Примітка. В першому досліді доцільно використовувати відносно велике прирощення ви­трати, щоб встановити приблизний потік вогнегасної речовини, необхідний для гасіння, а в насту­пних дослідах починати з витрати, близької до критичного значення, і збільшувати потік на неве­ликі величини, поки не відбудеться погашення.

  1. Визначити вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини відповідно до B.7.

  2. Перед подальшими випробуваннями видалити горючу речовину і будь-які інші залишки або сажу, які можуть бути присутні в “чашці”.

  3. Повторити операції B.5.1 - B.5.9, використовуючи витрати повітря: 20 л/хв, 30 л/хв, 40 л/хв і 50 л/хв.

  4. Встановити графічну залежність вогнегасної концентрації, визначеної відпо­відно до B.5.8, від витрати повітря, знаходять область “плато” на графіку залежності (тоб­то, область величин швидкості подавання повітря, в межах якої вогнегасна концентрація максимальна і не залежить від величини швидкості подавання повітря).

Якщо така область відсутня на цьому графіку, повинні бути проведені подальші вимірю­вання згідно з B.5.10, використовуючи витрати подавання повітря більше ніж 50 л/хв.

  1. Залити горючу рідину в резервуар пристрою для подавання пального.

  2. Подати пальне в “чашку”, регулюючи рівень рідини в межах від 5 мм до 10 мм від її верхнього краю.

  3. За допомогою нагрівального приладу довести температуру пального до 25 оС ± 3 °C або на 5 оС ± 3 °C вище температури спалаху у відкритому тиглі, залежно від того, яке значення вище. Протягом цього періоду рівень рідини в “чашці” повинен бути відрегу­льований так, щоб він був вище місця вимірювання температури горючої речовини.

Примітка. Приймається, що температура горючої речовини, зазначена в B.5.3, є його тем­пературою на початку випробування.

  1. Відрегулювати потік повітря так, щоб досягти витрати, яка відповідає області “плато”, визначеній відповідно до B.5.11.

  2. Підпалити горючу речовину.

  3. Тривалість вільного горіння повинна бути в інтервалі від 60 с до 120 с до по­чатку подавання вогнегасної речовини. Протягом цього періоду рівень рідини в “чашці” повинен підтримуватися в межах 1 мм від її верхнього краю.

  4. Розпочати подавання вогнегасної речовини. Збільшувати її витрату, доки полум’я не буде погашено, з наступною фіксацією витрат вогнегасної речовини і повітря в момент по­гашення. Прирощення витрати вогнегасної речовини повинне призводити до збільшення кон­центрації вогнегасної речовини не більше, ніж на 2% від попереднього значення. Регулювання витрати вогнегасної речовини повинне супроводжуватися періодами витримки (10 с), щоб дати можливість суміші з новим співвідношенням вогнегасної речовини з повітрям, що утворилась у змішувачі, досягти порожнини “чашки”. Протягом цього періоду рівень рідини в “чашці” по­винен підтримуватися в межах 1 мм від її верхнього краю.

Примітка. В першому досліді доцільно використовувати відносно велике прирощення ви­трати, щоб встановити приблизний потік вогнегасної речовини, необхідний для гасіння, а в насту- пних дослідах починати з витрати, близької до критичного значення, і збільшувати потік на неве­ликі величини, поки не відбудеться погашення.

    1. Перед подальшими випробуваннями видалити горючу речовину і будь-які інші залишки або сажу, які можуть бути присутні в “чашці”.

    2. Повторити операції B.5.12 - B.5.19 для чотирьох послідовних випробувань.

    3. Визначити вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини для випадку нена- грітої горючою речовини відповідно до B.7 шляхом обчислення середнього арифметичного результатів п‘яти випробувань.

    4. Повторити операції B.5.12 - B.5.20 за температури горючої речовини на 5 оС нижче її температури кипіння або 200 оС, в залежності від того, яке з цих значень більше. Температура горючої речовини повинна підтримуватися на цьому рівні протягом усього випробування.

    5. Визначити вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини для випадку нена- грітої горючою речовини відповідно до B.7 шляхом обчислення середнього арифметичного результатів п‘яти випробувань.

  1. Порядок проведення випробувань для горючих газів

    1. “Чашки”, призначені для використання з горючими газами, повинні оснащува­тися пристроєм для підтримання однорідного газового потоку біля верхнього краю “чаш­ки”. Наприклад, “чашка”, що використовується для рідких пальних, може бути ущільнена вогнетривкими матеріалами.

    2. Газоподібна горюча речовина повинна подаватися від джерела з регульованим ти­ском, яке споряджене повіреним пристроєм для регулювання і вимірювання витрати газу.

