и(ра) = £12 ^кг/м3] (С.6.3-2)

V З

Більш низьке значення невизначеності можна застосовувати, якщо може бути забезпечено змістовні дані.

На рівні моря густину повітря потрібно припускати такою, що дорівнює 1,2 кг/м3.

С.6.3.5 Для гир класу точності Е густину повітря треба визначати. її невизначеність зазвичай оцінюють із невизначеностей температури, тиску та вологості повітря. Для класу точності Еї за об­числення густини повітря можна використовувати СІРМ-формулу (1981/91) [3] або її апроксимацію (див. додаток Е).

С.6.3.6 Оцінена дисперсія густини повітря:

z х2 / 2 / 2

2( 2 І ^Ра І І <5ра ] | ^ра І

" (pa = U2F+ -^-UP+ -%-Ut+ -£-Uhr . (С.6.3-3)

х {др j { dt J {dhr J

За відносної вологості hr = 0,5 (50 %), температури 20 °С і тиску 101 325 Па, застосовують при­близні чисельні значення:

uF = [невизначеність використовуваної формули]

(для СІРМ-формули: uF = Ю^Ра)

^- = 10-5Ра Па-1, U ар

^- = -3,4-10~3К'1ра, V

^ = -ю-2р dhr н

де hr відносна вологість, як фракція.

С.6.3.7 Густину еталонної гирі рг та її невизначеність має бути відомо зі свідоцтва про каліб­рування

.



С.6.3.8 Для гир класу точності Е2 густину pt не завжди відомо, тому її треба виміряти або брати з таблиці В.7 у В.7.9.3.

С.6.4 Невизначеність ваг иЬа(тип В)

С.6.4.1 Невизначеність внеску, зумовленого випробовуванням ваг і компараторів маси

Рекомендований підхід для визначення цієї складової — це випробовувати ваги й компаратори маси протягом прийнятних інтервалів часу й застосовувати результати випробування в обчисленнях невизначеності. Під час калібрування гир класу точності Е, рекомендують виконати кілька вимірювань у різний час, щоб гарантувати достатність інформації про невизначеність під час вимірювання.

С.6.4.2 Невизначеність внеску, зумовленого чутливістю ваг

Якщо ваги градуюють за допомогою гирі(гир)-допуска(-ів) масою ms і стандартною невизначе­ністю u(ms), то невизначеність внеску, зумовленого чутливістю: де Д/5 — зміна показів ваг, спричинена гирею-допуском;

Us


!(ms) и2(д/

ml А/2


(С.6.4-1)



о(Д/5) — невизначеність Д/5; і

дп7с — середня різниця значень маси між випробною й еталонною гирями.

Якщо чутливість непостійна за часом, непостійна за різної температури й навантаження, то її відхил треба включати в невизначеність.

С.6.4.3 Невизначеність внеску, зумовленого дискретністю відліку електронних ваг

Для електронних ваг із ціною поділки шкали d невизначеність внеску, зумовленого роздільною здатністю:

ud= -j=- У2, (С.6.4-2)

у yj О J

Коефіцієнт V2 виникає із двох показів, одного — для еталонної гирі й одного — для випробної гирі.

С.6.4.4 Невизначеність внеску, зумовленого розташуванням вантажу на платформі

Якщо відомо, що цей внесок значний, то його величину треба оцінювати й за потреби вносити в бюджет невизначеності.

С.6.4.4.1 Прийнятне рішення для невизначеності внеску, зумовленого розташуванням вантажу на платформі:

—■D

ие=^=-, (С.6.4-3)

2^3

де D різниця між максимальним і мінімальним значеннями, отриманими під час випробовування ваг на визначення похибки за розташування вантажу на платформі, виконаного відповідно до OIML R 76-2;

ф — оцінена відстань між центрами гир; і

d2 відстань від центра вантажоприймальної платформи до одного з кутів.

У більшості випадків невизначеність внеску і/Е завжди перекривається невизначеністю внеску, зумовленого процесом зважування щ(див. 6.1), і нею можна знехтувати.

С.6.4.4.2 За використання ваг з автоматичним механізмом переміщення гир різниця показів між двома гирями А/ може бути різною, якщо позиції змінюють: АД ф Д/2. Це можна пояснити похибкою від розміщення вантажу на платформі і відповідну невизначеність треба оцінювати, використовуючи формулу (С.6.4—4). Ця невизначеність внеску застосовна, якщо її відомо з попередніх вимірювань із перестановками гир тієї самої номінальної маси. У разі, коли перестановку виконують протягом калібрування, середнє значення з двох різниць показів треба брати за результат зважування й цЕ можна знехтувати.

