Страница 19: ДБН В.2.3-20-2008. Споруди транспорту мости та труби виконання та приймання робіт (29892)

Опора моста - конструкція, призначена для сприйняття навантажень від прогонової будівлі і передачі їх основі. Опори моста складаються з фундаменту і тіла опори з оголовком (верхня частина).

Опорна частина - елемент моста, що передає опорний тиск прогонової будівлі на опори і забезпечує кутові і лінійні або тільки кутові переміщення прогонової будівлі.

Остійність плавучих засобів - здатність плавучого засобу, виведеного зовнішньою дією з положення рівноваги, повертатися в початкове положення після припинення цієї дії. Розрізняють остійність поперечну, що відповідає нахилу плавзасобу в поперечній площині (крен), і остійність поздовжню, що відповідає нахилу плавзасобу в поздовжній площині (диферент).

Пісочниця - металева конструкція, призначена для опускання балок прогонових будівель шляхом вибирання піску.

Піскоструминна обробка - очищення металевих поверхонь перед фарбуванням; здійснюється піскоструминним апаратом, що подає струмінь стисненого повітря із зваженими в ньому частинками піску на оброблювану поверхню.

Прогонова будівля моста - несуча конструкція, що перекриває прогін між опорами моста, сприймає навантаження від елементів мостового полотна, транспортних засобів, вітру і передає їх на опори.

Ростверк - конструкція верхньої частини фундаменту палі у вигляді бетонної або залізобетонної плити або балки, які об'єднують палі в одне ціле; служить для рівномірної передачі навантаження на палі.

Стапель - споруда, призначена для установки і фіксації в заданому положенні елементів і вузлів при складанні прогонових будівель для можливості подальшого їх насування в прогін.

Сепаратор - пристрій, що утримує елементи на визначеній віддалі (однаковій ) один від одного і забезпечує рівномірний розподіл навантаження.

Цанга - пристосування у вигляді пружинної розрізної втулки, що використовується для затиску циліндрових або призматичних предметів (арматури). Застосовується як напрямний елемент.

Додаток В

(обов'язковий)

Перелік спеціальних допоміжних засобів (СДЗ)

Таблиця В.1

Додаток Г

(обов'язковий)

Вимоги до матеріалу арматури

Г.1 Арматура, яка має на поверхні продукти корозії, за винятком високоміцної арматури і канатів, допускається до використання за умови, що після очищення її поверхні металевою щіткою механічні властивості і розміри періодичного профілю залишаться відповідними до вимог стандартів, передбачених ДБН В.2.3-14.

На поверхні напружуваної дротяної арматури допускається рівномірний іржавий наліт (поверхневе окислення), який легко вилучається сухою ганчіркою. Наявність на поверхні високоміцного дроту і канатів виразкової корозії (пітінгів) не дозволено.

Г.2 Контроль за станом високоміцного арматурного дроту і арматурних канатів класу К-7 щодо корозійного розтріскування здійснюють у разі недотримання умов їх зберігання і правил виконання робіт, викладених у цих Нормах. Контроль здійснюють згідно з ДСТУ 3760 та за обов'язковим додатком 2 ГОСТ 10884.

Г.3 Незалежно від наявності сертифіката до початку заготовки проводять контрольні випробування всієї напружуваної арматури, а звичайної арматури - у разі, якщо це спеціально обумовлено проектом. У разі випробування високоміцного дроту, арматурних класу К-7 і сталевих канатів беруть по одному зразку з обох кінців кожного мотка (бухти). Відбір зразків стрижневої напружуваної арматури здійснюють згідно з вимогами ДСТУ 3760, ГОСТ 10884 та ГОСТ 5781.

За невідповідності даних сертифіката контрольним випробуванням партію арматурної сталі у виробництво не допускають. Вона може бути використана у конструкціях за погодженням з проектною організацією, а в необхідних випадках і з замовником з урахуванням її фактичних властивостей.