    3. Відрегулювати витрату повітря так, щоб досягти значення 10 л/хв.

    4. Розпочати подавання горючої речовини до “чашки” і відрегулювати його ви­трату так, щоб досягти швидкості руху газу, яка приблизно дорівнює величині швидкості руху повітря, яке виходить із “чашки”. Температура горючої речовини повинна бути в ме­жах 25 оС ± 10 оС.

Примітка. Витрата повітря, що виходить із “чашки”, може бути розрахована за витратою повітря та різницею між площами поперечних перерізів газохода і “чашки”.

  1. Підпалити горючу речовину.

  2. Тривалість вільного горіння повинна складати 60 с до початку подавання вог- негасної речовини.

  3. Розпочати подавання вогнегасної речовини. Збільшувати її витрату, доки полум’я не буде погашено, з наступною фіксацією витрат вогнегасної речовини і повітря в момент по­гашення. Прирощення витрати вогнегасної речовини повинне призводити до збільшення кон­центрації вогнегасної речовини не більше, ніж на 3% від попереднього значення. Регулювання витрати вогнегасної речовини повинне супроводжуватися періодами витримки (10 с), щоб дати можливість суміші з новим співвідношенням вогнегасної речовини з повітрям, що утворилась у змішувачі, досягти порожнини “чашки”. Протягом цього періоду рівень рідини в “чашці” по­винен підтримуватися в межах 1 мм від її верхнього краю.

Примітка. В першому досліді доцільно використовувати відносно велике прирощення ви­трати, щоб встановити приблизний потік вогнегасної речовини, необхідний для гасіння, а в насту­пних дослідах починати з витрати, близької до критичного значення, і збільшувати потік на неве­ликі величини, поки не відбудеться погашення.

  1. Припинити подавання горючого газу, коли полум’я буде погашене.

  2. Перед подальшими випробуваннями видалити горючу речовину і будь-які інші залишки або сажу, які можуть бути присутні в “чашці”.

  3. Визначити вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини відповідно до B.7

  4. Повторити операції B.6.4 - B.6.9, використовуючи витрати повітря: 20 л/хв, 30 л/хв, 40 л/хв і 50 л/хв.

  5. Встановити графічну залежність вогнегасної концентрації, визначеної відпо­відно до B.5.8, від витрати повітря, знаходять область “плато” на графіку залежності (тоб­то, область величин швидкості подавання повітря, в межах якої вогнегасна концентрація максимальна і не залежить від величини швидкості подавання повітря).

Якщо така область відсутня на цьому графіку, повинні бути проведені подальші вимірю­вання згідно з B.5.10, використовуючи витрати подавання повітря більше ніж 50 л/хв.

  1. Відрегулювати потік повітря так, щоб досягти витрати, яка відповідає області “плато” графіку залежності вогнегасної концентрації від витрати повітря.

  2. Розпочати подавання горючої речовини до “чашки” і відрегулювати його ви­трату так, щоб досягти швидкості руху газу, яка приблизно дорівнює величині швидкості руху повітря, яке виходить із “чашки”. Температура горючої речовини повинна бути в ме­жах 25 оС ± 10 оС.

Примітка. Швидкість руху повітря, що виходить із “чашки”, може бути розрахована за ви­тратою повітря та різницею між площами поперечних перерізів газохода і “чашки”.

  1. Підпалити горючу речовину.

  2. Тривалість вільного горіння повинна становити 60 с до початку подавання во- гнегасної речовини.

  3. Розпочати подавання вогнегасної речовини. Збільшувати її витрату, доки полум’я не буде погашено, з наступною фіксацією витрат вогнегасної речовини і повітря в момент по­гашення. Прирощення витрати вогнегасної речовини повинне призводити до збільшення кон­центрації вогнегасної речовини не більше, ніж на 3% від попереднього значення. Регулювання витрати вогнегасної речовини повинне супроводжуватися періодами витримки (10 с), щоб дати можливість суміші з новим співвідношенням вогнегасної речовини з повітрям, що утворилась у змішувачі, досягти порожнини “чашки”. Протягом цього періоду рівень рідини в “чашці” по­винен підтримуватися в межах 1 мм від її верхнього краю.

Примітка. В першому досліді доцільно використовувати відносно велике прирощення ви­трати, щоб встановити приблизний потік вогнегасної речовини, необхідний для гасіння, а в насту­пних дослідах починати з витрати, близької до критичного значення, і збільшувати потік на неве­ликі величини, поки не відбудеться погашення.

    1. Припинити подавання горючого газу, коли полум’я буде погашене.

