С.6.3.2.1 Гептан
Гептан повинен бути товарного сорту відповідно до С.5.2.2.
С.6.3.2.2 Конструкція і розташовування модельних вогнищ
Пальники повинні відповідати С.5.2.1. Вимоги до заповнювання пальників і їх розташовування у модельній споруді – відповідно до С.5.2.3.
С.6.3.3 Випробовування
С.6.3.3.1 Порядок проведення випробовування
Перед початком випробовування аналізують склад газової вогнегасної речовини.
Заповнені гептаном випробовувальні пальники запалюють. Тривалість вільного горіння – 30 с за відкритого положення вищезгаданих отворів, що відкриваються. Через 30 с закривають усі отвори і ручним способом приводять у дію систему пожежогасіння. Під час приведення в дію системи вміст кисню всередині споруди не повинен бути більше ніж на 0,5 % нижчим за нормальну концентрацію кисню в атмосфері. Під час випробовування концентрація кисню не повинна змінюватися більше ніж на 1,5 % внаслідок виділення продуктів згоряння. Цю зміну треба визначати порівнянням концентрації кисню, розрахованої з концентрації вогнегасної речовини, з виміряною концентрацією кисню.
С.6.3.3.2 Реєстрування результатів
Результати реєструють відповідно до С.6.1.3.2, за винятком пунктів е) і f).
С.6.3.4 Вимоги до випробовування
Лабораторна мінімальна вогнегасна концентрація вогнегасної речовини – це концентрація, за якої досягають задовільного гасіння вогню під час трьох послідовних випробовувань. Нормативна концентрація для об'ємного гасіння – це лабораторна мінімальна вогнегасна концентрація, помножена на відповідний «коефіцієнт безпеки».
Додаток D
(обов'язковий)
Методи визначення мінімальної флегматизувальної концентрації пари вогнегасної речовини
D.1 Сфера застосування
У цьому додатку наведено метод для визначання мінімальної флегматизувальної або інгібірувальної концентрації вогнегасної речовини, заснований на аналізуванні діаграм займистості потрійних систем (горюча речовина, вогнегасна речовина, повітря).
|
НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ Термін «мінімальна флегматизувальна концентрація» має відповідник англійською мовою «inerting concentration». |
D.2 Порядок проведення випробовування
Суміш горючої речовини, вогнегасної речовини і повітря за тиску 1 атм (1 бар або 14,7 фунтів/кв. дюйм) підпалюють за допомогою електричного розряду і вимірюють величину зростання тиску.
D.3 Вимірювальна апаратура
D.3.1 Випробовувальна камера сферичної форми місткістю (7,90 ± 0,25) л з отворами для подавання і випускання газів, термопарою і перетворювачем тиску, як наведено на рисунку D.1.
D.3.2 Пристрій для підпалювання з номінальним опором 1 Ом, який містить чотири графітові стрижні (графіт олівцевий марки «Н»), скріплені двома дротяними хомутами з обох кінців, до того ж проміжок між хомутами становить приблизно .
D.3.3 Два конденсатори ємністю по 525 мкФ, 450 В, які долучено послідовно з пристроєм для підпалювання.
D.3.4 Внутрішній вентилятор для перемішування газової суміші, здатний витримувати температуру і надлишковий тиск вибуху.
D.4 Випробовування
D.4.1 Випробовувальна камера і всі компоненти повинні перебувати за номінальної кімнатної температури (22 ± 3) °С. Будь-які температурні відхили поза цим діапазоном необхідно фіксувати.
D.4.2 З'єднують перетворювач тиску з відповідним реєструвальним пристроєм, придатним для вимірювання зростання тиску у випробовувальній камері до 70 Па.
D.4.3 Видаляють повітря з випробовувальної посудини.
D.4.4 Подають вогнегасну речовину до досягнення концентрації, необхідної за методом парціальних тисків; якщо вогнегасна речовина рідка, треба дати час для її випаровування.
D.4.5 Подають пару палива і повітря (відносна вологість (50 ± 5) % до досягнення концентрації, необхідної за методом парціального тиску, поки тиск у камері не буде дорівнювати 1 атм (1 бар або 14,7 фунтів/кв. дюйм).
D.4.6 Вмикають вентилятор і протягом 1 хв перемішують газову суміш. Вимикають вентилятор і витримують 1 хв, щоб суміш досягла стану спокою.
