6.2.1.13 При розміщенні пам'ятки в зсувних або зсувонебезпечних територіях не- обхідно влаштовувати дренажі спеціальної конструкції (дренажні прорізи, відкосні, контрфорсні, променеві, застійні і каптажні камери, водопоглинаючі свердловини, забивні фільтри).
6.2.1.14 Кінцеве відведення води з дренажних мереж пам'ятки повинно здійс- нюватися у водостоки закритого або відкритого типу з остаточним скидом води в балки за межами території пам'ятки.
6.2.1.15 Дренажні системи повинні прокладатися не ближче від існуючих фундаментів пам'яток.
6.2.1.16 При проходженні дренажних систем через цвинтарі та зони санітарної охорони необхідно отримати дозвіл на закладання таких систем у санепідемслужбах.
6.2.1.17 Роботи з прокладання дренажів слід виконувати під наглядом археолога.
6.2.2 Влаштування гідроізоляції
6.2.2.1 Гідроізоляція є окремим елементом огороджувальних конструкцій або спеціальною композицією, що забезпечує захист конструктивних елементів пам'ятки від шкідливої дії води (антифільтраційна ізоляція) або стійкість проти руйнівного впливу агресивних середовищ (антикорозійна гідроізоляція).
6.2.2.2 Замокання пам'ятки може бути зумовлено:
- гідростатичним тиском води;
- капілярним підсмоктуванням води;
- гігроскопічними ефектами солей у будівельних матеріалах пам'ятки;
- атмосферними опадами;
- конденсацією парів.
6.2.2.3 Наявність підвищеної вологи в конструкціях та елементах пам'ятки викликає
- хімічну та механічну корозію;
- зниження теплоізоляції;
- біоураження;
- порушення норм гігієни.
6.2.2.4 Завданням гідроізоляції є забезпечення паро- та водонепроникності еле- ментів пам'ятки.
6.2.2.5 Улаштування гідроізоляції на пам'ятці потрібно передбачати тільки у тих випадках, коли інші заходи (дренаж, водовідведення) неможливі або не дають необхідного результату.
6.2.2.6 Залежно від призначення, способу влаштування і матеріалів розрізняють такі види гідроізоляції:
а) за розташуванням:
- поверхнева (поверхня стіни і покриття), об'ємна (по товщі мурування) і ущільнювальна (шви, стики);
- зовнішня і внутрішня;
- вертикальна і горизонтальна;
б) за призначенням - протинапірна (на притиск і відрив), протикапілярна і комбінована;
в) за способом влаштування - просочувальна, фарбувальна, обклеювальна, штукатурна, ін'єкційна та засипна;
г) за видом основного матеріалу - мінеральна, бітумінозна, парафінова, полімерна, пластмасова і металева.
6.2.2.7 При розробленні робочої документації та при виконанні гідроізоляційних робіт на пам'ятках необхідно враховувати:
- гідрогеологічні умови, водотиск і коефіцієнти фільтрації, гідростатичний напір, прогнозований рівень ґрунтових вод, ступінь і тривалість обводнення, корозійну активність грунтів, агресивність водного середовища, дію мікроорганізмів;
- особливості конструкції споруди пам'ятки і її призначення, вологість конструкції та висоту капілярного підйому, засоленість мурувань, механічні навантаження, тріщи-ностійкість ізоляційних конструкцій, необхідну категорію сухості приміщень, розрахункову довговічність, міцність основи.
6.2.2.8 При виборі методу гідроізоляції перевагу слід віддавати тим методам, які передбачають найменше втручання в конструкції, природу та елементи пам'ятки.
6.2.2.9 Влаштування гідроізоляції на пам'ятці передбачає три основних етапи:
- підготовка робочої зони (поверхні) та приготування матеріалів;
- нанесення гідроізолюючих компонентів;
- захист від пошкоджень і опоряджувальні роботи.
6.2.2.10 У робочій документації на виконання гідроізоляційних робіт на пам'ятках необхідно вказувати:
- принципові рішення із влаштування гідроізоляції, тип та вимоги до матеріалів;
- методику очистки і спосіб підготовки основи (робочої зони);
- робочий діапазон температур та інші фактори, які впливають на якість гідроізоляції;
- методику і порядок нанесення гідроізоляційних компонентів, товщину і кількість шарів, мінімальні витрати гідроізолюючого компонента;
- методи обладнання стиків, кутів та проходження труб.
6.2.2.11 Вологість основи при влаштуванні гідроізоляції не повинна перевищувати допустимих значень, які визначаються технічними характеристиками гідроізоляційного матеріалу.
6.2.2.12 Підготовка поверхні для гідроізоляції повинна передбачати такі операції:
видалення старих нашарувань, очищення основи від забруднення, знепилення, нанесення ґрунтувальних композицій, загладжування нерівностей, обклеювання місць перегинів локальними армуючими прокладками і влаштування деформаційних швів і місць сполучення з конструкціями, що проходять через поверхню, яка ізолюється.
