- приготування декоративної суміші;
- нанесення декоративної суміші на поверхню огороджувальних конструкцій;
- закріплення в нижніх частинах віконних прорізів козирків з металу;
- улаштування навісу з гідроізоляційним шаром у верхній частині будинку, з'єднаного з покрівлею;
- перевірка якості отриманого декоративного покриття.
4.86 У процесі огляду й обстеження фасаду будинку потрібно встановити стан огороджувальних конструкцій будинку, а також стан покрівлі:
- наявність пошкоджень у цоколі й стінах, у місцях з'єднання стін і цоколя, в місцях прилягання віконних і дверних блоків до огороджувальних конструкцій будинку;
- наявність пошкоджень покрівлі в місцях прилягання її до огороджувальних конструкцій;
- наявність нерівностей (виступів і западин) на поверхні стін і цоколя глибиною (висотою) понад 10мм;
- наявність і характер, а також площу забруднень на поверхні огороджувальних конструкцій.
За результатами огляду складається акт, розраховуються обсяги робіт з підготовки поверхні конструкцій до утеплення фасаду і визначається спосіб закріплення теплоізоляційних плит.
4.87 Залежно від стану поверхонь, що ізолюються, а також від типу плит утеплювача розчино-ву суміш на поверхню плит можна наносити маяками, смугами або суцільним шаром.
C.22 ДБН В. 2.6-22-2001
Маяками розчинову суміш наносять у тому разі, коли поверхня стіни має нерівності до 10 мм і проектом передбачено застосування пінополістирольних плит. Маяки з розчинової суміші діаметром близько 100 мм (5-6 маяків) рівномірно розподіляються в центральній частині плити на 2/3 її поверхні розміром 0,5х1,0 м. Крім цього, розчинову суміш наносять ще й по периметру плити смугами, що розташовуються на відстані 20 мм від її країв. Смуги повинні мати розриви, щоб при наклеюванні плити не утворювались повітряні пробки.
Смугами розчинову суміш наносять у тому разі, якщо поверхня стіни має нерівності до 5 мм, а за утеплювач використано пінополістирольні плити. Розчинову суміш наносять смугами на відстані 20 мм від країв плити по всьому її периметру, а потім посередині. Смуги, нанесені по периметру, повинні мати розриви, щоб під час наклеювання плити не утворювалися повітряні пробки.
Суцільним шаром розчинову суміш наносять у тому разі, якщо поверхня огороджувальної конструкції рівна, без виступів і западин, а також коли за утеплювач використовують мінеральні плити. Шар суміші наносять на всю поверхню плити і вирівнюють зубчастою теркою або шпателем із зубцями завдовжки 6-8 мм.
4.88 Риштування потрібно встановлювати й перевіряти правильність їх встановлення згідно з паспортом і доданими до нього документами - комплектувальною відомістю і вказівками з експлуатації. Після встановлення риштування треба захищати сіткою або плівкою.
4.89 Підготовку поверхні огороджувальних конструкцій слід виконувати відповідно до вимог 4.7 даних Норм.
4.90 Тріщини на поверхні треба розчистити від залишків зруйнованого матеріалу, заґрунтувати матеріалами групи С3, потім вирівняти сумішами групи С2.
4.91 Тріщини та нерівності розміром менше 2 мм заповнювати розчиновою сумішшю не потрібно. Нерівності основи розміром до 2 мм допускається залишати без вирівнювання. Якщо на поверхні конструкції є виступи й западини завглибшки понад 10 мм, їх потрібно заповнити розчиновою сумішшю, приготовленою з сухих сумішей групи С2, а виступи заввишки понад 10мм вирівняти механічним способом за допомогою електричної свердлильної машини, обладнаної сталевою щіткою або шліфувальним кругом. За незначних обсягів робіт виступні місця слід обрубати скарпелем або зубилом.
4.92 Після визначення кількості та місцезнаходження (визначається проектом) деформаційних швів можна приступати до закріплення теплоізоляційних плит. Плити закріплюють через 5 діб після закінчення робіт з підготовки поверхні огороджувальних конструкцій. Кількість кріпильних елементів на 1 м2 плити та їх розміщення визначаються проектом.
4.93 Теплоізоляційні плити потрібно вибирати відповідно до вимог нормативних документів, чинних у будівництві, системі протипожежного нормування і технічних розрахунків, з урахуванням вимог до опору теплопередачі огороджувальних конструкцій.
4.94 Для закріплення теплоізоляційних плит слід використовувати розчинові суміші, що готуються з сухих сумішей групи ТІ та інших сумішей, властивості яких не нижчі за ті, що викладені в розділі 3 даних Норм.
4.95 Використовуючи мінераловатні плити, розчинову суміш треба наносити на всю поверхню плити. Якщо використовуються полістирольні плити, то розчинову суміш наносять згідно з 4.87 даних Норм.
