1.2.33 Не допускається приєднання до живильних та розподільних трубопроводів установок пожежегасіння технологічного або санітарно-технічного обладнання.

1.2.34 Не допускається встановлення запірної арматури на живильних та розподільних трубопроводах, за винятком випадків, передбачених в 1.2.35,1.2.36,1.2.37.

1.2.35 В приміщеннях категорії В за пожежною небезпекою на живильних трубопроводах водозаповнених спринклерних установок діаметром 65 мм і більше допускається встановлення внутрішніх пожежних кранів з ручними водяними та пінними пожежними стволами. При цьому встановлення кнопок дистанційного пуску насосів біля пожежних кранів не потрібно.

1.2.36 Секція спринклерної установки з 12 і більше пожежними кранами повинна мати два вводи. Другий ввід з засувкою допускається здійснювати від суміжної секції. При цьому над вузлами керування необхідно передбачати засувки з ручним приводом, а підвідний трубопровід повинен бути закільцьованим і між цими вузлами керування встановлена розподільна засувка.

1.2.37 Для захисту дверних та технологічних прорізів допускається приєднувати дренчерні завіси до живильних та розподільних трубопроводів спринклерних установок. Дренчерні завіси з спонукальними системами і місцевим пуском допускається приєднувати тільки до живильних трубопроводів спринклерних установок.

1.2.38 На одній вітці розподільного трубопроводу установок, як правило, встановлюють не більше шести зрошувачів з діаметром вихідного отвору до 12 мм включно і не більше чотирьох зрошувачів з діаметром вихідного отвору більше 12 мм.

1.2.39 Діаметр трубопроводу гідравлічної спонукальної системи дренчерної установки повинен бути 25 мм, а пневматичної - 15 мм.

1.2.40 Вузли керування установок пожежегасіння, як правило, розміщують в приміщеннях насосних станцій. Допускається розміщення вузлів керування в приміщеннях, що захищені установками пожежегасіння, за винятком приміщень категорій А і Б або поза ними.

Вузли керування, як правило, розміщують на перших, цокольних і підвальних поверхах згідно з вимогами СНіП 2.04.01-85.

До вузлів керування установок пожежегасіння повинен бути забезпечений вільний доступ обслуговуючого персоналу.

Вузли керування, що розміщені в захищуваних приміщеннях, а також поза захищуваними приміщеннями, в приміщеннях з пожежної небезпеки, що відносяться до категорії В, відокремлюються від них протипожежними перегородками 1 типу і протипожежними перекриттями 3 типу, а ті, що розміщені в приміщеннях категорій Г або Д, скляними або сітчастими перегородками, які не заважають візуальному контролю за приладами вузла керування.

Температура повітря в приміщеннях вузлів керування повинна бути не нижче 5 град.С, з природним або штучним робочим освітленням, що забезпечує на робочих поверхнях освітленість не менше75лкі аварійним освітленням - не менше 15 лк.

1.2.41 На вводах або на обвідних трубопроводах пожежних насосів підвищувальних насосних станцій належить передбачати пристрої регулювання тиску при зміні тиску в водопровідній мережі. Тиск в напірних трубопроводах насосних станцій не повинен перевищувати значення 1,0 МПа.

1.2.42 Для забезпечення працездатності установок водяного і пінного пожежегасіння необхідно виконати гідравлічний розрахунок діаметрів трубопроводів за методикою додатка Б.

1.2.43 Трубопроводи установок пожежегасіння, що подають вогнегасну речовину на осередок пожежі, не повинні мати гнучких стикових з'єднань.

1.2.44 Живильні і розподільні трубопроводи повітряних і водоповітряних спринклерних установок слід прокладати з уклоном в бік вузла керування або спускних пристроїв, що дорівнює:

0,01- для труб з зовнішнім діаметром менше 57 мм;

0,005 - для труб з зовнішнім діаметром 57 мм і більше.

Водопостачання установок

1.2.45 Як джерело водопостачання установок водяного пожежегасіння, як правило, використовують водопроводи різного призначення.

Для установок пінного пожежегасіння, як правило, використовують водопроводи непитного призначення, в яких якість води відповідає технічним вимогам на застосовувані піноутворювачі.

1.2.46 Запас води для установок пожежегасіння допускається зберігати в резервуарах водопроводів різного призначення, обладнаних пристроями, що не допускають витрати вказаного запасу води на інші потреби.

Об'єм води до 1000 м3 повинен зберігатися в одному резервуарі.

1.2.47 При визначенні об'єму резервуара для установки водяного пожежегасіння належить передбачати можливість гарантованого поповнення його водою з мережі водопроводу автоматично, на весь час пожежегасіння.

1.2.48 Тип запірної арматури(засувки)на трубопроводі, що наповнює резервуар вогнегасною речовиною, повинен забезпечувати візуальний контроль (за положенням штока) її стану (відкрито-закрито). Вказану арматуру належить встановлювати в приміщенні насосної станції.

