Примітка 2. Ущільнення забою свердловин при влаштуванні бурових паль довжиною до 3 м повинні здійснюватися шляхом втрамбовування в ґрунт шару щебеню товщиною не менше ніж 10 см.

Примітка 3. У проектах пальових фундаментів малоповерхових будівель на просідаючих ґрунтах із просіданням від власної ваги до 15 см допускається не передбачати повного прорізання палями просідаючої товщі, якщо надземні конструкції будівель проектуються із застосуванням конструктивних заходів, що забезпечують можливість їх нормальної експлуатації при визначених розрахунком нерівномірних осіданнях і просіданнях фундаментів.

8.5.8.3Визначення несучої здатності паль за властивостями ґрунтової основи для попередніх розрахунків допускається виконувати згідно з додатком Н.

8.5.8.4 Для пальових фундаментів і паль-колон одноповерхових будівель необхідно виконувати перевірку стійкості фундаментів при дії сил морозного здимання ґрунтів.

8.5.8.5 Розрахункові характеристики ґрунтів при визначенні несучої здатності паль згідно з 8.5.8.3 слід приймати для найбільш несприятливого випадку їх сезонної зміни в процесі будівництва й експлуатації будівлі.

8.5.9 Пальові фундаменти при реконструкції та підсиленні

  1. При реконструкції споруд пальові фундаменти застосовують у разі збільшення навантажень на фундаменти і за наявності в основі слабких ґрунтів.
  2. При проведенні реконструкції і підсиленні фундаментів палями застосовують переважно палі: вдавлюванні, буронабивні, набивні, буроїн'єкційні, бурозагвинчувані та пальові основи фундаментів із використанням похилих і вертикальних ґрунтоцементних паль.

Застосування забивних паль допускається в окремих випадках за відповідного обґрунтування. При цьому будівля, що реконструюється, і навколишня забудова повинні перевірятись на безпеку за умови динамічних впливів.

8.5.9.3 Пальові фундаменти при реконструкції слід проектувати з урахуванням вимог підрозділів 8.5.2-8.5.6 та 11.4 ДБН В.2.1-10.

Вихідні дані для проектування повинні містити результати обстеження основ, фундаментів і конструкцій будівлі, що реконструюється, і навколишньої забудови, яка потрапляє в зону впливу реконструкції.

8.5.9.4 При застосуванні вдавлюваних або підведення додаткових паль для підсилення основ і фундаментів будівель, що реконструюються, їх фундаменти і підземні конструкції повинні перевірятись на сприйняття додаткових зусиль від вдавлювання F та/чи підведення додаткових паль і, за необхідності, підсилюватись.

8.5.9.5 При застосуванні буронабивних паль для реконструкції необхідно оцінювати можливе технологічне осідання при розбурюванні свердловин, яке може викликати осідання близько розташованих фундаментів.

8.5.9.6 Для зменшення додаткових впливів від технологічних факторів при влаштуванні буро-набивних і додаткових паль підсилення, а також при заглибленні підземної частини і влаштуванні поблизу підземних споруд слід застосовувати бурозагвинчувані та буроін'єкційні палі малих діаметрів.

8.5.9.7 Загальні сумарні осідання підсилених будівель, що складаються з осідань, отриманих у процесі будівництва, експлуатації і реконструкції, не повинні перевищувати встановлених гранично-допустимих значень для даної споруди.

8.5.10 Пальові фундаменти в умовах щільної забудови

8.5.10.1 Проектування пальових фундаментів об'єктів, що зводяться в умовах щільної забудови, слід виконувати згідно з вимогами цього підрозділу та підрозділу 11.3 ДБН В.2.1-10.

8.5.10.2 Пальові фундаменти при будівництві в умовах щільної забудови слід застосовувати для об'єктів нового будівництва при:

необхідності збільшення несучої здатності фундаментів за властивостями ґрунтової основи внаслідок обмеженої площі забудови і передачі навантажень на несучі шари ґрунту;

влаштуванні утримуючих стін котлованів;

влаштуванні розділяючих стін або екранів при будівництві впритул до існуючої забудови, у тому числі при заглибленні фундаментів нових будинків нижче існуючих.

