Елементи огороджувальних конструкцій слід проектувати із матеріалів щільної структури без наскрізних пор. Огорожі, виконані із матеріалів з наскрізною пористістю, повинні мати зовнішні шари із щільного матеріалу.
Внутрішні стіни і перегородки із цегли, керамічних, шлакобетонних блоків тощо необхідно проектувати з заповненням горизонтальних і вертикальних швів на всю товщину і обштукатуренням з обох боків.
Огороджувальні конструкції треба проектувати так, щоб у процесі будівництва і експлуатації в стиках не виникало будь-яких щілин і тріщин.
Щілини і тріщини, що виникають у процесі будівництва, слід ретельно розчищувати і заповнювати нетвердіючими герметиками або іншими матеріалами на всю глибину.
Міжповерхові перекриття
Нормативна ізоляція повітряного шуму міжповерховими перекриттями у житлових і громадських будинках у багатьох випадках забезпечується самою несучою плитою перекриття при достатній її поверхневій густині. Нормативна ізоляція ударного шуму не може бути забезпечена лише самою несучою плитою при будь-яких їх реальних товщинах. Для забезпечення необхідної ізоляції ударного шуму застосовують плаваючі підлоги або пружні звукоізоляційні покриття підлоги.
Плаваючі підлоги слід проектувати згідно з рекомендаціями 8.3, підвісні звукоізолювальні стелі - згідно з 8.4.
С хема вузла прилягання плаваючої підлоги, укладеної на звукоізоляційному шарі, до стін (перегородок), наведена на рисунку 13.
1 - плита міжповерхового перекриття; 2-стіна; 3-основа підлоги (монолітна стяжка, збірні плити); 4-покриття підлоги; 5 - дощата підлога на лагах; 6 - звукоізоляційний шар; 7 - плінтус; 8 - цементно-піщаний розчин;
9 - смуга звукоізоляційного матеріалу; 10 - галтель; 11 - бетон або цементно-піщаний розчин; 12 - смугова звукоізоляційна прокладка під лаги; 13 - звукопоглинальний матеріал; 14 - шар гідроізоляції
Рисунок 13 - Схема вузла прилягання плаваючої підлоги на звукоізоляційному шарі до стін
При проектуванні плаваючих підлог значення динамічного модуля пружності Ед, відносного стиснення £д застосовуваних звукоізоляційних матеріалів, а також індексу поліпшення ізоляції ударного шуму підлогою AL nW треба приймати за даними випробувань, проведених акредитованимиДСТУ-Н Б В.1.1-34:2013
лабораторіями.
Підвищення ізоляції ударного шуму перекриттям з плаваючою підлогою при заданій конструкції несучої частини досягається шляхом:
зменшення динамічної жорсткості звукоізоляційного шару шляхом збільшення його товщини або застосування матеріалу з меншим динамічним модулем пружності;
збільшення поверхневої густини підлоги, укладеної на звукоізоляційний шар;
застосування суцільного звукоізоляційного шару замість смугових прокладок.
В конструкціях перекриттів без плаваючої підлоги, в яких немає запасу по звукоізоляції від повітряного шуму, не рекомендується застосовувати покриття підлоги із лінолеумів на теплозвукоізолювальній волокнистій підоснові, які зменшують ізоляцію повітряного шуму на 1 дБ за величиною індексу rW. Замість них рекомендується використовувати лінолеуми із спіненою підосновою, які не зменшують ізоляцію повітряного шуму плитою перекриття і забезпечують необхідну ізоляцію ударного шуму при відповідних параметрах спінених шарів.
У будівлях масивної конструкції з акустично однорідними стінами у випадках, коли необхідно забезпечити високу звукоізоляцію перекриття, значну роль відіграє непряма передача звуку по прилеглих конструкціях стін, яка призводить до суттєвого зниження потенційної звукоізолювальної можливості конструкції перекриття. Для зменшення непрямої передачі звуку стіни у приміщенні під перекриттям слід облицьовувати акустично гнучкими панелями, встановленими на незалежному або віброізольованому каркасі з проміжком від стін, заповненим звукопоглинальним матеріалом.
