використовувати збірно-розбірні риштування.
- Верхні ліхтарі необхідно склити армованим склом, а у разі застосування звичайного скла — влаштовувати огороджувальні сітки для захисту працюючих від можливого випадання скла.
- Вимоги до штучного освітлення.
- Норми штучного освітленнядля рекомендованогоджерела світла
(газорозрядних ламп) виробничих дільницьтадопоміжних приміщеньвзалежності від
характеру робіт наведені у додатку 5.
- У разі раптового вимкнення робочого освітлення, якщо припинення роботи неможливе, слід передбачати аварійне освітлення для продовження роботи, з живленням від незалежного джерела електричного струму.
- У місцях, небезпечних для проходу людей, та у виробничих приміщеннях, якщо вихід людей пов’язаний із небезпекою травматизму, у разі відключення основного робочого освітлення слід передбачати автоматичне вмикання евакуаційного освітлення.
- Освітленість приміщень під час аварійного освітлення для евакуації згідно з СНиП ІІ-4-79 має становити 5% від норми робочого освітлення (за системою загального освітлення), але не менш 2 лк для будинків.
- Освітленість проїздів, проходів на території підприємства має бути не менш
2 лк.
- Для живлення світильників незалежно від висоти їх підвішування у приміщеннях без підвищеної небезпеки, а також для світильників місцевого освітлення може використовуватися напруга 127 або 220 В.
- Штучна освітленість на робочих поверхнях верстаків відповідно до вимог СНиП ІІ-4-79 має бути не менше 150 лк за місцевого освітлення і не менше 75 лк — за загального освітлення.
- Використання підвісних світильників, у тому числі люмінісцентних ламп у пересувних майстернях не дозволяється.
- Електробезпека
- Безпека силового устаткування та інших електротехнічних пристроїв у ремонтних майстернях забезпечується згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.21-98, ГОСТ
- 75 та «Правил устройства электроустановок» (далі — ПУЭ), затверджених Держенергонаглядом Міненерго СРСР.
- Струмопровідні частини обладнання мають бути ізольовані або огороджені, чи то розміщені у недосяжних для людей місцях. Металеві частини обладнання, які можуть опинитися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції, заземлюються відповідно до вимог СНиП 3.05.06-85.
- Енергозабезпечення за категорією електропостачання в приміщеннях, де зберігаються та обслуговуються спецмашини на зрідженому нафтовому газі, повинно передбачатись згідно з ПУЭ.
Електрообладнання має бути у вибухобезпечному виконанні.
- У разі електрозабезпечення від автономного (незалежного) джерела — пересувної електростанції, пересувна майстерня обладнується засобами заземлення відповідно до СНиП 3.05.06-85.
- Підключення до зовнішнього джерела струму пересувних майстерень здійснюється через електричний увід із захисно-вимикаючим пристроєм.
- Для освітлення робочих місць за межами пересувних майстерень застосовуються переносні ручні світильники з скляним ковпаком, захисною сіткою, що закріплюється на рукоятці гвинтами або хомутами, гачком для підвішування та шланговим проводом з вилкою. Струмопровідні частини патрона і цоколя лампи мають бути недоступні для дотику. Переносні світильники добираються з урахуванням особливостей їх експлуатації і забезпечення пожежо- і електробезпеки відповідно до вимог ДНАОП 0.011.01-95 та ДНАОП 0.00-1.21-98.
- Електроустаткування і штучне освітлення у фарбувальних цехах (дільницях) має бути у вибухобезпечному виконанні. Електричні пускові пристрої встановлюються поза межами фарбувальних і сушильних камер.
- Проводка освітлювальної та силової мережі в шиноремонтному відділенні виконується в металевих трубах, металорукавах та оболонках. Вентилятори та електродвигуни встановлюються ззовні приміщення, а якщо в приміщенні, то тільки — у вибухобезпечному виконанні.
- Конструкція штепсельних розеток і вилок для напруги вище 42 В повинна відрізнятися від конструкції розеток і вилок для напруги 42 В і менше.
- Періодичну перевірку контрольно-вимірювальними приладами стану ізоляції проводів, захисного заземлення і т.ін. електричних машин (інструментів) необхідно здійснювати не менше одного разу у 6 місяців відповідно до ГОСТу 12.2.013.0-91.