ЇДА — Д/2|

иЕ^ - k (С.6.4-4)

Примітка. Формулу (С 6 4-4) засновано на тій самій математичній передумові, що й формулу (15) та примітку 6 в OIML D 28.C.6.4.5 Невизначеність внеску, зумовленого магнітними властивостями ита

Якщо гиря має високу магнітну сприйнятливість і/або намагнічена, то магнітну взаємодію може бути зменшено розміщенням немагнітного роздільника між гирею та вантажоприймальним пристроєм. Якщо гирі задовольняють вимоги цього стандарту, то невизначеність внеску, зумовленого магнітними властивостями, ита, можна брати такою, що дорівнює нулю.

С.6.4.6 Сумарна стандартна невизначеність ваг иЬа

Невизначеності внесків додають квадратично так:

uba= 4ul + и2+ и2+ и2а. (С.6.4-5)

С.6.5 Розширена невизначеність U(mct)

Сумарну стандартну невизначеність умовного значення маси випробної гирі наводять як:

Uc (/77ct) = д/Uw (Д/Пс) + и2 (mCr) + Ub + U2a . (С.6.5-1)

Якщо поправку на виштовхувальну силу таС не застосовують, то відповідний внесок виштовху- вальної сили треба додавати до сумарної невизначеності в доповнення до иь (див. формулу (15) і примітку 6 у [3]):

ис (/Па) = ^u^Amc) + u2(mCr) + ub2 + (mcrC)2 +Uba. (С.6.5-2)

Розширена невизначеність умовного значення маси випробної гирі t/така:

L/(n7ct) = kuc(u7ct). (С.6.5-3)

С.6.5.1 Зазвичай треба застосовувати коефіцієнт охоплення к = 2. Однак, якщо сумарний серед- ньоквадратичний відхил процесу зважування невідомо і кількість вимірювання не може бути збільше­но до 10 (через дуже великі гирі та тривалі процедури зважування), і невизначеність t/w(Am) є домі­нуючим внеском в аналізі невизначеності, тому що yw(Am) > uc(mt)/2, то коефіцієнт охоплення к треба обчислювати за припущення щодо розподілу Стьюдента з довірчою ймовірністю 95,5 % та числом ефективних ступенів свободи Veff (як обчислено з формули Уельса-Сатервайта в [35]). Коефіцієнт охоплення к для різного числа ефективних ступенів свободи Veff наведено в таблиці С.4 нижче. Якщо можна припустити, що оцінки невизначеностей типу В помірні з нескінченним числом ступенів сво­боди, то формула має вид:




Більш детально див. [8].

Таблиця С.4 — Коефіцієнт охоплення к для різного числа ефективних ступенів свободи veff

Veff

1

2

3

4

5

6

8

10

20

ОО

к

13,97

4,53

3,31

2,87

2,65

2,52

2,37

2,28

2,13

2,00

ДОДАТОК D (довідковий)



СТАТИСТИЧНИЙ КОНТРОЛЬ

D.1 Контрольний еталон

D.1.1 Контрольний еталон зазвичай являє собою гирю того самого типу і номінальної маси, що й випробна гиря, яку використовують у калібруванні, і вводять у схему зважування як «невідому» гирю. Процедура контролю працює щонайкраще в схемі зважування, у якій контрольний еталон мож­на легко вводити в схему як невідому гирю. Наприклад для випробних гир із позначками 5, 2, 2, 1 конт­рольний еталон із позначкою «1» можна вводити в схему зважування так, щоб гиря, яку калібрують, могла бути гирею з позначками 5, 2, 2, 1, 1. Для кілограмових гир, які калібрують відносно двох ета­

лонних кілограмових гир у схемі 1,1,1,1, контрольний еталон (див. 2.5) може бути різницею між двома еталонними кілограмовими гирями.

