---

Використання тільки графічного символу й додаткової стрілки

Приклад використання
додаткового тексту

Приклад використання
додаткового тексту
двома мовам

и

Рухайтеся донизу пра­воруч (означає змінення рівня)

1. Рухайтеся наверх пра­воруч (означає змінення рівня)

2. Рухайтеся вперед че­рез приміщення право­руч від цього місця (в разі підвішування знака у від­критому просторі)

Рухайтеся донизу ліво­руч (означає змінення рівня)

а) Рухайтеся наверх ліво­руч (означає змінення рівня)

Ь) Рухайтеся вперед че­рез приміщення ліворуч від цього місця (в разі підвішування знака у від­критому просторі)

а) Рухайтеся звідси впе­ред (вказує напрямок руху)

Ь) Рухайтеся звідси впе­ред через приміщення (в разі підвішування знака над дверима) (вказує напрямок руху) с) Рухайтеся звідси на­верх (означає змінення рівня)

Рухайтеся звідси пра­воруч (вказує напрямок руху)

Рухайтеся звідси ліворуч (вказує напрямок руху)

Рухайтеся звідси донизу (вказує напрямок руху)

Рисунок 1 — Приклади знаків шляхів евакуювання або вказівників напрямку руху, які потрібно використовувати разом із допоміжним текстом або без нього на шляху евакуювання

Рисунок 2— Приклад вказівника напрямку руху
для нанесення на підлогу

Протягом очікуваного проміжку часу роботи знаки шляху евакуювання та вказівники напрям­ку руху мають забезпечувати чітку, помітну та точно виражену вказівну інформацію, яку видно з усіх можливих точок шляху евакуювання, а також прилеглих до нього просторів. Ці знаки шляху ева­куювання та вказівники напрямку руху мають продовжуватися до пожежобезпечного простору або місця збирання. Для уникнення плутанини та сумнівів, видимі частини напрямних ліній мають бути, за можливості, суцільними, а кількість точок їхнього розривання має бути найменшою.

Складники системи вказування напрямку руху потрібно розміщувати так, щоб надати допо­могу особам, які перебувають у приміщенні, для уникнення можливих небезпек.

Примітка. Технічні розрахункові параметри окремих складників зазначено в розділі 6 (для систем із використанням електричних компонентів) і розділі 7 (для систем із використанням фосфоресцентних компонентів).

Знаки виходу, розташовані на великій висоті, мають бути на всіх виходах, призначених для використання під час надзвичайної ситуації, а за необхідності, також уздовж шляхів евакуюван­ня для вказування напрямку наступного виходу, аварійного виходу, безпечного простору чи місця збирання, а також вказування місця розташування шляху евакуювання для осіб, які перебувають у сусідніх приміщеннях.

Якщо з відстані видимості неможливо безпосередньо побачити знак аварійного виходу, то потрібно передбачити ряд знаків, які вказують напрямок до виходу, для полегшення руху до ава­рійного виходу. Максимальна відстань між знаками шляху евакуювання, розташованими на се­редній висоті, не має перевищувати 10 м.

Напрямні лінії мають утворюватися за допомогою:

• точкових джерел: джерела, які мають площу, з якої надходить світло, менше ніж 100 мм², розташовані ланцюжком, відстань між якими не більше ніж 0,2 м;

• окремо встановлених освітлювальних приладів: джерела, які мають площу, з якої надхо­дить світло, розмірами не менше ніж 50 мм х 100 мм, розташовані ланцюжком, відстань між яки­ми дорівнює відстані між світильниками згідно із 6.2.3;

• лінійними джерелами різних розмірів і яскравості: безперервна напрямна лінія.

Розташовані на малій висоті напрямні лінії, які містять інформацію щодо напрямку, наносять разом зі знаками шляху евакуювання, розташованими на великій висоті, для чіткого позначення шляху евакуювання. Напрямні лінії мають бути за можливості неперервними. Довжина розривів не має перевищувати 0,2 м, за винятком випадків, коли на шляху евакуювання є двері. У такому разі напрямну лінію, нанесену на стіну чи підлогу, дозволено переривати не більше ніж на 1 м або її має бути продовжено на підлозі перед дверима. Наносити на дверні полотна напрямну лінію не дозволено.

