Небезпечна зона, пов’язана з виконанням робіт на висоті

Аналіз виробничого травматизму, незалежно від сфери господарювання, свідчить про значну кількість нещасних випадків, пов’язаних із падінням, обваленням на працівників предметів, матеріалів тощо. На голови працівників падають будівельні матеріали, елементи конструкцій і технологічного обладнання. Основна причина подібних нещасних випадків пов’язана з перебуванням працівників у небезпечній зоні (наприклад, на території біля будівлі) та незадовільною організацією робіт на висоті.

Як свідчать результати перевірок, на більшості об’єктів будівництва допускаються порушення нормативних вимог щодо організації небезпечних зон та робочих місць на висоті. Розглянемо основні нормативні вимоги щодо організації небезпечних зон на об’єктах будівництва, реконструкції та під час виконання інших видів робіт, пов’язаних з виконанням робіт на висоті. Ці питання є сьогодні дуже актуальними, оскільки все більше поширюється висотне будівництво в умовах щільної забудови.
Згідно з ДСТУ 2293-99, небезпечна зона — це простір, у якому можлива дія на працівника небезпечного і (або) шкідливого виробничого чинника. Небезпечні зони, пов’язані з виконанням будівельних робіт на висоті, можна умовно розділити на:
зони з постійно діючими небезпечними чинниками (зони поблизу неогороджених перепадів конструкцій або їхніх елементів по висоті 1,3 м і більше);
зони з потенційно діючими небезпечними чинниками, до яких належать ділянки території поблизу будівлі (споруди), що будується; поверхи (яруси) будівель і споруд в одній захватці (вертикалі), над якими виконується монтаж (демонтаж) конструкцій або устаткування; зони переміщення машин, устаткування або їхніх частин і робочих органів; місця, над якими здійснюється переміщення вантажів вантажопідйомними механізмами.
Зони з постійно діючими небезпечними чинниками для запобігання доступу сторонніх осіб повинні мати захисне і страхувальне (запобіжне) огородження, а зони з потенційно діючими небезпечними чинниками — сигнальне огородження. Огородження цих зон повинно відповідати вимогам ГОСТ 23407—78 (ГОСТ 12.4.059—89), позначатись знаками безпеки та попереджувальними написами, а в окремих випадках — виставлятись чергові.
Небезпечні зони виникають під час виконання інших видів робіт, наприклад, знесенні будівельних конструкцій; видаленні (спилюванні) дерев; виконанні робіт з щогл (веж). Крім того, згідно з п. 2.9 СНиП ІІІ-4-80*. Техника безопасности в строительстве (НПАОП 45.2-7.02-80) межа небезпечної зони залежить від використовуваних засобів виробництва. Наприклад, межа небезпечної зони біля робочих органів будівельних машин, що обертаються або рухаються, встановлюється на відстані 5 м, а згідно з п. 3.5.34 Правил охорони праці при ремонті та реконструкції об’єктів житлово-комунального господарства (НПАОП 45.2-1.02-90) — у місцях виконання робіт з використанням монтажно-поршневого інструменту небезпечна зона в місці пристрілювання встановлюється в радіусі 10 м від місця пристрілювання та 5 м в глибину від поверхні забивання.
Згідно з п. 1.10 ДБН А.3.1-5-95 «Організація будівельного виробництва» під час будівництва на ділянках існуючої міської забудови умови виконання робіт, у тому числі виділення небезпечних зон, повинні бути погоджені в установленому порядку з відповідними органами державного нагляду, місцевими органами влади та експлуатаційними організаціями. Організація небезпечних зон та порядок виконання робіт у цих зонах визначається проектно-технологічною документацією (проектом виконання робіт або технологічною картою), прив’язаною до умов виробництва.
Вимоги чинного законодавства щодо межі (параметрів) небезпечної зони, пов’язаної з виконанням робіт на висоті, наведено в табл. 1. Нормативні вимоги щодо межі небезпечної зони під час знесення будівельних конструкцій з використанням руйнівного органу (клину-молота, кулі-молота) наведено в табл. 2.
Межа небезпечної зони залежить від висоти вірогідного падіння предмета чи засобів виробництва, що використовуються, зокрема, від:
висоти будівлі, споруди, конструкції, дерева тощо;
висоти піднімання вантажопідйомним механізмом;
висоти місця виконуваних робіт;
висоти та кута падіння руйнівного органу (під час знесення будівельних конструкцій).
