ДСТУ ISO 14520-1:2000 сторінка 9 з 15

Пожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Загальні вимоги до проектування, монтажу, випробовувань, технічного обслуговування та безпеки. Частина 1: Загальні вимоги

Примітка. В першому досліді доцільно використовувати відносно велике прирощення витрати, щоб встановити приблизний потік вогнегасної речовини, необхідний для гасіння, а в наступних дослідах починати з витрати, близької до критичного значення, і збільшувати потік на невеликі величини, поки не відбудеться погашення.

Визначити вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини відповідно до B.7.
Перед подальшими випробуваннями видалити горючу речовину і будь-які інші залишки або сажу, які можуть бути присутні в “чашці”.
Повторити операції B.5.1 - B.5.9, використовуючи витрати повітря: 20 л/хв, 30 л/хв, 40 л/хв і 50 л/хв.
Встановити графічну залежність вогнегасної концентрації, визначеної відповідно до B.5.8, від витрати повітря, знаходять область “плато” на графіку залежності (тобто, область величин швидкості подавання повітря, в межах якої вогнегасна концентрація максимальна і не залежить від величини швидкості подавання повітря).

Якщо така область відсутня на цьому графіку, повинні бути проведені подальші вимірювання згідно з B.5.10, використовуючи витрати подавання повітря більше ніж 50 л/хв.

Залити горючу рідину в резервуар пристрою для подавання пального.
Подати пальне в “чашку”, регулюючи рівень рідини в межах від 5 мм до 10 мм від її верхнього краю.
За допомогою нагрівального приладу довести температуру пального до 25 ^оС ± 3 °C або на 5 ^оС ± 3 °C вище температури спалаху у відкритому тиглі, залежно від того, яке значення вище. Протягом цього періоду рівень рідини в “чашці” повинен бути відрегульований так, щоб він був вище місця вимірювання температури горючої речовини.

Примітка. Приймається, що температура горючої речовини, зазначена в B.5.3, є його температурою на початку випробування.

Відрегулювати потік повітря так, щоб досягти витрати, яка відповідає області “плато”, визначеній відповідно до B.5.11.
Підпалити горючу речовину.
Тривалість вільного горіння повинна бути в інтервалі від 60 с до 120 с до початку подавання вогнегасної речовини. Протягом цього періоду рівень рідини в “чашці” повинен підтримуватися в межах 1 мм від її верхнього краю.
Розпочати подавання вогнегасної речовини. Збільшувати її витрату, доки полум’я не буде погашено, з наступною фіксацією витрат вогнегасної речовини і повітря в момент погашення. Прирощення витрати вогнегасної речовини повинне призводити до збільшення концентрації вогнегасної речовини не більше, ніж на 2% від попереднього значення. Регулювання витрати вогнегасної речовини повинне супроводжуватися періодами витримки (10 с), щоб дати можливість суміші з новим співвідношенням вогнегасної речовини з повітрям, що утворилась у змішувачі, досягти порожнини “чашки”. Протягом цього періоду рівень рідини в “чашці” повинен підтримуватися в межах 1 мм від її верхнього краю.

Примітка. В першому досліді доцільно використовувати відносно велике прирощення витрати, щоб встановити приблизний потік вогнегасної речовини, необхідний для гасіння, а в насту- пних дослідах починати з витрати, близької до критичного значення, і збільшувати потік на невеликі величини, поки не відбудеться погашення.

1. Перед подальшими випробуваннями видалити горючу речовину і будь-які інші залишки або сажу, які можуть бути присутні в “чашці”.
2. Повторити операції B.5.12 - B.5.19 для чотирьох послідовних випробувань.
3. Визначити вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини для випадку нена- грітої горючою речовини відповідно до B.7 шляхом обчислення середнього арифметичного результатів п‘яти випробувань.
4. Повторити операції B.5.12 - B.5.20 за температури горючої речовини на 5 ^оС нижче її температури кипіння або 200 ^оС, в залежності від того, яке з цих значень більше. Температура горючої речовини повинна підтримуватися на цьому рівні протягом усього випробування.
5. Визначити вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини для випадку нена- грітої горючою речовини відповідно до B.7 шляхом обчислення середнього арифметичного результатів п‘яти випробувань.
Порядок проведення випробувань для горючих газів
1. “Чашки”, призначені для використання з горючими газами, повинні оснащуватися пристроєм для підтримання однорідного газового потоку біля верхнього краю “чашки”. Наприклад, “чашка”, що використовується для рідких пальних, може бути ущільнена вогнетривкими матеріалами.
2. Газоподібна горюча речовина повинна подаватися від джерела з регульованим тиском, яке споряджене повіреним пристроєм для регулювання і вимірювання витрати газу.
3. Відрегулювати витрату повітря так, щоб досягти значення 10 л/хв.
4. Розпочати подавання горючої речовини до “чашки” і відрегулювати його витрату так, щоб досягти швидкості руху газу, яка приблизно дорівнює величині швидкості руху повітря, яке виходить із “чашки”. Температура горючої речовини повинна бути в межах 25 ^оС ± 10 ^оС.

