Максимально допустимі перерізи таких тунелів зумовлені необхідністю забезпечення найбільшої природної стійкості порід по контуру тунелю й економічної доцільності заходів щодо штучного зміцнення та підтримання їх.
Мінімальні перерізи тунелів треба призначати, виходячи з умов створення безпечних зазорів під час руху по них засобів транспорту і людей та під час роботи гірничопрохідницького устаткування у вибоях. При цьому всі горизонтальні виробки, по яких транспортуються вантажі, повинні мати на прямолінійних ділянках відстані (зазори) між кріпленнями або розміщеним у виробках обладнанням, трубопроводами і т. ін. і виступаючою частиною транспортних засобів не менші 0,7 м (для проходження людей), а з іншого боку — не менші 0,25 м при дерев'яній, металевій і рамній конструкціях залізобетонного і бетонного кріплення і 0,2 м — при суцільному бетонному або залізобетонному кріпленні.
У виробках з конвеєрним доставлянням ширина проходу для людей повинна бути також не менша 0,7 м, а зазор з іншого боку конвеєра — 0,4 м. Зазначена ширина проходу для людей має витримуватися по висоті виробки не менш як на 1,8 м від рівня настилу людського хідника.
Проходи для людей по всій довжині виробки повинні бути з одного і того самого боку.
Зазор між зустрічними міжколійними транспортними одиницями і при об'їзді має бути не меншим 0,5 м.
13.2.2 Ширина міжколії (відстань між осями двох паралельних шляхів) має бути такою, щоб зазор між зустрічними електровозами (вагонетками) — за найбільше виступаючою кромкою габариту електровоза (вагонетки) — був не меншим 0,2 м.
На скругленнях і з'їздах прохід для людей, а також відстань між осями шляхів мають бути збільшені з таким розрахунком, щоб при будь-якому положенні рухомого складу витримувалися зазори, встановлені для прямої ділянки шляху.
Зазори між найбільш виступаючою хвостовою частиною кузова екскаватора, його верхнім шківом і контуром виробки (постійної обробки чи тимчасового кріплення) мають бути не меншими 0,4 м.
13.2.3 Максимальна довжина горизонтальної виробки з тупиковим вибоєм не повинна перевищувати при перерізі до 16 м2 — 1500 м, при перерізі більшому 16 м — 2000 м.
13.2.4 Мінімальна глибина закладення (вертикальна відстань) від шельги склепіння тунелю до денної поверхні масиву, а також відстань між суміжними паралельними тунелями визначаються характеристиками міцності гірських порід і конструкції обробки тунелів, що обирається на основі розрахунків міцності.
За умовами забезпечення стійкості порід у склепінні тунелю мінімальна глибина закладання тунелю має дорівнювати не менш як двократній величині його прольоту; відстань між суміжними паралельними тунелями повинна бути не меншою від двократного середнього значення їхніх прольотів.
13.2.5 Перед початком врізання тунелю передковий укіс над порталом слід закріпити анкерним кріпленням з металевою сіткою, а в тих випадках, коли укіс складають породи, що легко піддаються вивітрюванню, на його поверхню треба наносити торкрет-бетон.
Для крішіення передкового укосу, складеного незв'язними грунтами, має передбачатися суцільна дерев'яна або залізобетонна затяжка, перевірена розрахунком на деформацію від можливих максимальних навантажень.
13.2.6 Врізання тунелю слід виконувати під захистом попередньо влаштованого портального оголовка, конструкція якого має відповідати інженерно-геологічним і виробничим умовам.
13.2.7 Врізання тунелю із застосуванням буропідривних робіт на ділянці не меншій 10 перших метрів мають виконуватися з західками, що не перевищують у стійких скельних породах 1,0 м, у тріщинуватих порушених і малостійких породах — 0,5 м.
13.2.8 Забороняється виконання всіх інших операцій у вибої одночасно із заряджанням шпурів і свердловин чи з вибиранням породи. Люди, що виконують різні види робіт, повинні бути в різних робочих зонах.
13.2.9 Розробляючи організацію і виконання прохідницьких робіт, треба взяти до уваги, що після проведеного у вибої вибуху і провітрювання до початку прибирання породи виробку потрібно убезпечити від можливого масового вивалення породи або її окремих шматків, для чого необхідно оглянути та вибрати передок вибою, покрівлі й стін виробки, встановити тимчасове кріплення.
13.2.10 У високих підземних виробках для вибирання треба передбачати висувні помости або спеціальні самохідні агрегати, що убезпечують виконання робіт.
Прилади і пристрої для вибирання породи у виробці мають забезпечувати перебування зайнятих тут робітників не ближче як за 2 м вщ зони можливого вивалювання по горизонталі і не ближче 2 м по висоті.