Параметри нормативної межі небезпечної зони не є однозначними і залежать від видів виконуваних робіт. Наприклад, при висоті будівлі або місця виконання робіт понад 20 м (але не більше ніж 30 м) мінімальна ширина небезпечної зони становить: у місцях, над якими переміщується вантаж вантажопідіймальним краном,— 7 м; біля будівель (споруд), що будуються, — 5 м; біля будівель, що ремонтуються або реконструюються,— 6 м; у місцях виконання робіт з використанням будівельного підйомника (з вантажною платформою) — 6 м; у місцях виконання робіт з розбирання, улаштування, ремонту, монтажу та демонтажу будівельних конструкцій та іншого інженерного обладнання — 8 м; у місцях виконання робіт з використанням вантажопідіймальних лебідок — 9 м; у місцях виконання фасадних робіт з використанням будівельних риштовань — 7 м і 2 м (див. пп. 7 і 8 табл. 1); у місцях виконання робіт з видалення (спилювання) дерев частинами (в межах населених пунктів) — 15 м (дивно, що згідно з Правилами охорони праці в зеленому господарстві (НПАОП 02.-1.07-00) межа небезпечної зони в межах населених пунктів не залежить від висоти дерева).
На думку автора, неоднозначність у визначенні межі небезпечної зони під час виконання робіт з будівельних риштовань (7 чи 2 м) пов’язана з наявністю огородження, виконаного у вигляді захисної сітки по всій зовнішній площині будівельних риштовань (за наявності такого огородження доцільно улаштувати ширину небезпечної зони 2 м).
Необхідно відзначити, що чинні нормативні вимоги до межі небезпечної зони не враховують поширення нових технологій висотного будівництва, де використовується технологічна оснастка, елементи якої мають парусність (наприклад, щити опалубки).
У небезпечних зонах заборонено улаштовувати постійні робочі місця працівників, які керують будівельним устаткуванням або їх обслуговують, санітарно-побутові приміщення, проїзди для транспорту (крім спеціальних розвантажувальних площадок), пішохідні доріжки, зберігати пально-мастильні матеріали, газові балони тощо. Для проходу працівників через небезпечну зону повинні улаштовуватись на всю її ширину проходи (галереї), що захищені зверху суцільним захисним настилом.
Необхідно звернути увагу на те, що згідно з п. 3.5.51 НПАОП 45.2-1.02-90 межа небезпечної зони не повинна виходити за межу будівельного майданчика на прилеглу до нього вулицю або міжквартальну територію. Якщо територія об’єкта будівництва не дає можливості дотримуватись нормативних вимог (наприклад, в умовах щільної забудови та будівництва висотних будинків), то в таких випадках на вантажопідіймальних кранах встановлюють обмежувачі повороту стріли, на робочих місцях, де виконуються роботи на висоті, застосовують інвентарні захисні козирки. Якщо в небезпечну зону будівельного майданчика все ж таки потрапляє будівля, що експлуатується, або її частина, то згідно з п. 3.5.52 НПАОП 45.2-1.02-90 виконання будівельно-монтажних робіт (без припинення експлуатації будівлі) дозволяється тільки за умови дотримання наступних умов:
у проекті виконання робіт повинні бути розроблені способи стропування, схеми переміщення та способи монтажу будівельних конструкцій, що забезпечують безпечне виконання робіт;
вантажозахоплювальні пристрої повинні пройти додатковий огляд і випробування;
захоплювальні петлі будівельних конструкцій повинні підлягати додатковому випробуванню на висмикування;
будівельно-монтажні роботи повинні виконуватись під наглядом інженерно-технічних працівників (виконроба, майстра) за нарядом-допуском; мають бути зазначені умови безпечного виконання робіт працюючими із визначенням небезпечних зон і необхідних заходів безпеки.
Якщо до будівлі, де виконуються будівельні роботи з використанням вантажопідіймальних кранів, прилягає будівля однакової або вище поверховості, то згідно з п. 3.5.36 НПАОП 45.2-1.02-90 небезпечна зона між цими будівлями не улаштовується. Якщо будівля, де виконуються будівельні роботи, має нижчу поверховість, то повинна улаштовуватись небезпечна зона, при цьому перепад висот визначається від перерізу стіни будівлі, де виконуються будівельні роботи, а у разі змінної висоти стіни — від найвищої її точки до середньої відмітки нахилу покрівлі прилеглої будівлі.
Нормативні вимоги щодо організації небезпечних зон спрямовані на запобігання нещасним випадкам під час будівництва, реконструкції та інших робіт, пов’язаних з виконанням робіт на висоті. На думку автора, наявне різноманіття нормативних вимог щодо межі небезпечної зони в подальшому потребує уніфікації. Хоча людський фактор має вплив на рівень виробничого травматизму (в людській природі закладене бажання зайти туди, де заборонено), але можна констатувати той факт, що вірогідність нещасних випадків найменша саме на тих об’єктах будівництва, де належним чином організовані небезпечні зони, безпечні проходи до робочих місць і на самих місцях.