6.2.3 Засипна гідроізоляція
6.2.3.1 Засипна гідроізоляція є водонепроникним покриттям, що наноситься методом засипання поверхні елементів або конструкцій пам'ятки (за необхідності з наступним ущільненням, трамбуванням або вібруванням), що забезпечує достатньо міцний контакт з даною поверхнею. Засипна гідроізоляція захищає поверхню від гідростатичного тиску води.
6.2.3.2 Засипна гідроізоляція застосовується для захисту підземних конструкцій пам'ятки та підлоги від капілярного підсмоктування, гідростатичного тиску води, кавітаційних процесів та від безпосереднього стикання зі слабо агресивними грунтовими водами.
6.2.3.3 Засипна гідроізоляція відома давно і застосовувалась для захисту основ будівельних конструкцій у вигляді глиняних замків (екранів). Дуже часто вона за- стосовується в комплексі з дренажною системою.
6.2.3.4 Для влаштування глиняних замків потрібно застосовувати жирні глини з широким інтервалом пластичності (12...30 %), пористості (42...50 %) та незначним (0,1 ...3,5 %) набуханням.
6.2.3.5 Оптимальна вологість глини для замків складає від 18 до 24 %. При підвищеній
природній вологості глину попередньо просушують до оптимальної вологості. В дощову пору року глина повинна мати вологість на 2-3 % нижче оптимальної. При тривалих та сильних дощах улаштування глиняних замків потрібно припиняти.
6.2.3.6 Доставлену до місця робіт глину слід укладати рівними шарами товщиною 0,15...0,2 м та ущільнювати трамбівками. Ущільнення необхідно виконувати смугами, які перекриваються наступною проходкою.
6.2.4 Просочувальна гідроізоляція
6.2.4.1 Просочувальна гідроізоляція є водонепроникною композицією, що проникла в поверхневу товщину об'єкта. Наноситься на поверхню методом фарбування, втирання, напилення тощо.
6.2.4.2 Просочувальна гідроізоляція здавна застосовувалась для захисту основ дерев'яних конструкцій, покриття даху, кам'яних скульптур у вигляді розчинів та емульсій восків, парафінів, олій тощо.
Крім традиційних матеріалів, для цієї мети сьогодні застосовуються композиції на
основі сполук кремнієвої кислоти, кремнійорганічних сполук, акрилатів тощо.
6.2.4.3 Просочувальна гідроізоляція може застосовуватись для захисту конструкцій та елементів пам'ятки від капілярного підсмоктування та гідростатичного тиску води. Її можна використовувати в комбінації з іншими видами ізоляції пам'ятки.
Можливе застосування просочувальної гідроізоляції поверхонь як з боку дії гід- ростатичного тиску так і з протилежного боку.
6.2.4.4 Просочувальну гідроізоляцію потрібно влаштовувати на добре підготовленій вирівняній поверхні, без тріщин, з заокругленими кутами та герметизованими місцями стиків.
6.2.4.5 Технологія передбачає наносити щонайменше два шари просочувальної гідроізоляції.
6.2.5 Фарбувальна гідроізоляція
6.2.5.1 Фарбувальна гідроізоляція являє собою водонепроникне покриття, нанесене на поверхню методом фарбування або напилення у декілька шарів загальною товщиною до .
6.2.5.2 Основа під фарбувальну гідроізоляцію повинна бути жорсткою, суцільною і міцною з заокругленими кутами і фасками (радіусом не менше ), які склеєні стрічками склосітки або спеціальними матеріалами. Фарбувальна гідроізоляція може бути бітумною, бітумно-полімерною, полімерною.
6.2.5.3 Бітумну фарбувальну гідроізоляцію потрібно застосовувати для захисту звичайних рядових підземних споруд пам'яток, підвалів і фундаментів переважно від капілярної вологості; при гідростатичному напорі її дозволяється застосовувати, коли на поверхні, що призначена для ізоляції, відсутні деформаційні шви і є можливість періодичного огляду і ремонту гідроізоляції, а гідростатичний напір не перевищує .
У спорудах пам'яток, конструкції яких знаходяться під дією постійного електричного струму, влаштовувати фарбувальну гідроізоляцію на розріджених бітумах не дозволяється.
6.2.5.4 Бітумно-полімерну фарбувальну гідроізоляцію потрібно влаштовувати для підземних конструкцій споруд з обмеженим за розрахунком розкриттям тріщин до (в основному І та II груп тріщиностійкості), а також наземних стін і міжповерхових перекриттів приміщень з вологісним режимом експлуатації (санвузли, душові і ванні кімнати тощо).
6.2.5.5 Бітумно-полімерну гідроізоляцію допускається влаштовувати на поверхнях з деформаційними швами у таких випадках:
- при безнапірній фарбувальній гідроізоляції - ущільнення порожнини шва герметиком і обклеювання його двома локальними армуючими прокладками з склотканини шириною не менше по додаткових шарах бітумно-полімерної мастики з утворенням компенсацій-ного прогину армуючих прокладок в порожнину шва;
- при гідростатичному напорі - так само, але з перекриттям швів до наклеювання армуючих прокладок фігурними компенсаторами або профільованими еластичними стрічками з надійним їх закріпленням.
