органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування,
прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами
виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань
охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки
Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої
влади з питань лісового господарства та з питань охорони
навколишнього природного середовища.
Право постійного користування лісами посвідчується державним
актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Стаття 18. Тимчасове користування лісами
Об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що
перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим -
терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим -
терміном до одного року.
Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на
договорі строкове платне використання лісових ділянок, які
виділяються для потреб мисливського господарства,
культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і
освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та
комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок
у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних
органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування,
прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними
користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового
господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами
центрального органу виконавчої влади з питань лісового
господарства.
Довгострокове тимчасове користування лісами приватної
власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом
укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем
договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з
питань лісового господарства Автономної Республіки Крим,
територіальних органах центрального органу виконавчої влади з
питань лісового господарства.
Короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлі
другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та
інших потреб, передбачених цим Кодексом, здійснюється без
вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного
лісокористувача на підставі спеціального дозволу, що видається
власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам,
установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особам
без громадянства, іноземним юридичним особам.
Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є:
власники лісів або уповноважені ними особи;
підприємства, установи, організації, громадяни України,
іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові
ділянки в тимчасове користування іншим особам.
Стаття 19. Права та обов'язки постійних лісокористувачів
Постійні лісокористувачі мають:
1) право самостійно господарювати в лісах;
2) виключне право на заготівлю деревини;
3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи
від її реалізації;
4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених
законодавством;
5) право здійснювати відповідно до законодавства будівництво
доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і
споруд, необхідних для ведення лісового господарства.
Постійні лісокористувачі зобов'язані:
1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення
продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних
властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів
відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;
2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;
3) вести лісове господарство на основі матеріалів
лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів
способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних
властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх
охорони, захисту та відтворення;
4) вести первинний облік лісів;
5) дотримуватися встановленого законодавством режиму
використання земель;
6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних
комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під
загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних
угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до
природоохоронного законодавства;
( Пункт 7 частини другої статті 19 виключено на підставі
Закону N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 )
8) забезпечувати безперешкодний доступ до об'єктів
електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову
ділянку, для їх обслуговування.
Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки
постійних лісокористувачів.
Стаття 20. Права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на
умовах довгострокового користування
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового
користування мають право:
1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням
умов договору;
2) за погодженням із власниками лісів, постійними
лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові
будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності;
3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового
користування зобов'язані:
1) приступати до використання лісів у строки, встановлені
договором;
2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі,
передбаченому законом та договором;
3) дотримуватися встановленого законодавством режиму
використання земель;
4) вести роботи способами, які забезпечують збереження
оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють
сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та
унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що
перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного
світу, сприяти формуванню екологічної мережі;
5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;
6) не порушувати прав інших лісокористувачів.
Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та
обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового
користування.
Стаття 21. Права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на
умовах короткострокового користування
Тимчасові лісокористувачі на умовах короткострокового
користування мають право:
1) здійснювати використання лісових ресурсів з додержанням
вимог спеціального дозволу;
2) за погодженням із власниками лісів, постійними
лісокористувачами у встановленому порядку споруджувати тимчасові
будівлі та споруди, необхідні для зберігання і первинної обробки
заготовленої продукції;
3) власності на заготовлену ними в результаті використання
лісових ресурсів продукцію та доходи від її реалізації;
4) на відшкодування збитків у випадках, передбачених
законодавством.
Тимчасові лісокористувачі на умовах короткострокового
користування зобов'язані:
1) здійснювати використання лісових ресурсів за встановленими
правилами і нормами;
2) вести роботи способами, які забезпечують збереження
оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють
сприятливі умови для охорони, захисту та відтворення лісів,
охорони типових та унікальних природних комплексів і об'єктів,
рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів
тваринного і рослинного світу;
3) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;
4) не порушувати прав інших лісокористувачів.
Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки
тимчасових лісокористувачів на умовах короткострокового
користування.
Стаття 22. Припинення права користування лісами
Підставами припинення права постійного користування лісами є:
1) припинення права користування земельною лісовою ділянкою у
випадках і порядку, встановлених законом;
2) використання лісових ресурсів способами, які завдають
шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують
збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей
лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення;
3) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.
Право тимчасового користування лісами припиняється у
випадках, передбачених статтею 78 цього Кодексу для припинення
права використання лісових ресурсів.
Стаття 23. Лісові сервітути
Лісовий сервітут - право на обмежене платне або безоплатне
користування чужою земельною лісовою ділянкою.
Громадяни мають право вільно перебувати в лісах державної та
комунальної власності, якщо інше не передбачено законом.
Права власників лісів або лісокористувачів можуть бути
обмежені на користь інших заінтересованих осіб на підставі закону,
договорів, заповіту або за рішенням суду.
Установлення лісового сервітуту не веде до позбавлення
власника земельної лісової ділянки, щодо якої встановлений лісовий
сервітут, права володіння, користування та розпоряджання нею, а
користувача - володіння, користування.
Лісовий сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим
для власника лісів або користувача земельної лісової ділянки, щодо
якої він установлений.
Положення Цивільного ( 435-15 ) та Земельного кодексів
України ( 2768-14 ) застосовуються до лісових сервітутів у
частині, що не суперечить вимогам цього Кодексу.
Стаття 24. Захист прав власників лісів, лісокористувачів та
громадян
Права власників лісів, лісокористувачів та громадян
охороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише у
випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими
актами.
Збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів,
лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному
обсязі відповідно до закону.
Розділ III
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ
У СФЕРІ ЛІСОВИХ ВІДНОСИН
Глава 3
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ
У СФЕРІ ЛІСОВИХ ВІДНОСИН
Стаття 25. Основні завдання державного регулювання та
управління у сфері лісових відносин
Основним завданням державного регулювання та управління у
сфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони,
належного захисту, раціонального використання та відтворення
лісів.
Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин
здійснюється шляхом:
1) формування та визначення основних напрямів державної
політики у сфері лісових відносин;
2) визначення законом повноважень органів виконавчої влади та
органів місцевого самоврядування;
3) установлення відповідно до закону порядку і правил у сфері
охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
4) здійснення державного контролю за охороною, захистом,
використанням та відтворенням лісів.
Стаття 26. Повноваження Верховної Ради України у сфері
лісових відносин
Верховна Рада України у сфері лісових відносин:
1) визначає засади державної політики у сфері лісових
відносин;
2) приймає закони щодо регулювання відносин у цій сфері;
3) затверджує загальнодержавні програми з охорони, захисту,
використання та відтворення лісів;
4) вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно
до Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Стаття 27. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері
лісових відносин
Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин:
1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових
відносин;
2) спрямовує та координує діяльність органів виконавчої влади
щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення
лісів;
3) забезпечує розроблення та виконання загальнодержавних
програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
4) затверджує державні програми з охорони, захисту,
використання та відтворення лісів;
5) передає у власність, надає в постійне користування для
нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як
1 гектар, що перебувають у державній власності;
( Пункт 6 статті 27 виключено на підставі Закону N 2756-VI
( 2756-17 ) від 02.12.2010 )
7) приймає рішення про обмеження або тимчасове припинення
діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення
