Страница 3: ДСТУ ISO 22000:2007. Системи керування безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга (62885)

Потрібно встановити та підтримувати протоколи для надання доказів відповідності вимогам та результативності системи управління безпечністю харчових продуктів. Протоколи мають бути доступними, розбірливими, легко ідентифікованими. Треба встановити задокументовану процедуру для визначання елементів керування, необхідних для ідентифікації, збереження, захисту, забез­печення доступу, дотримання строків зберігання та вилучення протоколів.

2. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КЕРІВНИЦТВА

   1. Зобов’язання керівництва

Найвище керівництво повинне надавати докази виконання своїх зобов’язань щодо розроблен­ня та запровадження системи управління безпечністю харчових продуктів і постійного поліпшування її результативності через:

1. демонстрування того, що безпечність харчових продуктів підтримується бізнесовими ціля­ми організації;

2. інформування організації про важливість виконання вимог цього стандарту і законодавчих та інших нормативно-правових вимог, а також вимог замовників щодо безпечності харчових продуктів;

3. установлення політики щодо безпечності харчових продуктів;

4. аналізування з боку керівництва;

5. забезпечення наявності ресурсів.

Найвище керівництво повинне визначити, задокументувати та повідомити свою політику щодо безпечності харчових продуктів.

Найвище керівництво повинне гарантувати, що політика щодо безпечності харчових продуктів:

1. відповідає ролі організації в харчовому ланцюгу;

2. відповідає як законодавчим і нормативним вимогам, так і взаємно узгодженим вимогам за­мовників до безпечності харчових продуктів;

3. повідомлена, запроваджена та підтримана на всіх рівнях організації;

4. аналізована для постійної придатності (див. 5.8);

5. адекватно спрямовує інформування (див 5.6);

6. підтримувана вимірними цілями.

Найвище керівництво повинне забезпечити, щоб:

1. було проведено планування системи управління безпечністю харчових продуктів для вико­нання вимог, викладених у 4.1, а також для досягнення цілей організації, які підтримують без­печність харчових продуктів, і

2. було підтримувано цілісність системи управління безпечністю харчових продуктів під час планування та впровадження змін до системи управління безпечністю харчових продуктів.

Найвище керівництво повинне забезпечити визначення відповідальності й повноважень та інформування про це в межах організації для гарантування результативного функціювання та підтримування системи управління безпечністю харчових продуктів.

На весь персонал має бути покладено обов’язок повідомляти про проблеми в системі управ­ління безпечністю харчових продуктів певній(-им) особі(-ам). Треба визначити призначеному пер­соналу відповідальність і повноваження для ініціювання та протоколювання дій.

Найвище керівництво повинне призначити керівника групи безпечності харчових продуктів, який, незалежно від інших обов’язків, має бути відповідальним і повноважним, щоб:

1. керувати групою безпечності харчових продуктів (див. 7.3.2) та організовувати її роботу;

2. забезпечувати відповідну підготовленість та освіту учасників групи безпечності харчових продуктів (див. 6.2.1);

3. забезпечувати встановлення, запровадження, підтримування й оновлювання системи управ­ління безпечністю харчових продуктів, і

4. звітувати перед найвищим керівництвом про результативність і придатність системи управ­ління безпечністю харчових продуктів.

Примітка. Обов’язки керівника групи безпечності харчових продуктів можуть охоплювати взаємодію із зовнішніми сто­ронами з питань, що стосуються системи управління безпечністю харчових продуктів.

Для забезпечення наявності у всьому харчовому ланцюгу достатньої інформації з питань щодо безпечності харчових продуктів, організація повинна встановити, впровадити та підтримувати ре­зультативні заходи з інформування:

1. постачальників і підрядників;

2. замовників і споживачів, зокрема стосовно інформації про продукт (охоплюючи інструкції щодо використання за призначеністю, конкретні вимоги до зберігання та, якщо доречно, термін придатності), запитів, контрактів чи опрацювання замовлень, охоплюючи зміни, та зворотний зв’я­зок із замовником, охоплюючи скарги замовників;

3. законодавчих та регулятивних органів влади; та

4. інших організацій, що мають вплив або відчуватимуть вплив від результативності чи онов­лення системи управління безпечністю харчових продуктів.

Таке інформування має забезпечувати інформацією про аспекти безпечності харчових про­дуктів організації, що можуть бути доречними для інших організацій харчового ланцюга. Це особ­ливо стосується відомих небезпечних чинників харчових продуктів, якими мають керувати інші організації харчового ланцюга. Протоколи щодо інформування необхідно підтримувати.

Мають бути наявними вимоги законодавчих і регулятивних органів влади та замовників щодо безпечності харчових продуктів.

Треба визначити призначеному персоналу відповідальність і повноваження здійснювати зовнішнє інформування щодо безпечності харчових продуктів. Інформацію, отриману через зов­нішнє інформування, потрібно долучати до вхідних даних оновлення системи (див. 8.5.2) та ана­лізування з боку керівництва (див 5.8.2).

Організація повинна встановити, впровадити та підтримувати результативні заходи з інфор­мування персоналу щодо питань, які впливають на безпечність харчових продуктів.

Для підтримування результативності системи управління безпечністю харчових продуктів організація повинна забезпечити своєчасне інформування групи безпечності харчових продуктів про зміни щодо наведеного нижче, але не обмежуючись цим:

1. продукти або нові продукти;

2. сировина, інгредієнти та послуги;

3. виробничі системи та устатковання;

4. виробничі приміщення, розташування устатковання, навколишнє середовище;

5. програми миття та дезінфікування;

6. пакування, зберігання та системи розподілювання (дистриб’юції);

д) рівні кваліфікації персоналу та/або розподіл відповідальності та повноважень;

8. законодавчі та нормативні вимоги;

9. знання щодо небезпечних чинників харчових продуктів і заходів керування;

10. вимоги замовника, галузеві вимоги й інші вимоги, яких дотримується організація;

11. доречні запити від зацікавлених зовнішніх сторін;

1. скарги, що вказують на небезпечні чинники харчових продуктів, пов’язані з продуктом;

т) інші умови, що впливають на безпечність харчових продуктів.