- Технічне обслуговування ручних електромашин повинно здійснюватись підготовленим персоналом, який має групу з електробезпеки не нижче ІІІ згідно з ГОСТ
- 91
- Вимоги до майданчиків на відкритому повітрі, призначених для обслуговування та ремонту машин
- Для зберігання та організації ТО і Р дорожньої техніки і автотранспортних засобів на території підприємства улаштовуються:
майданчик для зберігання справних машин та автомобілів, який забезпечується засобами для підігрівання двигунів в холодний період року;
майданчик для зберігання машин, механізмів, транспортних засобів, що очікують обслуговування або ремонту;
майданчик під навісом для проведення ТО або Р;
майданчик для відпочинку, місця для паління, укриття від атмосферних опадів та сонячної радіації з розрахунку не менш 0,2 м на одного працюючого у найбільш численній зміні.
Майданчики розташовуються окремо від будівель і споруд на відстані згідно з СНиП ІІ-89-80.
- Територію майданчиків з твердим або грунтовим ущільненим покриттям необхідно очищати від сміття, виробничих відходів і металобрухту, а в зимовий час від снігу та льоду, посипати піском, шлаком тощо.
- Для дорожніх машин та автомобілів майданчики розмічаються у визначених межах з внутрішнім розподілом на одиничні місця. Відстань між двома дорожніми машинами, які стоять паралельно, має бути достатньою для вільного відкривання дверей кабін.
- Між майданчиками улаштовуються безпечні проїзди завширшки не менш 4,5 м при односторонньому русі.
- Територія майданчика, робочі місця, проїзди і склади в темний час доби повинні бути освітлені.
- Майданчики для ТО та Р дорожньої техніки в польових умовах розташовуються на ділянках землі, очищених від стерні, сухої трави та хмизу, захищених по периметру зораною смугою завширшки в 1 м, на відстані не ближче 100 м від житлових та виробничих будівель, складів лісу, скирт соломи, токів, полів із зерновими культурами та лісопосадок. Не дозволяється очищення ділянок від рослинності шляхом випалювання.
- На майданчику в польових умовах над ділянкою проведення ТО і Р необхідно споруджувати навіс.
Над майданчиком не повинно бути повітряних ліній електропередач.
- Опалення і вентиляція
- Усі виробничі приміщення для виконання розбирально-збиральних, акумуляторних, зварювальних, фарбувальних, шиноремонтних та інших робіт, пересувні майстерні, допоміжні і санітарно-побутові приміщення повинні бути обладнані опаленням і загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91 і забезпечувати стан повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005-88.
- Опалення у шиноремонтному відділенні допускається водяне або парове відповідно до СНиП 2.04.05-91.
- Опалення пересувних майстерень відкритими вогневими печами, електричними печами та калориферами не допускається.
Опалення і вентиляцію пересувних майстерень необхідно здійснювати від опалювально-вентиляційних установок.
- Температура всередині кузова-фургона пересувної майстерні у холодний період року має бути не менше +16 оС.
- Водопостачання і каналізація
- Для ТО та Р дорожньої техніки підприємства повинні бути обладнані господарсько-питним, промисловим водогоном з підключенням до одного з них протипожежного водогону і виробничою каналізацією згідно з СНиП 2.04.01-85 і відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.28-97 та цих Правил
- У разі відсутності зовнішньої каналізаційної системи випуск промислових стічних вод здійснюється відповідно до вимог ДНАОП 0.03-3.01-71.
- Стічні води, які містять шкідливі речовини (горючі рідини, бруд) після миття дорожної техніки, підлоги, перед злиттям в каналізаційну мережу, очищаються в місцевих очисних установках.
Після очищення стічних вод вміст шкідливих речовин не повинен перевищувати встановлених норм.
- Температура води для миття машин при температурі зовнішнього повітря нижче 0 °С має бути в межах від +20° до +60 °С.
- Відстань від робочих місць на відкритих площадках до джерел питного водопостачання має бути не більшою за 150 м.
- Всі працівники підприємства забезпечуються питною водою, яка відповідає вимогам ТОСТ 2874-82. Температура питної води має бути в межах від +8 °С до +20 °С.
- Вимоги до пунктів заправки та зберігання паливно-мастильних
матеріалів
- Пункти зберігання та роздачі паливно-мастильних матеріалів мають відповідати вимогам СНиП 2.11.04-85 та п. 7.10.2. ДНАОП 0.01-1.01-95.
- На постах випуску та зливу стисненого та зрідженого газу з автомобілів, що працюють на цих видах палива, необхідно дотримуватись вимог підрозділу 5.7 ДНАОП
0.00-1.28-97.
- Вимоги до виробничого обладнання, його розміщенню в стаціонарних і
пересувних ремонтних майстернях
- Виробниче устаткування стаціонарних майстерень повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91, вимогам підрозділу 11 ДНАОП-0.00-1.21-98, ПУЭ і цих Правил.
- Рухомі частини обладнання повинні мати захисні огорожі, що відповідають вимогам ГОСТ 12.2.062-81.