Примітка. Витрата повітря, що виходить із “чашки”, може бути розрахована за витратою повітря та різницею між площами поперечних перерізів газохода і “чашки”.

Підпалити горючу речовину.
Тривалість вільного горіння повинна складати 60 с до початку подавання вог- негасної речовини.
Розпочати подавання вогнегасної речовини. Збільшувати її витрату, доки полум’я не буде погашено, з наступною фіксацією витрат вогнегасної речовини і повітря в момент погашення. Прирощення витрати вогнегасної речовини повинне призводити до збільшення концентрації вогнегасної речовини не більше, ніж на 3% від попереднього значення. Регулювання витрати вогнегасної речовини повинне супроводжуватися періодами витримки (10 с), щоб дати можливість суміші з новим співвідношенням вогнегасної речовини з повітрям, що утворилась у змішувачі, досягти порожнини “чашки”. Протягом цього періоду рівень рідини в “чашці” повинен підтримуватися в межах 1 мм від її верхнього краю.

Припинити подавання горючого газу, коли полум’я буде погашене.
Перед подальшими випробуваннями видалити горючу речовину і будь-які інші залишки або сажу, які можуть бути присутні в “чашці”.
Визначити вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини відповідно до B.7
Повторити операції B.6.4 - B.6.9, використовуючи витрати повітря: 20 л/хв, 30 л/хв, 40 л/хв і 50 л/хв.
Встановити графічну залежність вогнегасної концентрації, визначеної відповідно до B.5.8, від витрати повітря, знаходять область “плато” на графіку залежності (тобто, область величин швидкості подавання повітря, в межах якої вогнегасна концентрація максимальна і не залежить від величини швидкості подавання повітря).

Відрегулювати потік повітря так, щоб досягти витрати, яка відповідає області “плато” графіку залежності вогнегасної концентрації від витрати повітря.
Розпочати подавання горючої речовини до “чашки” і відрегулювати його витрату так, щоб досягти швидкості руху газу, яка приблизно дорівнює величині швидкості руху повітря, яке виходить із “чашки”. Температура горючої речовини повинна бути в межах 25 оС ± 10 оС.

Примітка. Швидкість руху повітря, що виходить із “чашки”, може бути розрахована за витратою повітря та різницею між площами поперечних перерізів газохода і “чашки”.

Підпалити горючу речовину.
Тривалість вільного горіння повинна становити 60 с до початку подавання во- гнегасної речовини.
Розпочати подавання вогнегасної речовини. Збільшувати її витрату, доки полум’я не буде погашено, з наступною фіксацією витрат вогнегасної речовини і повітря в момент погашення. Прирощення витрати вогнегасної речовини повинне призводити до збільшення концентрації вогнегасної речовини не більше, ніж на 3% від попереднього значення. Регулювання витрати вогнегасної речовини повинне супроводжуватися періодами витримки (10 с), щоб дати можливість суміші з новим співвідношенням вогнегасної речовини з повітрям, що утворилась у змішувачі, досягти порожнини “чашки”. Протягом цього періоду рівень рідини в “чашці” повинен підтримуватися в межах 1 мм від її верхнього краю.