Додаток Д

(обов'язковий)

Вимоги до матеріалів бетону і розчину

Д.1 Для кожної партії цементу (не менше ніж 8 т) визначають його нормативну густину, строки тужавіння, рівномірність зміни об'єму, а для пластифікованого або гідрофобного портландцементу - пластичність і гідрофобність.

При виробництві збірних конструкцій і виробів, які піддають тепловій обробці, враховують групу ефективності під час пропарювання (ДСТУ Б В.2.7-112). Застосування портландцементу ІII групи ефективності при пропарюванні не дозволено.

Д.2 У разі виникнення сумнівів щодо відповідності якості цементу виданому паспорту споживач відбирає зразки цементу згідно з СТ СЕВ 3477 і передає їх для випробування до головної організації з випробування цементу або до регіональних центрів.

Д.3 У разі надходження цементу з вмістом лужних оксидів більше ніж 0,6 % у перерахунку на Na2O або застосування добавок, що містять луги з водою для замішування, наприклад, поташу, перевіряють заповнювачі на потенційну реакційну здатність щодо лугів. Дані щодо вмісту лужних оксидів одержують на заводі-постачальнику цементу.

Заповнювачі, що характеризуються величиною розчинного кремнезему більше ніж 50ммоль/л, не допускаються без спеціальної перевірки.

Д.4 Як крупний заповнювач для важкого бетону застосовують щебінь з природного каменю, щебінь з гравію, а також гравій згідно з ДСТУ Б В.2.7-74 і ДСТУ Б В.2.7-75.

Щебінь із природного каменю та гравію, а також гравій застосовують, як правило, у вигляді фракцій від до , понад до , понад до , понад до , які окремо дозують під час приготування бетонної суміші.

Співвідношення окремих фракцій крупного заповнювача у складі бетону має відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.7-75. Не дозволяється використовувати для приготування бетонної суміші заповнювача фракції 20- і вище без відповідної кількості фракцій (5-10), (10-20), (5-20) мм.

Як дрібний заповнювач застосовують змішаний пісок із дрібного або дуже дрібного природного піску і подрібненого піску з відсіву дроблення вивержених гірських порід. Не дозволяється застосовувати як дрібний заповнювач тільки подрібнений пісок без змішування його з природним піском.

Д.5 Застосування дуже дрібного піску з модулем крупності від 1,5 до 1,2 дозволяється лише за відсутності крупного, середнього або дрібного піску за обов'язкової умови забезпечення стабільності зернового складу крупного заповнювача, що завантажують у бетонозмішувач від замісу до замісу (у межах вимог ДСТУ Б В.2.7-32), пофракційним дозуванням щебеню, підтвердженні мож-ливості одержання бетону з допустимою витратою цементу та при відповідному економічному обґрунтуванні.

Дуже дрібний пісок укрупнюють добавкою природного крупного або подрібненого піску з відсіву дроблення, доводячи його зерновий склад до вимог ДСТУ Б В.2.7-32.

Д.6 Для забезпечення сталого зернового складу заповнювачів здійснюють додаткове збагачення (кондиціонування) крупного і дрібного заповнювачів безпосередньо перед поданням їх у видаткові бункери бетонозмішувача. Додаткове збагачення заповнювачів (розсіювання на фракції всього щебеню з відділенням фракцій дрібніше і відсівання від піску гравію, що вміщує зерна глинистого сланцю, який легко руйнується під час насичення водою та заморожування) здійснюють промиванням або без промивання - з розсіюванням заповнювачів із природною вологістю.

Для бетонів класу В45 і вище зазначене додаткове збагачення заповнювачів обов'язкове.

Д.7 Для підвищення легкоукладальності бетонної суміші або зниження витрат цементу, забезпечення морозостійкості бетону, підвищення водонепроникності бетону, забезпечення твердіння бетону при мінусових температурах використовуються хімічні добавки згідно з ДБН В.2.7-64, ДСТУ Б В.2.7-65 та іншими нормативними документами на конкретні види добавок.

Д.8 Технічні вимоги щодо матеріалів для бетону та розчину, а також види контролю наведені у таблиці Д.1.

Таблиця Д. 1

Заквнчення таблиці Д.1