повинна бути позначена знаками безпеки згідно з вимогами ГОСТ 12.4.026-76.
17. Перебувати на штабелях з пачками, обгорнутими захисним папером або плівкою, не дозволяється. Укладання і знімання обгорнутих пачок необхідно виконувати тільки з використанням портальних або вилочних захватів.
18. Для запобігання ковзанню стропальників, підсобних працівників у місцях роботи вантажопідіймальних механізмів майданчики, проходи мають бути очищені, а в зимову пору посипані піском або дрібним шлаком.
19. Для піднімання і спускання стропальників під час формування і розбирання штабелів необхідно використовувати спеціальні драбини.
20. Під час зберігання пиломатеріалів у закритих складах пачкові штабелі не повинні захаращувати проходів і прорізів воріт.
21. Основа підстопних місць для укладання фанери та струганого шпону повинна бути вивірена за горизонталлю та мати висоту від підлоги не менше 0,2 м.
22. Висота штабеля фанери або шпону під час механізованого укладання має бути не більше 5,2 м, під час ручного укладання — не більше 1,5 м.
23. Відстань від штабелів фанери та шпону до стін складу має бути не менше 0,8 м, між перекриттям і штабелем — 1 м, світильниками і штабелем — 0,5 м. Інтервали між штабелями поперечного ряду мають бути не менше 0,5 м, поздовжнього — 0,2 м.
24. Ширину основного проїзду необхідно визначати за формулою

B = R +1 + a + m (при b < 2c),

де R — найменший зовнішній радіус повороту навантажувача;

l — відстань від осі передніх коліс до передніх стінок вил;

m — зазор безпеки (для навантажувачів вантажопідйомністю 1-2 т він дорівнює 150-250 мм);

a — довжина вантажу;

b — ширина вантажу;

c — ширина навантажувача.

1. Ширина допоміжного проїзду повинна перевищувати габарити навантажувача з вантажем за шириною не менше ніж на 1 м при однобічному і не менше ніж на 1,4 м при двобічному русі.
2. Склади для зберігання фанери, шпону площею 1000 м2 і більше мають бути обладнані автоматичною пожежною сигналізацією і установками автоматичного пожежогасіння. На в’їзді в приміщення складу має бути вивішена транспортно- технологічна схема проведення робіт.
3. Склади готової продукції мають бути оснащені переносними електроосвітлювальними пристроями з напругою до 42 В для освітлення робочої зони.
4. Пачки в штабелях мають бути розділені прокладками (брусками квадратного перерізу розміром 100 х 100 мм), виготовленими з деревини хвойних порід без дефектів.
5. Пачки фанери і шпону однакового формату необхідно укладати в штабель по одній. Піднімати пачки на потрібну висоту дозволяється тільки біля штабеля. Допускається переміщення з піднятою пачкою на відстань, яка необхідна для укладання пачки на штабель, але не більшу 2 м.
6. Укладання і знімання пачок мають виконуватися двома працівниками: підсобний працівник та водій навантажувача. Перед підніманням і опусканням вантажу водій навантажувача має подавати звуковий попереджувальний сигнал.
7. Підлоги на складах для зберігання фанери, шпону та деревних плит повинні мати тверде покриття, яке витримує навантаження від засобів механізації з вантажем, бути розмічені фарбою з позначенням транспортних проїздів і меж штабелів.
8. Основа підстопних місць для укладання деревних плитних матеріалів повинна бути вивірена по горизонталі і мати висоту від підлоги не менше 0,1 м.
9. Висота укладання плит у стопи на складі готової продукції за допомогою навантажувача не повинна перевищувати 4,5 м. Стопи мають формуватися із щільних пачок висотою не більше 0,8 м через прокладки висотою не менше 0,08 м, укладені рівномірно за довжиною плит через кожні 0,6 м. Відстань першої прокладки від країв плит має бути не менше 0,05 м. На механізованих складах, які обслуговуються кранами, допускається укладання плит у стопи висотою більше 4,5 м.

7 ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ПРАЦІ

1. Організація робіт з охорони праці
2. Роботодавець на підприємстві повинен створити службу охорони праці, функції служби охорони праці можуть виконувати особи, які мають відповідну підготовку.
3. З метою поліпшення роботи, спрямованої на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям на виробництві, роботодавець з урахуванням специфіки виробництва, вимог Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 15.11.2004№ 255, зареєстрованого у Мін’юсті України 01.12.2004 за № 1526/10125, повинен розробити та затвердити Положення про службу охорони праці підприємства.
4. Положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці розробляється згідно з Типовим положенням про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 28.12.93 № 135, зареєстрованим у Мін’юсті України 31.01.94 за № 18/227 (ДНАОП 0.004.11-93).
5. Положення про комісію з питань охорони праці підприємства розробляється згідно з Типовим положенням про комісію з питань охорони праці підприємства, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 03.08.93 № 72, зареєстрованим у Мін’юсті України 30.09.93 за № 141, із зміною (ДНАОП 0.00-4.09-93).
6. Для проведення навчань та інструктажів, надання методичної допомоги працівникам з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи на підприємстві мають бути створені кабінети охорони праці відповідно до вимог Типового положення про кабінет охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від
7. № 191, зареєстрованого у Мін’юсті України 08.10.97 за № 458/2262 (ДНАОП 0.00

4.29-97).

