---

Для кожної партії виробів у товарно-транспортну накладну проставляють дату виготовлен­ня (для виробів зниженої вологості) і час виймання готових виробів з печі (для хліба та булочних виробів).

Порядок установлює виробник продукції за погодженням з органами санітарно-епідеміоло­гічного нагляду.

3. 4. Вміст пестицидів у готовій продукції контролюють за вимогою одержувача-споживача.

4. МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

Контрол юван ня показників якості та безпеки здійснюють акредитовані лабораторії підпри­ємств та інших компетентних організацій (на договірних засадах) за методами згідно з чинними стандартами.

Упаковані вироби перед аналізуванням звільняють від упаковки.

• визначання масової частки жиру згідно з ГОСТ 5668;

• визначання пористості згідно з ГОСТ 5669;

• визначання кислотності згідно з ГОСТ 5670;

• визначання масової частки цукру згідно з ГОСТ 5672;

• визначання вологості згідно з ГОСТ 21094 (хліба та булочних виробів), ГОСТ 30317 (сухар­них виробів та соломки), ГОСТ 30354 (бубличних виробів).

• римітка. Для хліба та булочних виробів із зам і ною у рецептурі частки пшеничного борошна клейковиною три­валість висушування у шафах м арки СЕШ складає 60 хв, у шафах інших марок — 70 хв;

• визначання набухан ня згідно з ГОСТ 30354 (бубличн их виробів), ГОСТ 30317 (сухарних виробів);

• визначання масової частки солі (для безсольових виробів) ГОСТ 5698;

• визначання масо вої ч астки вуглеводів, йоду, білкових речовин, сорбіту згідно з 9.2—9.5 цього стандарту.

Ваги лабораторні загальної призначеності 3-го класу точності з найбільшою межею зважуван­ня 500 г та допустимою похибкою зважування ± 0,05 г згідно з ГОСТ 24104.

Баня водяна згідно з чинними нормативними документами.

Термометр ртутний скляний згідно з ГОСТ 28498.

Цукрометр універсальний типу СУ-5 згідно з чинними нормативними документами.

Електроплитка побутова згідно з ГОСТ 14919.

Колби конічні місткістю 250 см³ згідно з ГОСТ 25336.

Циліндри виконання 1 і 3, місткістю 25 см³ згідно з ГОСТ 1770.

Колби виконання 1, 2-го класу точності, місткістю 100, 250 см³ згідно з ГОСТ 1770.

Піпетки виконання 2, 1-го класу точ ності, місткістю 20, 25, 50 см³ згідно з ГОСТ 29227 та ГОСТ 29228.

Лійки скляні для фільтрування згідно з ГОСТ 19908.

Папір фільтрувальний лабораторний згідно з ГОСТ 12026.

Амоній молібденовокислий (порошок) згідно з ГОСТ 3765.

Кислота сірчана згідно з ГОСТ 4204, розчин молярної концентрації речовини-еквіваленту 1 моль/дм³.

Натрію гідроксид згідно з ГОСТ 4328, розчин молярної концентрації 1 моль/дм³.

Цинк сірчанокислий згідно з ГОСТ 4174, розчин молярної концентрації речовини-еквівален- ту 1 моль/дм³.

Вода здистильована згідно з ГОСТ 6709.

Фенолфталеїн, спиртовий розчин з масовою часткою 1 % згідно з чинними нормативними документами.

Дозволено використовування аналогічного вітчизняного та імпортного устатковання, лабора­торного посуду і реактивів, метрологічні характеристики яких відповідають зазначеним параметрам.

З проби продукту відбирають наважку. Масу наважки досліджуваного продукту (m) в грамах обчислюють за формулою

о

m=

0,5 • V
P

(1)

де V 0,5 P

б’єм мірної колби, яку використовують для готування розчину наважки, см³; коефіцієнт перерахунку;

передбачувана масова частка сорбіту, %.