Група безпечності харчових продуктів повинна забезпечити враховування цієї інформації під час оновлювання системи управління безпечністю харчових продуктів (див 8.5.2). Найвище керів­ництво повинне забезпечити, щоб доречну інформацію було долучено до вхідних даних аналізу­вання з боку керівництва (див. 5.8.2).

Найвище керівництво повинне встановити, впровадити та підтримувати процедури керуван­ня потенційними надзвичайними ситуаціями та аваріями, що можуть вплинути на безпечність хар­чових продуктів, та які є доречними щодо ролі організації в харчовому ланцюгу.

Найвище керівництво повинне аналізувати систему управління безпечністю харчових продуктів організації із запланованою періодичністю для забезпечення її постійної придатності, адекватності та результативності. Таке аналізування повинне охоплювати оцінювання можливостей поліпшуван­ня та визначення потреби у змінах системи управління безпечністю харчових продуктів, зокрема політики щодо безпечності харчових продуктів. Необхідно вести протоколи аналізування з боку ке­рівництва (див. 4.2.3).

У вхідних даних аналізування з боку керівництва має бути, але не обмежуватись зазначеним, інформація щодо:

1. дій за результатами попередніх аналізувань з боку керівництва;

2. аналізування результатів дій стосовно перевіряння (див. 8.4.3);

3. змінювання обставин, що можуть вплинути на безпечність харчових продуктів (див. 5.6.2);

4. надзвичайних ситуацій, аварій (див. 5.7) і вилучень (див. 7.10.4);

5. результатів аналізування дій стосовно оновлення системи (див. 8.5.2);

6. аналізування дій стосовно інформування, зокрема зворотного зв’язку із замовником (див. 5.6.1); та д) зовнішніх аудитів або інспекцій.

Примітка. Термін «вилучення» охоплює відкликання.

Дані треба подавати так, щоб найвище керівництво мало змогу пов’язати інформацію із за­явленими цілями системи управління безпечністю харчових продуктів.

1. вихідних даних аналізування з боку керівництва має бути зазначено рішення та дії, пов’язані з а) убезпеченням харчових продуктів (див. 4.1);

2. підвищуванням результативності системи управління безпечністю харчових продуктів (див. 8.5);

3. потребами у ресурсах (див. 6.1); та

4. переглядом політики організації щодо безпечності харчових продуктів і пов’язаних цілей (див. 5.2).

6 КЕРУВАННЯ РЕСУРСАМИ

Організація повинна забезпечити наявність відповідних ресурсів для встановлення, запрова­дження, підтримування та оновлення системи управління безпечністю харчових продуктів.

Група безпечності харчових продуктів та інший персонал, який виконує діяльність, що впли­ває на безпечність харчових продуктів, повинен бути компетентним і мати належну освіту, підго­товленість, кваліфікацію та досвід.

Якщо для розроблення, запровадження, функціювання чи оцінювання системи управління безпечністю харчових продуктів потрібна допомога зовнішніх експертів, мають бути наявними пись­мові угоди або контракти, що визначають відповідальність і повноваження зовнішніх експертів.

Організація повинна:

1. визначити необхідний рівень компетентності для персоналу, чия діяльність впливає на без­печність харчових продуктів;

2. організовувати навчання або виконувати інші дії для забезпечення необхідних рівнів ком­петентності персоналу;

3. забезпечувати належну підготовленість персоналу, відповідального за моніторинг, коригу­вання та коригувальні дії в межах системи управління безпечністю харчових продуктів;

4. оцінювати запровадження та результативність від а), Ь) та с);

5. забезпечувати обізнаність персоналу щодо доречності та важливості внеску своєї індиві­дуальної діяльності для безпечності харчових продуктів;

6. забезпечити, щоб вимога щодо результативного інформування (див. 5.6) була зрозумілою всьому персоналу, чия діяльність впливає на безпечність харчових продуктів; і

д) вести відповідні протоколи щодо навчання та дій, зазначених у Ь) та с).

Організація повинна забезпечити ресурси для створення та підтримування інфраструктури, необхідної для задоволення вимог цього стандарту.

Організація повинна забезпечити ресурси для створення, керування та підтримування робо­чого середовища, необхідного для задоволення вимог цього стандарту.

7 ПЛАНУВАННЯ ТА ВИПУСК БЕЗПЕЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Організація повинна спланувати та розробити процеси, необхідні для випускання безпечних продуктів.

Організація повинна впроваджувати та виконувати заплановані дії та забезпечувати резуль­тативність таких дій і будь-яких їх змін. Це охоплює ПП, а також операційні ПП і/або план НАССР.

2. біологічним, хімічним та фізичним забрудненням продукту(-ів), зокрема перехресним за­брудненням між продуктами, та

3. рівнями небезпечного чинника харчового продукту в продукті та середовищі його оброблення.

1. відповідати потребам організації щодо безпечності харчових продуктів,

2. відповідати розміру та типу виробництва й характеру продукції, яку виготовляють і/або об­робляють,

3. бути запровадженими у всій системі виробництва або як програми загального застосуван­ня або як програми, застосовувані щодо окремого продукту чи виробничої лінії, та

4. бути схваленими групою безпечності харчових продуктів.