8.5.10.3 Розрахунковий прогноз деформацій основ будівель і споруд, розташованих в зоні впливу об'єктів нового будівництва чи реконструкції, виконують у випадках, коли:

  1. нове будівництво чи реконструкція викликає збільшення напружень, що діють у межах як стисливої товщі, так і нижче в основі близько розташованого об'єкта;
  2. основа існуючого об'єкта розвантажується у зв'язку з вийманням ґрунту при будівництві нового об'єкта внаслідок розробки глибоких котлованів, розвитку несприятливих геологічних процесів (суфозії, зсувів тощо), переміщення і деформацій утримуючих стін котлованів, недотримання технології влаштування буронабивних чи буроін'єкційних паль, внаслідок чого можливий суфозійний винос ґрунтів з основи існуючих фундаментів;
  3. зведення нового чи реконструкція існуючого об'єкта супроводжується динамічними навантаженнями і впливами на основу розташованого поблизу об'єкта (наявність трас метрополітену, вплив руху транспорту, дії будівельних механізмів на майданчику нового будівництва тощо);
  4. зведення нового чи реконструкція існуючого об'єкта супроводжується зміною гідрогеологічного режиму основи на території внаслідок баражного ефекту при влаштуванні часто розташованих паль.
  5. Розрахунки додаткових деформацій існуючих об'єктів від впливу новобудови на пальових фундаментах, як правило, слід виконувати в нелінійній поставці з використанням числових методів розрахунку. У розрахунковій моделі необхідно враховувати стан несучих конструкцій існуючих споруд, властивості ґрунтів у основі і їх зміну за час експлуатації.
  6. Осідання точок поверхні основи існуючих споруд від впливу новобудови на пальових фундаментах дозволяється визначати з використанням розрахункових схем, що ґрунтуються на моделі ґрунту як лінійно-деформованого середовища за формулою:

8.5.10.6 Сумісне осідання фундаменту існуючої споруди від власного навантаження s0 та впливу новобудови на пальових фундаментах sinf не повинно перевищувати граничного значення середнього осідання споруди

9 ВИМОГИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ НА ГРУНТАХ З ОСОБЛИВИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ

9.1 Проектування на просідаючих грунтах

9.1.1 Проектування основ і фундаментів будівель та спроруд в умовах будівельних майданчиків, що розташовані на просідаючих грунтах, необхідно виконувати згідно з ДБН В. 1.1 -5, частина II. При цьому необхідно враховувати можливе просідання грунтів основи від зовнішнього навантаження та (чи) власної ваги грунту при підвищенні вологості до рівня, що відповідає початковій вологості просідання в зоні прогнозованого обводнення (підйому рівня підземних вод або купола техногенного замочування) згідно з вимогами цих Норм.

9.1.2 Властивості просідання грунтів характеризуються відносною просадочністю εsl, початковим тиском просідання psl, початковою вологістю просідання wsl. Значення εsl, psl визначають згідно з додатком Д.

9.1.3 При проектуванні будівель на основах, що складені просідаючими ґрунтами, повинні враховуватись: а) просідання від зовнішнього навантаження ssl,p; б) просідання від власної ваги ґрунту ssl,g; в) нерівномірність просідання грунтів Δssl; г) горизонтальні переміщення основи иsl в межах криволінійної частини просадочної воронки при просіданні грунтів від власної ваги; д) втрата стійкості укосів і схилів; е) додаткові навантаження внаслідок утворення в ґрунтовій товщі водних куполів.

9.1.4 У залежності від прояву просідання від власної ваги грунту основи слід розрізняти ґрунтові умови, в яких:

а) виникає просідання від зовнішнього навантаження у верхній зоні hsl.p, відсутнє просідання від власної ваги грунту;

б) виникають просідання від зовнішнього навантаження у верхній зоні hsl.p і власної ваги грунту в нижній зоні основи hsl.g.

в) зовнішнє навантаження на основу не викликає просідання у верхній зоні hsl.p, має місце лише просідання в нижній зоні hsl.g.

9.1.5 Обчислення просідань ґрунтів основи виконують згідно з Д.14 – Д.19. При проектуванні об'єктів на просідаючих грунтах необхідно враховувати групи складності умов будівництва на майданчику об'єкта проектування і території забудови згідно з ДБН В. 1.1-5.

9.1.6 При проектуванні малозаглиблених та мілкого закладання фундаментів деформації у вигляді криволінійної поверхні осідання (викривлення) основи, що виникають при просіданні товщі від власної ваги грунту в зоні hsl.g„ враховують при розрахунках як впливи, що не пов'язані з дією напружень від розподільних навантажень. Просідання від зовнішнього навантаження у верхній зоні hsl.p ураховують як зниження жорсткісних властивостей основи.

9.1.7 При проектуванні заглиблених і глибокого закладання фундаментів, підземних і заглиблених споруд слід ураховувати в умовах: 9.1.4а - опір грунту по бічній поверхні заглибленої частини; 9.1.4б, 9.1.4в - довантажувальні сили тертя грунту по бічній поверхні заглиблених частин споруди і фундаментів, що виникає при просіданні грунтів від власної ваги та осідання земної поверхні згідно з 9.1.6.

9.2 Проектування на набрякливих грунтах

9.2.1 При проектуванні фундаментів на основах, що складені набрякливими грунтами, слід ураховувати здатність грунтів до зростання в об'ємі (набрякання) - при підвищенні вологості; зменшення в об'ємі (усадки) - при зниженні вологості.

