Резервуари, з'єднані в загальну систему, повинні бути:

  1. однакової форми і місткості;

  2. заповнені однаковою номінальною масою вогнегасної речовини;

  3. під однаковим номінальним робочим тиском.

Резервуари різних розмірів, з'єднані в загальну систему можуть використовуватися для зберігання незріджених газів за умови, що всі вони перебувають під однаковим робочим тиском.

  1. Робочі температури

Якщо не вказано інші умови, резервуари систем об’ємного пожежогасіння повинні експлуатуватися за робочих температур не вище ніж 50 оС, і не нижче ніж мінус 20 оС. (Див. також 7.3.1).

Для підтримання температури резервуара в межах встановленого температурного ді­апазону, якщо система не призначена для роботи поза цим діапазоном повинне використо­вуватися зовнішнє нагрівання або охолоджування.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

Вимоги до температурних діапазонів експлуатації ізотермічних резервуарів систем газового пожежогасіння - згідно ДСТУ ХХХХ.

  1. Розподілення

    1. Загальні відомості

      1. Трубопроводи і з’єднувальні елементи повинні відповідати відповідним наці­ональним стандартам, повинні бути негорючими і здатними витримувати вплив робочих тисків і температур без ушкоджень.

Перед остаточним складанням трубопровід і з’єднувальні елементи повинні бути оглянуті візуально, щоб гарантувати, що канали вільні й чисті від загорнень, частинок припою цинку, іржі та не мають всередині сторонніх включень. Після складання система повинна бути повністю продута сухим стисненим повітрям або іншим стисненим газом.В кінці кожного трубопроводу повинен бути встановлений уловлювач бруду, який скла­дається з Т-подібного елементу з закріпленим ніпелем довжиною не менше 50 мм. Якщо є імо­вірність конденсації води, повинні передбачатися дренажні вловлювачі, захищені від несанкці­онованого доступу персоналу. Вони розташовуються в найнижчих точках трубопроводу.

  1. Глухі ділянки трубопроводів систем пожежогасіння повинні бути оснащені:

  1. індикатором наявності вогнегасної речовини в трубопроводі;

  2. пристроєм для безпечного випускання вогнегасної речовини вручну (див. 6.3.1.4);

  3. пристроєм для автоматичного скидання тиску (за необхідності).

Пристрої для автоматичного скидання тиску повинні спрацьовувати за величини ти­ску не більшої, ніж випробувальний тиск трубопроводу або згідно з вимогами відповідного національного стандарту.

  1. Прилади для автоматичного скидання тиску, що можуть включати селектор­ний клапан, повинні бути встановлені таким чином, щоб випускання, у разі спрацювання, не призводило до травмування або створення небезпеки для персоналу. За необхідності, випускання вогнегасної речовини може бути направлене по трубопроводу у простір, де не становитиме небезпеки для персоналу.

  2. В системах, де використовуються резервуари, оснащені клапанами, які при­водяться у дію тиском, повинні бути передбачені автоматичні пристрої для видаляння виті­кань вогнегасної речовини з метою запобігання їх несанкціонованому відкриванню. При­строї для видаленнязапобігання витокам не повинні заважати роботі клапана резервуара.

  3. Резервуари і запірні пристрої повинні бути перевірені виробником з прикла­данням гідравлічного тиску, величина якого в 1,5 рази перевищує максимальний робочий тиск (див. 3.17), або відповідно до вимог національних стандартів.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

Вимоги до величини тиску під час гідравлічих випробувань модулів, батарейного обладнання і резервуарів ізотермічних систем газового пожежогасіння - згідно з ДСТУ 4095 та ДСТУ ХХХХ.

    1. Трубопровід, з’єднувальні елементи та інші металеві елементи системи, що можуть піддаватися корозії, повинні бути захищені від неї. У висококорозійній атмосфері повинні використовуватися спеціальні корозійностійкі матеріали або покриття.