    2. Перед подальшими випробуваннями видалити горючу речовину і будь-які ін­ші залишки або сажу, які можуть бути присутні в “чашці”.

    3. Визначити вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини відповідно до B.7

    4. Повторити операції B.6.13 - B.6.20, використовуючи витрати повітря: 20 л/хв, 30 л/хв, 40 л/хв і 50 л/хв.

    5. Визначити вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини для випадку нена- грітої горючою речовини відповідно до B.7 шляхом обчислення середнього арифметичного результатів п‘яти випробувань.

  1. Вогнегасна концентрація вогнегасної речовини

    1. Більш прийнятний метод

Більш прийнятний метод визначення концентрації вогнегасної речовини в її суміші з повітрям, яка вже спричинює гасіння полум‘я, полягає у використанні пристрою для газо­вого аналізу, який калібровано в діапазоні вимірюваних концентрацій у сумішах вогнегас- ної речовини з повітрям. Пристрій може бути безперервної дії (наприклад, газоаналізатор безперервної дії) або дискретного типу, що аналізує окремі зразки (наприклад, газовий хроматограф). Засоби безперервного вимірювання більш прийнятні.



З

C = 100 1

І О2 (suP) J

амість цього може бути виміряна залишкова концентрація кисню в суміші повітря з во- гнегасною речовиною в газоході нижче “чашки” за допомогою кисневого газоаналізатора без­перервної дії. Величина концентрації кисню залежить від концентрації вогнегасної речовини. Концентрація вогнегасної речовини в цьому випадку розраховується таким чином:

де C - концентрація вогнегасної речовини, об.%;

O2 - концентрація кисню в суміші повітря з вогнегасною речовиною в газоході, об.%;

O2 (sup) - концентрація кисню в повітрі, що подається, об.%.

  1. Альтернативний метод

Концентрація вогнегасної речовини в суміші повітря з вогнегасною речовиною може також бути розрахована за виміряними витратами вогнегасної речовини і повітря. У випад­ку, якщо застосовуються масові витратоміри, одержані величини масової витрати необхід­но перевести в об’ємні витрати таким чином:

де Vi - об’ємна витрата газу, л/хв;

mi - масова витрата газу, г/хв;

pi - густина газу, г/л.

Слід бути уважним, щоб використовувати дійсну густину пари. Густина пари бага­тьох галогеновуглеців за температури і тиску навколишнього середовища може відрізняти­ся на декілька відсотків від відповідних значень, розрахованих за законом ідеальних газів.

Примітка. Густина пари HFC-227ea за тиску 101,3 кПа і температури 295 K приблизно на 2,4 % більша, ніж розрахована для ідеального газу. Однак, за тиску 6,7 кПа (6,6 %) різниця між фактичною густиною пари і розрахованою для ідеального газу становить менше ніж 0,2 %.

За можливості, необхідно використовувати опубліковані дані щодо властивостей речовин. Якщо опублікованих даних недостатньо, можна використовувати оціночні методи. У протоколах випробувань необхідно вказувати джерело даних щодо значень фізичних властивостей.

Концентрація вогнегасної речовини, об.%, C, розраховується таким чином:

І


С = Vext х 100

V’ air +V ext

де C - концентрація вогнегасної речовини, об.%;

Vair - об’ємна витрата повітря, л/хв;

Vext - об’ємна витрата вогнегасної речовини, л/хв.

  1. Вимоги до протоколу випробувань

У протокол випробувань, як мінімум, необхідно включати таку інформацію:

  1. принципова схема установки, в тому числі її розміри і опис матеріалів, що викори­стовуються;

  2. джерело і показники якості вогнегасної речовини, горючої речовини і повітря;

  3. для кожного випробування температура горючої речовини на початку випробу­вання, температура горючої речовини в момент погашення і температура суміші повітря з вогнегасною речовиною в момент погашення;

  4. витрати вогнегасної речовини, газоподібної горючої речовини і повітря в момент погашення; якщо використовується метод, зазначений у В.7.1, - концентрація вогнегасної речовини або кисню замість витрати вогнегасної речовини;

  5. метод, що використовується для визначення вогнегасної концентрації;

  6. концентрація вогнегасної речовини в момент погашення для кожного випробування;

  7. вогнегасні концентрації для ненагрітої горючої речовини і горючої речовини, нагрітої на 5 оС нижче її температури кипіння або до 200 °C, залежно від того, яка з цих температур нижча;

  8. аналіз похибки вимірювання;

  9. графік залежності вогнегасної концентрації від витрати повітря і концентрації вогнегасної речовини в момент погашення для випробувань згідно з B.5.9 - B.5.11 і B.6.10 - B.6.12.