8.24 На майданчиках з сейсмічністю 9 балів конструктивна схема будинків повинна складатися з несучих поперечних стін із малим кроком (до 3,6м) та поздовжніх швів із монолітного залізобетону. Конструктивна схема громадських безкаркасних будинків повинна включати несучі поздовжні і поперечні стіни з монолітного залізобетону. При цьому слід застосовувати перекриття та покриття у виді плоских монолітних або збірно-монолітних залізобетонних плит з опалубкою, яка залишається, а також плоских збірних залізобетонних плит, обпертих по контуру, з арматурними випусками для з'єднання з монолітними стінами.
ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.ІІ C.36
ДОДАТОК 1
(обов'язковий)
ТЕРМІНИ, ВИЗНАЧЕННЯ І ОСНОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ
Просідаючий грунт - зв'язний грунт переважно еолового походження, який містить більше 50% пилуватих часток, характеризується високою пористістю, в основному, у виді макропор із вертикальною трубчастою будовою. При замочуванні водою просідає під навантаженням , легко розмокає і при водонасиченні переходить в пливунний стан.
Товща просідання Нsl - товщина шару просідаючих грунтів від його покрівлі до покрівлі шару грунтів непросідаючих.
Осідання основи s, sel , spl - відповідно повні, пружні та залишкові вертикальні переміщення поверхні основи під фундаментами, які виникають при його навантаженні і розвантаженні за рахунок деформацій грунтів природної вологості W в межах стисливої товщі.
Горизонтальні переміщення основи u, иel - відповідно повні та пружні горизонтальні переміщення поверхні основи, що виникають від дотичних навантажень від фундаментів.
Просадочність грунтів ??sl — відносна стисливість зразків просідаючого грунту без можливості бокового розширення для заданого тиску при їх водонасиченості до ступеня вологості Sr ?? 0,8.
Просідання ssl - вертикальні переміщення поверхні грунтової товщі просідання в основі фундаментів та на прилеглій території забудови в результаті замочуванння грунтів, що виникають від сумарних напружень від власної ваги грунту та зовнішнього навантаження системи фундаментів за рахунок переміщень частинок грунту, які супроводжуються корінною зміною його структури.
Товщина зони просідання від зовнішнього навантаження hsl ,p — верхня частина основи (деформована зона) від підошви фундаменту до глибини, на якій сумарні вертикальні напруження від зовнішнього навантаження і власної ваги грунту перевищують значення початкового тиску просідання рsl .
Товщина зони просідання від власної ваги грунту hsl ,g - нижня частина основи, яка починається з глибини, на якій вертикальні напруження від власної ваги грунту перевищують значення початкового тиску просідання, і до нижньої межі товщі просідання.
Початковий тиск просідання рsl - мінімальний тиск, при якому проявляються властивості просідання грунту при його замочуванні до ступеня вологості Sr ?? 0,8.
Власна вага грунту - сила тяжіння об'єму грунту, що розглядається.
Просідання грунту від зовнішнього навантаження ssl ,p — просідання основи від зовнішнього навантаження в межах товщини верхньої зони основи hsl ,p .
Просідання грунту від власної ваги ssl ,g — просідання грунтової товщі в межах товщини нижньої зони просідання від власної ваги грунту hsl ,g .
ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.ІІ С.37
Горизонтальні деформації поверхні грунту ??u - деформації стиску - розтягу, які виникають на поверхні грунтової товщі у межах криволінійної ділянки r при просіданні грунту від власної ваги ssl ,g .
Горизонтальні переміщення поверхні грунту usl - горизонтальні переміщення поверхні грунтової товщі, які виникають у межах криволінійної ділянки r при просіданні грунту від власної ваги ssl ,g .
Майданчик об'єкта - частина поверхні грунтової товщі на території забудови, що розташована під будинком або спорудою, в якій при дії напружень, що розподіляються, в результаті замочування грунтів виникають деформації просідання і (або) додаткові деформації непросідаючих грунтів.
Територія забудови - частина поверхні гунтової товщі, що містить майданчик об'єкта, в межах якої виникають деформації просідання від власної ваги грунту і (або) додаткові деформації непросідаючих грунтів в разі їх замочування, що діють на конструкції, будинки і споруди.
Вертикальні напруження в товщі від власної ваги грунту ??zg - напруження на розрахунковій вертикалі основи, що виникають від власної ваги грунту.
Вертикальні нормальні напруження, які діють в основі від зовнішнього навантаження ??zg - напруження на розрахунковій вертикалі основи, які виникають від розподілених навантажень, що передаються системою фундаментів.
Сумарні вертикальні нормальні напруження, які діють в основі ??z - напруження від розподілених навантажень системи фундаментів і власної ваги грунту.