1.2.49 Контрольно-вимірювальне обладнання з мірною рейкою для візуального контролю рівня вогнегасної речовини в резервуарах (ємкостях) належить розміщувати в приміщенні насосної станції.

При автоматичному наповненні резервуара вказане обладнання не передбачається.

1.2.50 Для установок пінного пожежегасіння належить передбачати, крім основного об'єму, 100% резервний об'єм піноутворювача.

Резервний об'єм піноутворювача зберігається на складі або в резервуарах установки. Для зберігання основного і резервного об'ємів піноутворювача (розчину піноутворювача), як правило, передбачають два самостійних резервуари. При використанні одного резервуара його ємкість не повинна бути більше 1000 м3.

1.2.51 При визначенні необхідної для пожежегасіння кількості води, піноутворювача, розчину піноутворювача належить враховувати внутрішній об'єм трубопроводів установки пожежегасіння.

1.2.52 Максимальний строк відновлення основного об'єму вогнегасної речовини в резервуарах (ємкостях) установок автоматичного пожежегасіння належить приймати згідно з СНіП 2.04.02-84.

1.2.53 Для забезпечення розрахункового тиску в трубопроводах спринклерних установок і підвідних трубопроводах дренчерних установок, необхідного для спрацювання вузлів керування, належить передбачати імпульсний пристрій (автоматичний водоживильник) металеву ємкість, що заповнена водою або розчином піноутворювача(неменше 0,5 м3) і стиснутим повітрям.

В спринклерних установках з приєднаними пожежними кранами для будівель заввишки більше ЗО м кількість води або розчину піноутворювача в імпульсному пристрої повинна бути не менше 1 м3.

Як імпульсний пристрій можуть бути використані водопроводи різного призначення з тиском, що дорівнює або більше розрахункового.

1.2.54 В установках пожежегасіння з резервним пожежним насосом, що має місцевий або дистанційний пуск, або привод від двигуна внутрішнього згоряння, який вмикається автоматично, належить передбачати автоматичний водоживильник, що забезпечує роботу установки з розрахунковою витратою вогнегасної речовини протягом 10 хвилин.

1.2.55 Імпульсний пристрій або автоматичний водоживильник в будівлях заввишки більше 30 м, як правило, розташовують на верхніх технічних поверхах будинку.

1.2.56 Автоматичний водоживильник (імпульсний пристрій) повинен автоматично вимикатися при включенні пожежного насоса.

1.2.57 В насосній станції кількість пожежних насосів і насосів-дозаторів повинна бути не менше двох кожного типу (в тому числі один резервний).

1.2.58 Рівень осі насоса належить, як правило, розташовувати так, щоб забезпечити повне заливання корпуса насоса вогнегасною речовиною. Корпус насоса належить розташовувати під заливанням не менш ніж на 0,5 м від розрахункового рівня вогнегасної речовини у резервуарі установки пожежегасіння.

1.2.59 У резервуарі установки пінного пожежегасіння належить прокладати по внутрішньому периметру перфорований трубопровід на 0,1 м нижче розрахункового рівня води, призначений для подавання та перемішування піноутворювача.

1.2.60 Насосні станції автоматичних установок пожежегасіння по забезпеченню подавання до них води належить відносити до 1 категорії за СНіП 2.04.02-84.

1.2.61 Насосні станції належить розміщувати в окремому приміщенні будинків на перших, цокольних і підвальних поверхах з урахуванням вимог СНіП 2.04.01-85. Вони повинні мати окремий вихід на зовні або на сходову клітку, що має вихід назовні. Насосні станції допускається розміщувати в окремих будинках або прибудовах.

1.2.62 Приміщення насосної станції належить відокремлювати від інших приміщень проти пожежними перегородками 1 типу та перекриттями 3 типу. Температура повітря у приміщенні насосної станції повинна бути не нижче 5 град.С, відносну вологість повітря слід приймати відповідно до категорії робіт І-Б за ГОСТ 12.1.005-88.

Робоче і аварійне освітлення слід приймати згідно з СНіП 11-4-79. Станція повинна бути обладнана телефонним зв'язком з приміщенням пожежного поста або іншим приміщенням з персоналом, що веде цілодобове чергування.

Біля входу в станцію повинно бути світлове табло з написом "Станція пожежегасіння".

1.2.63 Обладнання у приміщенні насосної станції слід розміщувати за СНіП 2.04.02-84.

1.2.64 Насосні станції автоматичних установок пожежегасіння повинні мати патрубки зі з'єднувальними головками діаметром 80мм, зворотними клапанами і засувками для приєднання рукавів пожежних машин.

Кількість патрубків повинна бути не менше двох і приймається за умови забезпечення подавання в підвідний трубопровід розрахункової кількості вогнегасної речовини.