D.4.7 Заряджають конденсатори до напруги постійного струму від 720 В до 740 В. До того ж енергія заряду становитиме від 68 Дж до 70 Дж.
D.4.8 Замикають вимикач і розряджають конденсатори.
Примітка. Розрядний струм конденсатора спричинює іонізацію на поверхні графітового стрижня, в результаті проскакує коронний розряд уздовж проміжку між струмопідводами.
D.4.9 Вимірюють і фіксують величину надлишкового тиску, якщо він є.
D.4.10 Внутрішню поверхню випробовувальної камери очищають за допомогою здистильованої води і матерії, щоб уникнути нашарування продуктів розкладу.
D.4.11 Залишаючи незмінним співвідношення горючої речовини і повітря, повторюють випробовування, використовуючи різні кількості вогнегасної речовини, доки не буде досягнуто умов, коли збільшення тиску буде дорівнювати 0,07 від початкового тиску.
Примітка. Прийнято таке визначення поняття концентраційної межі поширення полум'я: це такий склад, за якого підвищується тиск у 0,07 рази від початкового тиску або 1 фунт/кв. дюйм, коли початковий тиск – 1 атм (1 бар або 14,7 фунтів/кв. дюйм).
D.4.12 Випробовування повторюють, змінюючи співвідношення горюча речовина/повітря і концентрацію вогнегасної речовини, щоб визначити максимальну концентрацію пари вогнегасної речовини, необхідну для флегматизування суміші.
D.5 Мінімальна флегматизувальна концентрація
Мінімальна флегматизувальна концентрація – концентрація, встановлена відповідно до D.4.12.
|
НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ Термін «мінімальна флегматизувальна концентрація» має відповідник англійською мовою «inerting concentration». |
|
|
|
1 – мембрана; 2 – місце введення газу; 3 – випробовувальна камера місткістю ; 4 – пристрій для підпалювання; 5 – пристрій для видаляння газів; 6 – джерело вакууму; 7 – манометр; 8 – випробовувальна камера
|
|
Рисунок D.1 – Установка для випробовування з визначання мінімальних флегматизувальних концентрацій |
Додаток Е
(обов'язковий)
Випробування з дверним вентилятором для визначення мінімальної тривалості витримування
Е.1 Сфера застосування
У цьому додатку наведено інформацію для встановлення цілісності приміщень та інших закритих просторів та утримування концентрації вогнегасної речовини протягом потрібного часу. V цьому додатку детально наведено метод випробовування.
Е.2 Випробовування з визначання передбачуваної мінімальної тривалості витримування
Е.2.1 Метод
Вентилятор тимчасово розташовують у межах отвору вхідних дверей з метою нагнітання повітря і скидання тиску в закритому просторі. Здійснюють серію вимірювань тиску і потоку повітря, за результатами яких визначають характеристики витікань.
Передбачувану тривалість витримування визначають, використовуючи характеристики витікань за такими припущеннями:
а) витікання відбувається за найнесприятливіших умов, тобто коли половина площі нещільностей припадає на максимальну висоту закритого простору. Крізь ці нещільності до приміщення надходить повітря, а інша половина (нижня площа витікань) припадає на найнижчу частину закритого простору, і крізь ці нещільності витікають суміші вогнегасної речовини з повітрям;
Е.2.2 Апаратура
Е.2.2.1 Вентиляторний вузол, який складається з вмонтованої рами і ущільнює вхідний отвір закритого простору та один або більше вентиляторів зі змінною швидкістю з можливістю створювати малі потоки і здатних забезпечувати на межі закритого простору різницю тисків не менше ніж 25 Па.
Е.2.2.2 Два пристрої для вимірювання тиску: один – для вимірювання різниці тисків у закритому просторі і один – для вимірювання тиску в потоці, створюваному вентилятором.
Е.2.2.3 Система гнучких труб для під'єднання пристроїв для вимірювання тиску.
Е.2.2.4 Хімічні димові олівці і (або) генератори диму.
Е.2.2.5 Два термометри для вимірювання температури довкілля.
Е.2.2.6 Знаки з текстом «НЕ ВІДКРИВАТИ! ПРОВОДЯТЬ ВИПРОБОВУВАННЯ ПІД ТИСКОМ» і «НЕ ЗАКРИВАТИ! ПРОВОДЯТЬ ВИПРОБОВУВАННЯ ПІДТИСКОМ».