4.96 Розмір щілин між плитами може бути не більшим за 2 мм. Якщо під час закріплення плит до поверхні огороджувальних конструкцій між плитами утворяться щілини, ширина яких становить понад 2 мм, їх потрібно заповнювати смужками, вирізаними з полістирольних або мінерало-ватних плит.
4.97 Після 3 діб з моменту приклеювання теплоізоляційні плити додатково прикріплюють до зовнішніх стін з'єднувальними елементами (дюбелями з патронами та шайбами).
4.98 Для захисту теплоізоляційних плит від механічних пошкоджень та атмосферних впливів потрібно використовувати сухі суміші групи Т2, армовані склосіткою. Гідроізоляційне покриття
ДБН В. 2.6-22-2001 С.23
влаштовується в два шари; товщина першого шару - 1-2 мм. Після нанесення першого шару наклеюється склосітка, потім наноситься другий шар, товщина якого залежить від декоративного покриття. При використанні декоративних штукатурок загальна товщина захисного покриття повинна становити не менш як 3 мм, а при використанні фасадних фарб - не менше 5 мм.
4.99 Між віконними й дверними коробками та теплоізоляційними мінераловатними плитами потрібно вкладати шари ущільнювального матеріалу, за який використовуються герметизувальні матеріали на основі силіконового або акрилового зв'язуючого.
Вертикальні ребра (на першому поверсі всі, а на решті поверхів - лише біля прорізів вхідних і балконних дверей) перед приклеюванням армувальної сітки потрібно зміцнити перфорованими кутиками розмірами 25х25х0,5 мм. Профіль кутика вдавлюють у свіжонанесену клейову суміш, потім зашпакльовують тією самою сумішшю.
4.100 Після приклеювання кутових профілів шматки армувальної сітки, приклеєні до кожної із стін, які утворюють кут, накладаються на профіль з утворенням складки завширшки не менш як 100 мм.
До нижнього краю теплоізоляційних плит, закріплених на цоколі будинку, потрібно прикріпити кутовий перфорований профіль, втопити його в клейову суміш і зашпаклювати тією самою сумішшю. Склосітку, що закріплюється на всій поверхні стіни, слід приклеювати шаром клейового розчину, який покриває стіну до фундаменту. Під час приклеювання армувальної сітки потрібно стежити за тим, щоб склосітка ніде не стовбурчилася й не виступала над поверхнею розчину. Спочатку укладають одну смугу армувальної сітки зверху донизу, потім суміжну смугу з'єднують з першою внапуск шириною близько 100 мм.
4.101 Після закріплення плит і армувальної сітки на поверхню фундаменту наносять гідроізоляційний шар завтовшки 2,5-3,5 мм, використовуючи суміші групи Г1, та 1,5-2 мм - суміші групи Г2.
4.102 У разі потреби влаштування теплоізоляції огороджувальних конструкцій нижче рівня грунту ту частину фундаменту, що буде потім засипана землею, цоколь і стіну будинку на висоту близько 2 м над рівнем ґрунту покривають ще раз додатковим шаром розчинової суміші Т2 зі склосіткою. Товщина шару може становити 1-1,5 мм.
4.103 Після 5 діб з моменту нанесення додаткового шару гідрозахисної суміші частину огороджувальних конструкцій, що присиплеться землею, покривають гідроізоляційною сумішшю групи Г1 або Г2. Після затвердіння гідроізоляційної суміші котлован засипають землею й ущільнюють свіжим шаром землі.
4.104 Обштукатурювання поверхонь огороджувальних конструкцій можна починати після 3 діб з часу нанесення другого шару гідроізоляційної суміші групи Т2.
Затверділий гідрозахисний шар слід заґрунтувати фарбувальною сумішшю групи С3. Ґрунтувальну суміш на поверхню огороджувальної конструкції наносять валиком або щіткою. Для ґрунтування поверхні огороджувальних конструкцій не допускається застосовувати ґрунтувальні суміші, що містять органічний розчинник, оскільки застосування такого ґрунтувального розчину може обумовити руйнування плит утеплювача.
4.105 Штукатурні суміші або фарби готують на будівельному майданчику згідно з 4.36 і 4.47.
4.106 Штукатурні суміші або фарби потрібно наносити згідно з 4.37 - 4.41, 4.48, 4.49.
4.107 Декоративну (фарбувальну) суміш наносять на поверхню фасаду після 7 діб від часу нанесення гідрозахисного шару.
4.108 Після закінчення робіт з декоративного опорядження влаштовуються деформаційні шви. Порожнина шва формується в процесі наклеювання теплоізоляційних плит. Їх торці з боку шва захищаються двома шарами гідрозахисної суміші Т2, армованої склосіткою. Шар склосітки заводиться на зовнішню поверхню плити не менш як на 50 мм.