Товща стисливості Нc - верхня частина основи від підошви фундаменту до глибини, де виконується умова ??zg =0,2 ??zg або ??zg = 0,1??zg в залежності від стисливості грунтів.
Глибина закладання фундаменту d— відстань від рівня планування або природного рельєфу до підошви фундаменту.
Коефіцієнт мінливості стисливості грунтів основи ?? — показник ступеня стисливості грунтів основи в плані будинку або споруди.
Розрахункова довжина криволінійної ділянки осідання поверхні грунту r при просіданні товщі від власної ваги ssl ,g - ділянка поверхні грунтової товщі, на якій просідання від власної ваги грунту змінюється в межах від максимально можливої величини до нуля.
Нахил земної поверхні при просіданні грунтів від власної ваги іsl - тангенс кута нахилу земної поверхні, який є відношенням величини максимально можливого просідання від власної ваги грунту товщі ssl ,g до довжини криволінійної ділянки осідання земної поверхні r .
Негативне тертя - сили тертя, що виникають по бокових поверхнях паль, глибоких фундаментів або заглиблених споруд і довантажують їх у випадку, коли просідання оточуючого грунтового середовища від власної ваги при його замочуванні перевищує осідання конструкцій.
Модулі деформації грунтів Е і Еel - відповідно модулі повних та пружних деформацій грунтів при стиску за умов їх природньої вологості.
ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.ІІ C.38
Коефіцієнти жорсткості основи C і D - інтегральні характеристики нерівномірної стисливості і зсуву основи відповідно у вертикальному і горизонтальному напрямках на контакті з конструкціями фундаментів, які застосовуються при розрахунках будівель та споруд. Залежать від інтенсивності навантажень, форми і розмірів їх передачі на основу, деформаційних та властивостей міцності і вологосі грунтів.
Крен будинку або споруди - нахил будинку, споруди чи їх частин, що виникає внаслідок впливу довантаження сусідніх фундаментів, неоднорідності грунтів основи, просідання, привантаження прилеглої території тощо.
Вирівнювання будинків і споруд - сукупність технологічних прийомів, які застосовуються для відновлення проектного (експлуатаційного) положення будинку або споруди, що отримали наднормативні осідання або крен.
Комплекс заходів - комплекс захисних інженерних заходів, що використовуються в будівництві будинків і споруд на просідаючих грунтах і містять часткове усунення властивостей просідання основи в верхній її частині, водозахисні заходи і підсилення конструкцій для сприйняття ними зусиль, що виникають при просіданні основи.
Ущільнений грунтовий шар - штучно перетворений шар товщі основи будинків і споруд з метою зниження деформаційних і підвищення властивостей міцності просідаючих грунтів або їх заміни.
Водозахисні заходи - комплекс інженерних заходів, які направлені на запобігання або зниження імовірності замочування просідаючих грунтів в основі будинків і споруд.
Шов деформаційний - конструктивне рішення (елемент конструктивного захисту) у виді постійного вертикального наскрізного розрізу несучих конструкцій будинку і споруди, що відділяє одну частину будівлі від іншої і забезпечує незалежну роботу конструкцій при дії різних чинників (осідань, просідань, сейсміки, температури).
Суфозійно-просідний зсув - просідання і наступний плин грунтів на крутих схилах, які складені просідаючими грунтами при їх обводненні, під дією напружень від власної ваги грунту і гідродинамічних тисків, що в сумі перевищують значення початкового тиску просідання.
Граничні деформації будинків і споруд (відносна різниця осідань суміжних фундаментів, крен, середня або максимальна осадка) - максимально допустимі для об'єкта даної конструктивної системи величини деформацій спільно з основою, перевищення яких може привести до порушення нормальної експлуатації, зниженню комфортності мешкання або умов роботи людей, що в ньому знаходяться, порушенню роботи технологічного обладнання, а також до зниження міцності та стійкості основних несучих конструкцій або переходу їх (або об'єкта в цілому) до аварійного стану.
НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ, НА ЯКІ Є ПОСИЛАННЯ В ТЕКСТІ
СНиП ІІ-7-81* Строительство в сейсмических районах. СНиП 2.02.01-83 Основания зданий и сооружений.
ДБН В. 1.1-3-97 Інженерний захист територій, будинків і споруд від зсувів та обвалів. Основні положення.
КДП-204/12, Положення про систему технічного обслуговування, Україна 193-91 ремонту та реконструкції жилих будівель в містах та селищах України.
ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.ІІ C.39
ДОДАТОК 2
(рекомендований)
РОЗРАХУНКОВІ СХЕМИ ВПЛИВІВ ВІД НЕРІВРОМІРНИХ ДЕФОРМАЦІЙ ОСНОВИ
1 Визначення напружено-деформівного стану конструкцій будинків і споруд, які проектуються для будівництва на просідаючих грунтах, має здійснюватися на основі їх спільних розрахунків з основою. При складанні розрахункових схем основи і виконанні її розрахунків допускається застосовувати один із двох методів:
- 1 - безпосереднє математичне моделювання грунтових товщ під будинком (спорудою) та на оточуючій території з допомогою обчислювальних комплексів, що реалізують розрахунки їх моделей як деформованого твердого тіла або трифазного середовища у напруженнях чи переміщеннях методами кінцевих елементів;
- 2 - замкнуті рішення та емпіричні формули, що базуються на дослідних даних, які пройшли перевірку у практиці проектування і рекомендовані нормативними документами.
У першому методі використовуються коректні моделі розв'язання задач щодо визначення напружень, деформацій і оцінки структурної міцності елементів середовища, розповсюдження води у грунтах із локальних джерел та при підвищенні рівня підземних вод, дані про фізико-механічні та характеристики міцності грунтів та їх зміни у результаті накладання полів вологості і напружень. Розрахункові моделі повинні реалізовуватися у програмному комплексі, який захищений ліцензією, що дозволяє виконувати у напівавтоматичному або автоматичному режимах розрахунки основи спільно із конструкціями будинків і споруд.
У другому методі використовуються прийняті у практиці проектування рішення для розрахунку основ за першою та другою групами граничних станів, регламентованих СНіП 2.02.01, і застосовуються умовні схеми замочування грунтів та проявлення деформацій. Як і в першому методі, необхідні такі самі вихідні дані та відповідні розрахункові засоби.
2 При виборі схем деформацій основи у результаті локального замочування грунтів слід виходити зі схеми розташування водонесучих комунікацій на об'єкті, який розраховується, і передбачати ті ділянки при аварійних витіканнях, з яких вода може досягти його основи. Залежно від ситуації джерела замочування можуть бути лінійними чи точковими.
Щонайменше розглядається два варіанти розташування джерела замочування: перший - під серединою будинку або споруди; другий - під торцем будинку або споруди (рисунки 2.1 і 2.2 даного додатка).
3 Впливи на конструкції будинків і споруд від нерівномірних деформацій основи при просіданні її грунтів у результаті замочування приймаються у виді:
- зниження контактної жорсткості основи на замочених ділянках у результаті виникнення деформацій просідання та додаткових деформацій непросідаючих грунтів від зовнішнього навантаження у верхній зоні просідання (враховується при групах складності умов будівництва 1-А, 1-Б, 2-А, 2-Б і 2-В, рисунок 2.1);
ДБН В 1.1-5-2000 Ч.ІІ С.40
ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.ІІ C.41
а, б - при розташуванні воронки просідання під серединою будинку; в - під торцем будинку; 1 - воронка просідання; 2 - горизонтальні переміщення поверхні
Рисунок 2.2 - Схеми вертикальних і горизонтальних переміщень поверхні основи при просіданні грунту від власної ваги
ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.ІІ С.42
- вертикальних і горизонтальних переміщень контактної поверхні основи внаслідок просідання грунтів і додаткових деформацій непросадочних грунтів від власної ваги у її нижній зоні на ділянці 2r відповідно до 2.2 (враховується при групах складності умов будівництва 2-А, 2-Б и 2-В, рисунки 2.1, б та 2.2 цього додатка );
- додаткових навантажень на заглиблені конструкції будинків і споруд або перетворені масиви їх основ, що виникають від тертя по вертикальних поверхнях при просіданні грунтів від власної ваги (враховується при групах складності умов будівництва 2-А, 2-Б й 2-В, рисунки 7.1, 7.2, 7.3 додатка 7).
4 Значення коефіцієнтів жорсткості для ділянок основи природної вологості і в замоченому стані визначається згідно з додатком 5 (рисунок 2.1, г).
Довжина ділянки основи, на якій жорсткість основи знижується у результаті замочування грунтів, залежить від глибини закладання фундаменту, глибини розташування джерела замочування, глибини зони просідання від зовнішнього навантаження і величини кута ?? до вертикалі розтікання води у боки від джерела замочування, який приймається для лесових супісків і лесів 35°, а для лесоподібних суглинків 50°.
5 При повному усуненні властивостей просідання грунтів у зоні hsl ,p (група складності умов будівництва 1-В) та при відсутності просідання грунтів від власної ваги розрахункову схему деформацій основи під будинком або спорудою приймають як для непросідаючих грунтів.
