Декоративно-ужиткове мистецтво є близьким до дизайну. Дизайном є різні види проектувальної діяльності, яка має метою формування естетичних і функціональних якостей предметного середовища. У вузькому значенні — це художнє конструювання. Якщо дизайн досягає рівня мистецтва, то може бути об'єктом авторського права.
Сучасні технічні засоби фотографування зумовили виникнення досить широкого кола фотографічних творів. Закон України «Про
146
10*4-414
авторське право і суміжні права» надання правової охорони творам фотографії не обумовлює ніякими застереженнями. Правовій охороні підлягають будь-які фотографії незалежно від жанру і призначення.
Твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва. Архітектура (зодчество) — це мистецтво проектування і будівництва споруд різного призначення. Об'єктом правової охорони є як проектна документація, так і її реалізація. Поняття «твори архітектури» охоплює ескізи, фасади, перспективи, проекти забудови, малюнки, плани озеленення, моделі, макети, а також самі будівлі і споруди.
Твори містобудування — це результати теоретичних розробок, практики планування і забудови міст та інших населених пунктів.
Об'єктом авторського права можуть бути твори садово-паркового мистецтва.
Окремим об'єктом авторського права є твори хореографії і пан томіми. Зазначені твори призначаються для виконання на сцені Хореографія в сучасному значенні — мистецтво створення танцю Це композиція рухів для танцю на сцені або будь-яка інша об'єдна на одним задумом система жестів, створена для виконання.
Пантоміма — вид сценічного мистецтва, у творі якого основниі засобом створення художнього образу є пластика, жест, міміка ви конавші. Це виконання твору, почуття і драматичні дії якого доне сяться до глядача засобами жестів, пози, міміки без використань слів. Пантоміма сприймається лише зором. Твори хореографії пантоміми охороняються з моменту їх оприлюднення.
Різного роду карти — географічні, геологічні, політичні, фізичі кліматичні та інші також складають групу об'єктів авторсько права.
Окремим об'єктом авторського права є колективний твір, тоб такий, що створюється групою фізичних осіб. До них належать е циклопедії та енциклопедичні словники, фільми, періодичні зб .ники і збірники, що продовжуються, збірники наукових праць, зети, журнали та інші періодичні видання. Особи, які організо ють створення колективних творів, не визнаються авторами і творів. Проте їм належать виключні права на використання таї творів у цілому. Видавець має право за будь-якого використаї
з
такого твору зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.
Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено договором на створення такого твору.
Об'єктами авторського права можуть бути тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів.
Правовій охороні підлягають компіляція даних (бази даних). Це об'єктивна форма подання й організації даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знайдені й опрацьовані за допомогою комп'ютера. Творчий характер цього об'єкта проявляється в особливому підборі й організації даних, незалежно від того, чи є ці дані об'єктами авторського права.
3.2. Об'єкти суміжних прав
Відповідно до ЦК України (ст. 449), Закону України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 35) об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення.
Виконання — це представлення творів, фонограм, відеограм, виконань шляхом гри, декламації, співу, танцю в живому виконанні або за допомогою технічних засобів (телерадіомовлення, кабельного телебачення та інших технічних засобів), а також показ кадрів аудіовізуального твору в їх послідовності (із супроводом або без супроводу звуком).
Фонограма — це будь-який виключно звуковий запис виконань або інших звуків.
Відеограма — це відеозапис на відповідному матеріальному носії виконання або будь-яких рухомих зображень, крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору.
148
__ Об'єкти права інтелектуальної власності
Програма (передача) організації мовлення — програма (передача), створена самою організацією мовлення, а також на її* замовлення і за рахунок її коштів іншою організацією.
У чинному законодавстві України про інтелектуальну власність з'явилося нове поняття — «суміжні права». Зокрема, Закон України «Про авторське право і суміжні права» містить розділ НІ, який так і називається «Суміжні права». Слід зазначити, шо до прийнятті цього Закону цивільне законодавство України не передбачало пра вової охорони суміжних прав.