4.109 Технологічна послідовність улаштування деформаційних швів така:
- порожнину шва очищають від пилу, штукатурки, фарби тощо;
- за допомогою щітки наносять шар ґрунтовки групи С3;
С.24 ДБН В. 2.6-22-2001
- встановлюють поліетиленові пружні прокладки, обтиснення яких має бути не меншим за 30 %;
- наносять шар силіконового герметика, товщина якого по осі шва становить 2-4 мм, а в місці контакту з торцем теплоізоляційної плити - 6-8 мм.
4.110 Для влаштування деформаційних швів можна застосовувати поліетиленові або поліві-нілхлоридні профілі.
5 КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ РОБІТ
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
5.1 Сухі будівельні суміші, матеріали та вироби, що застосовуються в поєднанні з ними, при надходженні на будівельний об'єкт повинні проходити вхідний контроль згідно з ГОСТ 24297 на їх відповідність державним стандартам, технічним умовам, паспортам та іншим документам, що підтверджують їх якість, а також вимогам проекту.
5.2 До початку виконання робіт контролюються умови зберігання (температура, відносна вологість) застосовуваних матеріалів, виробів та елементів, встановлені нормативними документами на них, а також готовність об'єкта в цілому і окремих його конструкцій до виконання робіт. Методи контролю якості робіт і покриттів наведені в додатку Г.
5.3 При застосуванні сухих будівельних сумішей актуванню підлягають такі закінчені приховані роботи:
облицювальні роботи
- підготовка поверхні, що облицьовується;
- відповідність вимогам проекту вузлів кріплення облицювальних матеріалів до конструкції;
- товщина клейового шару;
- улаштування деформаційних швів;
штукатурні роботи
- підготовка поверхні;
- грунтування поверхні;
- відповідність встановленій проектом послідовності виконання окремих шарів штукатурки;
опорядження сухими полімерміперальними фарбами
- підготовка поверхні;
- грунтування поверхні;
улаштування підлог
- підготовка основи для підлоги;
- улаштування підстильних шарів і стяжок;
- улаштування вирівнювального шару;
- улаштування деформаційних швів;
гідроізоляційні роботи
- підготовка поверхні, що гідроізолюється;
- улаштування кожного шару гідроізоляції;
- виконання гідроізоляції на ділянках, що підлягають закриттю ґрунтом або захисною огорожею від дії води;
- улаштування деформаційних швів;
- виконання гідроізоляції в місцях стиків і сполучень окремих частин споруди;
утеплення фасадів
- підготовка поверхні зовнішніх огороджувальних конструкцій;
- відповідність проекту послідовності влаштування шарів скріпленої теплоізоляції;
- товщина кожного шару скріпленої теплоізоляції;
- якість кріплення цокольних профілів з перфорованими полицями до цоколю будинку чи споруди;
ДБН В. 2.6-22-2001 С.25
- глибина свердління отворів для кріпильних елементів;
- розташування кріпильних елементів;
- кількість кріпильних елементів, які витрачаються на кріплення 1 м теплоізоляційних плит;
- правильність кріплення кутиків з перфорованими полицями на косяках дверних і віконних прорізів і на торцях першого поверху будинку;
- напусток склосітки в місцях стикування полотнищ, на кутах будинку чи споруди та на косяках дверних і віконних прорізів;
- улаштування гідроізоляційного шару в цокольній частині будинку чи споруди;
- улаштування деформаційних швів у скріпленій теплоізоляції.
ПІДГОТОВКА ПОВЕРХНІ
5.4 У процесі підготовки поверхні до виконання опоряджувальних робіт (облицювальних, штукатурних, фарбувальних) потрібно перевіряти:
- чистоту поверхні, в тому числі наявність плям, забруднюючих речовин (бітуму, фарбувальних сумішей, жирів, мастила, іржи), бруду, пилу, напливів розчину, грибкових уражень конструкції;
- вологість і міцність конструкції;
- зарівнювання тріщин, вибоїн та інших руйнувань конструкцій;
- вертикальність і горизонтальність конструкцій;
- наявність нерівностей плавного характеру на поверхні конструкції;
- відхилення віконних і дверних косяків, пілястр, лузг та інших елементів від вертикалі та горизонталі;
- оброблення поверхонь усіх кріпильних елементів, які розташовуються під опоряджувальним шаром, антикорозійними сумішами.
5.5 Під час підготовки нижчерозташованих елементів підлоги слід перевіряти:
- знепилення поверхонь;
- грунтування поверхневого шару;
- замазування монтажних отворів;
- замазування проміжків між плитами перекриттів і місць їх прилягання до стін;
- улаштування деформаційних швів у бетонних підстильних шарах та відстань між цими швами;
- товщину підстильних шарів і стяжок;
- улаштування теплоізоляційних шарів;
- улаштування гідроізоляції;
- укладення труб та заповнення простору між ними теплоізоляційними матеріалами (виконується при влаштуванні підлог з підігрівом).