  1. Трубопровід

Трубопровід повинен бути виготовлений з негорючого матеріалу, фізико- хімічні властивості якого забезпечують його цілісність під час механічних навантажень. То- 20вщина стінки труби повинна бути розрахована відповідно до вимог національних стандартів. Величина тиску під час розрахунку повинна дорівнювати величині тиску за максимальної температури зберігання, але не менше ніж за 50 °C. Якщо для конкретної системи допуска­ються більш високі робочі температури, то величина проектного тиску повинна дорівнювати величині тиску за максимальної температури. Під час виконання цього розрахунку до уваги беруться всі коефіцієнти й допуски для різьби, нарізання пазів або зварювання.

Якщо в системах з використанням незріджених вогнегасних речовин застосовуються редуктори, розрахунок товщини стінки трубопроводу, розташованого після них, виконуєть­ся за величини максимального робочого тиску.

    1. Застосування чавунних і неметалевих труб не допускається.

    2. Гнучкі трубопроводи або рукави (в тому числі з’єднувальні) повинні викону­ватися зі схвалених матеріалів і повинні бути розраховані на роботу під дією тиску вогне- гасної речовини за максимальних і мінімальних температур.

  1. З’єднувальні елементи

    1. З’єднувальні елементи повинні бути розраховані на мінімальний розрахунко­вий робочий тиск, який має бути не менший ніж максимальний тиск в резервуарі за темпе­ратури 50 оС, або за температури, зазначеної в національному стандарті, в разі його запов­нення до максимально допустимої щільності завантаження для відповідної вогнегасної ре­човини. Для систем, у яких використовують редуктори, розташовані після них з’єднувальні елементи повинні розраховуватися на величину робочого тиску, який має бути не менший ніж величина максимального розрахункового тиску в трубопроводі після редуктора. Засто­сування чавунних з’єднувальних елементів не допускається.

    2. Температура плавлення сплавів, що використовуються під час зварювання або паяння, повинна бути більшою ніж 500 оС.

    3. Зварювання повинне виконуватися відповідно до вимог національних стандартів.

    4. У випадку, якщо трубопроводи, виконані з міді, нержавіючої сталі або інших матеріалів, з'єднуються за допомогою нероз’ємних з’єднувальних елементів, значення тис­ку (температури), встановлені виробником, не повинні бути перевищені. Повинна гаранту­ватись герметичність з’єднань.

  2. Прилади для кріплення трубопроводів і клапанів

Прилади для кріплення трубопроводів і клапанів повинні відповідати робочому тем­пературному діапазону і витримувати динамічні й статичні навантаження. Повинні бути передбачені допуски для компенсації напружень, що виникають у трубопроводі в разі змі- нення температури. Повинен бути передбачений захист пристроїв для кріплення і зв'язаних з ними елементів від впливу навколишнього середовища. Відстань між пристроями для кріплення повинна відповідати даним, наведеним у таблиці 4.

Таблиця 4 - Максимальні відстані між пристроями для кріплення трубопроводів

Номінальний діаметр труби, DN

Максимальна відстань між пристроями для кріплення трубопроводів, м

6

0,5

10

1,0

15

1,5

20

1,8

25

2,1

32

2,4

40

2,7

50

3,4

65

3,5

80

3,7

100

4,3

125

4,8

150

5,2

200

5,8



Пристрої кріплення насадків повинні розташовуватися з урахуванням реактивних сил, що виникають. При цьому відстань від останнього пристрою кріплення має становити:

  1. для трубопроводу діаметром до 25 мм включно - не більше 100 мм;

  2. для трубопроводу діаметром понад 25 мм - не більше 250 мм.

Під час монтажу пристроїв кріплення слід враховувати, що переміщення трубопро­водів, викликані температурними коливаннями внаслідок впливу навколишнього середо­вища або випускання вогнегасної речовини можуть бути значними, особливо для труб ве­ликої довжини.

  1. Клапани

    1. Всі клапани, прокладки, ущільнювальні кільця, наповнювачі та інші запірні елементи повинні бути виконані з матеріалів, сумісних з вогнегасною речовиною, і повинні відповідати розрахунковим тискам і температурам.

    2. Клапани повинні бути захищені від механічних, хімічних або інших впливів.

    3. У сильно корозійній атмосфері повинні використовуватися спеціальні коро­зійностійкі матеріали або покриття.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

Вимоги до розподільних пристроїв систем газового пожежогасіння - згідно з ДСТУ ХХХХ.