Суміжні права безпосередньо пов'язані з авторськими правами саме тому вони називаються суміжними і охороняються одним За коном. Особливістю суміжних прав є те, що вони грунтуються н використанні, як правило, об'єктів авторських прав. Суміжні прав випливають із творчої діяльності з реалізації, інтерпретації, викор* стання уже оприлюднених творів літератури і мистецтва. Наприї лад, поет написав слова пісні, композитор — музику до цієї пісі Але пісня може бути донесена до слухачів (користувачів) тільки пе ним виконавцем — співаком. Творчість співака є суміжною творче діяльністю з реалізації самої пісні. Це не просто використання ч жого твору, а його реалізація, якою може бути інтерпретація, пода ня тощо. Із цієї творчої діяльності випливає право співака на вш не виконання пісні, яке одержало назву суміжного права.
Суміжні права останнім часом набули прискореного розвит Сучасні технічні засоби надають можливість певним чином фік вати виконання будь-якого виконавця (артиста, диригента, кло; тощо) без його дозволу і в такий спосіб одержувати неправомі доходи з чужої майстерності, таланту. Щоб цьому запобігти і зап ваджено охорону суміжних прав.
Під суміжними правами розуміються права виконавців, виг ників фонограм, відеограм і організацій мовлення. Отже, цим няттям охоплюється чотири групи прав: 1) права виконавців; 2) З ва виробників фонограм; 3) права виробників відеограм; 4) п організацій мовлення. То постає запитання — права на що. Тс що є об'єктом суміжних прав. До об'єктів суміжних прав нале виконання, фонограми, відеограми і програми теле- чи радіо лення. Виконанням визнається здійснення чужого твору фізи*
РОЗДІЛ з
особою. Це може бути гра артиста на сцені чи в кіно, гра музиканта, спів співака, танець танцюриста, декламація декламатора, керівництво диригентом оркестром, хором у процесі розучування і публічного виконання музичних творів або будь-який інший спосіб виконання твору літератури чи мистецтва.
Надання правової охорони об'єкту суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Проте виробники фонограм, відеограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм та відеограм або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з латинської літери Р у колі — ®, імені (назви) особи, якій належить суміжне право, і зазначення року першої публікації фонограми (відеограми).
Об'єктом правової охорони виконання стає, коли воно здійснюється будь-якою особою — професіоналом чи любителем, якщо ця особа виконує роль, співає, грає на музичному інструменті чи будь-яким іншим способом виконує твір літератури і мистецтва.
Виконання стає об'єктом правової охорони лише за певних умов: якщо воно вперше виконане на території України; виконання, зафіксоване на фонограмі (відеограмі), що охороняється в Україні; виконання не зафіксоване на фонограмі (відеограмі), але воно включене у передачу організації мовлення, передачі яких охороняються в Україні.
Фонограма (відеограма) стає об'єктом правової охорони за таких умов:
— виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;
— фонограму (відеограму) вперше опубліковано на території України або опубліковано на території України протягом ЗО днів від дня першої публікації в іншій державі.
Об'єктом прав організацій мовлення є їх програми. Поняття «програма» містить будь-які передачі організацій мовлення. Зазначені програми стають об'єктом правової охорони за умов: 1) організації мовлення мають офіційне місцезнаходження на території
ьласн
України; 2) передачі здійснюються з передавачів, розташованих
території України.
Основними об'єктами промислової власності, як уже зазначат' ся, є результати винахідництва та промислові зразки. Винахідниі во — один із найбільш поширених і масових видів творчості, і практично доступний кожному. Інша справа, що здатність до і нахідниіггва в одних більша, в інших — менша. Країни з висої розвиненою економікою відзначаються високою винахідницьк активністю. Насамперед це стосується досить досконалої систс правового регулювання відносин у сфері науково-технічної тв чості. Саме тому винахідництву, в тому числі правовому регулюв ню відносин, шо складаються у сфері створення і використання находів, в усіх країнах приділяється значна увага. У нашій деря винахідницька діяльність регулюється Законом України «Про с рону прав на винаходи і корисні моделі» від 1 червня 2000 р. зі нами і доповненнями від 21 грудня 2000 р. та ЦК України.
При цьому варто зробити таке застереження: закони Укр про промислову власність регулюють не творчу діяльність зі с рення винаходів чи інших об'єктів промислової власності, а спільні відносини, що складаються у процесі створення, вияв ня, оформлення, використання та охорони результатів науково-нічної творчості. Слід пам'ятати, що сама творчість будь-яком) гулюванню не підлягає, але право може створювати сприяі умови для успішної творчості, або навпаки, створювати неспр ливі умови, за яких винахідництво буде розвиватися повільне зовсім не буде розвиватися. Щоправда, винахідництво — така і тивість людини, без якої вона існувати не може. щ
розвивається за будь-яких умов, але, зрозуміло, за сприятлив краще, за несприятливих — гірше.