1. Посадові особи відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого у Мін’юсті України
2. за № 231/10511, (далі — Типове положення про порядок проведення навчання), зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з питань охорони праці.
3. Нормативні акти з охорони праці, що діють на підприємстві, мають опрацьовуватись та затверджуватись відповідно до Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 21.12.93 № 132, зареєстрованого у Мін’юсті України 07.02.94 за № 20/229 (ДНАОП 0.00-8.03-93), та інших актів з охорони праці.
4. Роботодавець повинен організувати на підприємстві розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1112 (НПАОП 00.0-6.02-04).
5. Вимоги до забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям, іншими засобами індивідуального захисту, змивальними та знешкоджувальними засобами
6. На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних з забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівники мають безкоштовно забезпечуватися спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам деревообробноїпромисловості,затвердженихнаказом

Держнаглядохоронпраці України від 31.01.2005 № 19, зареєстрованих у Мін’юсті України

1. за № 257/10537 (НПАОП 20.0-3.10-05).
2. Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального захисту повинен установлюватися відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.10.96№ 170, зареєстрованого у Мін’юсті України 18.11.96 за № 667/1692 (ДНАОП 0.00-4.26-96).
3. Засоби індивідуального захисту працівників мають відповідати вимогам ГОСТ 12.4.011-89.
4. Вибір конкретного типу засобів захисту працівників необхідно здійснювати з урахуванням вимог безпеки для даного технологічного процесу або виду робіт та наявності небезпечних і шкідливих чинників.
5. Засоби індивідуального захисту необхідно використовувати у тих випадках, коли безпечна робота не може бути забезпечена організацією виробничих процесів, конструкцією обладнання, будівельно-планувальними рішеннями та засобами колективного захисту.
6. Працівники під час інструктажу мають бути ознайомлені з правилами експлуатації, методами перевірення справності та зберігання засобів індивідуального захисту.
7. Працівники не основних професій деревообробного виробництва мають забезпечуватись засобами індивідуального захисту згідно з відповідними галузевими нормами.
8. Для захисту органів слуху при рівні шуму 85 дБ і вище працівники мають забезпечуватися протишумовими навушниками згідно з державними стандартами «Засоби індивідуального захисту органів слуху. Загальні технічні вимоги і методи випробувань» (ГОСТ 12.4.051-87), «Засоби індивідуального захисту органа слуху. Вимоги безпеки і випробування. Частина 1. Шумозахисні навушники» (ДСТУ Е№ 352-1-2002).
9. Під час виконання робіт, пов’язаних з можливістю ураження очей (викидання різальним інструментом тріски, стружки, газозварювальні, лазерні, лакофарбувальні роботи та ін.), працівники мають бути забезпечені захисними окулярами згідно з ГОСТ 12.4.013- 85Е, із світлофільтрами — відповідно до вимог державного стандарту «Скло оптичне кольорове. Технічні умови» (ГОСТ 9411-91Е).
10. Працівникам, які працюють з механізованим (пневматичним) ручним інструментом, необхідно видавати засоби захисту рук від вібрації відповідно до вимог державного стандарту «Засоби захисту рук від вібрації. Технічні вимоги і методи випробувань» (ГОСТ 12.4.002-97).
11. Працівники цехів, де проводяться оздоблювальні, шліфувальні роботи, мають бути забезпечені засобами захисту органів дихання згідно з вимогами державних стандартів «Засоби індивідуального захисту органів дихання. Класифікація і маркування» (ГОСТ 12.4.034-85), «Засоби індивідуального захисту органів дихання фільтруючі. Загальні технічні вимоги» (ГОСТ 12.4.041-89).
12. Для захисту шкіри рук працівникам повинні видаватись захисні пасти, мазі згідно з вимогами державного стандарту «Засоби індивідуального захисту дерматологічні. Класифікація і загальні вимоги» із зміною (ГОСТ 12.4.068-79).
13. Під час виконання робіт з синтетичними смолами, клеями, лакофарбовими матеріалами, розчинниками та іншими шкідливими речовинами працівники мають забезпечуватись гумовими рукавичками згідно з вимогами державного стандарту «Рукавиці гумові. Технічні умови» (ГОСТ 20010-93).
14. Працівники, одяг яких під час виконання роботи може бути залитий легкозаймистими речовинами (оздоблювальні роботи, виробництво сірників тощо), мають бути забезпечені запасними комплектами спецодягу.
15. Після закінчення роботи засоби індивідуального захисту необхідно (залежно від виду робіт) очистити, провітрити, висушити, знешкодити тощо.
16. Спецодяг повинен зберігатись окремо від особистого одягу працівників в індивідуальних шафах у спеціально виділеному приміщенні, яке повинне провітрюватись.
17. Режими праці та відпочинку