1. Припинити подавання горючого газу, коли полум’я буде погашене.
2. Перед подальшими випробуваннями видалити горючу речовину і будь-які інші залишки або сажу, які можуть бути присутні в “чашці”.
3. Визначити вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини відповідно до B.7
4. Повторити операції B.6.13 - B.6.20, використовуючи витрати повітря: 20 л/хв, 30 л/хв, 40 л/хв і 50 л/хв.
5. Визначити вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини для випадку нена- грітої горючою речовини відповідно до B.7 шляхом обчислення середнього арифметичного результатів п‘яти випробувань.
Вогнегасна концентрація вогнегасної речовини
1. Більш прийнятний метод

Більш прийнятний метод визначення концентрації вогнегасної речовини в її суміші з повітрям, яка вже спричинює гасіння полум‘я, полягає у використанні пристрою для газового аналізу, який калібровано в діапазоні вимірюваних концентрацій у сумішах вогнегас- ної речовини з повітрям. Пристрій може бути безперервної дії (наприклад, газоаналізатор безперервної дії) або дискретного типу, що аналізує окремі зразки (наприклад, газовий хроматограф). Засоби безперервного вимірювання більш прийнятні.

C = 100 1

І О2 (suP) J

амість цього може бути виміряна залишкова концентрація кисню в суміші повітря з во- гнегасною речовиною в газоході нижче “чашки” за допомогою кисневого газоаналізатора безперервної дії. Величина концентрації кисню залежить від концентрації вогнегасної речовини. Концентрація вогнегасної речовини в цьому випадку розраховується таким чином:

де C - концентрація вогнегасної речовини, об.%;

O₂ - концентрація кисню в суміші повітря з вогнегасною речовиною в газоході, об.%;

O2 (sup) - концентрація кисню в повітрі, що подається, об.%.

Альтернативний метод

Концентрація вогнегасної речовини в суміші повітря з вогнегасною речовиною може також бути розрахована за виміряними витратами вогнегасної речовини і повітря. У випадку, якщо застосовуються масові витратоміри, одержані величини масової витрати необхідно перевести в об’ємні витрати таким чином:

де Vi - об’ємна витрата газу, л/хв;

mi - масова витрата газу, г/хв;

pi - густина газу, г/л.

Слід бути уважним, щоб використовувати дійсну густину пари. Густина пари багатьох галогеновуглеців за температури і тиску навколишнього середовища може відрізнятися на декілька відсотків від відповідних значень, розрахованих за законом ідеальних газів.

Примітка. Густина пари HFC-227ea за тиску 101,3 кПа і температури 295 K приблизно на 2,4 % більша, ніж розрахована для ідеального газу. Однак, за тиску 6,7 кПа (6,6 %) різниця між фактичною густиною пари і розрахованою для ідеального газу становить менше ніж 0,2 %.

За можливості, необхідно використовувати опубліковані дані щодо властивостей речовин. Якщо опублікованих даних недостатньо, можна використовувати оціночні методи. У протоколах випробувань необхідно вказувати джерело даних щодо значень фізичних властивостей.

Концентрація вогнегасної речовини, об.%, C, розраховується таким чином:

С ₌ Vext _{х 100}

V’ air ⁺V ext

де C - концентрація вогнегасної речовини, об.%;

Vair - об’ємна витрата повітря, л/хв;

V_ext - об’ємна витрата вогнегасної речовини, л/хв.

Вимоги до протоколу випробувань

У протокол випробувань, як мінімум, необхідно включати таку інформацію:

принципова схема установки, в тому числі її розміри і опис матеріалів, що використовуються;
джерело і показники якості вогнегасної речовини, горючої речовини і повітря;
для кожного випробування температура горючої речовини на початку випробування, температура горючої речовини в момент погашення і температура суміші повітря з вогнегасною речовиною в момент погашення;
витрати вогнегасної речовини, газоподібної горючої речовини і повітря в момент погашення; якщо використовується метод, зазначений у В.7.1, - концентрація вогнегасної речовини або кисню замість витрати вогнегасної речовини;
метод, що використовується для визначення вогнегасної концентрації;
концентрація вогнегасної речовини в момент погашення для кожного випробування;
вогнегасні концентрації для ненагрітої горючої речовини і горючої речовини, нагрітої на 5 оС нижче її температури кипіння або до 200 °C, залежно від того, яка з цих температур нижча;
аналіз похибки вимірювання;
графік залежності вогнегасної концентрації від витрати повітря і концентрації вогнегасної речовини в момент погашення для випробувань згідно з B.5.9 - B.5.11 і B.6.10 - B.6.12.

Побачили розбіжність з офіційним текстом?

Дивіться також

Весь розділ →

Розділи

Повідомити про неточність

Дивіться також

Сборник ГОСТ ЕСКД

Язык программирования КОБОЛ

Атмосфера стандартная. Параметры

0,6/1 kV and 1,9/3,3 kV power cables with special fire performance for use in power stations