Напрямні лінії, нанесені на стіни, перервані коридорами, що перетинаються, потрібно про­довжувати лініями, нанесеними на підлогу, або напрямними лініями на протилежному боці ко­ридору, та мають починатися вказівниками напрямку руху.

Напрямні лінії наносять на стіни на малій висоті, не більше ніж 0,4 м. Якщо напрямна лінія, нанесена на стіну на малій висоті, переривається, то її дозволено продовжувати на рівні підло­ги на довжину, що дорівнює довжині розриву.Вказівники напрямку руху, зображені на рисунках 1 і 2, має бути розташовано на відстані не більше ніж 5 м один від одного, а також у критичних точках, наприклад, місцях з’єднання та зміню­вання напрямку, вздовж довжини напрямної лінії.

Якщо нанесені на підлогу напрямні лінії знаходяться на відстані не більше ніж 0,5 м від стіни, то вказівники напрямку руху має бути нанесено безпосередньо на стіну. Вказівник напрямку руху в такому разі має бути розташовано на висоті не більше ніж 0,4 м від підлоги.

Бажано вказувати напрямні лінії з обох боків шляху евакуювання. Якщо ширина проходу не перевищує 2 м, то може бути достатнім забезпечити тільки одну напрямну лінію. Цю лінію дозво­лено наносити як на підлогу, так і на стіну.

У приміщеннях та у відкритих зонах шляхи евакуювання з обох боків оснащують напрямни­ми лініями. Напрямні лінії використовують для позначення шляху крізь цей простір.

Напрямна лінія має вказувати нанесені познаки на стіну, краї чи осьові лінії сходинок, окремі сходинки і пандуси. Початок, усю довжину та кінцеву точку змінення висоти має бути чітко позна­чено. Проступи має бути позначено чи освітлено, також рекомендовано позначати чи освітлю­вати присхідці.

Вказівник напрямку руху має бути на бильцях і центральних опорах.

Двері аварійного виходу, які знаходяться на шляхах евакуювання, а також кінцеві двері ава­рійного виходу має бути позначено

Примітка. Цього можна досягти позначанням дверної коробки, ручки дверей або інших пристроїв для відкривання дверей, а також освітленням виходу

Місце розташування механізму для відкривання дверей, а також спосіб і напрямок здійснення операції має бути чітко позначено.

Якщо у складі системи позначення дверей є вказівник напрямку руху, то його має бути роз­ташовано на тій самій висоті, що і пристрій для відкривання дверей.

Знаки безпеки, якими позначено місця розташування протипожежного та аварійно-рятувального обладнання, що відповідають вимогам ISO 7010, мають бути поблизу кожної одиниці обладнання. Усі засоби зв’язку, призначені для використання під час надзвичайної ситуації, потрібно позначати відпо­відними знаками безпеки, щоб їх було помітно, такі знаки мають бути біля кожного ручного пожеж­ного сповіщувача й телефонного апарата Простір за обладнанням має бути позначено чи освітлено.

Попереджувальні знаки має бути передбачено для визначення характеру й місця розташу­вання небезпек, наприклад електрообладнання або посудин, які працюють під тиском

Перепони на шляхах евакуювання, наприклад частини стін, які виступають, колони й арма­тура, що створює завади, вказують відповідним попереджувальним маркованням відповідно до вимог ISO 3864-1.

Для осіб, що перебувають у приміщенні, напрямна лінія має забезпечувати обхід навколо перепон і будь-яких будівельних елементів, які виступають.

Місця, призначені для збирання осіб, що перебувають у приміщенні, має бути забезпечено відповідним знаком безпеки, який вказує на безпечність перебування, відповідно до вимог ISO 3864-1 та ISO 7010 Вказівники напрямку руху мають забезпечувати потрапляння осіб, що перебувають у приміщенні, до місця збирання крізь вихід, пожежний вихід та аварійні виходи.