Наважку зважують (результат зважування записують до другого десяткового знака), подрібню­ють і переносять у мірну колбу місткістю 250 см³.

Доливають здистильовану воду до половини об’єму колби. Колбу поміщають у водяну баню, нагріту до 60 ^оС, на 15 хв, періодично струшуючи.

Розчин охолоджують та осаджують. Для цього до вмісту колби приливають 20 см³ розчи ну сірчанокислого цинку, збовтують і приливають такий об’єм розчину гідроксиду натрію, який уста­новлюють окремим дослідом під час титрування відповідного об’єму розчину сірчанокислого цинку з фенолфталеїном гідроксидом натрію. Введення спиртового розчину фенолфталеїну у розчин наважки не дозволено.

Вміст колби струшують, доводять здистильованою водою до позначки, перемішують і фільт­рують крізь паперовий фільтр у суху колбу або колбу, яку попередньо два рази ополіскують не­великою порцією фільтрату. Фільтрат повинен бути прозорим.

У мірну колбу місткістю 100 см³ піпеткою вносять 50 см³ фільтрату. Об’єм розчину доводять до позначки здистильованою водою, перемішують і поляриметрують на цукрометрі у скляній трубці довжиною 200 мм за температури 20 ^оС.

Проводять три паралельні визначання. За результат вимірювання беруть середнє арифме­тичне трьох визначань (А₁).

У іншу мірну колбу місткістю 100 см³ піпеткою вносять 50 см³ фільтрату, додають 4,0 г моліб- деновокислого амонію та мірним циліндром 25 см³ розчину сірчаної кислоти.

Після повного розчинення молібденовокислого амонію об’єм доводять до позначки здисти- льованою водою, перемішують, фільтрують і поляриметрують.

Проводять три паралельні визначання. За результат вимірювання беруть середнє арифме­тичне трьох визначань (А₂).

Масову частку сорбіту (а 1) у відсотках в перерахунку на суху речовину обчислюють за формулою:

0,175 • 250 (A2 - A1 )• 100 100

m

(2)

• 50 100 - W ’

де А₁ — покази цукрометра для водного розчину;

А₂ — покази цукрометра для молібденовокислого розчину;

m — маса наважки виробу, г;

W — масова частка вологи у досліджуваному виробі, %;

0,175 — коефіцієнт для шкали цукрометра;

250—об’єм мірної колби, що її використовують для приготування досліджуваного розчину, см³;

50 — об’єм фільтрату, що його використовують для аналізування, см³.

За кінцевий результат аналізування беруть середнє арифметичне результатів двох паралель­них вимірювань, допустимі розбіжності між якими не повинні перевищувати 0,5 % — в одній ла­бораторії і 0,7 % — у різних лабораторіях.

Ваги лабораторні загальної призначеності 3-го класу точності з найбільшою межею зважуван­ня 500 г та з допустимою похибкою зважування ± 0,05 г згідно з ГОСТ 24104.

Колби мірні виконання 1, 2-го класу точності, місткістю 150, 200, 250 см³ згідно з ГОСТ 1770.

Циліндри мірні виконання 1 і 3, місткістю 25 см³ згідно з ГОСТ 1770.

Піпетки виконання 2, 1-го класу точності, місткістю 20 см³ згідно з ГОСТ 29227 та ГОСТ 29228.

Бюретки виконання 1, 2-го класу точності, місткістю 25 см³ згідно з ГОСТ 29251 ГОСТ 29252.

Баня водяна згідно з чинними нормативними документами.

Папір фільтрувальний згідно з ГОСТ 12026.

Трубки Алліна (для виготовлення азбестового фільтру) згідно з чинними нормативними до­кументами.

Волокно азбестове згідно з чинними нормативними документами.

Натрій вуглекислий згідно з ГОСТ 83 або натрій вуглекислий кислий згідно з ГОСТ 4201.

Калій марганцевокислий згідно з ГОСТ 20490.