  1. Насадки

    1. Вибір насадків та їх розташування

Насадки, включаючи насадки, які монтуються безпосередньо на резервуарі, повинні бути дозволені для застосування і розташовуватися відповідно до об’ємно-планувальних рішень захищуваного приміщення.

Типорозмір і розташування насадків повинні бути такими, щоб:

  1. досягалася проектна концентрація в усіх частинах захищуваного приміщення;

  2. випускання вогнегасної речовини не призводило до випадкового розбризкування горючих рідин або утворення хмари пилу, що може спричинити збільшення площі пожежі, вибух або інший негативний вплив на людей;

  3. швидкість випускання вогнегасної речовини не спричинювала негативний вплив на приміщення або те, що в ньому розташовано.

У випадку, якщо можливе засмічення, вихідні сопла повинні бути оснащенні ламки­ми дисками або проривними кришками. Ці пристрої повинні забезпечити вільне відкри­вання отвору в разі спрацювання системи і повинні бути розроблені й розташовані так, щоб не завдавали травм персоналу.

Насадки повинні відповідати своєму призначенню і схвалені для характеристик подавання вогнегасної речовини, включаючи захищуваний об’єм і обмеження по висоті розташування.

Насадки повинні мати необхідну міцність для застосування з розрахунковим робо­чим тиском. Вони повинні витримувати номінальні механічні впливи і протистояти дії очі­куваних температур без деформації.

Вкладиші насадків повинні бути виконані з корозійностійких матеріалів.

  1. Насадки, розташовані в елементах стелі

Щоб звести до мінімуму можливість піднімання або зміщення легких елементів сте­лі, повинні бути передбачені заходи для надійного їх кріплення на мінімальній відстані 1,5 м від кожного насадка.

Примітка. Швидкість виходу вогнегасної речовини з насадків, зумовлена їх конструкцією може бути фактором, що призводить до зміщення елементів стелі.

  1. Маркування

Насадки повинні мати постійне маркування із зазначенням виробника і діаметр отвору.

  1. Фільтри

На вхід кожного насадка або редуктора, що містять отвори площею перетину менше ніж 7 мм2, необхідно встановлювати фільтр для запобігання засміченню отвору.

  1. Системи виявлення, приведення в дію і контролю

    1. Загальні відомості

Системи виявлення, приведення в дію і контролю можуть бути як з автоматичним, так і з ручним запуском. В автоматичних системах повинен також бути передбачений руч­ний запуск.

Системи виявлення, приведення в дію і контролю повинні встановлюватися, переві­рятися і обслуговуватися згідно з вимогами відповідних національних стандартів.

Якщо інше не вказане в національних стандартах, у системах повинні застосовувати­ся резервні джерела безперебійного електроживлення, розраховані на підтримання їх в діє­здатному стані протягом 24 год.

  1. Автоматичне виявлення

Автоматичне виявлення повинне здійснюватися будь-якими методами або засобами, дозволеними повноважними органами, і забезпечувати раннє виявлення пожежі та індика­цію про тепловиділення, полум’я, диму, горючих парів або будь-якого позаштатного стану в захищуваному приміщенні, що може призвести до пожежі.

Примітка. Сповіщувачі пожежної сигналізації, встановлені на максимально допустимих відстанях, можуть стати причиною надмірної затримки випускання вогнегасної речовини, особли­во в разі необхідності спрацювання більш ніж одного сповіщувача для приведення в дію системи пожежогасіння.

  1. Робочі пристрої

    1. Автоматичний запуск

Автоматичні системи пожежогасіння повинні керуватися автоматичними системами виявлення полум’я або іншої небезпеки і повинні передбачати можливість ручного запуску.

Системи виявлення пожежі, які приводяться в дію від джерел електричного струму, повинні відповідати вимогам національних стандартів. Джерела електроживлення повинні бути незалежні від мережі електроживлення захищуваного об'єкту і мати резервне джерело безперебійного електроживлення.

У випадку використання двох або більш димових сповіщувачів або сповіщувачівпо- лум’я необхідно, щоб система пожежогасіння спрацьовувала тільки після того, як сигнали будуть отримані від обох сповіщувачів.