6.2.5.6 Для ізоляції підвіконних частин, віконних косяків (заглушин, вершників), нижніх поверхонь перемичок, дво- і тригранних кутів стін і стовпів, прогонів дверних прорізів тощо потрібно застосовувати фарбувальну (або штукатурну) ізоляцію з армуванням склотканиною. Армувальний матеріал після огинання кутів повинен перекривати ізоляцію основних площин стін і перекриттів.
6.2.5.7 Полімерна гідроізоляція може бути застосована при різкому гідростатичному напорі і механічних навантаженнях, однак вона недостатньо тріщиностійка, область її застосування - тільки в умовах складних агресивних середовищ, підвищеної температури експлуатації конструкцій (до 160 °С) і кавітаційної дії (при швидкості води до 60 л/с).
6.2.5.8 При проведенні ремонтно-реставраційних робіт незалежно від типу фарбувальної гідроізоляції всі місця перегинань поверхні, що ізолюється, повинні бути попередньо заокруглені (радіусом 50...100 мм) і обклеєні смугами спеціальної тканини (склосітки) шириною 150...300 мм з нанесенням на ці місця шару основної композиції товщиною до .
Заповнення деформаційних швів (за їх наявності) герметизуючими мастиками потрібно виконувати пневматичними, поршневими або шнековими шприцами з наступним проклеєнням швів двома локальними армуючими прокладками шириною
300...500 мм по додаткових шарах бітумно-каучукових мастик.
6.2.6 Обклеювальна гідроізоляція
6.2.6.1 Обклеювальна гідроізоляція являє собою суцільний водонепроникний килим із рулонних або гнучких листових матеріалів, що наклеюються на бітумі або спеціальних мастиках шарами по прогрунтованій поверхні конструкції, що ізолюється.
6.2.6.2 Обклеювальна гідроізоляція може бути на основі бітумінозних, полімерних і гнучких металевих матеріалів.
6.2.6.3 Застосовувати на пам'ятках для обклеювальної гідроізоляції негнилостійкі рулонні матеріали забороняється.
6.2.6.4 Обклеювальна гідроізоляція, як правило, розташовується з боку дії гід- ростатичного напору і може застосовуватися за умови забезпечення її захисту.
6.2.6.5 В залежності від виду застосування рулонних або листових гідроізоляційних матеріалів операції з укладання основних шарів гідроізоляційного килима повинні виконуватись із закріпленням до поверхні, яка підлягає ізоляції, приклеюванням на мастиках або методом наплавлення.
6.2.6.6 Захисні огорожі і притискні стінки потрібно виконувати згідно з проектним конструктивним рішенням і з правилами виконання мурувальних (цегляне мурування), бетонних та штукатурних робіт.
6.2.7 Штукатурна гідроізоляція
6.2.7.1 Штукатурна гідроізоляція являє собою водонепроникне покриття товщиною від до , яке наноситься на поверхню в декілька шарів або набризків.
6.2.7.2 Штукатурна гідроізоляція забезпечує водозахист будівельних конструкцій у широкому діапазоні впливу гідростатичного напору (до вод. ст.).
6.2.7.3 Штукатурна гідроізоляція може бути у виді штукатурних, асфальтових розчинів і мастик, бітумних емульсійних паст і мастик.
6.2.7.4 Штукатурну гідроізоляцію дозволяється влаштовувати на поверхнях з де- формаційними швами. У цьому випадку необхідно передбачати ущільнення порожнини шва герметиком з перекриттям його фігурними компенсаторами або профільними гумовими стрічками із наступним наклеюванням двох локальних армуючих прокладок із тканої склосітки шириною і по шарах бітумно-полімерної мастики ; ретельним просочуванням армуючого матеріалу. Місця перегинів потрібно також обклеювати смугами тканини склосітки шириною не менше по шару еластичної мастики.
6.2.7.5 Штукатурну гідроізоляцію на основі асфальтових або бітумінізованих мастик дозволяється застосовувати для гідроізоляції підземних частин мурувань та підлог.
6.2.7.6 Не дозволяється застосовувати звичайні цементні розчини для гідроізоляції пам'яток.
6.2.7.7 При засипанні м'яким грунтом штукатурна гідроізоляція не вимагає влаш- тування захисних огорож.
6.2.8 Ін'єкційна гідроізоляція
6.2.8.1 Ін'єкційна гідроізоляція застосовується для захисту від капілярного під-смоктування та гідростатичного тиску води в товщі мурування.
6.2.8.2 Ін'єкційна гідроізоляція полягає у просочуванні шару мурування через пробурені отвори під дією тиску електростатичних сил або комбінації гравітаційних і капілярних сил.