- Огорожі небезпечних елементів обладнання повинні мати автоблокування.
- Органи управління обладнанням відповідно до вимог ГОСТ 12.2.064-81 забезпечуються надійними фіксаторами положень для запобігання випадкового пуску (зупинки).
- Для мастильно-заправних робіт пересувні майстерні мають забезпечуватися маслороздавальними шлангами, що відповідають вимогам заводу-виготовлювача, довжиною не менше 10 м і барабанами для їх намотування.
- Стаціонарні верстати, підйомники та інше обладнання мають бути пофарбовані відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76
- Технічний огляд та випробування газової апаратури та газопроводів відповідно до ДНАОП 0.00-1.20-98 проводиться один раз у 3 місяці, а різаків та пальників — один раз на місяць.
- Для обробки деталей заготовок верстати обладнуються пристроями для їх закріплення, що відповідають вимогам ГОСТ 12.2.029-88.
Маса пристрою разом із заготовкою або тільки заготовки у разі кантування їх вручну не повинна перевищувати 16 кг.
У разі перевищення вказаної маси пристрій має бути забезпечений захватами для механізованого переміщення.
- Установки для миття деталей та вузлів мають бути забезпечені пристроями, які блокують запуск приводу, коли завантажувальний люк відкритий.
- Пост накачування шин забезпечується металевою огорожею або зйомною запобіжною кліттю.
- Для регулювання та контролю величини тиску шин на компресорі має бути встановлений редуктор або манометр.
- Пересувне ремонтне обладнання для монтажно-демонтажних робіт і транспортування вузлів та агрегатів дорожньої техніки забезпечується стояночними гальмовими пристроями та пристосуваннями для захвату та кріплення вузлів та агрегатів.
- Конструкція стендів для перевірки тяглодинамічних характеристик та гальмівних систем машин забезпечується пристроями, що запобігають виїзду машин зі стенда під час випробувань.
- Конструкція інвентарних упорних колодок (башмаків) повинна витримувати максимальне навантаження, що дорівнює половині навантаження на вісь дорожньої техніки, має забезпечувати щільність установлення під колеса, не виключати ковзання у разі початку руху дорожньої техніки, забезпечувати безпеку встановлення та вилучення з- під коліс.
- Роботи з переносних драбин-стрем’янок (далі — стрем’янок), випробування елементів стрем’янок (щаблин, тятив, ланцюгів тощо) проводяться згідно з НАОП 1.1.10
- 85 та цих Правил.
Дерев’яні стрем’янки виготовляються з врізними щаблинами завширшки не менш 150 мм і тятивами, скріпленими через кожні 2 м (під щаблинами) стяжними болтами, діаметром не менше 8 мм, задні ніжки скріплюються стяжками для запобігання від самовільного розсовування під час виконання робіт.
Відстань між щаблинами стрем’янок не повинна бути більше 250 мм і менше 150 мм.
Стрем’янки мають бути такої довжини, щоб працівник міг працювати із щаблин, які відстають від верхнього кінця драбини не менше, як на один метр. Не дозволяється працювати з двох верхніх щаблин стрем’янок.
Нижні кінці стрем’янки залежно від поверхні, на яку встановлюється стрем’янка, забезпечуються гострими наконечниками або гумовими башмаками для запобігання від зсуву.
- Конструкція підставок (козелків) має забезпечувати надійність і стійкість під час їх застосування, запобігати сковзанню дорожньої техніки, що встановлена на них. На кожній підставці (козелку) по можливості має бути вказане гранично допустиме навантаження.
- Підставки (козелки) встановлюються під вивішені частини дорожньої техніки у місцях позначених технологічною документацією або вказівками з експлуатації .
- Гідравлічні підйомники і домкрати повинні забезпечуватись зворотними клапанами для миттєвого припинення опускання вантажу. У разі порушення цілісності напірної магістралі або зниження тиску підйомники з електричним приводом повинні обладнуватися автоматичними обмежувальними вимикачами.
- Вантажопідіймальні механізми, вантажозахватні органи та пристосування повинні відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.03-93, мати таблички з реєстраційними номерами, припустимою вантажопідіймальністю та датою наступного випробування.
- Вимоги безпеки під час проведення ТО та Р дорожньої техніки
- Загальні вимоги
- Роботи з ТО та Р дорожньої техніки проводяться відповідно до вимог ГОСТ 12.3.002-75, .ДНАОП 0.00-1.28-97, ДБН В.2.8-3-95, інструкцій з експлуатації та цих Правил.
- Ремонт і зарядка акумуляторних батарей виконується згідно з ДНАОП 0.00