План або плани поверху мають бути на кожному з них на видному місці з інформацією, не­обхідною для орієнтування осіб, що перебувають у приміщенні, та показу шляхів евакуювання та шляху до найближчого аварійного виходу.

За наявності шляхів евакуювання, які мають особливе призначення або які призначено для використання інвалідами, їх потрібно позначати відповідно, щоб показати їхнє призначення. Якщо передбачено сховища й обладнання для надання допомоги людям з особливими потребами, то їх також потрібно позначати відповідно, щоб показати їхню призначеність.

6. ОСОБЛИВІ ВИМОГИ ДО ЕЛЕКТРИЧНИХ СКЛАДНИКІВ

   1. Загальні положення

СПШБЕ, що передбачають використання електричних складників, має бути оснащено додат­ковим джерелом електроживлення, крім основного, на випадок несправності основного джерела електроживлення. Додаткове джерело електроживлення має забезпечувати можливість живлення усіх електричних складників СПШБЕ протягом принаймні очікуваної тривалості їх роботи, з таким розрахунком, щоб ці складники було видно. Крім того, має бути забезпечено можливість приве­дення в дію СПШБЕ, що передбачають використання електричних складників, в усіх небезпечних ситуаціях, визначених під час оцінювання ризику.

У разі приведення в дію СПШБЕ, мінімальні вимоги до фотометричних параметрів, подані у 6.2, має бути досягнено протягом 5 с.

Примітка. Основою проектування СПШБЕ, що передбачають використання електричних складників, є збереження доброї видимості всіх візуальних складників у межах шляху евакуювання та сусідніх приміщень Ця видимість залежить від особливостей освітлювання, а також місця розташування й геометричних параметрів складників

У складі СПШБЕ, у яких реалізовано принципи цього стандарту, можуть бути додаткові світлові сигнальні пристрої, додаткові звукові сигнали (тривоги), динамічні системи з «ефектами руху», а також знаки шляху евакуювання з дистанційним управлінням, які забезпечують надан­ня необхідної інформації залежно від характеру надзвичайної ситуації.

Відстань між точковими джерелами має бути не більше ніж 200 мм.

Інтенсивність освітлення, забезпечувана точковими джерелами, які використовують для ство­рення напрямних ліній, має бути > ЗО мкд Якщо першочергову увагу приділяють появі диму та/чи вимозі щодо забезпечення видимості на фоні яскравих навколишніх предметів, то інтенсивність освітлення має бути > 100 мкд.

Примітка 1. Інтенсивність освітлення, яку має забезпечувати точкове джерело, можна досягти кількома точковими джерелами

Вказівники напрямку руху наносять безпосередньо від напрямних ліній або мають бути їхньою частиною.

Вказівники напрямку руху, створювані з використанням джерел освітлення, повинні мати графічні символи відповідно до вимог ISO 3864-1 (див. рисунок 1) або (в разі їх нанесення на підлогу) мати змінені геометричні параметри (див. рисунок 2). Мінімальна висота вказівника напрямку руху має становити ЗО мм. Мінімальна яскравість зеленого кольору має становити 20 кд/м². Колір, який контрастує з ним, має бути білим, з яскравістю принаймні уп’ятеро вищою за відповідний показ­ник зеленого кольору, або чорним.

Примітка 2. Контрастний чорний колір автоматично забезпечує контраст до зеленого кольору

Вказівники напрямку руху, створювані з використанням точкових джерел, можуть використо­вувати для окреслення графічних символів вказівників напрямку руху, які відповідають вимогам ISO 3864-1 (див. рисунок 1), або (в разі їх нанесення на підлогу) мати змінені геометричні па­раметри (див. рисунок 2). Колір лінії, яка їх окреслює, має бути зеленим. Мінімальна висота гра­фічних символів має дорівнювати 80 мм. Максимальна відстань між точковими джерелами має становити 5 мм. Інтенсивність освітлення, забезпечуваного кожним точковим джерелом, має бути > ЗО мкд. Якщо першочергову увагу приділяють появі диму та/чи вимозі щодо забезпечення видимості на фоні яскравих навколишніх предметів, то інтенсивність освітлення має бути > 100 мкд.