D.1.2 Призначенням контрольного еталона є можливість переконатися в достатній якості окре­мого калібрування. Історично для цієї мети необхідно статистичні значення контрольного еталона. Прийняте значення різниці маси для контрольного еталона mdjft (зазвичай середнє значення) обчис­люють зі статистичних даних і базується воно щонайменше на 10—15 вимірюваннях. Значення конт­рольного еталона для нового калібрування тм перевіряють для погодженості з прийнятим значенням, яке застосовують у методиці статистичного контролю. Перевірку засновано на t-статистиці:

(D.1.2-D

О

де S — середньоквадратичний відхил із п статистичних значень різниці маси, що оцінюють із v = п -1 числом ступенів свободи:

S = J—^£(mdtff-mdW)2. (D.1.2-2)

V п -1 ,=і

Калібрування вважають підконтрольним, якщо:

t < критичному значенню розподілу Стьюдента з v числом ступенів свободи.

D.1.3 Критичні значення, що залежать від числа ступенів свободи для S, наведено в таблиці D.1 для двобічної перевірки за рівня значимості а = 0,05. Якщо число ступенів свободи велике (> 15), то допустимо використовувати коефіцієнт 2 замість критичного значення з таблиці. Якщо калібрування вважають непідконтрольним із t-перевірки, то причину потрібно досліджувати й виправляти перед тим, як результати калібрування може бути занесено до протоколу. Ця перевірка є переконливою для ви­явлення аномалій або промаху в середньому значенні процесу, охоплюючи зміни значення еталонної гирі на приблизно два або більше середньоквадратичних відхили. Це неефективно для запобіжних заходів проти незначних змін на приблизно половину середньоквадратичного відхилу та проти плав­ного дрейфу.

D.1.4 Прийняте значення контрольного еталона обновлюють як дані, на яких воно накопичується. Можна дотримуватися кількох підходів, однак дані треба завжди наносити на графік і проводити випро­бування на предмет наявності дрейфу або зміни. Значення контрольного еталона повинно мінятися від його «старого» значення до «нового» значення заснованого на останніх 10—15 вимірю­ваннях, якщо:

mdiff — м'як

*1 ■ > ta/2 (v),

(D.1.4-1)

J К

де Ji К кількість «старих» і «нових» вимірювань відповідно, і v = J + К-2.

D.2 Точність ваг

Точність ваг можна також контролювати, застосовуючи методику статистичного контролю. За­лишковий середньоквадратичний відхил зі схеми зважування або середньоквадратичний відхил повто­рюваних вимірювань окремої гирі є основою перевірки. Випробовування, крім того, залежить від по­передніх статистичних середньоквадратичних відхилів, отриманих на тих же вагах. Якщо є т середньоквадратичних відхилів s,,..., sm від статистичних даних, то сумарний середньоквадратичний відхил: є найкращою оцінкою середньоквадратичного відхилу ваг. Рівняння, наведене вище, припускає, що окремі середньоквадратичні відхили мають v ступенів свободи, у цьому разі сумарний середньо­квадратичний відхил має т ■ v ступенів свободи. Для кожної нової схеми або серії вимірювання за­лишковий середньоквадратичний відхил можна перевіряти відносно сумарного значення. Статистична перевірка:



D.2.1 Зазвичай перевірку проводять тільки за погіршення точності. Точність ваг вважають під­контрольною, якщо:

F< критичному значенню F-розподілу з v ступенями свободи для snew і т ■ v ступенями свободи для sp. Критичні значення ^для однобічної перевірки за рівня значимості а = 0,05 наведено в таб­лиці D.2. Якщо середньоквадратичний відхил вважають таким, що має погіршення, то причину по­трібно досліджувати й виправляти.

Таблиця D.1 — Критичні значення розподілу Стьюдента для двобічної перевірки з а = 0,05

V

Критичне значення

V

Критичне значення

V

Критичне значення

V

Критичне значення

V

Критичне значення

1

12,706

11

2,201

21

2,080

31

2,040

41

2,020

2

4,303

12

2,179

22

2,074

32

2,037

42

2,018

3

3,182

13

2,160

23

2,069

33

2,035

43

2,017

4

2,776

14

2,145

24

2,064

34

2,032

44

2,015

5

2,571

15

2,131

25

2,060

35

2,030

45

2,014

6

2,447

16

2,120

26

2,056

36

2,028

46

2,013

7

2,365

17

2,110

27

2,052

37

2,026

47

2,012

8

2,306

18

2,101

28

2,048

38

2,024

48

2,011

9

2,262

19

2,093

29

2,045

39

2,023

49

2,010

10

2,228

20

2,086

ЗО

2,042

40

2,021

50

2,009

Примітка. V — число ступенів свободи.