13.2.11 Вибирання породи у вибої допускається одночасно двома навантажувальними машинами за умови дотримання безпечних зазорів згідно з 13.2.1 і розміщення майданчиків для машиністів з зовнішнього боку.
13.2.12 Прибирання породи навантажувальними машинами безперервної дії допускається за умови, що висота навалення породи не перевищує 4 м. При більшій висоті навалення треба передбачати опускання укосів породи.
13.2.13 Після закінчення навантажувальних робіт у вибої всі машини мають бути відведеш на безпечну відстань, але не ближче 50 м від вибою.
13.2.14 Для осадження пилу, що утворюється під час навантаження породи в сухому вибої, слід передбачати зрошення навалу підірваної породи водою.
13.2.15 Проходження тунелів без тимчасового кріплення можливе тоді, коли вони споруджуються у міцних породах, що не допускають розвитку гірського тиску та утворення вивалів, або в разі, коли за проходженням тунелю у вибоях виконується постійна обробка. У недостатньо стійких породах, в яких досить розвинутий тиск по контуру тунелю, встановлення тимчасового кріплення під час проходження тунелю є обов'язкове.
13.2.16 Обраний тип тимчасового кріплення має бути перевірений розрахунком на міцність, стійкість і жорсткість щодо можливих найбільших навантажень.
13.2.17 Кріплення портальних ділянок тунелів, які прокладаються з поверхні, обов'зкове. Довжина портальної ділянки має бути не меншою 10 м, і її кріплення слід виконувати до початку наступної проходки тунелю.
13.2.18 Усі сполучення підземних виробок мають бути закріплені незалежно від стійкості порід.
13.2.19 При арочному, полігональному і рамному тимчасовому кріпленні повинне передбачатися ретельне розклинювання цього кріплення з породою і розкріплення з раніше встановленим кріпленням уздовж виробок.
Підбивати клини під стояки і розпірки забороняється.
13.2.20 У безнапірних тунелях, які прокладаються в породах малої стійкості та в нестійких породах з розкриттям профілю частинами, лонгарини кріплення калоти повинні розташовуватися за зовнішнім контуром конструкції обробки і при її зведенні не знімаються.
13.2.21 У підземних виробках, які проходяться вибуховим способом, максимальне відставання тимчасового кріплення від вибою має не перевищувати довжину однієї західки.
У породах слабких і нестійких, що розробляються без застосування буропідривних робіт, тимчасове кріплення має встановлюватися впритул до передка вибою, а в незв'язних грунтах — випереджати вибій (забивне кріплення).
13.2.22 Канати для механічного піднімання елементів кріпильних рам або інших вантажів на помости, риштовання і т. ін. повинні мати запас міцності, не менший від семиразового; блок має бути надійно укріплений на металевих підвісках також із семиразовим запасом міцнрсті; лебідка має бути міцно укріплена І розташована не ближче як за 5 і не далі як за 15 м по горизонталі від кінця елемента кріплення.
13.2.23 Під час перекріплення виробки з одночасним збільшенням її поперечного перерізу забороняється знімати одночасно більше двох рам чи арок без попереднього встановлення підхватів. Рами або арки, розміщені поряд з тими, що знімаються, треба підсилити тимчасовими стояками.
13.2.24 Забороняється буріння шпурів і свердловин без промивання або інших заходів щодо осадження пилу.
13.2.25 Забороняється буріння перфораторами з руки, коли шпури розміщуються на висоті понад 1,5 м від підошви вибою, В цьому випадку треба передбачати пневмопідтримку.
Забороняється буріння з помостів і настилів із дощок, укладених на бури або штанги, вставлені в пробурені шпури.
13.2.26 Буріння шпурів верхньої частини вибою з навалу підірваної породи дозволяється за умов:
— утворення на навалі вирівняного майданчика, що забезпечує стійке положення бурильника під час роботи;
— можливості роботи бурильника поза зоною дії навантажувальних засобів;
— убезпечення від зсування навалу породи під час роботи навантажувальних машин.
13.2.27 Для забезпечення стійкості під час роботи бурильних установок і пересувних бурових верстатів слід передбачати вирівнюв підошви виробки в привибійній частині.
Встановлення названих машин у робоче положення на місцеву підсипку з породи забороняється. Для вирівнювання ходової частини машини мають передбачатися дерев'яні підкладки (відрізки шпал і т. ін.), скріплені між собою скобами.
13.2.28 Для буріння шпурів бурильними установками на висоті, що перевищує величину їхньої паспортної характеристики, але не більше ніж на 0,5 м, слід передбачати використання пересувних дерев'яних пандусів з горизонтальним майданчиком, конструкція яких забезпечувала б надійну стійкість на них машин під час роботи.