Міжповерхові перекриття, які розділяють житлові і вбудовані шумні приміщення і до яких висуваються особливо підвищені вимоги до звукоізоляції, доцільно проектувати подвійними, які складаються із несучої залізобетонної плити і ненесучої стелі. Ненесуча стеля повинна спиратися через
ДСТУ-Н Б В.1.1-34:2013 віброізолюючі прокладки на самостійні внутрішні стіни, не зв'язані зі стінами, на які спирається несуча плита перекриття. При цьому ці стіни повинні бути встановлені на ефективних віброізолювальних прокладках. В залежності від необхідної звукоізоляції ненесуча стеля може бути виконана як масивної конструкції (з бетону, залізобетону), так і із акустично гнучких панелей у вигляді підвісної віброізольованої стелі з необхідною звукоізоляцією. Повітряний проміжок між плитою перекриття і стелею повинен бути повністю або частково заповненим ефективним звукопоглинальним матеріалом. Всі місця примикання стелі до стін повинні бути загерметизовані нетвердіючим герметиком.
При розміщенні особливо шумного устаткування із динамічними навантаженнями у підвальних приміщеннях або на покрівлі будинку доцільно влаштовувати проміжні поверхи, на яких розміщують технічні приміщення, які не потребують шумозахисту, або приміщення, в яких допускаються відносно високі допустимі рівні проникаючого шуму.
Внутрішні стіни і перегородки
Необхідна звукоізоляція стін і перегородок, в залежності від її величини, може бути забезпечена одношаровими акустично однорідними конструкціями, подвійними конструкціями із жорстких акустично однорідних елементів, багатошаровими каркасно-обшивними конструкціями із акустично гнучких плит.
Якщо проектом передбачено застосування масивних внутрішніх огороджувальних конструкцій із бетону, цегляної кладки тощо, то одношарові акустично однорідні конструкції доцільно застосовувати для огорож, необхідна звукоізоляція яких не перевищує 55 дБ за величиною індексу ізоляції R'W. При більших значеннях необхідної звукоізоляції слід застосовувати подвійні конструкції, які складаються із двох акустично однорідних жорстких елементів з повітряним проміжком між ними. При застосуванні подвійних конструкцій досягається більша звукоізоляція при меншій загальній масі у порівнянні з одношаровою конструкцією.
Подвійну конструкцію треба проектувати такою, щоб її резонансна частота fp (найнижча частота власних коливань двомасової системи) знаходилась за межами нижньої межі нормованого частотного діапазону звукоізоляції (fp < 100 Гц).
Резонансу частоту fp подвійної конструкції, що складається із двох жорстких акустично однорідних елементів (стінок) з проміжком між ними, визначають за формулою:
(29)
-
де Нд
d
тьт2
динамічний модуль пружності звукопоглинального матеріалу заповнення проміжку, Па;ширина проміжку між елементами конструкції, м;
поверхнева густина відповідно одної І другої стінок подвійної конструкції, кг/м2.
Чим меншою буде резонансна частота конструкції, тим більшою буде її звукоізоляція в нормованому діапазоні частот звукоізоляції. Резонансна частота подвійної конструкції зменшується при збільшенні ширини проміжку d і збільшенні поверхневої густини m 1 і m 2. Зазначимо, що збільшення ширини проміжку d у кілька разів приводить до такого самого зниження частоти fp, як і збільшення поверхневих густин m 1 і т 2 у стільки ж разів.
Мінімально допустиму ширину проміжку dmin подвійної конструкції слід визначати згідно з 5.1.8, але у всіх випадках (при значних величинах m 1 і т 2) ширина проміжку dmin повинна бути не меншою ніж 40 мм.
Проміжок в конструкції слід заповнювати звукопоглинальними пористо- волокнистими матеріалами з малими значеннями динамічного модуля пружності Eд.
При проектуванні і улаштуванні подвійних конструкцій слід уникати будь-яких жорстких зв'язків між окремими складовими по площі конструкції.
При проектуванні одношарових акустично однорідних і подвійних конструкцій з високою звукоізоляцією особливу увагу слід звертати на зниження непрямої передачі шуму по прилеглих конструкціях.
Для підвищення ізоляції повітряного шуму одношаровою акустично однорідною стіною (перегородкою) застосовують додаткову обшивку із
ДСТУ-Н Б В.1.1-34:2013 акустично гнучких панелей, встановлену на незалежному або віброізольованому від стіни каркасі, з повітряним проміжком, заповненим пористо-волокнистим звукопоглинальним матеріалом або обшивку спеціальними без каркасними звукоізолювальними панелями.
Резонансна частота обшивки, визначена згідно з формулою (28), у всіх випадках повинна бути меншою ніж 100 Гц. Бажано, щоб для реальних конструкцій обшивок ця частота не перевищувала 50 Гц.