Натрію гідроксид згідно з ГОСТ 4328, розчин з масовою часткою 1,25 %.

Мідь сірчанокисла згідно з ГОСТ 4165, розчини з масовою часткою 4 % і 6 %.

Калій-натрій виннокислий 4-водний (сегнетова сіль) згідно з ГОСТ 5845.

Кислота соляна згідно з ГОСТ 3118, розчин з масовою часткою 2 %.

Кислота сірчана згідно з ГОСТ 4204, розчин, де концентрована сірчана кислота і вода взяті у співвідношенні 1:10.

Галуни залізоамонійні згідно з чинними нормативними документами, насичений розчин.

Вода здистильована згідно з ГОСТ 6709.

Метиловий червоний згідно з чинними нормативними документами.

Дозволено використовування аналогічного вітчизняного та імпортного устатковання, лаборатор­ного посуду та реактивів, метрологічні характеристики яких відповідають зазначеним параметрам.

Близько 3 г подрібненого виробу зважують (результат зважування записують до другого де­сяткового знака), переносять у колбу місткістю від 150 см³ до 200 см³ і додають 50 см³ розч ину соляної кислоти, ретельно перемішують, щоб на стінках колби не залишалось часточок виробу.

До колби приєднують зворотний холодильник (повітряний або водяний), поміщають на ки­плячу водяну баню на 3 год. Потім вміст колби охолоджують, нейтралізують безводним вуглекис­лим або вуглекислим кислим натрієм у присутності індикатора метилового червоного до появи жов­то-рожевого забарвлення і переносять у мірну колбу місткістю від 200 см³ до 250 см³.

До одержаного нейтралізованого гідролізату доливають від 20 см³ до 25 см³ розчину гідро­ксиду натрію і від 20 см³ до 25 см³ розчину сірчанокислої міді з масовою часткою 6 %. Вміст кол­би доводять до позначки здистильованою водою, ретельно перемішують і фільтрують через па­перовий фільтр.

У конічну колбу відмірюють піпеткою 20 см³ відфільтрованого розчину, 20 см³ розчину сірча­нокислої міді з масовою часткою 4 % і 20 см³ лужного розчину сегнетової солі. Вміст колби дово­дять до кипіння і кип’ятять 3 хв з моменту утворення бульбашок так, щоб кипіння не проходило бурхливо, потім знімають з вогню і дають осаду осісти.

Рідина повинна бути яскраво-синього кольору. У разі знебарвлення рідини, що є показником надмірної концентрації вуглеводів у досл іджуваному розчині, визначання треба повторити з більшим розведенням розчину наважки. Рідину фільтрують крізь азбестовий фільтр, намагаю­чись не переносити самого осаду на фільтр. Осад у колбі та на фільтрі промивають декілька разів гарячою водою. Осад закису міді повинен бути вкритий рідиною і не стикатися з повітрям. Потім лійку з фільтром переносять у іншу чисту відсмоктувальну колбу.

До осаду закису міді, що залишився у колбі, додають від 20 см³ до 25 см³ розчину, пригото­ваного з насиченого розчину залізоамонійних галунів та розч и ну сірчаної кислоти, взятих у співвідношенні 1:1, і розчиняють осад. Потім одержаний розчин переносять у лійку з азбесто­вим фільтром, дають кілька хвилин постояти для розчиннення осаду на фільтрі, а потім повільно фільтрують відсмоктуванням. Фільтр промивають декілька разів водою до відсутності кислої ре­акції. Одержаний зеленуватий розчин титрують марганцевокислим калієм до появи слабкого ро­жевого забарвлення, що не зникає протягом 1 хв.

Витрачену на титруван ня кількість кубічних сантиметрів розчину марганцевокислого калію помножують на його титр за міддю, що визначають згідно з ГОСТ 5672. Масу інвертованого цук­ру знаходять за таблицею 4.

Таблиця 4 — Маса інвертованого цукру, що відповідає визначеній масі міді