9.2.2 Набрякливі грунти характеризуються тиском набрякання psw, вологістю набрякання wsw, відносною набрякливістю при заданому тиску εsw і відносною усадкою при висиханні εsh.

9.2.3 Деформації основ фундаментів, що виникають внаслідок набрякання або усадки грунту, обраховують методом підсумовування деформацій окремих шарів грунтів згідно з Д.20 – Д.27.

Підняття основи внаслідок набрякання грунтів обчислюють виходячи з припущення, що осідання основи від зовнішнього навантаження вже стабілізувалося.

9.2.4 Граничні значення деформацій об'єктів, які викликані набряканням або усадкою грунтів їх основи, визначають розрахунком згідно з підрозділом 7.9 або приймають згідно з додатком И в залежності від наявності (відсутності) в будівлі захисних інженерних заходів для сприйняття впливів деформацій основи.

9.3 Проектування на водонасичених біогенних грунтах і мулах

9.3.1 При проектуванні фундаментів на основах, що складені водонасиченими біогенними грунтами та мулами або містять такі грунти, слід ураховувати: підвищену стисливість, розвиток осідань у часі, можливість виникнення нестабілізованого стану, мінливість та анізотропію характеристик міцності, деформативності, фільтрації і зміни їх у процесі консолідації основи. Необхідно враховувати для мулів - тиксотропію, газовиділення; біогенних грунтів та мулів – агресивність підземних вод до матеріалів конструкцій у грунті.

9.3.2 Спирання фундаментів безпосередньо на поверхню сильнозаторфованих грунтів, торфів, слабомінеральних сапропелей та мулів не допускається.

9.3.3 Фундаменти на заторфованих грунтах та торфах слід розраховувати за несучою здатністю і деформаціями.

9.3.4 На території майбутньої забудови з різними умовами залягання і нашарування (за глибиною і в плані) водонасичених мінеральних та біогенних грунтів, де застосовують комплекс інженерних заходів з підготовки основи (тимчасове або постійне завантаження, дренування тощо), характеристики грунтів основи необхідно визначати за результатами їх випробувань після ущільнення.

9.4 Проектування на елювіальних грунтах

9.4.1 Фундаменти на основах, які складені елювіальними грунтами, слід проектувати з урахуванням: неоднорідності по глибині та в плані внаслідок наявності грунтів з відмінністю властивостей міцності та деформативності (у т.ч. вивітрілих скельних); схильності до зниження міцності елювіальних грунтів (особливо великоуламкових та сильновивітрілих скельних) та зростання дисперсності у верхньому шарі під час їх знаходження у відкритих котлованах; можливості переходу до пливунного стану елювіальних супісків та пилуватих пісків у разі їх водонасичення у період улаштування котлованів та фундаментів; можливої наявності властивостей просідання в елювіальних пилуватих пісках з коефіцієнтом пористості е > 0,6 та коефіцієнтом водонасичення Sr < 0,7.

9.4.2 Необхідно враховувати, що елювіальні грунти можуть виявляти властивості набрякання при замочуванні відходами виробництв (лужними чи кислими розчинами); елювіальні супіски малого ступеня водонасичення можуть мати властивості просідання.

9.4.3 Розрахунок фундаментів за деформаціями основ, що складені елювіальними грунтами, виконують згідно з розділом 7.

Якщо елювіальні ґрунти є просідаючими або здатними до набрякання, слід ураховувати вимоги підрозділів 9.1, 9.2.

9.5 Проектування на засолених грунтах

9.5.1 Фундаменти на основах, які складені засоленими грунтами, необхідно проектувати з урахуванням: утворення суфозійного осідання під час тривалої фільтрації води та вилуговування солей; зміни у процесі вилуговування солей фізико-механічних властивостей грунту, яка супроводжується, як правило, зниженням властивостей міцності та деформативності і підвищенням деформацій основи; набрякання або просідання грунтів при замочуванні; підвищену агресивність підземних вод до матеріалів конструкцій у грунті.

9.5.2 Засолені грунти характеризують відносним суфозійним стиском εsf.

Нормативне значення εsf , визначають згідно з додатком Д.

Розрахункове значення εsf допускається приймати таким, що дорівнює нормативному з коефіцієнтом надійності по грунту γg = 1.

Розрахунок фундаментів за деформаціями основ, які складені засоленими грунтами, виконують згідно з розділом 7. Якщо засолені ґрунти є просідаючими або набрякливими, слід ураховувати вимоги підрозділів 9.1, 9.2.

9.5.3 Розрахунки фундаментів за деформаціями основ, що складені засоленими грунтами, слід виконувати з урахуванням осідання від зовнішнього навантаження, просідання, набрякливості або усадки і суфозійного осідання.

За відсутності можливості тривалого замочування грунтів та вилуговування солей деформації основи обчислюють як для грунтів незасолених із використанням деформаційних характеристик грунтів при повному водонасиченні.