Якою мірою на цей процес впливає законодавство Ук промислову власність, покаже практика його застосува що вона не досить впливова
3.3. Об'єкти промислової власності
Об'єкти винаходів
ЭЗД1ЛЗ
Новим у законодавстві про промислову власність є введення до ола результатів технічної творчості такого об'єкта як корисна мо-ель.
Чинним законодавством встановлено вимоги, яким мають від-ювідати винахід, корисна модель і промисловий зразок. На підста-іі цих вимог можна дати визначення об'єктів.
Винахід — це технологічне (технічне) вирішення у будь-якій га-іузі суспільно-корисної діяльності, що відповідає вимогам патен-"оздатності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне іля використання.
Отже, законодавство не обмежує поле винахідницької діяльності іевною технологічною галуззю.
Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він новий, має винахідницький рівень і відповідає промисловій придатності.
Винахід є новим, якщо його сутність не відома з рівня техніки. Такий рівень щодо заявленої пропозиції визнається за всіма видами інформації, загальнодоступними в Україні та за кордоном до лаги пріоритету винаходу. Це означає, що до дати пріоритету заявки сутність цього або тотожного рішення не була розкрита ні в Україні, ні за кордоном для невизначеного кола осіб настільки, що стало можливим його використання. Бувають випадки, коли новатор самостійно вирішує певні задачі. Інколи виявляється, що така задача вже вирішена, але відомості про це ще не дійшли до винахідника. Винахід повинен давати нове технічне рішення, не відоме сучасному рівню техніки. Тому не може бути визнана винаходом пропозиція, описана у вітчизняній чи зарубіжній літературі або впроваджена у виробництво в Україні чи за її межами.
Не визнається винаходом пропозиція, на яку вже подано заявку або видано авторське свідоцтво чи патент. Причому не має значення, де видано авторське свідоцтво чи патент — в Україні чи за кордоном. Новизна пропозиції втрачається, коли відомості про її сутність розголошені іншим шляхом до її заявки і роблять можливим її використання третіми особами. Тому автор пропозиції, що може бути визнана винаходом, а також інші особи, які мають відношення до пропозиції, повинні уникати будь-якого розголошення змісту пропозиції до її заявки. Це має значення не лише для автора, а Й
152
153
для держави. У разі розголошення суті пропозиції до її заявки, хоча б і самим автором, останній втрачає право на одержання охоронного документа, оскільки держава не може гарантувати охорону такої пропозиції. У цьому випадку втрачається можливість патентування пропозиції за кордоном і вона може бути використана іноземними особами без будь-якого дозволу і без виплати винагороди за її використання.
Проте з цього загального правила Законом встановлений важливий виняток. Якщо сам винахідник чи особа, яка одержала інформацію про винахід від винахідника прямо чи опосередковано, виявлять цю інформацію, але не раніше як за 12 місяціч до дати подання заявки, то таке розкриття інформації про виьяхід не впливає на визнання його патентоздатності. Тобто новизна пропозиції не втрачається.
Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця його сутність не випливає з рівня техніки. Винахідницький рівень свідчить передусім про творчий характер пропозиції. Хоча в Законі про це прямо не йдеться, але це випливає з Його змісту. Винахід — це винайдення, відшукання рішення, якого фахівець не знає. Це рішення істотно відрізняється від подібних відомих рішень (прототипів) такими ознаками чи перевагами, шо роблять доцільним його використання. Винахідництво — це творчий пошук, створення нового пристрою, технології, матеріалу тощо. Про це йдеться в Законі: право авторства на винахід належить громадянинові, який створив винахід. Тому не вважається винаходом запозичення відомого рішення, перенесення і використання позитивного досвіду, хоча ці заходи можуть бути дуже ефективними. У них немає творчого процесу, самого винахідництва. Проте одного творчого характеру для визнання за пропозицією винахідницького рівня ще не достатньо. Може мати місце творчість, а підстав для визнання її результатів винаходом не буде. Пропозиція має творчий характер, але не відповідає вимогам патентоздатності. Вона визнається такою, шо має винахідницький рівень, якщо порівняно з рішеннями, відомими в науці техніці на дату пріоритету, пропозиція характеризується новою якістю, перевагами, які позитивно вирізняють її від відомих рішень. Винахідницьким рівнем відзначаються, зокрема, пропозиції.