13.2.29 Проектуючи свердловинний метод підривання на нижніх уступах, треба враховувати, що бурові стінки допускається встановлювати тільки за межами призми обвалення уступу, але не ближче як за З м від його верхньої брівки.
13.2.30 Для буріння перфораторами треба передбачати пневматичні підтримки та інші установкові пристрої.
Працювати високочастотними (швидкоударними) перфораторами з рук (без установкових пристроїв) забороняється.
За умовами шуму в одному вибої одночасно можуть працювати не більше чотирьох високочастотних перфораторів. При більшій кількості таких перфораторів вони повинні забезпечуватися протишумовими пристроями.
У проекті має бути застереження про контроль за рівнем шуму у виробках.
13.2.31 У разі поелементного розкриття перерізу тунелю довжина розроблюваних бокових калот і штрос визначається інженерно-геологічними умовами, але в усіх випадках не повинна перевищувати 6 м.
13.2.32 У випадку розробляння штрос у глинах або в міцних; породах для відкритих поверхонь виробки має передбачатися тимчасове кріплення.
13.2.33 Розробку бокових штрос слід передбачати в шаховому порядку. Одночасне розробляння штрос в одному поперечному перерізі тунелю допускається тільки в стійких породах.
Послідовність розробляння бокових штрос підривним способом повинна бути такою, при якій забезпечувалося б не менш ніж семиденне вистоювання бетону в суміжних штросах.
13.3 Спорудження підземних приміщень (камер)
13.3.1 Кількість підхідних (транспортних) виробок до камер, їх положення і конструкція визначаються виробничими, топографічними та інженерно-геологічними умовами.
13.3.2 Для камер великих розмірів (машинних будівель і т. ін.) передбачається не менше як по два виходи на денну поверхню.
13.3.3 У підхідних (транспортних) виробках, що проходяться в межах поперечних перерізів камер (нижче від склепінної частини),
передбачається тимчасове кріплення незалежно від стійкості порід. Конструкція кріплення має розроблятися для кожного окремого випадку з урахуванням інженерно-геологічних умов.
13.3.4 Найбільші розміри частин перерізу камер, які проходяться без кріплення, визначаються розрахунком залежно від стійкості порід і створюваного гірського тиску.
13.3.5 Висота незакріплених ділянок стін у камерах не повинна перевищувати висоту розроблюваного уступу більш ніж на 1 м, рахуючи від підошви раніше розробленого уступу.
13.3.6 У слабостійких породах після розробки частини чергового уступу відкрита ділянка стін повинна негайно бетонуватися.
13.3.7 Для сполучення між уступами треба передбачати сходи з двосторонніми поручнями і нахилом не більшим 70 градусів.
13.3.8 У камерах шириною до 20 м допускається робота тільки одного екскаватора.
13.3.9 Коли основний масив (ядро) породи в камері розробляється горизонтальними уступами (при закріпленій підсклепінній частині), при екскаваторному навантаженні висота уступу не повинна перевищувати полуторне значення максимальної висоти черпання екскаватора; в разі прибирання породи навантажувальною машиною безперервної дії висота уступу не повинна перевищувати 7—8 м, машиною ковшо-вого типу — 6м.
13.3.10 При висоті уступу більшій 4 м кут нахилу укосу до горизонту не повинен перевищувати 80 градусів.
13.3.11 Для сполучення глухих горизонтів розроблюваної камери з горизонтом підхідних (транспортних) виробок слід влаштовувати не менше двох людських хідників у різних фурнелях. Розробляння камер при наявності одного хідника забороняється.
13.3.12 Під час розробки верхньої (підсклепінної) частини камери способом розширення з передової штольні засічку розширень допускається виконувати тільки при наявності додаткових бокових прогонів (лонгарин), установлених у штольні.
13.3.13 Під час розробки розширення не допускається відставання в установленні прогонів і забивних дощок від вибою більше ніж на один посад забивних дощок.
13.3.14 У слабких породах виймання прогона під час бетонування склепіння забороняється.
13.4 Проходження фурнелей
13.4.1 Місця засічок фурнелей і породоспусків з виробок нижніх горизонтів установлюються залежно від ширини останніх, забезпеченості безпечного руху транспорту і вільного проходу людей по них.
Ділянка сполучення фурнелей з підхідною виробкою має бути обгороджена з додержанням безпечних зазорів.
13.4.2 Розмір. , сходового відділення встановлюються з розрахунку: - встановлення в ньому сходів під кутом не більшим 70 градусів, при цьому над кожним помостом сходи повинні виступати на 1 м (або над отвором помосту в кріпленні виробки мають бути міцно замуровані металеві скоби на відстані не більшій 0,3 м одна від одної);