Примітка. Може бути необхідна додаткова апаратура – мірні стрічки, факели, драбини, інструменти для пересування елементів підлоги і стелі, комп'ютер або інший обчислювальний пристрій.
Е.2.3 Повіряння (калібрування) апаратури
Е.2.3.1 Вентиляторний вузол
Вентиляторний вузол калібрують у таких інтервалах і таким методом, як рекомендує виробник. Треба вести записи і, у разі потреби, мати протоколи калібрування. Треба використовувати витратомір із точністю вимірювання до ± 5 % і прилади для вимірювання тиску з точністю вимірювання до ± 1 Па.
Е.2.3.2 Прилади для вимірювання тиску
Прилад для вимірювання тиску повинен бути повірений не раніше, ніж за 12 міс. до випробовування. Треба вести записи і, у разі потреби, мати протокол калібрування.
Якщо використовують манометри з U-подібними трубками, необхідно замінювати рідину не більше ніж за 3 міс. перед випробовуванням. Такі манометри перед кожним випробовуванням необхідно урівнювати і виставляти на нуль.
Е.2.4 Попереднє готування
Е.2.4.1 Треба одержати від користувача опис вентиляційного устатковання і системи видаляння вогнегасної речовини в даному закритому просторі.
Е.2.4.2 Треба перевірити:
Е.2.4.3 Треба надати користувачеві таку інформацію:
Е.2.5 Оцінювання закритого простору
Необхідно одержати або підготувати ескізний план закритого простору, на якому треба зазначити стіни, розташовання дверей та інших отворів, крізь які повітря проходитиме під час випробовування, а також розташовання будь-яких трубопроводів, що проходять крізь закритий простір, і будь-яких засувок у них. Зазначають положення (відчинені або зачинені під час випускання вогнегасної речовини з системи пожежогасіння) кожних дверей, люків, засувок, а також які саме вхідні отвори мають бути використані для встановлення вентилятора.
Зазначають розташування стоків і каналізаційних труб.
Е.2.6 Вимірювання розмірів закритого простору
Необхідно виміряти об'єм захищуваного простору і зафіксувати такі дані:
Е.2.7 Випробовування
Е.2.7.1 Готування до проведення випробовування
Е.2.7.1.1 Повідомляють наглядовий персонал у районі проведення випробовування.
Е.2.7.1.2 Прибирають папери і предмети, що можуть бути порушені турбулентним потоком від вентилятора.
Е.2.7.1.3 Двері фіксують у відчиненому положенні поза захищуваним приміщенням, для забезпечення вільного потоку повітря від вентилятора до відкритих прорізів, до того ж треба виконувати всі вимоги до приміщення, в тому числі – вимоги безпеки, протипожежні вимоги і вимоги щодо охорони довкілля.
Е.2.7.1.4 Використовуючи схему приміщення (див. Е.2.5), встановлюють усе вентиляційне устатковання і системи видаляння вогнегасної речовини в положення, в якому вони повинні перебувати під час випускання вогнегасної речовини з системи пожежогасіння, за винятком нижченаведеного:
Е.2.7.1.5 Установлюють відповідні знаки на дверях (див. Е.2.2.6).
Е.2.7.1.6 Відкривають двері й пересувають елементи підлоги або підвісної стелі в межах захищуваного системою пожежогасіння закритого простору, так, щоб захищуваний об'єм можна було розглядати як єдиний простір. Не треба пересувати елементи підвісної стелі, якщо об'єм над підвісною стелею не захищає вогнегасна речовина.
Е.2.7.1.7 Усі двері й вікна закритого простору зачиняють.
Е.2.7.1.8 Перевіряють заповнення рідиною уловлювачів рідини в підлозі і дренажних зливів.
Е.2.7.2 Налагодження вентиляторного вузла
Е.2.7.2.1 Вентиляторний вузол встановлюють у вхідному отворі, що виходить із захищуваного простору в найбільше за об'ємом приміщення будівлі і замикає потік повітря від вентилятора, захищуваного приміщення, через місця витоків і інший об'єм приміщення до вентилятора.
Е.2.7.2.2 Плавно нагнітають або висмоктують повітря з гнучкої системи труб так, щоб покази пристрою для вимірювання тиску пройшли по всій шкалі. Максимальний показ утримують протягом не менше ніж 10 с.