1.3 Установки газового пожежегасіння

1.3.1 Установки газового пожежегасіння за методом гасіння підрозділяються на установки:

- об'ємного пожежегасіння;

- локального пожежегасіння по об'єму;

- локального пожежегасіння по площі.

За типом обладнання, що застосовується, розрізняють:

- установки з централізованим зберіганням вогнегасної речовини;

- установки з децентралізованим зберіганням вогнегасної речовини.

1.3.2 Пуск установки газового пожежегасіння здійснюється електричним, пневматичним, пневмоелектричним, механічним (тросовим) або електромеханічним способом.

1.3.3 В ємкостях установки газового пожежегасіння з централізованим зберіганням основного об'єму вогнегасної речовини повинен передбачатися 100 % резервний об'єм вогнегасної речовини.

1.3.4 В установках газового пожежегасіння з децентралізованим зберіганням вогнегасної речовини належить, як правило, використовувати ємкості однакової місткості.

Резервний об'єм вогнегасної речовини для цих установок належить зберігати на складі в заряджених ємкостях, що готові до використання. Резервну кількість заряджених ємкостей належить передбачати на кожний типорозмір.

Належить передбачати таку кількість резервних балонів для заміни:

- спрацьованих балонів кожного типорозміру - з розрахунку кількості балонів установки для захисту приміщення найбільшого об'єму;

- несправних балонів - один резервний балон на кожні вісім балонів даного типорозміру.

1.3.5 Кількість вогнегасної речовини на проведення випробувань установки газового пожежегасіння приймається із умов захисту приміщення найменшого об'єму об'єкта.

Установки об'ємного пожежегасіння

1.3.6 В установках газового пожежегасіння застосовуються такі вогнегасні речовини:

- двоокис вуглецю (СО2) (із зберіганням при низькому тиску в ізотермічних ємкостях і при високому тиску - в балонах батарей);

- хладон 114В2 (тетрафтордіброметан С2F4Br2);

- хладон 1ЗВ1(бромтрифторметан СF3Вr);

- азот;

- аргон.

Методика розрахунку установок наведена в додатку Д.

Гідравлічний розрахунок установок пожежегасіння при застосуванні як вогнегасної речовини азоту і аргону належить виконувати за спеціальними нормативними документами (рекомендаціями або інструкціями, узгодженими та затвердженими в установленому порядку).

1.3.7 Вогнегасна речовина подається в приміщення за допомогою розпилювачів. Кількість розпилювачів на одній вітці, як правило, не перевищує шести.

Розпилювачі належить розміщати з урахуванням забезпечення ними рівномірного розподілу вогнегасної речовини в захищуваному просторі, при цьому відстань між розпилювачами не повинна перевищувати 4 м, а відстань від розпилювача до стін повинна бути не більше 2 м.

1.3.8 При визначенні розрахункового об'єму приміщення об'єм обладнання, що розміщується в ньому, не слід віднімати від загального об'єму приміщення.

Установки об'ємного пожежегасіння допускається застосовувати для захисту приміщень, що мають площу постійно відкритих прорізів не більш як 10% від сумарної площі огороджувальних будівельних конструкцій.

1.3.9 Автоматичні установки об'ємного пожежегасіння для захисту приміщень, в яких можливе перебування людей, повинні мати пристрої відключення автоматичного пуску згідно з вимогами ГОСТ 12.4.009-83*.

Установки локального пожежегасіння

1.3.10 Установки локального пожежегасіння по об'єму застосовуються для гасіння загоряння окремо розташованих станків, агрегатів або іншого обладнання, а також у тих випадках, коли застосування установок об'ємного пожежегасіння технічно неможливе або економічно недоцільне.

1.3.11 Розрахунковий об'єм локального пожежегасінні визначається як добуток площі основи обладнання на його висоту. При цьому габарити обладнання (довжина, ширина, висота)повинні бути умовно збільшені на 1 м.

1.3.12 При локальному пожежегасіння по об'єму належить застосовувати як вогнегасну речовину двоокис вуглецю, хладон 114В2.

1.3.13 Нормативна масова вогнегасна концентрація при локальному гасінні по об'єму складає:

- для двоокису вуглецю - 6,00 кг · м-3;

- для хладону 114В2 - 3,50 кг · м-3.

Час випуску вогнегасної речовини не повинен перевищувати 30 с.

1.3.14 Установки локального пожежегасіння по площі, в яких використовують шланг з розтрубом, належить застосовувати для гасіння окремих осередків займання в приміщеннях 1 групи, що мають об'єм, де створювана концентрація газу не буде шкідлива для здоров'я людей.

Як вогнегасна речовина в установках локального пожежегасіння по площі застосовується двоокис вуглецю.

1.3.15 Установки локального пожежегасіння по площі належить розміщати таким чином, щоб до кожного можливого осередку займання вогнегасна речовина могла подаватися по шлангах від двох самостійних установок.