У конструкціях каркасно-обшивних звукоізолювальних перегородок із гіпсокартонних, гіпсоволокнистих панелей тощо рекомендується застосовувати гнучкі металеві елементи каркаса з заповненням проміжку між обшивками ефективним звукопоглинальним матеріалом.
Елементи каркасно-обшивної перегородки слід кріпити до огороджувальних конструкцій (підлоги, стелі, стін, перегородок) через пружні звукоізоляційні смугові прокладки. Стики каркасної перегородки з іншими огороджувальними конструкціями треба заповнювати по периметру нетвердіючим герметиком з обох боків перегородки. При застосуванні подвійних каркасів ці каркаси рекомендується виконувати незалежними (без механічних зв'язків один з одним).
Каркасно-обшивні перегородки слід встановлювати на несучу плиту перекриття з подальшим улаштуванням плаваючої підлоги. У виняткових випадках встановлення перегородки на плаваючу стяжку необхідно передбачати улаштування у стяжці акустичних швів, заповнених пружним звукоізоляційним матеріалом або еластичним нетвердіючим герметиком.
У каркасно-обшивних перегородках повинні бути виключені будь-які щілини і наскрізні отвори. Електрофурнітуру рекомендується застосовувати накладного типу.
Якщо обшивки перегородок складаються із кількох шарів плит, то їх між собою не склеюють. Якщо граничні частоти застосовуваних акустично гнучких плит знаходяться в межах нормованого діапазону звукоізоляції, то ці обшивки доцільно комбінувати із плит з різними граничними частотами.У каркасно-обшивних перегородках і в конструкціях облицювань акустично однорідних огороджувальних конструкцій акустично гнучкими панелями рекомендується застосовувати пористо-волокнисті звукопоглинальні матеріали (мінераловатні або скловолокнисті плити) густиною від 30 кг/м2 до 60 кг/м2.
Звукоізоляція каркасно-обшивних перегородок підвищується при збільшенні поверхневої густини обшивок (наприклад, за рахунок збільшення кількості шарів плит) і при збільшенні внутрішнього проміжку між обшивками.
Стики і вузли
Стики між огороджувальними конструкціями повинні бути запроектовані так, щоб в них у процесі експлуатації будинку не виникали наскрізні тріщини і щілини, які різко знижують звукоізоляцію огорож.
У стиках, в яких у процесі експлуатації, незважаючи на вжиті конструктивні заходи, можливе взаємне переміщення елементів у стику під дією навантажень, температурних і усадочних деформацій, треба застосовувати довговічні пружні герметизуючі матеріали.
Стики між несучими елементами внутрішніх стін проектують з заповненням розчином або бетоном. З'єднувальні елементи в стику повинні створювати порожнину (колодязь), поперечні розміри якого забезпечують можливість щільного заповнення її безусадним бетоном або розчином на всю висоту елемента. З'єднувальні деталі, випуски арматури тощо не повинні перешкоджати заповненню порожнини стику.
Акустично однорідні і подвійні масивні перегородки слід встановлювати на несучі плити перекриття через ущільнювально- вирівнювальні матеріали (цементно-піщаний розчин, цементні пасти тощо). В місцях їх прилягання до стелі і бокових стін треба передбачати зазори, які заповнюють довговічними герметизуючими матеріалами, що сприятиме також зниженню непрямої передачі звуку.
Стики між збірними елементами міжповерхового перекриття в межах приміщення треба виконувати замоноліченими, які б виключалиДСТУ-Н Б В.1.1-34:2013 можливість виникнення наскрізних тріщин, або застосовувати в стику ущільнювальні прокладки із герметизуючих матеріалів (рисунок 14).
1 3
2 4
1 - збірний елемент міжповерхового перекриття; 2 - герметизуючий матеріал; 3 - монолітний бетон; 4 - розчин
Рисунок 14 - Схема конструктивного вирішення стику збірних елементів перекриття
Елементи огороджувальних конструкцій, пов'язані з інженерним обладнанням
Пропускання труб водяного опалення, водопостачання і інших комунікацій через міжквартирні стіни не допускається. Труби водяного опалення, водопостачання треба пропускати через міжповерхові перекриття в еластичних гільзах, які допускають температурні переміщення і деформації труб без утворення наскрізних щілин.
У вертикальних шахтах, в яких проходять труби стояків водопостачання і каналізації, треба встановлювати поповерхові монолітні діафрагми на товщину міжповерхових перекриттів. Пропускання стояків через діафрагми треба виконувати в еластичних гільзах для запобігання поширенню структурного шуму по перекриттях в житлові приміщення.
